за заявою міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Відділ ДВС)

про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні

у справі № 49/157-06

за позовом Компанії

до: приватного підприємця ОСОБА_6 (далі - Підприємець);

приватного підприємства "Чемпіонер" (далі - Підприємство)

про стягнення 30 220,20 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Відділом ДВС до господарського суду Харківської області було подано заяву про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 29081094 з примусового виконання наказу від 09.10.2007 № 49/157-06, виданого 09.10.2007 господарським судом Харківської області.

В даному наказі зазначалося: "Стягнути з ОСОБА_6 на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 11 371,02 грн. заборгованості за отриману електричну енергію, 2 274,19 грн. ПДВ на електричну енергію, 1 284,50 грн. пені, 544,13 грн. трьох відсотків річних, 1 381,60 грн. інфляційних витрат, 168,55 витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Загальна сума боргу 17 141,99 грн."

Відділ ДВС просив суд замінити первісного боржника - Підприємця на спадкоємців померлого боржника - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018, у задоволенні зазначеної заяви Відділу ДВС відмовлено.

Відповідні ухвалу і постанову мотивовано тим, що на час розгляду заяви Відділу ДВС строк, який встановлений частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України і є присічним (преклюзивним), вже сплив, а тому кредитор (стягувач) втратив право заявляти вимоги до спадкоємців боржника.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, зазначаючи про незаконність оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Відділу ДВС про заміну сторони (боржника) у згаданому виконавчому провадженні. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі:

- судами у розгляді відповідної заяви не було застосовано статтю 15 спеціального Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та статті 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), якими врегульовано порядок заміни сторони у виконавчому провадженні, та помилково застосовано статтю 1281 Цивільного кодексу України;

- судами не додержано завдань та основних засад господарського судочинства, встановлених статтею 2 ГПК України, оскільки обставини справи не були з'ясовані повно та всебічно, а правонаступники боржника фактично звільнені від виконання рішення суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Від Відділу ДВС надійшло письмове клопотання, в якому він підтримує касаційну скаргу.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді заяви Відділу ДВС про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2007 стягнуто з Підприємця на користь Компанії зазначені суми коштів. На виконання цього рішення видано наказ;

- 05.10.2011 Ленінським відділом ДВС ХМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 29081094. У подальшому згадане виконавче провадження передано до Відділу ДВС, яким 16.08.2017 винесено постанову про прийняття даного виконавчого провадження;

- Відділ ДВС у своїй заяві зазначає, що боржник помер 26.07.2007, що підтверджено й Другою Харківською державною нотаріальною конторою. За даними останньої, із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що, на думку Відділу ДВС, свідчить про необхідність заміни боржника у відповідному виконавчому провадженні;

- стягувач був обізнаний про смерть боржника ще в лютому 2017 року, тому міг дізнатися про відкриття спадщини також у лютому 2017 року, і саме з цього моменту починається відлік строку, в межах яких він міг пред'явити свої вимоги до спадкоємців боржника. А на час розгляду заяви Відділу ДВС (вх. № 23753 від 17.08.2018), строк, встановлений частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України, сплив.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника з відмовою у задоволенні заяви Відділу ДВС про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні.

Відповідно до частин першої і другої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Як правильно зазначено скаржником, Цивільним кодексом України (435-15) не регулюються питання виконання судового рішення. Однак норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) і ГПК України (1798-12) , своєю чергою, не врегульовують питань правонаступництва як такого, в тому числі підстав його виникнення, порядку реалізації тощо. Однак у вирішенні питання про те, чи є певна особа (особи) правонаступником сторони у виконавчому провадженні (зокрема, боржника) необхідно керуватися тими нормами, які визначають таке правонаступництво, у тому числі й Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно із статтею 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 названого Кодексу щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Встановлені статтею 1281 Цивільного кодексу України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Аналогічний правовий висновок викладно в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-2962цс16, і підстав для відступу від такого висновку Касаційний господарський суд не вбачає.

Порушене скаржником "питання переважного застосування норм спеціального Закону України № 1404 "Про виконавче провадження" та ст. 52, ст. 334 ГПК України у питанні заміни померлого боржника - фізичної особи її правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження, перед загальними нормами ст. 1281 ЦК України" - слід визнати некоректним. У даному разі йдеться не про співвідношення згаданих норм як загальної і спеціальної, а про їх сукупне (комплексне) застосування, у системному взаємозв'язку даних норм.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а саме Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) і ГПК України (1798-12) , у зв'язку з чим у Касаційного господарського суду відсутні підстави для їх скасування.

Понесені Компанією у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 27.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 49/157-06 - без змін.