- застосування наслідків недійсності договору про зміни №3, укладеного 24.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", а саме: апартамент №21 (двадцять один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "А"; апартамент №32 (тридцять два) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 кв.м., загальною площею 85,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Б"; апартамент №95 (дев'яносто п'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,6 кв.м., загальною площею 87,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Г"; апартамент №119 (сто дев'ятнадцять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,8кв.м., загальною площею 84,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Г"; апартамент №125 (сто двадцять п'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв.м., загальною площею 87,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д"; апартамент №126 (сто двадцять шість) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2кв.м., загальною площею 85,1кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д", які були зареєстровані згідно з іпотечним договором, посвідченим 27.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4022;

- застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", повернувши сторони у стан, який існував до укладання цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", а саме: апартамент №128 (сто двадцять вісім) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,9кв.м., загальною площею 84,8кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д"; апартамент №129 (сто двадцять дев'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3кв.м., загальною площею 87,0кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д"; апартамент №148 (сто сорок вісім) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1кв.м., загальною площею 86,8кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д"; апартамент №149 (сто сорок дев'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,7кв.м., загальною площею 85,6кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Д"; апартамент №158 (сто п'ятдесят вісім) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1кв.м., загальною площею 85,0кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Е"; апартамент №159 (сто п'ятдесят дев'ять) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3кв.м., загальною площею 87,0кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Е"; апартамент №160 (сто шістдесят) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,5кв.м., загальною площею 85,4кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Е"; апартамент №162 (сто шістдесят два) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3кв.м., загальною площею 85,2кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Е"; апартамент №196 (сто дев'яносто шість) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,1кв.м., загальною площею 85,0кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Ж"; апартамент №221 (двісті двадцять один) двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,3кв.м., загальною площею 85,2кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Ж", які були зареєстровані згідно з іпотечним договором, посвідченим 27.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 4022.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на положення ст. ст. 16, 216 ЦК України та ст.ст. 1, 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач зазначає, що правочини, про застосування наслідків недійсності яких заявлено позов, визнано нікчемними актом перевірки правочинів на предмет нікчемності, яка проведена відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ"Імексбанк" від 02.03.2015 №66-в, у зв'язку з тим, що банк безпідставно відмовився від власних майнових прав, що передбачені договором про зміни №3 та іпотечним договором. За таких обставин, позивач вважає, що сторони мають бути повернуті у стан, який існував до укладання угоди про зміни №3 до іпотечного договору (з майновим поручителем) від 24.12.2014 до угоди про розірвання іпотечного договору. Додатково позивач звертає увагу суду на те, що станом на 26.12.2014 заборгованість позичальника перед банком складала 145 017 751, 43 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між ПАТ "Імексбанк" (кредитор) та ТОВ "Галіот" (позичальник) 23.09.2013 був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №76/13, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - кредит або кредитна лінія. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 140 580 000, 00 (сто сорок мільйонів сімсот вісімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18,3% (вісімнадцять цілих три сотих) процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 16 липня 2015 року (включно) на умовах, визначених договором (п. 1 додаткової угоди №5 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №76/13 від 23.09.2013);

- між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (Іпотекодавець) 27.09.2013 укладено іпотечний договір з майновим поручителем, предметом якого є забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №76/13 від 23.09.2013, який укладено між іпотекодержателем та ТОВ "Галіот" (боржник), стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання). Предметом іпотеки є визначене нерухоме майно;

- між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (Іпотекодавець) було укладено договір про зміни до іпотечного договору від 24.12.2014 № 3, за умовами якого сторони дійшли згоди про припинення іпотеки стосовно частини нерухомого майна, а саме: апартамент № 21 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75.3 кв.м.. загальною площею 85,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "А"; апартамент 32 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 кв.м . загальною площею 85,1 кв. м.. що розташований за адресою: АДРЕСА_1; апартамент № 95 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,6 кв.м., загальною площею 87,3 кв. м., що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька. "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Г"; апартамент № 119 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 74,8 кв.м., загальною площею 84,7 кв. м.. що розташований за адресою: АДРЕСА_1, корпус "Г"; апартамент № 125 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,4 кв м загальною площею 87.1 кв. м що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька. "Золотий Бугаз" масив. 18, корпус "Д"; апартамент № 126 двоповерхового зблокованого дачного котеджу, житловою площею 75,2 кв. м., загальною площею 85,1 кв. м., що розташований за адресою: Одеська область. Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Д";

- у п. 3 договору про зміни № 3 зазначено, що він є підставою для зняття заборони відчуження деякого з вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна;

- між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (іпотекодавець) 25.12.2014 був укладений договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, згідно з пунктом 1 якого за взаємною згодою та керуючись статтями 651- 654 Цивільного кодексу України, сторони вирішили розірвати іпотечний договір (з майновим поручителем), укладений між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна", та посвідчений 27.09.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4022, з договором про внесення змін №1, посвідченим 14.10.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №4335, договором про зміни №2, посвідченим 29.07.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3988 та договором про внесення змін №3, посвідченим 24.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №6117;

- на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 №50 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.01.2015 №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северина Ю.П.;

- відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.05.2015 №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк" і призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2015 у справі №916/1387/15-г позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Галіот" на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за кредитом у сумі 140 580 000, 00 грн, відсотки за користування кредитом у сумі 15 064 403, 66 грн, пеню у сумі 3 118 206, 43 грн;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.10.2015 №189 відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" у Северина Ю.П. з 20.10.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву С.О. з 20.10.2015;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28.04.2016 №638 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Імексбанк" на два роки по 26.05.2018; продовжено повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , зокрема статтями 37, 38, 47- 52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу строком на два роки по 26.05.2018 включно;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 №1697 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ ""Імексбанк" у Гаджиєва С.О. з 05.09.2016 та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Матвієнку Андрію Анатолійовичу з 05.09.2016;

- на виконання приписів ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 15.01.2016 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" Гаджиєвим С.О. направлено на адресу ТОВ "Україна" повідомлення про нікчемність правочинів, а саме договору про розірвання іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №6131, укладеного між ТОВ "Україна" та АТ "Імексбанк" та договору про зміни №3 до іпотечного договору (з майновим поручителем) від 24.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №6117, укладеного між ТОВ "Україна" та АТ "Імексбанк".

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- позивачем не було виконано вимоги частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час запровадження в АТ "Імексбанк" тимчасової адміністрації") щодо перевірки правочинів - договору про зміни №3 від 24.12.2014 до іпотечного договору (з майновим поручителем), посвідченого 24.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №6117 та договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 25.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №6131;

- з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що станом з 24.12.2014 по 28.09.2017 та на день подачі позовної заяви до суду власниками об'єктів нерухомого майна є терті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ТОВ "Бізнес Ренталс", ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_13, підставами виникнення права власності зазначені договори купівлі-продажу, будь-яких свідчень про наявність реєстрації обтяжень майнових прав, які зазначені позивачем як предмет позову, відсутні;

- враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо існування обтяжень майнових прав, про які зазначено у позовній заяві, а саме факту здійснення державної реєстрації первинної іпотеки, а чинні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчать про зворотнє, відповідний правочин не може вважатись вчиненим, зважаючи на що місцевий господарський суд дійшов висновку, що не може застосувати наслідки недійсності правочину, який не набув чинності для його сторін;

- зобов'язання ТОВ "Галіот" за договором про відкриття кредитної лінії №76/13 від 23.09.2013 (з урахуванням додаткових угод) не втратили свого забезпечення, оскільки первісне зобов'язання, яке було припинено на підставі договорів від 24.12.2014 та від 25.12.2014, замінено новим забезпеченням - іпотекою нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець". Крім того, застава та оціночна вартість нового предмета забезпечення становить 7 800 000 000 грн, що значно перевищує відповідні показники первісних об'єктів;

- з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №100287849 вбачається, що протягом травня 2017 року AT "Імексбанк" здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289, 00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20.

2.5. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив з такого:

- акт перевірки правочинів на предмет нікчемності не містить дати його складання, не містить підписів всіх членів комісії, не містить інформації щодо перевірки на предмет нікчемності договору про зміни від 24.12.2014 № 3, з п. 26 акту не зрозуміло який саме правочин перевірявся на предмет нікчемності. Таким чином, недоліки у оформленні позивачем порядку визнання правочинів нікчемними, мають своїм наслідком необхідність встановлення факту недійсності спірних правочинів в судовому порядку;

- матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з позовними вимогами про недійсність спірних правочинів. Тому позовні вимоги про застосування наслідків недійсності спірних правочинів до відповідача є передчасними;

- недійсність правочину про розірвання договору іпотеки має особливі правові наслідки, встановлені Законом України "Про іпотеку" (898-15) . Наслідком розірвання договору іпотеки є не передача сторонами одна іншій майна, яке могло б бути повернуто в ході реституції, а є зняття заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази внесення будь-яких записів до Державного реєстру речових прав, зокрема, щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно або щодо державної реєстрації обтяжень такого або іншого речового права;

- позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" про застосування наслідків недійсних правочинів шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів не можуть бути задоволені, оскільки звернення з даним позовом є передчасним і це порушить право приватної власності третіх осіб - ОСОБА_2, АДРЕСА_2, ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ОСОБА_23, АДРЕСА_2, ОСОБА_5, АДРЕСА_2, ОСОБА_6, АДРЕСА_2, ОСОБА_7, АДРЕСА_2, ОСОБА_8, АДРЕСА_3, ОСОБА_9, АДРЕСА_3, ОСОБА_10, АДРЕСА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС РЕНТАЛС", м. Одеса, ОСОБА_21, АДРЕСА_3, ОСОБА_11, АДРЕСА_2, ОСОБА_12, АДРЕСА_2, ОСОБА_13, АДРЕСА_2.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2018, ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог повністю.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- матеріали справи містять належним чином засвідчені копії наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Северина Ю.П. "Про додаткову перевірку правочинів" № 66-в від 02.03.2015, а також витягу з Акта перевірки правочинів на предмет нікчемності, підписаного, зокрема і Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк". Як вбачається з тексту Акта та Наказу нікчемні правочини було виявлено саме під час здійснення тимчасової адміністрації у Банк, а вказані копії цих документів є належними та допустимими доказами у розумінні частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, при цьому, оскільки для вирішення спору має значення лише частина документа, позивачем було подано засвідчений витяг з Акта перевірки правочинів на предмет нікчемності. Відсутність підписів деяких з членів комісії не впливає на законність даного документа, адже правочини нікчемні в силу прямої вказівки закону. Чинним на момент виявлення нікчемних правочинів та проведення перевірки правочинів на предмет нікчемності законодавством не було встановлено форми, у якій викладається або оформлюються результати перевірки;

- нікчемний правочин в силу закону, зокрема частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є автоматично недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання таким ніяких додаткових дій чи рішень. Нікчемність правочинів, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", абсолютно не залежить від наявності чи відсутності рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/21976/16, яка всупереч положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не була врахована місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення;

- судами попередніх інстанцій також не враховано правові позиції викладені постановах Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 914/1315/16 та № 914/1318/16, а також у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16 та від 12.03.2018 у справі № 914/1317/16;

- судами попередніх інстанцій не враховано роз'яснення, яке міститься пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 5 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", а саме: вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. У цьому разі у резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому;

- відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що у спірних правовідносинах, з метою вирішення питання правомірності рішення уповноваженої особи про визнання правочину нікчемним, необхідно встановити факт відсутності заміни іншою майновою вимогою. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину. Аналогічний правовий висновок викладеного у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16;

- судом апеляційної інстанції порушено статтю 216 Цивільного кодексу України, зазначивши, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсних правочинів шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів не можуть бути задоволені, оскільки звернення з даним позовом є передчасним і це порушить право приватної власності третіх осіб. Так, в силу частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність належних та допустимих доказів внесення будь-яких записів до Державного реєстру речових прав, зокрема щодо припинення державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно або щодо державної реєстрації обтяжень такого або іншого речового права. Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію іпотечного договору, з якого вбачається, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням цього договору, накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна. Окрім того, судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17. При цьому обставини щодо існування обтяжень майнових прав, ані відповідачем, ані іншими учасниками провадження не заперечувалися, про що свідчить, серед іншого відзив на позовну заяву;

- суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що задоволення позовних вимог позбавить третіх осіб права власності на майно, оскільки предметом позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, жодної вимоги про витребування від третіх осіб майна (тобто віндикаційної вимоги) позивачем не заявлялось, ставилось лише питання про відновлення записів щодо обтяження майна іпотекою, які були виключені на підставі незаконного правочину. При цьому судом апеляційної інстанції було порушено статтю 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою;

- судами попередніх інстанцій також не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.04.2018 у справі № 922/1378/17.

3.3. Також у касаційній скарзі ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" просило постановити окрему ухвалу щодо порушень, допущених при розгляді справи суддею Господарського суду Одеської області, а також щодо порушень, допущених суддями Одеського апеляційного господарського суду, яку направити для врахування голові Одеського апеляційного господарського суду, а також до Вищої ради правосуддя.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив касаційну скаргу ПАТ "Імексбанк" задовольнити.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_7, просили відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.6. ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" також було подано письмові пояснення щодо відзиву третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_7

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абзац 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16.

