ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 923/563/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Карачун Н.М.,
відповідача - Степанова О.Є.,
прокуратури - Томчук М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації,
на рішення Господарського суду Херсонської області
(суддя - Литвинова В.В.)
від 01.08.2017,
та постанову Одеського апеляційного господарського суду
(головуючий - Діброва Г.І., судді - Принцевська Н.М., Лавриненко Л.В.)
від 02.05.2018,
у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації,
за участю заступника прокурора Херсонської області,
про стягнення 5 764 485,92 грн,
В С Т А Н О В И В:
у червні 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення 5 764 485,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 14/1140/10 від 08.11.2010 щодо повернення позивачу грошових коштів отриманих відповідачем на добудову об'єкту газопостачання "Підвідний газопровід до сіл Червона Поляна, Магдалинівка та Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" задоволено. Стягнуто з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації 2 782 281,26 грн основного боргу, 250 633,99 грн 3 % річних, 2 731 570,67 грн інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, суди дійшли висновків, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову газопроводу, чим порушив умови договору № 14/1140/10 від 08.11.2010. При цьому суд зауважив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 замінено найменування відповідача з Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на Департамент будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації.
Департамент будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що спірний договір укладався на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (1001-2009-р) . Вказує про відсутність бюджетного фінансування на повернення позивачу коштів за договором № 14/1140/10 від 08.11.2010.
12.02.2019 до Верховного Суду надійшли пояснення відповідача до касаційної скарги. Оскільки такі пояснення були подані після закінчення строку на касаційне оскарження та без доказів надіслання таких пояснень іншим учасникам справи, як того вимагають частини 1 та 2 ст. 298 ГПК України, суд залишає їх без розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема на те, що судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права. Стверджує що будівництво газопроводу профінансовано за рахунок юридичної особи приватного права (ПАТ "НАК "Нафтогаз України"). Договір № 14/1140/10 від 08.11.2010 не заснований на державному замовленні. Відповідно до умов ЦК України (435-15) і ГК України (436-15) договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 26.08.2009 Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів".
Відповідно до п. 2 цього розпорядження для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України", а згідно з п. 3 замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.
08.11.2010 НАК Нафтогаз України" (Нафтогаз) та Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації (замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) , відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) та Закону України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) і діючого законодавства України уклали договір № 14/1140/10.
Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного договору НАК "Нафтогаз України", відповідно до розпорядження та на умовах договору, на підставі затвердженого рішенням правління компанії та погодженого Мінпаливенерго України "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Компанії (перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), зобов'язалась здійснити фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання "Підвідний газопровід до сіл Червона Поляна, Магдалинівка та Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області" (об'єкт), а Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зобов'язалось здійснити добудову (будівництво) об'єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність та ввести його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта.
Відповідно до пункту 2.3.13 договору Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації зобов'язалось протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування Нафтогазом добудови (будівництва) об'єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову (будівництво) об'єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з Державного бюджету.
Згідно з пунктом 3.1 договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 4 782 282,00 грн, в тому числі ПДВ 797 047,00 грн.
Пунктами 4.1, 4.3, 4.5 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України. У випадку порушення замовником зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1 % від загальної ціни договору за кожен день прострочення виконання зобов'язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7 % ціни договору. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
В разі невиконання пункту 2.3.12, 2.3.14 або 2.3.15 договору замовник впродовж 10 робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором (пункт 4.6 договору).
Відповідно до пункту 4.7 договору замовник не несе відповідальності перед Нафтогазом за невиконання пункту 4.3 договору, в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету.
20.08.2012 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 14/1140/10 від 08.11.2010, якою виклали в новій редакції частину умов договору.
За умовами договору в новій редакції замовник зобов'язався: своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений цим договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову об'єкта газопостачання (пункт 2.3.14); протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта (пункт 2.3.15).
Згідно з пунктом 3.1 договору в редакції від 20.08.2012 загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 4 782 282,00 грн.
У пункті 3.3 договору в редакції від 20.08.2012 передбачено, що фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об'єкта буде здійснюватися в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період.
В разі невиконання пункту 2.3.12, 2.3.13 договору або не підтвердження суми заборгованості замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування, замовник впродовж 10 робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором (пункт 4.6 договору в редакції від 20.08.2012).
Відповідно до пункту 4.7 договору в редакції від 20.08.2012 невиконання замовником пункту 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом міністрів України пропозицій щодо включення до державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів і звернення до суду, проте не позбавляє замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.
Цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками та діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором (пункт 7.1 договору в редакції від 20.08.2012).
На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 14.01.2011 та 21.09.2011 перерахував Управлінню капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації 2 782 282,00 грн.
08.08.2012 відповідач повернув позивачеві 0,74 грн невикористаних коштів.
Господарськими судами встановлено, що об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області 08.12.2011 за № ХС14311098125.
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договір в частині фінансування будівництва (з боку позивача) та в частині побудови об'єкта та введення його в експлуатацію виконано.
Відповідач не повернув позивачу грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 2 782 281,26 грн, як це передбачено умовами пункту 2.3.15 договору.
Вказані обставини сторонами не заперечувалися.
До матеріалів справи надано копії довідок до актів звірки розрахунків Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації складені станом на 01.01.2013 та 01.11.2016 підписані та скріплені печаткою Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації, за змістом яких надходження коштів за договором № 14/1140/10 від 08.11.2010 склало 2 782 281,26 грн (з яких повернуто 0,74 грн).
