розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (Зубченко І.В., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) та рішення Господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 (Гетя Н.Г.) у справі № 917/2060/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Нагода", 2) Приватного підприємства "Нагода +" третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання правочину недійсним

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера ЛТД" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Полтавської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нагода" (далі - Відповідач-1), Приватного підприємства "Нагода +" (далі - Відповідач-2), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - Третя особа) про визнання недійсним договору підряду від 29.02.2016, укладеного між Відповідачами (з урахуванням заяви про виправлення технічної описки в резолютивній частині позовної заяви щодо зазначення скороченої назви підприємств Відповідачів).

2. В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстави позову) Позивач посилається на те, що постановою Новосанжарського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі судового наказу №917/2366/15 про стягнення з Відповідача-1 боргу в сумі 1 093 183,97 грн накладено арешт на все майно Відповідача-1 та заборону його відчуження, а саме на посіви соняшника та кукурудзи, що належать Відповідачу-1 та знаходяться на орендованих зазначеною особою землях. Проте здійснити збір та реалізацію виявлених посівів для погашення заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем виявилось неможливим, оскільки врожай було зібрано Відповідачем-2, яке є власником сільськогосподарської продукції, яка була вирощена на орендованих Відповідачем-1 землях, на підставі договору підряду від 29.02.2016. Укладений Відповідачами договір підряду вчинений з протиправним наміром ухилитися від виконання рішення суду у справі №917/2366/15 та спрямований на приховування іншого правочину - договору суборенди земельної ділянки, а тому є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки оспорюваний договір передбачає передачу в користування (суборенду) земельних ділянок без дотримання вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) . Позивач зазначає, що порушення його права полягає в тому, що він не зміг отримати грошові кошти в рахунок відшкодування наявної заборгованості Відповідача-1 з виявленого у нього врожаю, оскільки Відповідач-2 здійснив збирання і відчуження арештованого майна.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оспорюваний договір містить всі ознаки, притаманні договору підряду і матеріалами справи підтверджено факт виконання сторонами оспорюваного правочину, а також відсутні докази наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені вчиненим правочином. Також Позивачем не доведено, яким чином укладення спірного правочину порушує його права, яке саме право порушено, та яким чином права та охоронювані законом інтереси Позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 26.07.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами не застосовано статті 837, 843 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтю 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), які підлягали застосуванню щодо відсутності умов договору підряду, наявності у договорі підряду умов, які за своєю суттю не можуть бути передбачені в договорі підряду (передача земельної ділянки в користування, перехід права власності на результат робіт до підрядника), що призвело до неправильних висновків щодо дійсності договору підряду.

8. Судами попередніх інстанцій порушено статтю 236 ГПК України, оскільки не враховано висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/167/16.

9. Суди застосували статті 6, 627 ЦК України, які не підлягали застосуванню, оскільки договір підряду не передбачає передачу землі в користування, в договорі мають бути визначені зміст та ціна робіт, договором підряду не може бути передбачений перехід права власності на результат робіт до підрядника.

10. Судами не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зокрема, частину 2 статті 235 ЦК України, статтю 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статті 8, 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки не враховано, що пунктами 1.1 та 4.1.1 спірного договору визначено передачу Відповідачем-1 орендованих земельних ділянок Відповідачу-2, а положення договору підряду не можуть передбачати передачу у користування (суборенду) земельних ділянок без дотримання земельного законодавства.

11. Висновки судів про доведеність факту виконання зобов'язань по оскаржуваному договору Відповідачами зроблені з порушенням частини 1 статті 76 ГПК України, оскільки взято до уваги неналежні докази, які не входять до предмета доказування, такі, як первинні документи щодо придбання нафтопродуктів, запасних частин до автомобілів, документи про здійснення посіву сільськогосподарських культур на орендованих Відповідачем-2 земельних ділянках.

12. Судами не враховано обставини, встановлені в ухвалі від 16.11.2016 Апеляційного суду Полтавської області у справі №552/5467/16-ц щодо того, що діяльність по вирощуванню сільськогосподарської продукції фактично здійснював Відповідач-1.

13. Суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки аргументам Позивача, наведеним в позовній заяві, та долученим до позовної заяви документам, які підтверджують ці аргументи, зокрема, документам із виконавчого провадження, що є порушенням частини 4 статті 238 ГПК України.

Позиція Відповідачів-1, 2 у відзивах на касаційну скаргу

14. Суди вірно визначили, що в оспорюваному договорі сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, а тому відсутні підстави вважати, що між Відповідачами укладався прихований договір суборенди.

15. Спірний договір укладено 29.02.2016, тобто за чотири місяці до ухвалення рішення в іншій справі про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача заборгованості, що свідчить про те, що вказаний договір не порушує прав Позивача.

16. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на Позивача, але Позивачем не надано належних та допустимих доказів недійсності спірного правочину, а також не доведено, що Позивач є належним позивачем за даним позовом, а існування спірного договору підряду порушує його права.

17. Позиція Позивача про необхідність застосування до даних правовідносин правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/167/16, є хибною, оскільки фактичні обставини у цій справі та у даній справі є різними.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

18. Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.06.2016 Господарським судом Полтавської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №917/2366/15 видано наказ про примусове стягнення з ПСП "Нагода" на користь ТОВ "Агросфера ЛТД" боргу в сумі 1 093 183,97грн, який був пред'явлений до Новосанжарського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області для примусового виконання.

Новосанжарським РВДВС ГТУЮ у Полтавській області 05.07.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно Відповідача-1 та заборону його відчуження.

19.1. Попередні судові інстанції дослідили, що станом на 01.01.2016 за Відповідачем-1 рахуються орендовані землі на території Малоперещепинської сільської ради площею 48,1533 га та на території Пологівської сільської ради - дві ділянки, загальною площею 9,62 га і відповідно до акту державного виконавця від 08.08.2016 на зазначених земельних ділянках знаходяться посіви зернових, а саме: на території Малоперещепинської сільської ради - посіви соняшника, а на території Пологівської сільської ради - посіви кукурудзи, а тому постановою Новосанжарського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19.08.2016 накладено арешт на виявлені посіви соняшника та кукурудзи, що належать Відповідачу-1. борг станом на 18.08.2016 Відповідачем-1 не сплачено.

19.2. Звертаючись до суду з позовом, Позивач посилається на те, що здійснити збір та реалізацію виявлених посівів для погашення заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем виявилось неможливим, оскільки 09.09.2016 врожай було зібрано Відповідачем-2, яке є власником сільськогосподарської продукції, що була вирощена на орендованих землях Відповідача-1, на підставі укладеного між Відповідачами договору підряду від 29.02.2016, який, як зазначає Позивач, вчинений з протиправним наміром ухилитися від виконання рішення суду №917/2366/15 та спрямований на приховування іншого правочину - договору суборенди земельної ділянки, а тому є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України. Оскільки оспорюваний договір передбачає передачу в користування (суборенду) земельних ділянок без дотримання вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) , він є недійсним.

20. За результатами розгляду спору суди дійшли висновку, що Позивачем не доведено, яке саме цивільне право Позивача порушено, за захистом якого він звернувся до суду, у чому полягає порушення цього права, та яким чином права або охоронювані законом інтереси Позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог.

20.1. Також Позивачем не доведено належними та допустимим доказами в розумінні ГПК України (1798-12) наявності у сторін спірного правочину мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді вчиненим правочином - договором підряду, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені зазначеним договором.

21. Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

22. Здійснюючи розгляд позовних вимог, суди надали оцінку умовам спірного договору на предмет його удаваності і, як наслідок, дійшли висновку, що Позивачем не доведено яким чином укладення спірного правочину порушує його права, яке саме право порушено та яким чином права та охоронювані законом інтереси Позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог. Проте, судам слід було перш за все з'ясувати правові підстави, з яких виникли цивільні права, обов'язки або інтерес у Позивача, за захистом яких ним пред'явлено позов, а також які саме права та інтереси Позивача порушені Відповідачами внаслідок укладення між Відповідачами спірного договору.

23. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1, пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

24. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу Позивача на момент його звернення до господарського суду.

25. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

26. Таким чином, даною нормою договори або інші правочини та рішення суду визначені різними підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

27. В даному випадку обов'язки Відповідача-1 перед Позивачем виникли не з судового рішення у справі №917/2366/15, з метою виконання якого органом ДВС було накладено арешт на посіви зернових, які знаходяться на орендованих Відповідачем-1 землях та заборонено Відповідачу-1 здійснювати відчуження будь-якого майна, а з правочину, невиконання якого стало підставою для ухвалення рішення у вказаній справі та стягнення з Відповідача-1 заборгованості, тобто право вимоги Позивача виникло не з рішення суду, а з правочину.

28. Отже, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку умовам спірного договору з метою визначення його правової природи, не дослідили чи виникли права або інтерес між Позивачем та Відповідачем-1 на момент укладення спірного договору, враховуючи, при цьому, первинні підстави виникнення у Позивача права вимоги до Відповідача-1 та наявність зазначеної вище заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить Відповідачу-1 з метою виконання рішення суду у справі №917/2366/15.

28.1. Надаючи оцінку при з'ясуванні вказаного вище, слід врахувати також надану Позивачем до матеріалів справи постанову органу ДВС ВП №51571940 від 27.10.2016 про виправлення помилки у процесуальному документі, в якій зазначено про накладення арешту на всі зернові культури, бобові культури та насіння олійних культур будь-якого року врожаю, які зберігаються або будуть передані на зберігання до зерносховищ, що належать боржнику (ПСП "Нагода"), в межах суми звернення стягнення або виконавця робіт згідно договору підряду від 29.02.2016 (ПП "Нагода+"), а тому доводи, наведені в пункті 13 постанови є обґрунтованими.

29. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Звертаючись до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстави позову), Позивач зазначає, що аналізуючи умови спірного договору, він немає ознак, притаманних відносинам у сфері підряду, оскільки не містить умов, передбачених статтями 843, 846 ЦК України, відсутні дані, які ідентифікують земельні ділянки, що передаються в користування Відповідачу-2, відсутній об'єкт суборенди, не передбачено умови і строки передачі земельних ділянок, умови повернення земельних ділянок, наявність існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

31. Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

31.1. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини 2 статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

32. Отже, звертаючись з позовом про визнання спірного договору удаваним і стверджуючи, що між Відповідачами вчинено не договір підряду, а договір суборенди, Позивач має довести яким нормам права суперечить укладений, на його переконання, договір суборенди.

33. Відносини, пов'язані з орендою (суборендою) землі, регулюються ЗК України, ЦК України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

34. Таким чином, договір оренди (суборенди) землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

34.1. При цьому, правовими наслідками договору оренди (суборенди) землі є для однієї сторони (суборендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (суборендаря) - використання майна (земельної ділянки).

35. В свою чергу, суди попередніх інстанцій не надали оцінку умовам спірного договору з огляду на позовні вимоги Позивача, який послався на те, що спірний договір передбачає передачу в користування (суборенду) земельних ділянок без дотримання вимог, встановлених статтею 93 ЗК України, статей 8, 15 Закону України "Про оренду землі". З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, вказані в пунктах 7, 9, 10 постанови заслуговують на увагу.

36. Водночас, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги, визначеними в пункті 8 та погоджується з доводами відзивів на касаційну скаргу, визначених в пункті 17 постанови, оскільки правовідносини у справі №923/167/16 та у даній справі не є подібними.

37. Посилання скаржника, наведене в пункті 12 постанови відхиляється Судом, оскільки під час розгляду Апеляційним судом Полтавської області справи №552/5467/16-ц вирішувалось питання щодо діяльності фізичної особи і встановлені у ній обставини не підтверджують обставин, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

38. Що стосується доводів, зазначених в пункті 11 постанови, то колегія суддів вважає, що такі доводи зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

39. Посилання у відзивах на касаційну скаргу, визначені в пунктах 14, 15, 16 постанови судом відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.