2. Права з цих векселів ґрунтувалися на попередньо укладених правочинах, у результаті яких: ДП "Український карантинний розсадник" мало борги перед ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" на суму 9 792 594, 80 грн за укладеним між ними договором підряду від 08.02.2008 № 22/1 та договором підряду від 11.02.2008 № 24/1; зазначені вище борги було переведено на користь ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат", яке у подальшому було визнано банкрутом. За це останнє набуло право вимоги 9 000 000 грн з ДП "Український карантинний розсадник" згідно з укладеним між ними договором переведення боргу від 07.11.2008 № 07/11-08. Пунктом 3.3. зазначеного вище договору переведення боргу обумовлено, що право вимоги ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" до ДП "Український карантинний розсадник" виникає з моменту укладення договору, а сума 9 000 000 грн має бути сплачена на користь ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" до 31.12.2008.

3. 28.11.2008 права вимоги ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" до ДП "Український карантинний розсадник" було відступлено на користь ТОВ "Айсберг ЛТД-А" згідно укладеним між ними договором № 28/11/2008.

4. 03.12.2012 ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Скутельник П.Ф.) за заявою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" порушено провадження у справі № Б8/132-12 про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник". При цьому ініціюючим кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство визначено в якості підстави наявності неоплаченого боргу зобов'язання з векселя АА 2508134 від 23.07.2012 на суму 400 000 грн після здійснення виконавчого напису нотаріуса та його невиконання у межах виконавчого провадження щодо стягнення цього боргу. Тією ж ухвалою до справи про банкрутство залучено Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (надалі також - Міністерство).

5. 01.07.2014 ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Скутельник П.Ф.) ДП "Український карантинний розсадник" визнано банкрутом, відносно нього введено ліквідаційну процедуру.

6. 06.07.2015 ухвалою Господарського суду Київської області суддею Наріжним С.Ю. прийнято справу до свого провадження у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Скутельника П.Ф. та проведенням повторного автоматизованого розподілу справи № Б8/132-12 з метою недопущення порушення процесуальних строків.

7. 07.09.2015 ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) у межах справи № Б8/132-12 про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник" до Прокуратури Київської області надіслано повідомлення про виявлення в діях службових осіб ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та ДП "Український карантинний розсадник" ознак складів злочинів, передбачених статтями 190, 191, 364, 364-1 КК України. У зазначеній ухвалі судом констатовано, що в порушення Порядку випуску, авалювання, акцептування, індосування та погашення векселів, що випускаються державними підприємствами та акціонерними товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2002 № 262 (надалі - Порядок № 262), Петюх П.П. як директор ДП "Український карантинний розсадник" без дозволу уповноваженого органу - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - видав два зазначені вище простих векселі. Окрім того, в порушення вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вищевказані векселі видані не за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а на підставі договору від 07.11.2008 № 07/11-08 про переведення боргу, стороною якого державне підприємство взагалі не було.

8. 22.01.2016 Перший заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до ДП "Український карантинний розсадник" та ТОВ "Айсберг ЛТД-А", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни (Коваленко Олени Миколаївни), про визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання повернути прості векселі на користь відповідача - Державного підприємства "Український карантинний розсадник".

9. 13.06.2016 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

10. 14.12.2016 постановою Вищого господарського суду України прийняті судові рішення скасовано, справу № 911/248/16 передано до Господарського суду Київської області для розгляду по суті в межах справи № Б8/132-12 про банкрутство Державного підприємства "Український карантинний розсадник".

11. 16.05.2017 ухвалою Господарського суду Київської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

12. 15.11.2017 постановою Вищого господарського суду України прийняті судові рішення скасовано, справу передано до Господарського суду Київської області з мотиву неправильного застосування норм права у частині позовної давності.

13. 21.05.2018 ухвалою Господарського суду Київської області у задоволенні позову відмовлено повністю.

