Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-49/217-2012 про банкрутство ТОВ "Бізнес-Інтелект" в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Бізнес-Інтелект" на загальну суму 1 770 666, 50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 у справі № 5011-49/217-2012, ПАТ КБ "ПриватБанк" було визнано кредитором, вимоги якого підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів на суму 3 714 934,01 грн. вимог першої черги, з яких 3 713 861,01 грн. (сума максимальної вимоги, що забезпечується) заборгованості і 1 073 грн. - судові витрати. Інші заявлені вимоги визнано погашеними.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.09.2014 у справі № 5011-49/217-2012 ТОВ "Бізнес-Інтелект" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 5011-49/217-2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні заяви з поточними кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 489 852,47 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 5011-49/217-2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 5011-49/217-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 5011-49/217-2012 (суддя Івченко А.М.) визнано АТ КБ "ПриватБанк" поточним кредитором ТОВ "Бізнес - Інтелект" на суму 2 491 070,47 грн., з яких: 1 218,00 грн. - перша черга задоволення; 2 489 852,47 грн. - четверта черга задоволення вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 5011-49/217-2012 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви АК КБ "ПриватБанк" про визнання грошових вимог в сумі 2 489 852,47 грн., та на суму 2 491 070, 47 грн. поточними відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, АК КБ "ПриватБанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5011-49/217-2012 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 5011-49/217-2012.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови, заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що норми ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство) регулюють лише порядок формування реєстру вимог конкурсних кредиторів та встановлює неможливість задоволення вимог конкурсних кредиторів, що не увійшли до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

На думку заявника касаційної скарги, наслідком визнання вимог конкурсних кредиторів погашеними є виключення можливості відповідного кредитора, вимоги якого було визнано погашеними в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, приймати участь у проваджені у справі про банкрутство в якості конкурсного кредитора. Як стверджує АТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі, саме по собі не включення суми заборгованості за зобов'язанням до реєстру вимог кредиторів не припиняє відповідне зобов'язання, яке відповідно до ст. 599 ЦК України може бути припинено виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" наголошує, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, не є припиненням цих зобов'язань, а також зобов'язань зі сплати процентів, які є майбутніми зобов'язаннями відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Заявник касаційної скарги вважає, що припис ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство поширюється виключно на конкурсних кредиторів, тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються, а оскільки грошові кошти у розмірі 3 713 861, 01 грн. (вимоги, забезпечені заставою) визнані за АТ КБ "ПриватБанк" ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2014, банк мав всі права обліковувати борг за основною сумою понад 3 714 934,01 грн. та нараховувати відповідні відсотки на нього (до моменту визнання боржника банкрутом), які мають бути включені до реєстру вимог поточних кредиторів.

В контексті зазначеного заявник касаційної скарги вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання поточних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі як таких, що заявлені своєчасно, розраховані за належний період та у належному розмірі, на суму зобов'язань, що не були припинені й внесені до реєстру вимог кредиторів.

Водночас, скаржник зазначає, що висновок апеляційного суду про незаконність поточних вимог АТ КБ "ПриватБанк" свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.01.2019 для розгляду касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" у справі № 5011-49/217-2012 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Білоус. В.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5011-49/217-2012 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.02.2019 на 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу кредитор ОСОБА_6 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5011-49/217-2012 залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням вимог процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника АТ КБ "Приватбанк" адвоката Ручка О.М, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.08.2008 між ПАТ КБ "ПриватБанк" як позикодавцем та ТОВ "Бізнес-Інтелект" як позичальником було укладено кредитний договір LBB-17 на суму 511 490 євро та договір комісії щодо зобов'язань по акредитиву № 1108/4730/ІМРА для оплати друкарської машини Heidelberg Printmaster 74.

Крім того, 23.02.2009 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (заставодержатель) та ТОВ "Бізнес-Інтелект" (заставодавець) було укладено договір застави друкарської машини Heidelberg Printmaster 74 на забезпечення зазначеного вище кредитного договору з максимальним розміром забезпеченої вимоги у сумі 3 713 861,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес-Інтелект".

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бізнес - Інтелект" було опубліковано у газеті "Голос України" від 14.02.2012 № 28 (5278).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" у 07.07.2012 та 29.08.2012 звернулося до Господарського суду міста Києва з заявами про визнання кредиторських вимог та просило суд визнати його кредитором ТОВ "Бізнес-Інтелект" з вимогами, які забезпечені заставою майна боржника відповідно до договору застави майна від 23.02.2009, на загальну суму 970 660, 60 євро (9 570 714,41 грн.)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом даного судового розгляду є поточні кредиторські вимоги АТ КБ "Приватбанк" до боржника в загальному розмірі 2 489 852, 47 грн., які складаються з відсотків, нарахованих за період з 06.01.2012 по 19.09.2014 у зв'язку з неналежним невиконанням зобов'язань за кредитним договором LBB-17 від 11.08.2008 та договором комісії № 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008.

Ухвалюючи рішення про визнання зазначених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поточні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" є своєчасно заявленими, розрахованими за належний період та у належному розмірі, на суму зобов'язань, що не були припинені й внесені до реєстру вимог кредиторів, й підлягають визнанню у повному обсязі - 2 489 852,47 грн. - та включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Бізнес-Інтелект".