Предметом спору у справі є стягнення з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошових коштів, отриманих Управлінням капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на добудову об'єкту "Підвідний газопровід до сіл Червона Поляна, Магдалинівка та Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області" за договором № 14/1140/10 від 08.11.2010.
Вказаний договір укладено НАК "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) , відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) та Закону України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) і діючого законодавства України.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вказали, що зобов'язання мають виконуватись відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства, з урахування відповідних наслідків порушення виконання такого зобов'язання. При цьому встановлено, що відповідач в повному обсязі не виконав свої договірні зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову об'єкта, чим порушив умови № 14/1140/10 від 08.11.2010 в редакції додаткової угоди № 2 від 20.08.2012.
Колегія суддів Верховного Суду з висновками та рішенням судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГК України, правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.
За приписами ч. 3 ст. 5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
При цьому, враховуючи те, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ГК України, у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.
Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (ч. 4 ст. 9 ГК України).
Відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Одним з повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання (абзац 3 п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в редакції чинній час видання розпорядження № 1001-р).
Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (ст. 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час прийняття розпорядження № 1001-р).
' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 (1158-2007-п) затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.
Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.
У розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.
Пунктом 4 розділу ІІ вказаної програми врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.
Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Додатком 2 до програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.
Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн грн.
Тобто, з наведеного вище вбачається, що саме Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає приписам ст. 1 Конституції України, за якими Україна є соціальною державою, та підтримка і розвиток українського села є невід`ємною складовою реалізації конституційного принципу соціальної держави.
Результатом здійснення державної політики у цій сфері є прийняте Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) .
У пункті 1 такого розпорядження визначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".
Пунктом 2 розпорядження взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів НАК "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до пункту 3 розпорядження № 1001-р, замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.
За змістом пунктів 4 та 5 розпорядження № 1001-р, після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.
Зазначені положення розпорядження повністю узгоджуються з приписами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року.
Розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідно до положень ст. 117 Конституції України, є обов'язковими до виконання.
Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" (яка створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" (151/98) та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) , засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава) була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.11.2010 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Управлінням капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009 "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) укладено договір № 14/1140/10.
Водночас, враховуючи наведене вище та зміст укладеного сторонами договору, необхідно дійти висновку про те, що відповідач як структурний підрозділ Херсонської обласної державної адміністрації не є "замовником" в розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку відповідач, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому розпорядженням на відповідача, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених йому державних коштів.
Відповідач є органом державної влади, який, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.
Таким чином, враховуючи наведене, відповідач не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.
Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України розпорядженні № 1001-р від 26.08.2009, на підставі якого, власне, і було укладено договір між позивачем та відповідачем у справі.
Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, необхідно вказати на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава, спірний договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - розпорядження Кабінету Міністрів України, за результатами виконання якого об'єкт, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих відповідачу НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.
Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій конкретній ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених вище особливостей.
Щодо здійснення розрахунків за договором та повернення грошових коштів слід зазначити таке.
У підпункті 2.3.13 пункту 2.3 договору (до внесення змін згідно з додатковою угодою № 2) було зазначено, що протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування НАК "Нафтогаз України" добудови (будівництва) об'єкта замовник зобов'язується повернути позивачу суму грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову (будівництво) об'єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з Державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (в редакції, чинній на час укладення договору), у разі якщо за технічними умовами підприємств трубопровідного транспорту за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані (реконструйовані) споруди трубопровідного транспорту, передача зазначених споруд у державну власність і на баланс підприємств трубопровідного транспорту виконується на договірній основі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Тобто, альтернативи компенсації НАК "Нафтогаз України" витрачених грошових коштів на добудову (будівництво) газопроводів у спосіб інший, аніж за рахунок коштів Державного бюджету України, не передбачалось.
Зазначені вище положення ч. ч. 2 та 3 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" були виключені на підставі Закону України від 22.12.2011 № 4220-VI (4220-17) (4220-17).
Основне положення договору, змінене у додатковій угоді № 2, стосувалося питання компенсації позивачу витрат, понесених на добудову об'єкта.
Так, відповідно до підпункту 2.3.15 пункту 2.3 додаткової угоди № 2 відповідач зобов'язався протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути позивачу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта.
Тобто, вказаними умовами додаткової угоди саме на відповідача було покладено відповідні зобов'язання.
Водночас, слід зауважити на тому, що до розпорядження, на виконання якого укладено договір, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок відповідача як замовника компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів, відсутня.
Разом з цим, серед видатків Державного бюджету України положення про компенсацію НАК "Нафтогаз України" спірних грошових коштів не передбачено. Проте, апеляційний господарський суд з цього приводу зауважив на тому, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, слід вказати на те, що Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.
Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", якай уповноважувався здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації, який здійснював технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом, первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (v015p710-04) , верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.
Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, Верховний Суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Департамент будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
Відповідна правова позиція вказана об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.10.2018 у справі № 918/33/17, Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 у справі № 908/44/17, від 04.12.2018 у справі № 918/35/17, від 05.12.2018 у справі № 918/34/17, та колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від неї.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності задоволення позовних вимог про стягнення з Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5 764 485,92 грн, оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми коштів, як такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права, та дійшов висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 підлягають скасуванню.
З огляду на встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всіх фактичних обстави справи суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації задовольнити.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі № 923/563/17 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення 5 764 485,92 грн відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської обласної державної адміністрації (73003, Херсонська обл., місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 47, код ЄДРПОУ 04014134) 172 934,58 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Прокуратури Херсонської області (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Михайлівська, будинок 33, код ЄДРПОУ 04851120) 95 114,02 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач