ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 911/212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Погребняк В.Я., Селіваненко В.П.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро",

представник - Тютюнник В.А. (довіреність №16/09-2018 від 16.09.2018),

відповідач за первісним позовом - Фермерське господарство "Ніна",

представники - директор Дергачов І.В. (витяг з наказу №01 від 13.04.1994), адвокат Мішакіна Л.О. (договір про надання правової допомоги №25/18 від 28.12.2018)

позивач за зустрічним позовом - Фермерське господарство "Ніна",

відповідач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Ніна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 11.12.2018

у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.

у справі № 911/212/18

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

до Фермерського господарства "Ніна"

про стягнення заборгованості за договором поставки

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Ніна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

про розірвання договору та стягнення збитків

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 28.12.2018 Фермерське господарство "Ніна" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №911/212/18 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/212/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Селіваненко В.П., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/212/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Селіваненко В.П., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019.

4. Ухвалою від 18.02.2019 Верховний Суд у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, судді: Погребняк В.Я., Селіваненко В.П. прийняв справу №911/212/18 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Ніна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 08.01.2019 на 19.02.2019 о 09 год. 45 хв.

5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" (далі - ТОВ "НФМ Агро", позивач за первісним позовом) надійшов відзив на касаційну скаргу Фермерського господарство "Ніна" (далі - ФГ "Ніна", відповідач за первісним позовом, скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ "НФМ Агро" до ФГ "Ніна" про стягнення 2 779 903, 01 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення ФГ "Ніна" умов укладеного між ними Договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017 в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар; 26.03.2018 через канцелярію місцевого суду від ТОВ "НФМ Агро" надійшла заява вих. №23/03-2018 від 23.03.2018 про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач за первісним позовом здійснив донарахування пені та 3% річних та заявив додатково до стягнення інфляційних втрат. Відповідно до прохальної частини заяви №23/03-2018 від 23.03.2018 ТОВ "НФМ Агро" просило стягнути з ФГ "Ніна" 2 668 625, 01 грн. основного боргу, 221 020, 64 грн. пені, 21 275, 89 грн. - 3% річних, 64 407, 26 грн. інфляційних втрат.

6.1. 01.03.2018 через канцелярію суду ФГ "Ніна" подало зустрічну позовну заяву про розірвання Договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017 на підставі статті 652 ЦК України (далі - ЦК України (435-15) ), у зв'язку з істотною зміною обставин та стягнення понесених збитків в розмірі 1 579 830 грн., а 23.03.2018 через канцелярію суду від ФГ "Ніна" надійшла заява за вих. №39 від 23.03.2018 про зміну підстави зустрічного позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої підставу для розірвання договору обґрунтовано нормою пункту 1 частини 2 статті 678 ЦК України, якою передбачено право покупця за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми у разі істотного порушення вимог щодо якості товару. В обґрунтування зустрічного позову ФГ "Ніна" посилалось на те, що ТОВ "НФМ Агро" поставило господарству техніку неналежної якості, внаслідок експлуатації якої ФГ "Ніна" завдано збитків, що виразились у втраті частини врожаю.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 25.06.2018 Господарський суд Київської області у задоволенні первісного позову відмовив, зустрічний позов задовольнив, розірвав Договір №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки, укладений 21.06.2017 між ТОВ "НФМ Агро" та ФГ "Ніна", стягнув з ТОВ "НФМ Агро" на користь ФГ "Ніна" 3 832 050 грн., сплачених на виконання Договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017, 1 579 830 грн. збитків та 82 940, 20 грн. судового збору.

