5. 26.06.2018 року до суду надійшла заява забезпеченого кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" № 3.268 від 22.06.2018 року про визнання кредиторських вимог до ПП "Про-Істейт" у розмірі 898 169,44 дол.США - основного боргу, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день пред"явлення даної заяви складає 23 648 801,36 грн., 3 524,00 грн. - судового збору та включення вимог товариства до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції ухвалених за наслідками розгляду заяви забезпеченого кредитора

6. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.09.2018, яка залишена без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, задоволено заяву забезпеченого кредитора ТОВ "Фінансова компанія"Поліс" № 3.268 від 22.06.2018 року про визнання кредиторських вимог до ПП "Про-Істейт" у розмірі 898 169,44 дол. США - основного боргу, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день пред'явлення даної заяви складає 23 648 801,36 грн., 3 524,00 грн. - судового збору та включення вимог товариства до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/220/18 і вирішено визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія"Поліс" (м. Київ, код ЄДРПОУ 38994463), що забезпечені заставою до приватного підприємства "Про-Істейт" (м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38289712) у розмірі 898 169,44 дол. США - основного боргу, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день пред'явлення даної заяви складає 23 648 801,36 грн., 3 524,00 грн. - судового збору та включити до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/220/18.

7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

7.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк) та ОСОБА_13 (позичальник), м.Чернівці укладено кредитний договір №24.100/08-СК із змінами і доповненнями, згідно якого ПАТ "ВТБ Банк" надав позичальнику кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

7.2. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 04.08.2008 року між ПАТ "ВТБ Банк" та позичальником укладено іпотечний договір №24.100/08-ДИ01, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О., зареєстрований в реєстрі за №4615.

7.3. Відповідно до іпотечного договору предметом іпотеки є будинок з надвірними будівлями, а саме: виділені в натурі нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна (вул. Леніна), буд. 119, а саме: приміщення загальною площею 355,80 кв.м., а саме: 2-51 приміщення площею 17,10 кв.м.; 2-52а коридор площею 41,00 кв.м.; 2-52 коридор площею 44,30 кв.м.; 2-53 приміщення площею 42,90 кв.м.; 2-54 коридор площею 2,90 кв.м.; 2-55 приміщення площею 19,50 кв.м.; 2-56 приміщення площею 19,80 кв.м.; 2-57 приміщення площею 19,30 кв.м.; 2-58 приміщення площею 23,60 кв.м.; 2-60 приміщення площею 25,40 кв.м.; 2-61 приміщення площею 21,10 кв.м.; 2-62 приміщення площею 51,90 кв.м.; 2-63 приміщення площею 27 кв.м.

7.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому 18.11.2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ, 29.03.2016 року Додаткову угоду №5 до даного договору та 12.05.2016 року договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави. Згідно яких Банк відступив право вимоги, зокрема, за кредитним договором та іпотечним договором від 04.08.2008 року, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія "Поліс".

7.5. З наведеного в оскаржуваних судових рішеннях зазначено висновок, що ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" стало кредитором позичальника за кредитним договором та іпотекодавцем згідно іпотечного договору від 04.08.2008 року.

7.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2017 року до Державного реєстру прав внесено запис про іпотеку щодо нежитлових приміщень на підставі іпотечного договору від 04.08.2008 року, рішення Апеляційного суду міста Києва від 15.02.2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20.09.2016 року про виправлення описки в рішенні суду від 15.02.2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.137 - 143, т. 2).

7.7. З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки від 29.05.2018 року №125469381 судами встановлено, що нежитлові приміщення зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером №364938473101 та мають опис: виділені в натурі нежитлові приміщення загальною площею 348 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 119, що складаються з: 2-51 приміщення площею 17.10 кв.м., 2-52а коридор площею 37,90 кв.м., 2-52 коридор площею 42,90 кв.м., 2-53 приміщення площею 22,70 кв.м., 2-54 приміщення площею 25,50 кв.м., 2-55 приміщення площею 24,10 кв.м., 2-56 приміщення площею 20,00 кв.м., 2-57 приміщення площею 11,60 кв.м., 2-57а приміщення площею 8.00 кв.м., 2-58 приміщення площею 23,00 кв.м., 2-59 приміщення площею 22,50 кв.м., 2-60 приміщення площею 21,30 кв.м., 2-61 приміщення площею 10,10 кв.м., 2-62 приміщення площею 14.00 кв.м., 2-63 приміщення площею17,90 кв.м., 2-111 приміщення площею 19,80 кв.м., 2-112 коридор площею 5,00 кв.м., 2-113 коридор площею 4,60 кв.м..

