1. В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/3704/13 за заявою ТОВ "Факро Орбіта" до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про банкрутство, у якій ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 порушено провадження, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника.

2. Фізична особа-підприємець Полонський Дмитро Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення заборгованості за договором підряду від 10.04.2013 № 050713/П у сумі 833 178,55 грн.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 було відкрито провадження за вказаними вимогами, розгляд справи №910/1068/18 здійснювався у спрощеному позовному провадженні.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 справу №910/1068/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн передано для розгляду у межах справи № 910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф".

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковенко А.В., судді: Ковтун С.А., Удалова О.Г.) прийнято справу №910/1068/18 за позовом ФОП Полонського Д.В. до ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення 833 178,55 грн в межах справи №910/3407/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф"; позовну заяву вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 закрито провадження у справі №910/1068/18 ФОП Полонського Д.В. до ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення 833 178,55 грн в межах справи №910/3407/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф".

7. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ФОП Полонський Дмитро Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18 апеляційну скаргу Полонського Дмитра Вікторовича задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/1068/18 скасовано. Матеріали справи №910/1068/18 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф".

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

9. 24.01.2019 Державне підприємство "Державний проектний інститут "Діпроверф" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на першому аркуші касаційної скарги.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/1068/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.01.2019.

11. 18.01.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою № 2431-05/16 від 17.01.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Північного апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/1068/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.01.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2019 поновлено Державному підприємству "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерству економічного розвитку і торгівлі України строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18; відкрито касаційне провадження у справі № 910/1068/18 за касаційними скаргами Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018; призначено розгляд касаційних скарг на 20.02.2019 об 11 год. 45 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України подано касаційні скарги, в яких скаржники просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 у справі № 910/1068/18.

15. Касаційні скарги мотивовано наступним.

15.1 Розгляд вимог ФОП Полонського Д.В. які виникли на підставі договору підряду на виконання комплексу робіт № 050713/П від 10.04.2013, тобто після відкриття провадження у справі № 910/3407/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф", повинен відбуватися не в межах провадження справи про банкрутство, а в порядку окремого позовного провадження, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 20.02.2018 у справі № 910/10889/17.

15.2 Враховуючи, що першопричиною порушення прав позивача було винесення ухвали від 22.05.2018 якою справу № 910/1068/18 було передано для розгляду в межах справи № 910/3407/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф", то позивач повинен був оскаржувати саме цю ухвалу, проте не вчинив цього.

15.3 ФОП Полонським Д.В. був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційні скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

20.1 Фізичною особою-підприємцем Полонським Дмитром Вікторовичем подано в Господарський суд міста Києва позов до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду на виконання комплексних робіт №050713/П від 10.04.2013 в частині повної та своєчасної сплати вартості виконаних робіт щодо ремонту приміщень п'ятого поверху та сходових маршів у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Івана Клименко, 25. У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 780 289,92 грн. та пеню у сумі 52 888,63 грн., а всього - 833 178,55 грн.

20.2 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 (суддя Головіна К.І.) відкрито провадження у справі №910/1068/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн.; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.3 В ході розгляду справи суддя Головіна К.І., встановивши, що 11.03.2013 Господарським судом міста Києва відносно ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" порушено провадження у справі про банкрутство №910/3704/13 вирішила, що даний спір підлягає розгляду у межах справи № 910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" у вигляді відокремленого позовного провадження з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

20.4 Ухвалою від 22.05.2018 передано справу № 910/1068/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення заборгованості у сумі 833 178,55 грн. для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф".

20.5 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковенко А.В., судді: Ковтун С.А., Удалова О.Г.) прийнято справу №910/1068/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення 833 178,55 грн. в межах справи №910/3407/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта" до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про банкрутство; позовну заяву вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.6 Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 18.06.2018 (постановлення ухвали про відкриття провадження у справі №910/1068/18 в межах справи №910/3407/13) постанова про визнання банкрутом Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" у справі № 910/3407/13 не виносилась.

20.7 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 закрито провадження у справі №910/1068/18 за заявою Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення 833 178,55 грн. в межах справи №910/3407/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро Орбіта" до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про банкрутство.