14. В основу прийнятого судового рішення суд першої інстанції поклав наступні висновки: видані векселі не мали ознак "безтоварних", оскільки були видані в оплату наданих на користь ДП "Український карантинний розсадник" послуг щодо переведення боргу перед ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" з ДП "Український карантинний розсадник" на ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат"; ТОВ "Айсберг ЛТД-А" набуло прав вимоги до ДП "Український карантинний розсадник" від ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат", оскільки укладений між ними договір відступлення прав вимоги передбачав, що така передача прав вимоги здійснюється (договір набирає чинності) з моменту його укладення; на права ТОВ "Айсберг ЛТД-А" відносно ДП "Український карантинний розсадник" не впливає той факт, що судовим рішенням було стягнуто з ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" суму 9 792 594, 80 грн; подальша ліквідація ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" не впливає на права ТОВ "Айсберг ЛТД-А" відносно ДП "Український карантинний розсадник", оскільки ТОВ "Айсберг ЛТД-А" набув своїх прав до такої ліквідації.

15. Водночас з огляду на подання відповідачами заяви про застосування позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки 03.12.2012 ухвалою Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі № Б8/132-12 про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник" Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було залучено до справи про банкрутство, а його представники були присутні у судових засіданнях по справі № Б8/132-12, які відбулися 24.12.2012 та 21.01.2013, що підтверджується протоколами судових засідань від 24.12.2012, від 21.01.2013 та ухвалами Господарського суду Київської області від 24.12.2012 та від 21.01.2013 у справі № Б8/132-12, надавали свої пояснення по справі та були обізнані про наявність спірних векселів.

16. Окрім того, ДП "Український карантинний розсадник" подавало до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України фінансову звітність, зокрема, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 30.09.2012, у якому в рядку 510 зазначено 9 000, 0 тис. грн. Вказаний фінансовий звіт отримано Міністерством 24.10.2012, про що свідчить відмітка, яка міститься на ньому що не заперечується прокурором і позивачем. Оригінал зазначеного фінансового звіту оглянуто судом у судовому засіданні, його копія, що долучена до справи, оригіналу відповідає. Таким чином, ознайомившись з документами фінансової звітності ДП "Український карантинний розсадник", Міністерство могло дізнатися про наявність у ДП "Український карантинний розсадник" зобов'язань на суму 9 000 000 грн.

17. 03.09.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника прокурора Київської області та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2018 по справі № 911/248/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено повністю. Визнано простий вексель серії АА 2508134, виданий 23.07.2012, таким, що не підлягає оплаті. Визнано простий вексель серії АА 2508133, виданий 23.07.2012, таким, що не підлягає оплаті. Скасовано протест про неоплату векселя, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Оленою Миколаївною від 14.08.2012 та зареєстрований в реєстрі за № 2192. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Оленою Миколаївною від 14.08.2012 та зареєстрований в реєстрі за № 2193 таким, що не підлягає виконанню. Зобов'язано ТОВ "Айсберг ЛТД-А" повернути Державному підприємству "Український карантинний розсадник" прості векселі серії АА 2508134 та серії АА 2508133, видані 23.07.2012, як безпідставно набуте майно.

18. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про перевищення повноважень керівника ДП "Український карантинний розсадник" при емісії спірних векселів, зазначив, що жодних самостійних зобов'язань, в тому числі про надання будь-яких послуг між ДП "Український карантинний розсадник" та ТОВ "Айсберг ЛТД-А", не існувало. Окрім того, внаслідок відсутності у ТОВ "Айсберг ЛТД-А" дозволу на здійснення фінансових послуг у нього не міг виникнути статус фактора. Додатково судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про недобросовісність дій ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та наявність в діях директора державного підприємства Петюха П.П. ознак халатного відношення до виконання своїх службових обов'язків.

19. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що право вимоги ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" до ДП "Український карантинний розсадник", згідно з укладеним між ними договором переводу боргу, було поставлено у залежність від сплати ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" повної суми боргу 9 792 594, 80 грн. При цьому саму суму винагороди 9 000 000 грн первісний боржник (ДП "Український карантинний розсадник") зобов'язаний сплатити новому боржнику (ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат") до 31.12.2008, але не раніше сплати основної суми заборгованості за вищевказаними договорами підряду зі сторони ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж". Судом апеляційної інстанції констатовано, що ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" в порушення статті 530 ЦК України взагалі не виконав взятого на себе за договором про переведення боргу грошового зобов'язання перед ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж". Вищевказана заборгованість сплачена так і не була, що впливає на кваліфікацію відносин у межах цієї справи.

20. Водночас судом апеляційної інстанції констатовано, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 у справі № 2/214 вищевказаний договір № 07/11-08 про переведення боргу судом було визнано дійсним та водночас стягнуто саме з ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат", а не з державного підприємства на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" загальну суму первісної заборгованості, обумовлену в договорі про переведення боргу. Натомість виконано це судове рішення не було з огляду на припинення ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" у межах процедури банкрутства (справа Господарського суду Кіровоградської області № 11/89).

21. Окрім того, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що договір від 28.11.2008 про відступлення права вимоги № 28/11/2008: 1) укладено після спливу строку для виконання зобов'язань з оплати виконаних підрядних робіт за основними договорами; 2) у ньому не зазначено, хто саме є боржником - первісний боржник (ДП "Український карантинний розсадник") чи новий боржник (ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат"); 3) сплата винагороди ТОВ "Айсберг ЛТД-А" відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 28.11.2008 не є окремим зобов'язанням ДП "Український карантинний розсадник" перед вказаним Товариством, а є похідним зобов'язанням від виконання договорів підряду; 4) за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 8 900 000 грн після виконання боржником зобов'язання в повному обсязі перед новим кредитором. Вказану суму новий кредитор (ТОВ "Айсберг ЛТД-А") зобов'язаний сплатити первісному кредитору (ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат") протягом місяця після виконання боржником своїх зобов'язань перед новим кредитором, про що зазначено в п. 3.2.1 вказаного договору; 5) в матеріалах справи відсутні дані про оприбуткування ТОВ "Айсберг ЛТД-А" набутого за договором про відступлення права вимоги як активу. При цьому лише за умови повного виконання умов договору про переведення боргу державне підприємство повинно було б перерахувати на користь ТОВ "Айсберг ЛТД-А" 9 000 000 грн, після чого останнє згідно умов договору про відступлення права вимоги зобов'язане було б перерахувати на користь ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" 8 900 000 грн, одержавши як прибуток лише 100 000 грн з вказаної суми.

22. Відносно закінчення строку позовної давності суд апеляційної інстанції зазначив таке. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України могло дізнатися про видачу спірних векселів лише з пояснювальної записки, поданої йому Державним підприємством "Український карантинний розсадник" 22.02.2013. При цьому ухвалою місцевого суду від 21.01.2013 у справі № Б8/132-12 було затверджено вимоги кредитора ТОВ "Айсберг ЛТД-А" на підставі простого векселя на 400 000 грн та зобов'язано розпорядника майна ДП "Український карантинний розсадник" Вороніну А.В. здійснити аналіз фінансового стану державного підприємства, для чого нею було укладено відповідний договір з Філією державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства в Донецькій області". Висновок вказаної Філії від 04.06.2013 про фінансовий стан ДП "Український карантинний розсадник" був наданий Міністерству листом розпорядника майна Вороніною А.В. від 14.06.2013 № 17/06-13 (вх. № 23030і від 18.06.2013). Тож, на думку суду апеляційної інстанції, лише на підставі наведених висновків Міністерство дізналося про порушення ДП "Український карантинний розсадник" під час видачі спірних векселів вимог Порядку № 262, і з цього моменту у прокуратури Київської області з'явились підстави для проведення відповідної перевірки та встановлення наявності/відсутності порушень інтересів держави у спірних правовідносинах.