7.8. Суд першої інстанції, ознайомившись із змістом іпотечного договору та Інформаційної довідки встановив, що в описі вищезазначених нежитлових приміщень наявні певні відмінності.

7.9. Зокрема, в інформаційній довідці від 29.05.2018 року № 125469381 зазначено, що нежитлові приміщення з реєстраційним номером №364938473101 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно мали реєстраційний номер №22977288, а в іпотечному договорі від 04.08.2008 року в описі предмета іпотеки вказаний реєстраційний номер нежитлових приміщень - № 22977288.

7.10. Суд першої інстанції дослідивши письмові докази та заслухавши пояснення учасників справи з'ясував, що вказані відмінності не є суттєвими, оскільки не свідчать про новостворене майно, відмінне від того майна, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 04.08.2008 року, а підтверджують наявність майна, створеного з прив'язкою до вже існуючої заставленої нерухомості з використанням її функціональних елементів.

7.11. З урахуванням встановлених вище обставин, в оскаржуваних рішеннях наведено висновок про те, що боржник є майновим поручителем по відношенню до позичальника та іпотекодавцем по відношенню до ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", тому має відповідати перед товариством, як іпотекодержателем за невиконання позичальником умов кредитного договору в межах вартості предмета іпотеки.

7.12. Встановивши, що іпотечний договір № 24.100/08-ДИ01 від 04.08.2008 року є дійсним, а зобов'язання позичальника за кредитним договором, так і не були виконані, суди попередніх інстанції дійшли до висновку, що у зв'язку із набуттям боржником права власності на нежитлові приміщення, іпотека стала дійсною для нього, він набув статусу іпотекодавця і відтак має всі його права і несе усі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (нежитлові приміщення).

7.13. З наведеного в оскаржуваних судових рішеннях зазначено висновок, що грошові вимоги ТОВ "ФК "Поліс" до ПП "Про-Істейт" у справі №902/220/18 є законними, обґрунтованими, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у розмірі 898 169,44 дол.США - основного боргу, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу валют НБУ станом на день пред'явлення даної заяви складає 23 648 801,36 грн., 3 524,00 грн. - судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. надійшли касаційні скарги у яких скаржники просять суд скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" № 3.268 від 22.06.2018 про визнання кредитором.

9. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" № 3.268 від 22.06.2018 про визнання кредитором, скаржники у касаційних скаргах наводять наступні доводи:

9.1. Доводи касаційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк":

9.1.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. ст. 256, 257, 262, 266 ЦК України.

9.1.2. Суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи ч.8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

9.2. Доводи касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О.:

9.2.1. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях неправильно застосували приписи ст. 25 ГПК України, щодо заміни сторони її правонаступником.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду від ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" надійшли відзиви на касаційні скарги у яких учасник справи просить суд касаційні скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора ПП "Про-Істейт" Коломійця М.О. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 902/220/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у вказаній справі і призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" на 20 лютого 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 902/220/18 за касаційною скаргою ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. на ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у вказаній справі; вирішено об'єднати касаційні скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. та Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" в одне касаційне провадження і призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. на 20 лютого 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

13. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників учасників у справі, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

14. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Щодо доводів касаційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк", які викладені у підпункті 9.1. пункту 9 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

17. Суд першої інстанції встановив, що ліквідатором Коломійцем М.О. подано заяву №б/н від 10.09.2018 року про застосування позовної давності до заяви забезпеченого кредитора ТОВ "Фінансова компанія"Поліс" № 3.268 від 22.06.2018.

18. Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

19. Відповідно до приписів ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10.06.2013 у справі № 2-991/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором №24.100/08-СК.

20. Зазначена фактична обставина є свідченням того, що кредитор за кредитним договором №24.100/08-СК - ПАТ "ВТБ Банк" (правонаступником прав та обов'язків якого являється ТОВ "ФК "Поліс") реалізував своє право на звернення до суду щодо стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх обов'язків за вказаним договором.

21. На підставі вищевикладеного, а також беручи до уваги встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи, що викладені у підпунктах 7.1., 7.2., 7.3., 7.4., 7.6., 7.7. даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає необґрунтованим довід касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" щодо того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. ст. 256, 257, 262, 266 ЦК України, оскільки рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10.06.2013 у справі № 2-991/12 є свідченням того, що позовна давність до основної вимоги не є такою що сплила.

22. Щодо доводу касаційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк" про те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.12.2017 року до Державного реєстру прав внесено запис про іпотеку щодо нежитлових приміщень, які перебувають у власності Приватного підприємства "Про-Істейт" на підставі іпотечного договору від 04.08.2008 року, рішення Апеляційного суду міста Києва від 15.02.2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20.09.2016 року про виправлення описки в рішенні суду від 15.02.2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.137 - 143, т. 2).

25. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи про наявність іпотечного обтяження накладеного на майно Приватного підприємства "Про-Істейт" на підставі іпотечного договору від 04.08.2008 року, а також беручи до уваги те, що вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника окремо вносяться до реєстру вимог кредиторів з внесенням до зазначеного реєстру відомостей про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що боржник є майновим поручителем по відношенню до позичальника та іпотекодавцем по відношенню до ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", тому має відповідати перед товариством, як іпотекодержателем за невиконання позичальником умов кредитного договору в межах вартості предмета іпотеки.

26. Вказане є свідченням правильного застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях приписів ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

27. З урахуванням наведеного є необґрунтованим довід касаційної скарги ПАТ "Креді Агріколь Банк" про те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

28. Щодо доводу касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. про те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях неправильно застосували приписи ст. 25 ГПК України, щодо заміни сторони її правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно до ч. 1ст. 25 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

30. Довід касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. мотивований тим, що при наявності судового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10.06.2013 у справі № 2-991/12, не вирішивши питання заміни кредитора (стягувача) у встановленому законом судовому порядку за кредитним договором № 24.100/08-СК від 04.08.2008, ТОВ "ФК"Поліс" не набуло права вимоги.

31. Частинами першою, третьою статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

32. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

33. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 922/3535/15).

34. Аргумент касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. про те, що при наявності судового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10.06.2013 у справі № 2-991/12, не вирішивши питання заміни кредитора (стягувача) у встановленому законом судовому порядку за кредитним договором № 24.100/08-СК від 04.08.2008, ТОВ "ФК"Поліс" не набуло права вимоги є таким, що суперечить висновку про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 922/3535/15 і зазначений в пункті 33 даної постанови.

35. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що вимоги до форми правочину щодо зміни кредитора у зобов'язанні викладені у положеннях ст. 513 ЦК України.

36. Відповідно до приписів ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

37. Згідно приписів ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (редакція яка була чинна станом на 04.08.2008 року), обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

38. У постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що 06.12.2017 року до Державного реєстру прав внесено запис про іпотеку щодо нежитлових приміщень за адресою: м. Чернівці, вул. Головна (вул. Леніна), буд. 119, обтяжувач - ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, серія та номер 861, виданий 12.05.2016 року, рішення Апеляційного суду міста Києва від 15.02.2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20.09.2016 року про виправлення описки в рішенні суду від 15.02.2015 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с.141 - 142).

39. За таких обставин, беручи до уваги вищезазначені фактичні обставини справи та висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 922/3535/15, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О., який викладений у підпункті 9.2.1 даної постанови.

40. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

42. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. на ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. За таких обставин, касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. підлягають залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 - залишенню без змін.

44. Оскільки касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційних скарг покладаються на ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та ліквідатора Приватного підприємства "Про-Істейт" Коломійця М.О. на ухвалу господарського суду Вінницької області від 10.09.2018 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 902/220/18 залишити без задоволення.