розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 (суддя Чебикіна С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя Власов Ю. Л., судді Калатай Н. Ф., Буравльов С. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про розірвання договору,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 05.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Відповідач, Банк) з позовом про розірвання з 17.11.2016 договору поруки № 4Б12132И/П, укладеного 08.11.2016 між Позивачем та Відповідачем (далі - Договір поруки).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач виконав зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскарт" перед Відповідачем за кредитними договорами № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013, № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015 з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, отже до Позивача перейшли всі права кредитора за цими кредитними договорами. Однак станом на час звернення до суду Відповідач, порушуючи пункти 8 та 10 Договору поруки, не передав Позивачу документи, що підтверджують обов'язки боржника, що у свою чергу не дало змоги Позивачу використовувати ці права у якості можливого забезпечення своїх зобов'язань та призвело до суттєвого погіршення його майнового стану.

2. Короткий зміст рішень судів

2.1. 11.07.2018 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, в позові відмовлено повністю.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що саме виконання Позивачем свого обов'язку перед Відповідачем є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків між Позивачем як новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскарт", при цьому виникнення цих цивільних прав та обов'язків не обумовлено настанням такої обставини як вручення Позивачу документів, тому відсутні підстави вважати, що невиконання Відповідачем обов'язку передати ці документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки. А також зазначено, що судам не надано доказів, на підтвердження того, що непередача Відповідачем цих документів перешкоджає Позивачу у стягненні сплачених коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскарт".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

4.1. Відзиви на касаційну скаргу у встановлений строк не надійшли.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. Суди не врахували положень Договору поруки щодо обов'язку Банку у випадку виконання поручителем обов'язку боржника передати поручителю належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами відповідно до частин першої, другої статті 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

5.2. Суди не повно з'ясували обставини, які мають значення для справи та не врахували положення пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, чим порушили статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також позбавили Позивача процесуальних прав, передбачених частиною першою статті 2, частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

5.3. В порушення статті 263 ГПК України суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно обставини справи, не з'ясували характеру спірних правовідносин, не врахувавши, що кошти у розмірі 400 722 416, 06 грн. сплачувались Позивачем за виконання зобов'язань за кредитними договорами № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013, № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015, а не за кредитним договором № 4Л16111Г від 08.11.2016, як вказано в судовому рішенні.

5.4. Враховуючи, що Договір поруки не було визнано недійсним в судовому порядку, умовами цього договору та положеннями частини першої статті 517, частин першої - другої статті 556 ЦК України передбачено обов'язок вручення/передачі документів, які підтверджують обов'язок боржника, і цей обов'язок є імперативним, відмова від виконання його тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України.

5.5. Невиконання Відповідачем зазначеного обов'язку є істотним порушенням умов Договору поруки, оскільки позбавляє Позивача значною мірою того, на що він розраховував при його укладенні, а саме вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених Позивачем за Договором поруки, що свідчить про наявність підстав для розірвання цього договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України.

5.6. Станом на час звернення до суду з позовом зобов'язання Банку за Договором поруки не виконані, отже судами не враховані положення статей 509, 525, 526, 530, 610, 628 ЦК України та статей 188, 193 ГК України.

5.7. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки відсутності оскарження дій Позивача Відповідачем, а також неповернення сплачених коштів, не застосували частину другу статті 651 ЦК України, чим порушили права Позивача, гарантовані статтею 5, 20 ГПК України (1798-12) .

5.8. В оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, з яких підстав суди відхилили докази, наведені у позовній заяві, а також не зазначено мотивовану оцінку кожного аргументу учасників справи, що свідчить про порушення пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України.

5.9. З'ясовуючи обставини справи, які підлягають доказуванню, визначаючись з доказами, що мають бути подані тим чи іншим учасником справи, суд не здійснив всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, як передбачено частиною другою статті 182 ГПК України.