4.2. Висновки судів попередніх інстанцій щодо недоліків в оформленні акта перевірки та недотримання позивачем порядку визнання правочинів нікчемними, зроблені без врахування наведених норм матеріального права, а отже є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

4.3. Також таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства є висновок суду апеляційної інстанції, що згадані недоліки в оформленні позивачем порядку визнання правочинів нікчемними мають своїм наслідком необхідність встановлення факту недійсності спірних правочинів в судовому порядку, і при цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з позовними вимогами про недійсність спірних правочинів. Тому позовні вимоги про застосування наслідків недійсності спірних правочинів до відповідача є передчасними.

Так, повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16).

4.4. Окрім того, судом апеляційної інстанції не було враховано, що коли позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.

4.5. Отже, як суду апеляційної інстанції, так і місцевому господарському суду слід було перевірити та надати належну правову оцінку обставинам справи щодо наявності підстав вважати нікчемними договір про зміни №3 та договір про розірвання іпотечного договору в силу положення пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

При цьому, виходячи зі змісту наведеної норми, безоплатність має значення лише у випадку, коли банк здійснив відчуження майна. У випадку відмови від власних майнових вимог оплатність чи безоплатність відмови не впливає на вирішення питання про нікчемність правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 914/1316/16 та від 13.06.2018 у справі № 916/1889/17).

Місцевий господарський суд, беручи до уваги обставини щодо заміни забезпечення, передбаченого іпотечним договором від 27.09.2013, на іпотеку нежитлових будівель центрального стадіону "Чорноморець", наведеного не врахував та як наслідок дійшов передчасного висновку про правомірність такої заміни, не перевіривши наявності підстав для визнання нікчемними договору про зміни №3 та договору про розірвання іпотечного договору в силу положення пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

4.6. Також колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем факту здійснення державної реєстрації первинної іпотеки, тоді як чинні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчать про зворотнє, а тому відповідний правочин не може вважатись вчиненим. У зв'язку з чим місцевий господарський суд вважав, що не може застосувати наслідки недійсності правочину, який не набув чинності для його сторін.

Згідно з частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 4 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У статті 2 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) дано таке визначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав): офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо існування обтяжень майнових прав, про які зазначено у позовній заяві, а саме факту здійснення державної реєстрації первинної іпотеки, а чинні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчать про зворотнє, відповідний правочин не може вважатись вчиненим, зважаючи на що суд не може застосувати наслідки недійсності правочину, який не набув чинності для його сторін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, в свою чергу зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази внесення будь-яких записів до Державного реєстру речових прав, зокрема щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно або щодо державної реєстрації обтяжень такого або іншого речового права. З наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що за період з 24.12.2014 року по 28.09.2017 року предмет іпотеки було відчужено фізичним особам, і станом на момент звернення банку з позовом власниками даних об'єктів є треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс", ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, підставами виникнення права власності зазначені договори купівлі-продажу, будь-яких свідчень про наявність реєстрації обтяжень майнових прав, які зазначені позивачем як предмет позову, у даній інформації з реєстрів відсутні. Тобто, нерухоме майно, яка перебувало в іпотеці банку за умовами іпотечного договору від 27.09.2013, було відчужено на користь третіх осіб. При цьому, на момент укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна в матеріалах справи відсутні докази реєстрації обтяжень вказаного майна.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій не враховано пояснення позивача про неможливість надання відповідних витягів у зв'язку з їх відсутністю у нього, а також у зв'язку з відмовою нотаріуса у їх наданні.

При цьому згідно з частиною 3 статті 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій декларативними та зробленими без належного з'ясування обставин справи.

4.7. Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції на те, що норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що задоволення позову у даній справі порушить право приватної власності третіх осіб, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практиці Європейського суду з прав людини.

Предметом спору у даній справі є застосування наслідків нікчемних правочинів шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна ТОВ "Україна", а не витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ні суд апеляційної інстанції, ні місцевий господарський суд не врахували, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин.

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є, зокрема захист прав і законних інтересів вкладників банків.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене. Перевірити та надати належну правову оцінку обставинам справи щодо наявності підстав вважати нікчемними договір про зміни №3 та договір про розірвання іпотечного договору в силу положення пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Ретельно перевірити обставини справи щодо державної реєстрації іпотеки відповідно до іпотечного договору, укладеного між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (іпотекодавець) 27.09.2013, внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на спірне нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

5.6. Щодо заяви ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Імексбанк" про постановлення окремої ухвали щодо порушень, допущених при розгляді справи суддею Господарського суду Одеської області, а також щодо порушень, допущених суддями Одеського апеляційного господарського суду, яку направити для врахування голові Одеського апеляційного господарського суду, а також до Вищої ради правосуддя, то колегія суддів не знаходить правових підстав для її задоволення, з огляду на її необґрунтованість та з врахуванням присів статті 246 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 800/500/16).