18 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 915/512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р.

у складі колегії суддів: Н. С. Богацька - головуючий, Я. Ф. Савицький, А. І. Ярош

за позовом Національного банку України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

Національний банк України (далі позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якій просив суд, в рахунок часткового погашення заборгованості акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009р. (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед Національним банком України в сумі 2 674 478 038,00 грн., звернути стягнення на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі ТОВ "Приватофис", відповідач) - предмет іпотеки за іпотечним договором №45 від 30.07.2014р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №3356, а саме: нежитлові приміщення підвалу загальною площею 1747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ.А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд.17/11, що належить йому на праві власності на користь Національного банку України; встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за початковою ціною 6 125 903,00 грн. без ПДВ.

06 серпня 2018 року ТОВ "Приватофис" звернувся з клопотанням, в якому просив суд зупинити провадження у справі №915/512/18 до вирішення справи №910/7913/18 за позовом ТОВ "Приватофис" до Національного банку України про розірвання іпотечних договорів, укладених між ТОВ "Приватофис" та Національним банком України, якими забезпечувалося виконання зобов'язань АТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні та в мотивувальній частині ухвали зазначено про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ "Приватофис" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. у справі № 915/512/18 про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі та постановити нове рішення про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/7913/18.

2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 апеляційну скаргу ТОВ "Приватофис" на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. та додані до неї документи повернуто скаржнику.

Ухвала обґрунтована нормами п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі, оскарження якої не передбачено ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість апеляційного перегляду такої ухвали.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Приватофис" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 та направити справу № 915/512/18 до Південно-західного апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 3, 7, 255 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України.

ТОВ "Приватофіс" в касаційній скарзі посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено можливість апеляційного оскарження, як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того ж питання.

Крім того, відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України наголошує на праві ТОВ "Приватофис" на апеляційне оскарження ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Національний банк України просить залишити ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що ст. 255 Господарського процесуального кодексу України містить чітку і пряму заборону на оскарження ухвали про відмову у зупиненні провадження у справі.

Також, позивач вказує на те, що на відміну від справи №18/1544/10, де Великою Палатою Верховного Суду було врегульовано конфлікт приписів ст.ст. 255 та 331 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі немає конфліктуючих процесуальних норм.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", заява №24402/02).

Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (п. 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28.05.1985р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК України, є вичерпним.

Указані процесуальні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду не позбавляють сторін права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Предметом апеляційного оскарження, як установлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану ТОВ "Приватофіс" апеляційну скаргу без розгляду відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Верховним Судом відхиляються посилання ТОВ "Приватофіс" на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено можливість апеляційного оскарження, як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того ж питання з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Указану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано у звязку з конфліктом приписів ст.ст. 255 і 331 ГПК України. За результатами розгляду в названій постанові від 19.06.2018р. викладено висновок про те, що відсутність у переліку ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвали про відмову в зміні способу виконання рішення не позбавляє особу права, визначеного ч. 7 ст. 331 ГПК України, оскаржити в апеляційному порядку відповідну ухвалу суду першої інстанції.

Водночас у справі, що розглядається, не вбачається відповідного конфлікту норм процесуального права.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК України, є вичерпним.

З аналізу ст. 255 ГПК України вбачається, що законодавець в переліку ухвал чітко розмежував ухвали про задоволення та ухвали про відмову у задоволенні.

Крім того, ч. 3 вказаної статті передбачає, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином відповідач у даній справі №915/512/18 не позбавлений можливості надати свої заперечення на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Приватофис" про зупинення провадження у справі, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України та право ТОВ "Приватофис" на апеляційне оскарження ухвали про відмову в зупиненні провадження у справі з огляду на вищезазначене.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції правомірно повернуто ТОВ "Приватофис" апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018р. та додані до неї документи, тому підстави для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.

7. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" залишити без задоволення.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі №915/512/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО. О. Мамалуй

СуддяЛ. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач