ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до господарського суду з позовом до ПП "Альпіна", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд в рахунок погашення заборгованості за укладеними договорами відновлювальної кредитної лінії від 21.06.2005 р. № 4 із ОСОБА_13, № 5 із ОСОБА_14, № 6 із ОСОБА_1, № 7 із ОСОБА_9, № 8 із ОСОБА_3, №9 із ОСОБА_2, № 10 із ОСОБА_19, №11 із ОСОБА_7, № 12 із ОСОБА_21, № 13 із ОСОБА_8 у сумі 268 791,39 євро та 2 330 766,39 грн. надати іпотекодержателю - філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" право на укладання договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем та надати позивачу право отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна, а саме: цегляного приміщення загальною площею 831,5 кв. м., зазначеного в плані під літерою "А", що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ПП "Альпіна", за визначеною суб'єктом оціночної діяльності ціною - 9 418 300 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005р. у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права на його продаж від свого імені.

Відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Тернопільської області 08.12.2017р. у справі №921/175/17-г/16 позов задоволено частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії 21.06.2005р., в сумі 268 511,64 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.02.2017р. становить 7 651 163, 99 грн. та 476 578, 04 грн., надати іпотекодержателю ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" право на укладення договорів купівлі-продажу з будь-яким покупцем та надати позивачу право отримувати у будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форми власності) та нотаріусів будь-які документи (їх копії та дублікати), витяги з державних реєстрів та довідки, необхідні для продажу заставного майна, за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності в розмірі 9418300 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що ПП "Альпіна" є майновим поручителем боржників і станом на 08.12.2017р. іпотека за договором іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005р. не припинилась.

Встановивши, що при здійсненні нарахування пені на кредит в сумі 2 062 670,85 грн. та пені на відсотки в сумі 268 095,84 грн. позивачем порушено норми чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. ст. 533 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Також судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса за №2331 від 12.08.2011р., вчинений на іпотечному договорі від 23.06.2005р., повернутий стягувачу постановою ДВС від 30.09.2016р. без виконання та повторно до виконання не пред'являвся.

Суд відхилив доводи відповідача про застосування строків позовної давності і вказав, що в силу ч. 1 ст. 261 ЦК України позивач міг довідатися про порушення свого права саме 22.12.2009р. і з цієї дати почався перебіг позовної давності. Крім того, позовна давність переривалася у зв'язку із зверненнями позивача до суду із позовами у справах про стягнення заборгованості з позичальників-фізичних осіб. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 259 ЦК України та умов п. 6.1 розділу 6 договору іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005р. суд дійшов висновку про досягнення сторонами згоди про збільшення строку позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і вказав, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, з урахуванням його переривання. Суд вказав на відсутність такої підстави припинення іпотеки як сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на норми Закону України "Про іпотеку" (898-15) . Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на користь ПП "Альпіна" 165 000 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд вказав, що право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є позасудовим способом захисту і не потребує додаткового встановлення цього права судом. Позивач таке право має на підставі застереження у договорі іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р. та відповідно до приписів ст. ст. 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку".

Так суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів порушення відповідачем його права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник посилається на ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та стверджує, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також зазначає, що однією з підстав звернення банку до суду з відповідним позовом стала відсутність у банку правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, що є передумовою для укладення договору відчуження іпотечного майна.

У скарзі вказується, що вжитті АТ "Ощадбанк" заходи з метою примусового стягнення заборгованості позичальників не призвели до погашення заборгованості перед банком, саме тому 06.03.2017р. позивач звернувся до суду для відновлення своїх прав у встановлений в ст. 38 Закону України "Про іпотеку" спосіб.

Скаржник також звертає увагу на неправомірне розрахування учасниками справи та судом апеляційної інстанції судового збору, що підлягав сплаті у даній справі.

4. Позиції інших учасників справи

ПП "Альпіна" у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу, що 08.05.2018р. Верховним Судом у справі №921/1768/16-г/7 визнано припиненою іпотеку за договором іпотеки №4947 від 23.06.2005р. Припинення договору іпотеки, за твердженням відповідача, має наслідком припинення правовідносин між сторонами.