За висновком місцевого суду, саме по собі не включення суми за зобов'язанням до реєстру вимог кредиторів не припиняє відповідне зобов'язання, а лише виключає можливість відповідного кредитора приймати участь в провадженні у справі про банкрутство в якості конкурсного кредитора.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений висновок відповідає, зокрема, нормам пп. 14.1.11. ст. 1 Податкового кодексу України, згідно яких безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак як заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням місцевого суду щодо визнання вимог АТ КБ "ПриватБанк" та дійшов висновку про необґрунтованість звернення з такими поточними вимогами в межах справи про банкрутство з тих підстав, що банк нараховує проценти за кредитами за договором №LBB-17 від 11.08.2008 та за договором комісії №1108/4730/IMPA від 11.08.2008, тобто на суми заборгованості, які в розумінні вимог Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013) та згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у даній справі - вважаються погашеними, а зобов'язання за ними припиненими.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви АК КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог, вважає його передчасним, зробленим без повної та всебічної оцінки всіх обставин справи, а також із неналежним застосуванням норм ст. 316 ГПК України - стосовно вказівок касаційного суду в постанові у даній справі від 12.04.2018.

Так, ст. 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, постанова апеляційного господарського суду вказаним вимогам не відповідає.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013), вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону про банкрутство в зазначеній редакції, погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, переглядаючи ухвалу господарського суду першої інстанції про визнання в повному обсязі поточних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дослідив, що заявлені АТ КБ "ПриватБанк" у 2012 році кредиторські вимоги складалися із заборгованості за кредитним договором №LBB-17 від 11.08.2008 (204 596,00 євро - поточна заборгованість за кредитом; 306 144,00 євро - прострочена заборгованість за кредитом; 5 617, 34 євро і 236 079, 20 євро - заборгованість зі сплати відсотків; 128 152, 36 євро - пеня) та за договором комісії №1108/4730/IMPA від 11.08.2008 (18 741, 55 євро - заборгованість за кредитом; 25 426, 10 євро - заборгованість зі сплати відсотків; 45 904, 14 євро - пеня).

При цьому, апеляційним судом з'ясовано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 5011-49/217-2012, зокрема, визнано АТ КБ "ПриватБанк" кредитором ТОВ "Бізнес-Інтелект", вимоги якого підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів на суму 3 714 934,01 грн. вимог першої черги, з яких 3 713 861,01 грн. заборгованість та 1 073,00 грн. судові витрати у справі про банкрутство.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2014, і на це звернув увагу суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, місцевий господарський суд за наслідками розгляду заяв банку встановив, що кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" за своєю правовою природою складаються з грошових вимог, що забезпеченні заставою майна боржника в межах погодженої сторонами вартості предмету застави та погодженого сторонами максимального розміру вимоги, яка забезпечується, що становить 3 713 861,01 грн., а також з грошових вимог, що не охоплюються вказаною вартістю і розміром, які слід вважати конкурсними кредиторськими вимогами, строк для заявлення яких банк пропустив.

При цьому, у мотивувальній частині ухвали суду від 05.02.2014 зазначено, що вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задовольняються судом частково в межах погодженої сторонами вартості предмету застави та максимального розміру вимоги, яка забезпечується заставою, тоді як решта суми вимог банку вважається погашеною в порядку ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, із зазначеної вище ухвали суду не вбачається, які саме вимоги увійшли до складу кредиторських вимог (забезпечені заставою), а які було визнано погашеними.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 12.04.2018, скасовуючи ухвалені у справі судові рішення про відмову у задоволенні заявлених банком поточних вимог, зазначив про необхідність встановлення структури і розміру грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк".

Так, суд апеляційної інстанції, пославшись на ст. 75 ГПК України, якою визначено підстави звільнення від доказування, дійшов висновку, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про визнання його кредитором на суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 510 740, 00 євро та договору комісії в розмірі 18 741,55 євро є погашеними.

Однак, в порушення приписів ст. 86 ГПК України, апеляційний суд не дослідив та не надав власної належної оцінки структурі та розміру грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк", не звернув уваги, що в ухвалі суду від 05.02.2014 чітко не встановлено, які саме вимоги увійшли до складу кредиторських вимог (забезпечені заставою), а які (їх структура та розмір) було визнано погашеними.

При цьому, не надавши вказаним обставинам жодної правової оцінки та не перевіривши їх, суд апеляційної інстанції не використав свої повноваження, визначені нормами ст. 269 ГПК України.

На думку колегії суддів, з'ясування наведених вище обставин має значення при розгляді спірних поточних вимог у даній справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність висновків у даній справі про відмову в повному обсязі у задоволенні заяви АК КБ "ПриватБанк" про визнання поточних грошових вимог.

Поряд з викладеним, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання, за яким вимоги кредитора визнані погашеними, в розумінні ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013) є припиненими, що унеможливлює нарахування на них процентів тощо.

Водночас, зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що судом належним чином досліджувалось питання, з якого саме моменту зобов'язання за кредитним договором та договором комісії є погашеними, а АТ КБ "ПриватБанк", відповідно, втратило право вимоги по стягненню процентів.

На думку колегії суддів, не встановивши конкретну дату припинення зобов'язань за кредитним договором LBB-17 від 11.08.2008 та договором комісії щодо зобов'язань по акредитиву № 1108/4730/ІМРА від 11.08.2008, неможливо дійти законного та обґрунтованого висновку про правомірність нарахувань АТ КБ "Приватбанк" процентів за порушення боржником своїх зобов'язань за вказаними договорами за період з 06.01.2012 по 19.09.2014.

Відтак, встановивши зазначені порушення, згідно норм ст. 310 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 5011-49/217-2012 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене в даній постанові, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, та в залежності від встановлених обставин, ухвалити рішення щодо поточних вимог АТ КБ "Приватбанк" відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.