5.10. Суди не застосували норми, які підлягали до застосування, зокрема пункти 5, 6 частини першої статті 3, статті 638 ЦК України, статті 180 ГК України.

5.11. Суд першої інстанції порушив основні принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін, гарантовані статтею 129 Конституції України, статтями 7, 13 ГПК України, позбавив Позивача прав, гарантованих статтею 55 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

6. Встановлені судами обставини

6.1. 08.11.2016 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поруки, предметом якого є надання поруки Позивачем перед Відповідачем за виконання ТОВ "Баскарт" як боржником своїх зобов'язань за кредитними договорами №4Б12132И від 10.05.2012, №4Б13247И від 17.04.2013, №4Б13520И від 23.08.2013, №4Б14162И від 17.02.2014 та №4Б15064И від 20.02.2015, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

6.2. Згідно з пунктом 4 Договору поруки у випадку невиконання ТОВ "Баскарт" зобов'язань за кредитним договором, ТОВ "Баскарт" і Позивач відповідають перед Відповідачем як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

6.3. Відповідно до пунктів 5, 6 Договору поруки у випадку невиконання ТОВ "Баскарт" обов'язку пункту 1 цього договору, Відповідач направляє на адресу Позивача письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Позивач зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі Відповідача впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

6.4. За положенням пункту 7 Договору поруки у випадку порушення Позивачем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, Відповідач та Позивач дійшли згоди, що Відповідач має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать Позивачу і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк".

6.5. Згідно з пунктом 8 Договору поруки до Позивача, що виконав обов'язки ТОВ "Баскарт" за кредитним договором, переходять всі права Відповідача за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Баскарт" перед Позивачем за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

6.6. Відповідно до пункту 10 Договору поруки Відповідач зобов'язаний у випадку виконання Позивачем обов'язку ТОВ "Баскарт" за кредитним договором передати Позивачу впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки ТОВ "Баскарт" за кредитним договором.

6.7. За умовами пункту 14 Договору поруки дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

6.8. 09.11.2016 на виконання Договору поруки Позивач сплатив Відповідачу 400722416,06 грн, що підтверджується: 1) платіжним дорученням №71 на суму 71417236,58 грн з призначенням платежу: за кредитним договором №4Б12132И від 10.05.2012 згідно з Договором поруки; 2) платіжним дорученням №72 на суму 4300763,56 грн з призначенням платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Б13247И від 17.04.2013 згідно з Договором поруки; 3) платіжним дорученням №73 на суму 300077391,94 грн з призначенням платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Б13520И від 23.08.2013 згідно з Договором поруки; 4) платіжним дорученням №74 на суму 10425733,79 грн з призначенням платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Б14162И від 17.02.2014 згідно з Договором поруки; 5) платіжним дорученням №75 на суму 14501290,19 грн з призначенням платежу: виконання зобов'язань за кредитним договором №4Б15064И від 20.02.2015 згідно з Договором поруки.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

7.2. За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.3. Згідно з вимогами статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

7.4. Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

7.5. Правовий аналіз частини другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням частини першої статті 512 ЦК України, яка передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15, від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № № 907/759/17, від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17.

7.6. При цьому у разі повного виконання обов'язку боржника новий кредитор має право вимагати від первісного кредитора виконання обов'язку з передачі документів, які підтверджують вимоги до боржника.

7.7. Разом з цим, відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

7.8. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

7.9. За положенням частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.10. Як передбачено пунктом 14 Договору поруки дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

7.11. Разом з цим відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

7.12. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18.

7.13. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

7.14. При цьому саме лише невиконання первісним кредитором обов'язку з передачі документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором, не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги до боржника.

7.15. Як встановлено судами докази на підтвердження того, що непередача Відповідачем документів, які підтверджують право вимоги до боржника, перешкоджає Позивачу у стягненні сплачених коштів з боржника судам не надані.

7.16. У зв'язку з наведеним Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 5.5) про те, що невиконання Відповідачем зазначеного обов'язку є істотним порушенням умов Договору поруки, оскільки позбавляє Позивача значною мірою того, на що він розраховував при його укладенні, а саме вимагати від третьої особи повернення (сплати) коштів, сплачених Позивачем за Договором поруки.

7.17. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що саме виконання Позивачем свого обов'язку перед Відповідачем є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків між Позивачем як новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баскарт" (боржник), при цьому виникнення цих цивільних прав та обов'язків не обумовлено настанням такої обставини як вручення Позивачу документів, тому відсутні підстави вважати, що невиконання Відповідачем обов'язку передати документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки.

7.18. Таким чином доводи Скаржника (підпункти 5.1, 5.2) про те, що суди не врахували положень Договору поруки щодо обов'язку Банку передати поручителю належним чином засвідчені документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами відповідно до частин першої, другої статті 556 ЦК України, а також посилання на неврахування пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України, що мало наслідком порушення статті 20 ГК України, частини першої статті 2, частини першої статті 46 ГПК України, безпідставні.

7.19. Посилання Скаржника (підпункт 5.4) на те, що умовами договору та положеннями частини першої статті 517, частин першої - другої статті 556 ЦК України передбачено обов'язок вручення/передачі документів, який є імперативним та відмова від виконання його тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України, не ґрунтуються на зазначених нормах законодавства та умовах Договору.

7.20. Доводи Скаржника (підпункти 5.3, 5.6, 5.7) про те, що суди не дослідили повно та всебічно обставини справи, не врахували, що кошти сплачувались Позивачем за виконання зобов'язань за кредитними договорами за кредитними договорами № 4Б12132И від 10.05.2012, № 4Б13247И від 17.04.2013, № 4Б13520И від 23.08.2013, № 4Б14162И від 17.02.2014, № 4Б15064И від 20.02.2015, а не за кредитним договором № 4Л16111Г від 08.11.2016, Банк не оскаржував ці дії Позивача і грошові кошти не повернув, а станом на час звернення з цим позовом зобов'язання з передачі документів не виконав, необґрунтовані, враховуючи, що зазначені обставини були встановлені судами, їм надавалась належна правова оцінка, та висновки судів не спростовують.

7.21. Посилання Скаржника (підпункт 5.9) на те, що суди не здійснили необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, як передбачено частиною другою статті 182 ГПК України, надумані та матеріалами справи не підтверджені.

7.22. Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Статтею 180 ГК України визначено істотні умови господарського договору.

7.23. Так, посилаючись на те, що наведені норми підлягали застосуванню до спірних правовідносин, однак не були застосовані судами попередніх інстанцій, Скаржник (підпункт 5.10) обґрунтування необхідності їх застосування у цьому спорі не навів, як і не зазначив яким чином застосування цих норм вплинуло б на кваліфікацію правовідносин сторін у цій справі та прийняття оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим наведені доводи відхиляються як необґрунтовані.

7.24. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно не обґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

7.25. Посилання Скаржника (підпункт 5.8) на порушення судами наведеної норми необґрунтовані та не відповідають дійсності, оскільки зазначені в касаційній скарзі доводи, а саме: належне виконання Позивачем умов Договору поруки, неналежне виконання Відповідачем умов пункту 10 Договору поруки, факт позбавлення Відповідачем Позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, істотність порушення умов Договору поруки, наявність матеріальних збитків Позивача, спричинених Відповідачем, судами попередніх інстанцій розглянуті і відповідні висновки відображені в оскаржуваних судових рішеннях.

7.26. При цьому в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

7.27. За наведених мотивів доводи Скаржника (підпункт 5.11) про те, що суд першої інстанції порушив основні принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін, гарантовані статтею 129 Конституції України, статтями 7, 13 ГПК України, позбавив Позивача прав, гарантованих статтею 55 Конституції України та статті 16 ГПК України, необґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.