1.1. Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" про стягнення з відповідача на користь Миколаївської міської ради збитків в сумі 255 015 грн. 50 коп.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не ініціював укладення договору про пайову участь, у зв'язку з чим договір пайової участі між відповідачем та Миколаївською міською радою укладено не було, кошти пайової участі до бюджету відповідачем не сплачено, чим завдано шкоди місцевому бюджету та унеможливило виконання Миколаївською міською радою функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва. Вказані обставини стали підставою для звернення Миколаївської місцевої прокуратури до суду.

1.3. Правовою підставою позову заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 зазначив приписи ст.ст. 1, 2, 34, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

2. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 11.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області затверджено Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівля блоку побутових приміщень інв. №16003" за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31, вид будівництва: реконструкція; замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС".

2.2. Листом № 2050/02.02.01-22/12/14/14 від 24.09.2014 Миколаївська міська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" про зобов'язання товариства взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у зв'язку з чим просила надати копії документів про загальну кошторисну вартість будівництва.

2.3. У відповідь на лист Миколаївської міської ради № 2050/02.02.01-22/12/14/14 від 24.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" направило на адресу Миколаївської міської ради лист, в якому зазначило, що визначеним Декларацією видом будівництва є реконструкція, яка не передбачає забудову земельної ділянки та зміни зовнішньої конфігурації приміщення, з огляду на що товариство не зобов'язано брати пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

2.4. 06.01.2015 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області затверджено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

2.5. Враховуючи наведене вище, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому наголошував, що відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 року №8/22, відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва шляхом укладення договору про пайову участь. Внаслідок ухилення відповідача від укладення договору пайової участі міська рада не отримала кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту.

2.6. Враховуючи несплату пайової участі Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС", заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся з позовом до Господарського суду Миколаївської області про стягнення 255 015,50 грн. збитків.

2.7. В свою чергу, відповідачем подано докази, що:

- земельна ділянка у Заводському районі місті Миколаєві по вулиці Заводській, 23, загальною площею 69.1053 га є власністю держави та знаходиться у постійному користуванні ДП "Миколаївський морський торговельний порт", згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №193687;

- згідно відомостей з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, орендодавець - Регіональне відділення фонду державного майна по Миколаївській області, передав, а орендар - ТОВ "Грінтур-ЕКС", прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/13 та м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 по справі №915/20/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3.2. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що (1) наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірна земельна ділянка є власністю держави та знаходиться у постійному користуванні ДП "Миколаївський морський торговельний порт", (2) оскільки відповідач не є власником або користувачем земельної ділянки, а тому відсутні підстави для прийняття відповідачем участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та відповідно підстави для нарахування та стягнення з ТОВ "Грінтур-ЕКС" збитків в сумі 255 015 грн. 50 коп.

3.3. Крім того, стосовно доводів відповідача про застосування обумовленого ст. 256, ст. 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що 09.01.2018 заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради. Листом від 24.09.2014 року за № 2050/02.02.01-22/12/14/14 підтверджено обізнаність Миколаївської міської ради про факт не укладення відповідачем договору про пайову участь. Органам прокуратури про факт не укладення ТОВ "Грінтур-ЕКС" договору про пайову участь стало відомо в листопаді 2014 року, що підтверджено вимогою прокуратури міста Миколаєва від 28.11.2014 року за № (15-01) 9889 вий - 14.

3.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" на користь Миколаївської міської ради збитки у сумі 255 015 грн. 50 коп.

3.5. Апеляційний суд встановив, що (1) відповідач є замовником будівництва (реконструкції), а тому реконструкція, здійснена ним, охоплюється законодавчим визначенням забудови, виходячи з вказаних положень законодавства, (2) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має бути укладеним в обов'язковому порядку, в межах встановленого строку, (3) неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, (4) в діях ТОВ "Грінтур-ЕКС" наявний склад цивільного правопорушення, (5) Миколаївська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода", (6) здійснений Миколаївською міською радою розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Миколаєва, який необхідно було сплатити ТОВ "Грінтур-ЕКС", є правильним та таким, що відповідає вимогам частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктам 4.2, 4.4 Порядку.

3.6. Стосовно застосування за заявою відповідача трирічного строку позовної давності, апеляційний суд зазначив, що позов у цій справі подано 09.01.2018 (у перший робочий день після святкового), а Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано 06.01.2015, а тому твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності - відхилено як безпідставне.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" подало касаційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати повністю, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 - залишити в силі.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" у своїй касаційній скарзі посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 8, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.2. Скаржник зазначає, що він не є власником або користувачем земельної ділянки, факт забудови земельної ділянки - відсутній, визначеним Декларацією видом будівництва є реконструкція, яка не передбачає забудову земельної ділянки та зміни зовнішньої конфігурації приміщення, з огляду на що товариство не зобов'язано брати пайову участь у розвитку інфраструктури міста, а тому згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктів 4.1, 4.2 Порядку, обумовлені підстави для нарахування та стягнення з ТОВ "Грінтур-ЕКС" збитків в сумі 255 015 грн. 50 коп. за неприйняття участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва - відсутні.

5.3. Скаржник вказував, що судом апеляційної інстанції залишено без уваги його доводи про те, що відповідач здійснював реконструкцію будівлі, яка знаходиться на балансі ДП "Миколаївський морський торговельний порт" і відноситься до об'єктів транспортної інфраструктури, у зв'язку з чим відповідач в силу п. 9 ч 4 статті 40 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не міг залучатися до сплати пайової участі.

5.4. Скаржник вважає, що договір про пайову участь мав бути укладений до введення об'єкта будівництва в експлуатацію, тому відповідачем не було порушено вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку.

5.5. Також, скаржник наголошував, що відсутність укладеного договору про пайову участь не може породжувати у сторін цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого договору та виключає можливість застосування до них положень ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди). Крім того, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

5.6. Додатково скаржник посилався на те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема частини 4 статті 53, пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурором при зверненні до суду не обґрунтовано чим саме порушуються інтереси держави в контексті спірних правовідносин. При цьому, надходження коштів до місцевого бюджету не є питанням порушення інтересів держави, оскільки кошти місцевих бюджетів є власністю територіальних громад, а тому предмет спору у справі № 915/20/18 стосується інтересів територіальної громади міста Миколаєва та стосується виконання Миколаївською міською радою виключно власних повноважень, як органу місцевого самоврядування.

5.7. Крім того, скаржник посилався на те, що судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, зроблено помилкові висновки стосовно відсутності підстав для застосування до позовних вимог строку позовної давності у відповідності до ст. ст. 256, 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

6. Позиція Першого заступника прокурора Миколаївської області, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. У відзиві на касаційну скаргу Перший заступник прокурора області просив залишити касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" - без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 - без змін.

6.2. Прокурор наголошував, що у розумінні ст.ст. 1, 2, 34, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач є замовником, у якого існує обов'язок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію існуючої забудови.

6.3. Проведення реконструкції існуючої забудови можливе за відсутності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, але у той же час на замовника такого виду забудови території покладається обов'язок приймати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідності до затвердженого Порядку.

6.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" в порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку не уклало договір про пайову участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Миколаївська міська рада була позбавлена права отримати кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода". При цьому, наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

6.5. У діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС" наявний склад цивільного правопорушення.

6.6. Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, прокурором наголошувалось, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

6.7. Миколаївська міська рада є отримувачем коштів пайової участі, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Миколаєва.

6.8. Також, заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків з відповідача, у зв'язку зі зволіканням в укладенні договору пайової участі відповідно до вимог статті 40 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" та відповідно несплати коштів пайової участі до бюджету міської ради.

7.2. Правове регулювання інституту господарсько - правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання підпадають під регулювання ст. 22, 217, 224, 1166 Господарського кодексу України та ст. 623 Цивільного кодексу.

7.3. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

7.4. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

7.5. Тобто, при прийнятті рішення у справі суди першочергово мали встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як збитки.

7.6. Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор наголошував на тому, що у розумінні ст.ст. 1, 2, 34, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідач є замовником, у якого існує обов'язок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію існуючої забудови.

7.7. Статтею 40 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" визначено, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

7.8. Водночас, господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач не є ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні ДП "Миколаївський морський торговельний порт".

7.9. Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права орендодавець Регіональне відділення фонду державного майна по Миколаївській області передав, а орендар ТОВ "Грінтур-ЕКС" прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/13 та м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31.

7.10. Таким чином, відповідач є користувачем державного нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/13 та м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31.

7.11. З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об'єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

7.12. При цьому, реконструкції притаманні певні ознаки, які полягають зокрема, у конструктивних змінах (перебудові) об'єкту будівництва, при якому передбачено повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

7.13. На відміну від створення нової забудови, внаслідок якої створюється новий об'єкт, реконструкція передбачає проведення певних робіт вже на існуючому об'єкті, який розташований у просторі з прив'язкою до певної території, і реконструкція полягає у поліпшенні якісних характеристик певного об'єкту (як-то оновлення, укріплення, переоснащення, тощо).

7.14. Статтею 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об'єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва, така особа зобов'язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

7.15. Отже системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення судами обставин відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

7.16. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, пунктом 25 якого визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об'єктів забудови.

7.17. У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області затверджено Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівля блоку побутових приміщень інв. №16003" за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31, вид будівництва: реконструкція; замовником виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтур-ЕКС".

7.18. Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що відповідачем оформлено документально необхідність проведення робіт з реконструкції орендованого ним нерухомого майна, і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки виконання робіт з реконструкції орендованого нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки.

7.19. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, відповідач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, розташованої у Заводському районі місті Миколаєві по вулиці Заводській, 23, загальною площею 69.1053 га.

7.20. З огляду на викладене, роботи з реконструкції нерухомого майна, початок яких оформлено затвердженою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області Декларацією про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівля блоку побутових приміщень інв. №16003" за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/31, мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з правозастосовчого тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , передбачається виникнення обов'язку щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

7.21. Відповідно до статей 6, 67 Господарського кодексу України, статей 12 (частина 1), 627 Цивільного кодексу України (435-15) особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов'язані щодо укладення та виконання певних договорів, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку. З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, тому висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняті з вірним застосуванням загальних норм господарського законодавства.

7.22. Крім того, вищенаведені висновки щодо застосування норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) узгоджуються з правими висновками, зробленими Верховним Судом в постановах від 08.05.2018 у справі № 922/1641/17, від 07.12.2018 у справі № 924/71/18, від 02.10.2018 у справі № 922/6450/15.

7.23. В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо скасування правильного рішення суду першої інстанції.

7.24. Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, Верховний Суд зазначає наступне.

7.25. Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

7.26. Ч. 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

7.27. Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

7.18. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

7.19. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

7.20. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

7.21. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

7.22. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

7.23. В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

7.24. Миколаївська міська рада є отримувачем коштів пайової участі, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади міста Миколаєва.

7.25. Таким чином, в цій частині доводи скаржника Верховним Судом відхиляються.

7.26. Довід скаржника в обґрунтування підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції стосовно помилковості висновку суду апеляційної інстанції про те, що прокурором не пропущено трирічний строк позовної давності, Верховним Судом відхиляється з огляду на наступне.

7.27. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

7.28. Відповідно до частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти: об'єктивний - сам фактор порушення права, суб'єктивний - момент, коли особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або особу, яка порушила право.

7.29. Згідно з частинами третьою, четвертою ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

7.30. З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача, про захист яких він просив суд у позові, відповідачем не порушено, і суд першої інстанції відмовив прокурору у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ст. 312 Господарського процесуального кодексу України - постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 - скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 залишити в силі.

9. Щодо розподілу судових витрат

9.1. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги, скасуванням постанови суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги на позивача.

10. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур-Екс" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2018 року у справі № 915/20/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2018 року у справі № 915/20/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Миколаївської місцевої прокуратури (54001, місто Миколаїв, вулиця Нікольська, 73, код ЄДРПОУ 02910048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" (54001, місто Миколаїв, вулиця Мала Морська, 25, квартира 24, код ЄДРПОУ 25380435) 6 750, 45 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.