Крім того відповідач вважає, що порушені права банку вже не підлягають захисту, оскільки в серпні 2011 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса, яким право банку було захищене.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

21 червня 2005 р. ВАТ "Державний ощадний банк України" уклало з фізичними особами договори відновлювальної кредитної лінії:

- №4 з фізичною особою ОСОБА_13 (позичальник);

- №5 з фізичною особою ОСОБА_14 (позичальник);

- №6 з фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник);

- №7 з фізичною особою ОСОБА_9 (позичальник);

- №8 з фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник);

- №9 з фізичною особою ОСОБА_2 (позичальник);

- №10 з фізичною особою ОСОБА_19 (позичальник);

- №11 з фізичною особою ОСОБА_7 (позичальник);

- №12 з фізичною особою ОСОБА_21 (позичальник);

- №13 з фізичною особою ОСОБА_8 (позичальник).

У подальшому сторони укладали додаткові договори про внесення змін та доповнень до договорів відновлювальної кредитної лінії від 21.06.2005 р.

За умовами розділу 1 кожного з названих кредитних договорів, з урахуванням змін і доповнень, банк зобов'язався надати позичальникам на умовах цих договорів кредит в сумі 24000 євро, а позичальники зобов'язалися отримати, належним чином використовувати та повернути кредит в сумі 24000 євро і сплатити відсотки за користування кредитом. Сторони погодили сплату відсотків з розрахунку 9% річних на період з дня видачі кредиту по 21.06.2008р., нарахування процентів з розрахунку 14% річних на період з 22.06.2008р. по 31.05.2009р., та нарахування процентів з розрахунку 13% річних на період з 01.06.2009р. до моменту закінчення терміну дії договору. Сторони визначили остаточні терміни користування кредитом до 22.12.2009р.

Згідно з п.п. 3.2.4 кредитних договорів банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки.

23 червня 2005 р. ВАТ "Державний ощадний банк України" як іпотекодержатель та ПП "Альпіна" як іпотекодавець уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 4947.

У подальшому, 25.06.2008 р., 24.12.2008 р., 22.06.2009 р. сторони уклали і нотаріально посвідчили договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р.

За договором іпотеки, із наступними змінами і доповненнями, ПП "Альпіна" є майновим поручителем боржників (позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 від 21.06.2005 р. з наступними змінами та доповненнями): ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитних договорів, зазначених в п. 1 цього договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі, нерухоме майно, а саме: цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв. м, зазначене в плані під літ. "А", що знаходиться по АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 27.04.2005р., зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 27.04.2005 р. за № 1068.

За умовами п. 1.4 договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення його оцінки суб'єктом оціночної діяльності і згідно з актом експертної оцінки від 11.05.2005 р., складеним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Гудвіл", становить 3 044 530 грн. або 602 880 доларів США.

Згідно з п.п. 3.1.4 п. 3.1 договору іпотекодержатель має право, зокрема: звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитними договорами та/або цим договором, в тому числі: при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитних договорів строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій сплаті суми процентів, та/або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або в разі невиконання зобов'язань, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем та/або боржниками (кожним або окремо) будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитними договорами, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором виявиться (стане) недійсною.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 цього договору. (п.6.2. договору іпотеки).

Пунктом 6.6 договору іпотеки визначено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, а саме:

Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.

Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмета іпотеки до іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У цьому випадку остаточна оцінка предмета іпотеки визначається іпотекодержателем самостійно без додаткового узгодження з іпотекодавцем, а у випадку продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі - на підставі оцінки нерухомого майна на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом суб'єкта оціночної діяльності.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, або в разі укладення іпотекодержателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір іпотеки нерухомого майна або договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

У випадку якщо іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі, він зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають у встановленому порядку зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу з іншою особою. Якщо особи, які мають у встановленому порядку зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати або ухиляються, або з інших причин не вчиняють дій по укладенню договору купівлі-продажу предмета іпотеки, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Пунктом 6.7 договору іпотеки встановлено, що після завершення позасудового врегулювання згідно п.6.6 цього договору, іпотекодежатель втрачає право вимоги до іпотекодавця щодо виконання зобов'язання.

Згідно з п. 9.1 договору іпотеки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитними договорами в повному обсязі.