7.1. Суд першої інстанції встановив обставини укладення 21.06.2017 між ТОВ "НФМ Агро" (постачальник) та ФГ "Ніна" (покупець) Договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (новий комбайн Case ІН 6140, в комплекті з новою жниваркою зерновою Case ІН 3020, flex, 25ft, далі по тексту - товар) згідно з умовами оплати, які викладені в пункті 2.3. та Графіку внесення платежів, зазначеному в Додатку №2. Місцевим судом також встановлено, що 06.07.2017 покупцем здійснено перший платіж на суму 1 631 400 грн., що підтверджується платіжним дорученням №802 від 06.07.2017, 24.07.2017 покупець здійснив другий платіж на суму 2 200 650 грн. (платіжне доручення №891 від 24.07.2017), а всього покупець сплатив на виконання Договору 3 832 050 грн., тобто 61,16 % від вартості товару.

7.2. Місцевим судом встановлено, що 15.12.2017 листом за вих. №164, який ФГ "Ніна" отримано 20.12.2017 (на підтвердження чого ТОВ "НФМ Агро" надано витяг з веб-сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень), постачальником направлено на адресу покупця рахунок №СФ-51489 від 15.12.2017 на сплату кінцевої заборгованості покупцем за Договором на загальну суму 2 540 050 грн. (21.12.2017 ТОВ "НФМ Агро" повторно), однак, як стверджує позивач за первісним позовом, заборгованість за товар відповідач за первісним позовом не сплатив, тому ТОВ "НФМ Агро" звернулось з даним позовом до місцевого суду.

8. Відмовляючи у задоволенні первісного позову і задовольняючи вимоги зустрічного позову, місцевий суд, встановивши, що між ТОВ "НФМ Агро" та ФГ "Ніна" укладено два господарські договори, які різняться правовою природою, а саме Договір №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017 та договір зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017, взявши до уваги документальні докази щодо неналежної якості поставленої техніки та обізнаність ТОВ "НФМ Агро" про використання ФГ "Ніна" техніки ТОВ "НФМ Агро" саме в рамках договору зберігання №Н-043 Т-17 від 21.06.2017, що підтверджується змістом листів ТОВ "НФМ Агро" за вих. №145 від 31.10.2017 та №168 від 21.12.2017, в яких відсутні будь-які посилання на порушення умов договору зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017, натомість викладені пропозиції щодо зміни умов гарантійного обслуговування та заклик до належної експлуатації техніки, дійшов висновків про те, що:

- правовідносини, що склались між сторонами, не свідчать про виконання ними умов договору зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017, натомість між сторонами фактично встановились правовідносини щодо поставки товару на підставі договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017;

- має місце неможливість усунення недоліків щодо якості придбаної ФГ "Ніна" техніки, оскільки придбання техніки як товару мало на меті задоволення потреб господарства у період, який вже минув;

- недоліки, які не можна усунути, відповідно до статті 678 ЦК України є істотним порушенням щодо якості товару, одним із правових наслідків якого є право покупця відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

8.1. Місцевим судом враховано, що законом і Договором не передбачено обов'язку щодо оплати покупцем неякісного товару, а в разі його оплати, закон надає можливість покупцю вимагати повернення сплаченої суми, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ФГ "Ніна" обов`язку здійснювати оплату за сільськогосподарську техніку, що є предметом договору №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017, як таку, що не відповідає якості, і що договір №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки від 21.06.2017 підлягає розірванню відповідно до частини 2 статті 651 та пункту 1 частини 2 статті 678 ЦК України, а кошти, сплачені ФГ "Ніна" на виконання цього договору, підлягають поверненню шляхом стягнення їх з ТОВ "НФМ Агро". Крім того, місцевий суд визнав доведеним те, що заявлені ФГ "Ніна" збитки на суму 1 579 830 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ "НФМ Агро". При цьому, місцевим судом відмовлено ТОВ "НФМ Агро" у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки щодо наявності недоліків поставленої господарству техніки ФГ "Ніна" в належному порядку встановило з листа ТОВ "НФМ Агро" за вих. №145 від 31.10.2017 про продовження гарантійних зобов'язань, в якому ТОВ "НФМ Агро" визнало факт того, що комбайн та жниварка мають істотні недоліки і в даному випадку строк позовної давності слід обраховувати саме з 31.10.2017, а отже, шестимісячний строк, в межах якого ФГ "Ніна" мало право звернутись з даним позовом до суду, сплив 30.04.2018, в той час як ФГ "Ніна" звернулось із зустрічним позовом до суду 01.03.2018, що підтверджується даними вхідного штампа канцелярії суду на титульному аркуші зустрічного позову, тобто ФГ "Ніна" строк позовної давності, встановлений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), не пропущено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою від 11.12.2018 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "НФМ Агро" задовольнив, рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2018 скасував, первісний позов задовольнив повністю, стягнув з ФГ "Ніна" на користь ТОВ "НФМ Агро" основний борг на суму 2 668 625, 01 грн., пеню на суму 221 020, 64 грн., 3 % річних на суму 21 275, 89 грн., інфляційні втрати на суму 64 407, 26 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позову на суму 44 629, 93 грн. та витрати за подання апеляційної скарги на суму 191 355, 20 грн., у задоволенні зустрічного позову відмовив.

9.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про те, що правовідносини, що склались між сторонами, не свідчать про виконання ними умов договору зберігання, натомість між сторонами фактично встановились правовідносини щодо поставки товару, який ТОВ "НФМ Агро" поставило ФГ "Ніна", оскільки, окрім Договору поставки, 20.06.2017 щодо Комбайну Case IH 6140 та Жниварки зернової Case IH, flex, 25 ft, загальною оціночною вартістю 6 200 740, 07 грн. з ПДВ (238 169, 39 доларів США) ФГ "Ніна" як зберігач та ТОВ "НМФ Агро" як поклажодавець уклали Договір зберігання №Н-015 ОП-17 (далі - Договір зберігання), за умовами якого ТОВ "НМФ Агро" передало, а ФГ "Ніна" прийняло зазначене майно на відповідальне зберігання і передача майна відбулася за Актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 20.06.2017 №1 та №2, які підписані з боку обох сторін та засвідчені їхніми печатками. При цьому, сторонами не заперечувалось, що майно, передане за Договором зберігання, і Товар, який є предметом Договору поставки, є одним й тим самим майном;

- апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки право власності на Товар ФГ "Ніна" могло набути за умови його 100% оплати у термін, встановлений Договором поставки, після отримання відповідного повідомлення ТОВ "НМФ Агро" та підписання Акта приймання-передачі, чого у спірному випадку не сталося, то, враховуючи, що третій платіж в розмірі 38, 84% від загальної вартості товару в обумовлений сторонами строк - до 15.12.2017 ФГ "Ніна" не здійснило, у ТОВ "НМФ Агро" не виникло обов'язку передати в порядку, встановленому Договором поставки, Товар ФГ "Ніна", а у останнього, відповідно, не виникло права власності на нього;

- ТОВ "НМФ Агро" 06.02.2018 проведено оплату за зберігання товару (платіжне доручення №218 від 06.02.2018 на суму 75, 34 грн., а отже, підтвердило виконання ним саме Договору зберігання. Факт повернення таких коштів ТОВ "НМФ Агро" не спростовує зазначених обставин, а факт використання ФГ "Ніна" товару, який був переданий йому на відповідальне зберігання, у своїй господарській діяльності і факт гарантійного обслуговування ТОВ "НМФ Агро" товару та обізнаність останнього з фактом використання ФГ "Ніна" товару та пропозиції ТОВ "НФМ Агро" про продовження гарантії на придбану техніку, не може свідчити про набуття ФГ "Ніна" права власності на цей товар, тому апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами на дату звернення ТОВ "НМФ Агро" з первісним позовом існували правовідносини відповідального зберігання, а всі посилання ФГ "Ніна" на те, що йому поставлено за договором поставки товар неналежної якості спростовуються тим, що спірний Товар за таким договором йому фактично поставлено не було, а, відтак, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову;

- додані ФГ "Ніна" до матеріалів справи копії звітів роботи сервісних інженерів від 01.08.2017, 02.08.2017, 11.09.2017, 03.10.2017, 12.10.2017, 02.11.2017 та 02.11.2017 підтверджують те, що спірний товар виходив з ладу, проте сам лише факт його поломок не може бути належним доказом того, що вимоги щодо якості товару істотно порушені, адже вихід з ладу техніки, серед іншого, може бути наслідком її неналежної експлуатації, впливу сторонніх осіб або інших обставин. Доказів того, що зазначені поломки техніки є саме наслідком того, що вимоги щодо її якості є істотно порушеними, матеріали справи не містять;

- щодо правових підстав для стягнення збитків апеляційний суд зазначив, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності в даному випадку ФГ "Ніна" мало довести, серед іншого, й протиправність поведінки ТОВ "НМФ Агро" та його вину, тобто факт поставки ТОВ "НМФ Агро" товару неналежної якості, проте, як було встановлено апеляційним судом, поставка товару ще не відбулась, а докази того, що спірна техніка неналежної якості, матеріали справи також не містять;

- звертаючись із зустрічним позовом, ФГ "Ніна" не надало доказів того, що збирання соломи дуже ускладнилось, в той час як сам лише факт придбання ФГ "Ніна" соломи таким доказом бути не може. Крім того, докази того, що товар мав забезпечити відповідне подрібнення соломи, в матеріалах справи також відсутні, а наданий Акт про визначення збитків від 06.10.2017, яким встановлено, що при огляді комісією ділянки полів, загальною площею 380 га після збирання ранніх зернових культур комбайном Case ІН 6140 та встановлено факт повторних густих сходів вівса, ячменю та пшениці, які були наслідком висипання зерна з-під комбайна під час збирання врожаю із зазначенням розміру таких втрат, не встановлює, чиї саме поля були оглянуті комісією; також, неможливо встановити який саме комбайн збирав врожай в період, що передував огляду цих полів;

- щодо посилань ТОВ "НФМ Агро" на пропуск ФГ "Ніна" строків позовної давності для звернення до суду з позовом, що випливає з поставки товарів неналежної якості, апеляційний суд зазначив, що у спірному випадку визначені цивільним законодавством підстави для задоволення вимог за зустрічним позовом відсутні, тобто фактично не встановлено порушення прав та інтересів ФГ "Ніна".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ФГ "Ніна", відповідач за первісним позовом)

10. Скаржник доводив, що апеляційний суд не дослідив у повній мірі умови договору зберігання, оскільки сторони зазначений договір не виконували, а також суд не надав оцінку рапортам про прийняття в експлуатацію від 07.07.2017 комбайну Case IH 6140 та жниварки зернової Case IH 3020, не надано оцінки рахункам-фактурам від 23.10.2017 та 10.11.2017 та актам виконаних робіт від 02.11.2017 та від 10.11.2017, які були підписані між сторонами при здійсненні ремонтних робіт на зазначеній техніці, а також не надано оцінки платіжним дорученням від 31.10.2017 та від 10.11.2017. При цьому, скаржник, з посиланням на зазначені докази, аргументував, що фактично між сторонами існували правовідносини щодо поставки товару, а не зберігання.

10.1. Скаржник, з посиланням на статті 77- 79, 86 ГПК України, статті 22, 662, 678, 712 ЦК України, статті 4, 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", доводив, що судом апеляційної інстанції невірно оцінено обставини й подані докази, оскільки зустрічний позов має детальний опис проблеми, що виникла у господарстві під час експлуатації техніки, а також надано докази на підтвердження завданих збитків ФГ "Ніна". При цьому, скаржник зазначив, що причиною завдання збитків стала саме поставка ТОВ "НФМ Арго" неякісної техніки та подальше неякісне гарантійне обслуговування.

Доводи інших учасників справи

11. У відзиві ТОВ "НФМ Агро" на касаційну скаргу ФГ "Ніна" зазначено, що підстави для застосування частини 2 статті 678 ЦК України відсутні, оскільки товар за договором поставки скаржнику не передавався. При цьому, ТОВ "НФМ Агро" зазначило, що позови, що виникають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку істотних недоліків, а права, передбачені статтею 678 ЦК України, протягом гарантійного строку покупець не отримує. Крім того, скаржник не наводить жодних конкретних поломок деталей, агрегатів та недоліків сільськогосподарської техніки, а заявляє про її неякісну роботу в абстрактному розумінні, що є недопустимим.

11.1. Позивач за первісним позовом зазначив, що укладення одночасно договору зберігання й договору поставки не суперечить чинному законодавству. При цьому, для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони, однак, будь-якої іншої вигоди, яка не передбачена договором зберігання №Н-015 ОП-17 від 20.06.2017, жодна із сторін договору не отримала. При цьому, ТОВ "НФМ Агро" не заперечує передачу сільськогосподарської техніки скаржнику, однак, оскільки скаржник не здійснив 100% оплати товару, то не набув права власності на такий товар і фактично техніка була передана саме на підставі договору зберігання без права використання і переходу права власності із визначенням зобов'язання щодо її повернення.

11.2. ТОВ "НФМ Агро", з посиланням на статті 6, 11, 629 ЦК України, статті 76, 77 ГПК України, аргументувало, що оскільки матеріали справи не містять доказів складання, відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору поставки, акта про недоліки якості сільськогосподарської техніки, а також відсутні результати експертного дослідження цих недоліків, то скаржником не доведено належними та допустимими доказами факту передання постачальником неякісної продукції і факту порушення ТОВ "НФМ Агро" своїх зобов'язань. При цьому, у відзиві зазначено, що ТОВ "НФМ Агро" дійсно здійснювало обслуговування переданої на зберігання техніки, однак, це не свідчить про схвалення з боку поклажодавця її використання зберігачем, оскільки в силу статей 950, 951 ЦК України поклажодавець має право притягнути зберігача до відповідальності та відшкодувати збитки за порушення умов договору зберігання, а продовження гарантійного зобов'язання є наочною демонстрацією з боку власника виконання вимог статті 322 ЦК України та стійкий рівень довіри до скаржника.

11.3. ТОВ "НФМ Агро", з посиланням на статтю 224 ГК України, статтю 74 ГПК України, статті 22, 623 ЦК України, зазначило про недоведеність завдання ФГ "Ніна" збитків, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання збитків та підтвердження того, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

12. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 1 статті 22 - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 2 статті 22 - збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 статті 334 - право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 614 - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 статті 614 - відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 655 - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 664 - обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частина 1 статті 673 - продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частина 1 статті 691 - покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 692 - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 2 статті 692 - покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частина 1 статті 697 - договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Частина 1 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 712 - до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 936 - за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 944 - зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

13. Господарський кодекс України (436-15)

Частина 1 статті 224 - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 2 статті 224 - під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 статті 225 - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

14. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 77- 79, 86 ГПК України, статей 22, 662, 673, 678, 712 ЦК України, статей 4, 9 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, застосовуються загальні положення ЦК України (435-15) про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

При цьому, частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

17. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ФГ "Ніна" (покупець) та ТОВ "НФМ Агро" (постачальник) 21.06.2017 укладено Договір №Н-043 Т-17 поставки сільськогосподарської техніки (далі - Договір поставки), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (новий комбайн Case ІН 6140, в комплекті з новою жниваркою зерновою Case ІН 3020, flex, 25ft, далі - товар) згідно з умовами оплати, які викладені в пункті 2.3. та Графіку внесення платежів (додаток №2); згідно з пунктом 4.4. договору, при передачі товару обов'язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі.

Отже, виходячи з аналізу статей 655, 692 ЦК України та пункту 4.4. договору поставки, сторони визначили кількість та якість товару, погодили умови його поставки та строки оплати. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, скаржником не було здійснено повної оплати, а сторонами акт про приймання-передачу відповідно до пункту 4.4. договору поставки комбайну не підписувався.

Відтак, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ТОВ ФГ "Ніна" та ТОВ "НФМ Агро" не вчинено дій, передбачених статтею 655 ЦК України, і у ФГ "Ніна" не виникло права власності на поставлений товар, а фактичним власником товару є ТОВ "НФМ Агро".

