1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.11.2009 порушено провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника. Ухвалою від 09.03.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Зарубинський спиртовий завод".

2. Розгляд справи №11/Б-1203 про банкрутство ДП "Зарубинський спиртовий завод" перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном боржника.

3. 02.04.2018 до Господарського суду Тернопільської області від ТОВ "Саванді" надійшла заява № б/н від 29.03.2018 про визнання поточних кредиторських вимог до ДП "Зарубинський спиртовий завод" в сумі 2 881 286, 90 - заборгованості, 406 972,33 грн - пені та включення їх до реєстру вимог кредиторів, яку судом прийнято до розгляду у судовому засіданні.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2018 визнано грошові вимоги ТОВ "Саванді" в сумі 3 068 688,95 грн. Черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 2 881 286,90 грн - четверта черга; в сумі 187 402,05 грн - шоста черга; в сумі 3 524 грн - перша черга; у задоволенні грошових вимог в сумі 219 570,28 грн - відмовлено.

5. Не погодившись із вказаною ухвалою, Дочірнє підприємство спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірма "Торговий дім" Проскурів і ДП "Зарубинський спиртовий завод" подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Саванді".

6. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203 апеляційні скарги Дочірнього підприємства спільного підприємства "Рудтранс-Інтернешнл" фірми "Торговий дім" Проскурів" і ДП "Зарубинський спиртовий завод" задоволено, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2018 у справі №11/Б-1203 скасовано, прийнято нове судове рішення: Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Саванді" про визнання поточних кредиторських вимог у справі № 11/Б-1203.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 25.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" звернулось через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.10.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 11/Б-1203 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.12.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" від 24.10.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203 залишено без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 09.01.2019 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203 та, шляхом звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку.

10. 28.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" направило до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву від 28.12.2018 про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучило оригінал документу (платіжного доручення № 5432 від 27.12.2018), що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 048,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203.

11. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203.

12. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Саванді" строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203. Відкрито касаційне провадження у справі № 11/Б-1203 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" від 24.10.2018 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 06.02.2019 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Саванді" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2018 про визнання поточних кредиторських вимог залишити без змін.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 У боржника відсутня будь - яка реальна можливість переходу до наступних процедур банкрутства (санації, ліквідації), оскільки боржник відноситься до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а це в свою чергу унеможливлює задоволення поточних вимог скаржника.

14.2 Немотивованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що поточні кредиторські вимоги до боржника можуть пред'являтися в межах ліквідаційної процедури, а компетенція господарського суду у судовій процедурі розпорядження майном боржника не передбачає права розглядати поточні кредиторські вимоги до боржника, які виникли під час процедури розпорядження майном боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. ДП "Зарубинський спиртовий завод" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі

№ 11/Б-1203 - залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Згідно з п. 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону № 4212-VI (4212-17) ) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

20. Провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" Господарський суд Тернопільської області порушив 09.11.2009, триває судова процедура розпорядження майном боржника. Тому застосуванню підлягають положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону №784-XIV від 30.06.1999 (784-14) з наступними змінами та доповненнями.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" подало Господарському суду Тернопільської області заяву про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у провадженні справи №11/Б-1203. У заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" просило суд визнати його поточні кредиторські вимоги до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" у сумі 2 881 286, 90 грн. заборгованості та пеню у сумі 406 972,33 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів. Вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" зобов"язань за договором поставки №27/01/17/1, укладеним 27.01.2017 Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді", і додаткових угод №№ 1, 2, 3, 4 до договору поставки №27/01/17/1.

22. Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

23. Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" і Державним підприємством "Зарубинський спиртовий завод" виник спір у зв'язку із здійсненням господарської діяльності у 2017 (під час судової процедури розпорядження майном боржника) - з виконання зобов'язань за договором поставки №27/01/17/1, укладеним 27.01.2017. Відповідно заборгованість Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" за договором поставки №27/01/17/1 від 27.01.2017 і додатковими угодами є поточною.

24. Згідно статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

25. Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

26. Приписами статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в чинній редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) також визначено наслідки визнання боржника банкрутом - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

27. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" Господарський суд Тернопільської області порушив 09.11.2009, триває судова процедура розпорядження майном боржника, постанова про визнання боржника банкрутом не виносилась.

28. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що лише у разі визнання Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" банкрутом і введення ліквідаційної процедури Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" вправі у судовій ліквідаційній процедурі заявити кредиторські вимоги, що виникли під час проведення судової процедури розпорядження майном боржника.

29. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" передчасно у судовій процедурі розпорядження майном боржника звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання поточних кредиторських вимог у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод".

30. Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

29. Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

30. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

31. Тому є законною відмова у задоволенні заяви ТОВ "Саванді" про визнання поточних кредиторських вимог до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

32. Така відмова не позбавляє скаржника права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

33. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 14.1, 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

34. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

37. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

38. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

40. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

41. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.