Судовими рішеннями Тернопільського міськрайонного суду у справах №2-179/11, №2-844/10, №2-1591/11, №2-8442/10, №2-8466/10, №2-8445/10,№2-8467/10, №2-178/11, №2-8446/10, №2-8457/10 стягнуто на користь банку заборгованість позичальників за договорами відновлювальної кредитної лінії.

12 серпня 2011р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2331, на договорі іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р., згідно якого запропоновано звернути стягнення на приміщення під. літ. А, загальною площею 831,5 кв.м., що належить на праві приватної власності приватному підприємству "Альпіна", та за рахунок отриманих від реалізації даного приміщення коштів задовольнити вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 3 500 846 грн. 67 коп., а також стягнути 16 000 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

30 вересня 2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій зазначено, зокрема, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 30.09.2017 р.

Позивачем виконавчий напис від 12.08.2011 р., зареєстрований в реєстрі за №2331, до органу державної виконавчої служби у строк до 30.09.2017р. не пред'являвся.

Суди врахували сплачені позичальниками суми за договорами відновлювальної кредитної лінії 21.06.2005р. у добровільному порядку після прийняття рішень Тернопільським міськрайонним судом, стягнуті з позичальників суми державними виконавцями на виконання рішень Тернопільського міськрайонного суду, сплачені в погашення заборгованості за позичальників-фізичних осіб на виконання вчиненого виконавчого напису нотаріуса і встановили, що загальна сума заборгованості становить 268511,64 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.02.2017р. становить 7651163,99 грн. та 476578,04 грн.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Спір у даній справі стосується питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 38 згаданого Закону право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

В договорі іпотеки, зокрема в п. 6.6 договору визначено, що іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством. Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмета іпотеки до іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами.

Верховний Суд констатує, що договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р. містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання. Сторони передбачили право іпотекодержателя від свого імені здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням визначених в ньому умов. У застереженні також вказано те, що іпотекодавець підтверджує свою згоду з тим, що перехід предмета іпотеки до третьої особи у випадку, передбаченому пунктом 6.6 договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами.

Таким чином, передбачене договором іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р. право іпотекодержателя (позивача) на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є позасудовим способом захисту і не потребує додаткового встановлення цього права судом (така умова не передбачена договором іпотеки, не визначена Законом). Позивач таке право має на підставі застереження у договорі іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 р. та відповідно до приписів ст. ст. 33, 36, 38 Закону України"Про іпотеку".

При цьому, виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві від свого імені в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, у разі неможливості реалізації цього права позивачем самостійно в позасудовому порядку.

Встановивши відсутність доказів того, що відповідач (іпотекодавець) діями або бездіяльністю унеможливлює чи перешкоджає позивачу реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення відповідачем прав позивача на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та як наслідок відсутність підстав для задоволення даного позову як передчасного.

Посилання скаржника на те, що однією з підстав звернення банку до суду з відповідним позовом стала відсутність у банку правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, що є передумовою для укладення договору відчуження іпотечного майна, відхиляються Верховним Судом, оскільки обставини про те, що банк звертався до відповідача з проханням надати такі документи, чи іншим чином не зміг самостійно їх отримати, необхідно було доводити в судах попередніх інстанцій. Верховний Суд позбавлений правової можливості здійснювати додаткову оцінку доказів повторно встановлювати обставини справи.

Верховний Суд враховує посилання відповідача на те, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018 р. визнано припиненими укладені сторонами договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. та договір №2566 від 22.06.2009р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Проте Суд звертає увагу, що на момент прийняття рішення місцевим господарським судом у даній справі ці обставини не існували, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Таким чином, обставини щодо припинення іпотеки за договором від 23.06.2005р. правильно не взято до уваги господарським судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд вважає обґрунтованими посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діяла на час подання позову якої за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У 2017 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено в 1600 гривень.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Таким чином, судовий збір за розгляд апеляційної скарги становить 2400 грн., а тому суд апеляційної інстанції, стягуючи з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на користь ПП "Альпіна" 165000 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, неправильно застосував норми ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на користь ПП "Альпіна" 162 600 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки по суті постанова апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову є законною та обґрунтованою, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. у справі №921/175/17-г/16 скасувати в частині стягнення з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на користь ПП "Альпіна" 162 600,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. залишити без змін.

Поновити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. в частині стягнення з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на користь ПП "Альпіна" 2400 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.