При цьому, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пункті 10.1. описової частини даної постанови, оскільки право відшкодування збитків та застосування положень Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" (900-15) у даній справі залежить від встановлення обставин передачі майна за договором зберігання, а так як дії з передачі предмета поставки, передбачені статтями 655, 692 ЦК України, сторонами не виконано, відтак, відсутні підстави для застосування положень статей 22, 673, 675, 678 ЦК України, статей 224, 225 ГК України щодо стягнення збитків, пов'язаних з поставкою неякісної техніки.

18. За змістом частини 1 статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Законодавець не обмежує поклажодавця в наданні зберігачу права користуватися річчю, яка передана йому на зберігання (статті 944 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що ФГ "Ніна", як зберігач, та ТОВ "НМФ Агро", як поклажодавець, уклали Договір зберігання №Н-015 ОП-17 (далі - Договір зберігання), за умовами якого ТОВ "НМФ Агро" передало, а ФГ "Ніна" прийняло зазначене майно на відповідальне зберігання і передача майна відбулася, відповідно до пункту 2.2. Договору зберігання, за Актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 20.06.2017 №1 та №2, які підписано з боку обох сторін та засвідчено їхніми печатками. При цьому, сторонами не заперечувалось, що майно, передане за Договором зберігання, і Товар, який є предметом Договору поставки, є одним й тим самим майном. Також, існуючі між сторонами ділові звичаї підтверджують, що поклажодавець не заперечував щодо використання майна зберігачем та надавав йому послуги з технічного обслуговування переданого на зберігання майна. Оцінивши в сукупності укладення та виконання обох договорів (поставки та зберігання), апеляційний суд дійшов висновку, що сторони, укладаючи їх, не мали жодного умислу з приховування своїх дійсних правовідносин, а договори укладено в межах свободи укладення договору, яка є одним із принципів цивільного права відповідно до статті 627 ЦК України.

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо неправильності встановлення апеляційним судом обставин фактичного виконання договору зберігання та правильного застосування місцевим судом положень статті 235 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Через категорії "межі здійснення суб'єктивних цивільних прав" та "обмеження здійснення суб'єктивних цивільних прав" у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

При цьому, межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа-власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України.

Відтак, враховуючи положення статей 13, 627 ЦК України, ФГ "Ніна" та ТОВ "НФМ Агро" не були позбавлені права укласти одночасно договір зберігання та договір поставки, а як вбачається зі змісту укладених між сторонами договорів, їх зміст зазначеним статтям ЦК України (435-15) не суперечить. Крім того, позивач за зустрічним позовом не заперечував передання техніки скаржнику та зазначив, що у випадку повної оплати скаржником вартості поставленого товару, до нього б перейшло право власності на такий товар, тобто сторони мали намір фактичного виконання взятих на себе зобов'язань за обома договорами та частково виконували їх.

19. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України (1798-12) .

Крім того, на позивача покладено обов'язок доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом статті 224 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, зобов'язаний відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Виходячи із загальних принципів цивільного права, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків позивачу.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ТОВ "НФМ Агро" збитків, ФГ "Ніна" посилалось на те, що у зв'язку з поставкою неякісного товару ФГ "Ніна" було вимушене здійснювати додатково купівлю сіна, понесло витрати на усунення наслідків неякісного прибирання посівних площ, понесло втрати у зв'язку з невиконанням умов договорів, укладених з третіми особами.

Оскільки, дослідивши усі зібрані у справі докази, апеляційний суд встановив недоведеність протиправної поведінки ТОВ "НФМ Агро" (поставки неякісного товару), то, з урахуванням наведених положень законодавства, а також відсутності в суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України повноважень щодо надання оцінки та дослідження доказів, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ФГ "Ніна" до ТОВ "НФМ Агро".

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

20. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 10-10.1. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 16-19 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Ніна" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №911/212/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.П. Селіваненко

В.Я. Погребняк