20.8 В обґрунтування даного рішення місцевий господарський суд зауважив, що вимоги ФОП Полонського Д.В. є поточними вимогами, а тому враховуючи, що з даними вимогами позивач звернувся до відкриття ліквідаційної процедури боржника - ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф, зазначені вимоги згідно частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають розглядатись господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство.

21. Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

22. Частиною 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

23. Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

24. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вимоги ФОП Полонського Д.В. до ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" у розмірі 833 178,55 грн. є поточними вимогами, оскільки виникли за договором підряду на виконання комплексних робіт №050713/П від 10.04.2013 вже після відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" (11.03.2013), а тому враховуючи, що з даними вимогами позивач звернувся до відкриття ліквідаційної процедури боржника - ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф, зазначені вимоги згідно частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають розглядатись господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, проте в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство.

25. Разом з тим, при прийнятті ухвали від 10.10.2018 місцевий господарський суд, з огляду на обставини встановлені у даній справі, дійшов помилкового висновку стосовно закриття провадження у даній справі враховуючи наступне.

26. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 (v009p710-97) по справі № 9 зп).

28. Згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

29. За приписами частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 02.11.2004 № 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

30. За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно-смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

31. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

32. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

33. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

34. Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ФОП Полонський Д.В. правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф", з позовною заявою до Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" про стягнення 833 178,55 грн., однак суд помилково передав даний спір для розгляду в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф" (ухвала від 22.05.2018) чим фактично зобов'язав розглядати даний позов в межах справи про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф".

35. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи, що згідно частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються, Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів Яковенко А.В., Ковтун С.А., Удалова О.Г. не зважаючи на те, що до даний спір повинен розглядатись в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство, повинен був розглянути даний спір по суті, тоді як закривши провадження у справі №910/1068/18 суд грубо порушив передбачене статтею 55 Конституції України право ФОП Полонського Д.В. на судовий захист, оскільки згідно вимог частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

36. За наведеного, виходячи з конкретних обставин даної справи (звернення позивача до суду з позовною заявою - прийняття позовної заяви до розгляду - передачу справи для розгляду в межах справи про банкрутство - прийняття справи до розгляду в межах справи про банкрутство - закриття провадження у справі), з метою недопущення порушення права ФОП Полонського Д.В. на доступ до правосуддя, закріпленого у статті 6 1 Конвенції, судом апеляційної інстанції правомірно скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 та направлено справу №910/1068/18 для розгляду по суті в межах справи №910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф".

37. Вказана правова позиція не є відступленням від правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 20.02.2018 у справі № 910/10889/17, оскільки за наявності ухвали Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/1068/18 про її передачу для розгляду у межах справи № 910/3704/13, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, право позивача на судовий захист може бути забезпечено лише шляхом розгляду судом даного спору в межах справи № 910/3704/13 про банкрутство ДП "Державний проектний інститут "Діпроверф", а тому залишення в силі ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 про закриття провадження у справі призвело б до порушення права позивача на доступ до правосуддя, закріпленого у статті 6 1 Конвенції та статті 55 Конституції України.

38. З огляду на викладене, доводи скаржників (пункти 15.1, 15.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

39. Доводи скаржників про те, що ФОП Полонським Д.В. був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 (пункт 15.3 постанови) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не розглядаються з огляду на наступне.

39.1 Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою; відновлено Фізичній особі-підприємцю Полонському Дмитру Вікторовичу пропущений строк для подачі апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Полонського Дмитра Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/1068/18.

39.2 Разом з тим, скаржники звернулись із касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18, а не на вказану ухвалу від 04.12.2018.

39.3 З огляду на викладене, у Суду відсутні підстави для надання оцінки вказаному доводу скаржників, оскільки питання про поновлення ФОП Полонському Д.В. строку на звернення з апеляційною скаргою не вирішувалось оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, а ухвала апеляційного суду від 04.12.2018 не є предметом касаційного перегляду в даному касаційному провадженні.

40. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

41. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

42. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

43. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

44. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

46. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

47. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

48. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

49. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Державного підприємства "Державний проектний інститут "Діпроверф" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 910/1068/18 залишити без задоволення.