23. При цьому суд апеляційної інстанції спростовував висновки суду першої інстанції щодо можливості Міністерства дізнатися про порушення своїх прав 25.10.2012, оскільки з поданого напередодні звіту ДП "Український карантинний розсадник" у розрізі конкретних рядків не можна було дійти достеменних висновків щодо факту емісії спірних векселів.

24. 11.09.2018 ТОВ "Модерн Констракшин" як особою, що набула від ТОВ "Айсберг ЛТД-А" прав вимоги до ДП "Український карантинний розсадник" у межах справи № Б8/132-12 про банкрутство останнього згідно з укладеним між ТОВ "Айсберг ЛТД-А" та ТОВ "Модерн Констракшин" договору відступлення прав вимоги від 22.08.2018, було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 з клопотанням про її скасування та залишення у силі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2018.

25. 11.09.2018 згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями справу було передано для розгляду колегії суддів Верховного Суду у складі головуючого судді Пєскова В.Г., суддів Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

26. 21.09.2018 ТОВ "Айсберг ЛТД-А" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 з аналогічним клопотанням про її скасування та залишення у силі ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2018.

27. 21.09.2018 згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями матеріали за касаційною скаргою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" було передано для розгляду колегії суддів Верховного Суду у складі головуючого судді Пєскова В.Г., суддів Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

28. 01.10.2018 ухвалою Верховного Суду було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018.

29. 16.10.2018 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ "Модерн Констракшин" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 було призначено для спільного розгляду з касаційною скаргою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" на те саме судове рішення суду апеляційної інстанції.

30. 18.10.2018 від Прокуратури Київської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Айсберг ЛТД-А", у якому прокурор просив залишити без задоволення касаційну скаргу останнього. Того ж дня від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Айсберг ЛТД-А" з аналогічним клопотанням. У своїх відзивах прокурор та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України посилалися на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

31. 06.11.2018 від Прокуратури Київської області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Модерн Констракшин" з клопотанням про закриття касаційного провадження за поданою ТОВ "Модерн Констракшин" касаційною скаргою як безпідставно відкритого. У своєму відзиві прокурор посилався на той факт, що прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції не зачіпаються права, обов'язки, інтереси ТОВ "Модерн Констракшин".

32. У судових засіданнях суду касаційної інстанції представник ТОВ "Айсберг ЛТД-А" підтримав подану касаційну скаргу, посилаючись на закінчення строку позовної давності, що було встановлено судом першої інстанції, на його думку, законно та обґрунтовано.

33. ТОВ "Модерн Констракшин" свого представника до суду касаційної інстанції не направив.

34. Прокурор та представник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у судовому засіданні заперечували проти поданої касаційної скарги, наполягаючи на тому, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку про перевищення повноважень керівника ДП Український карантинний розсадник", при цьому суд апеляційної інстанції правильно визначив початок перебігу строку позовної давності, пов'язавши його з отриманням 18.06.2013 Міністерством висновку Філії державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства в Донецькій області" про фінансовий стан ДП "Український карантинний розсадник".

35. Ліквідатор ДП "Український карантинний розсадник" підтримав подані касаційні скарги ТОВ "Модерн Констракшин" та ТОВ "Айсберг ЛТД-А" і просив їх задовольнити.

36. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2018 з метою повного та всебічного розгляду справи № 911/248/16 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № Б8/132-12 за заявою ТОВ "Айсберг ЛТД-А" до ДП "Український карантинний розсадник" про банкрутство.

37. Верховний Суд, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, вирішуючи питання законності та обґрунтованості судового рішення суду апеляційної інстанції, виходить з наступного.

38. У даній справі на вирішення судів було винесено низку питань, основними з яких є питання, що стосуються:

a) Питання наявності порушеного права Міністерства/боржника у справі про банкрутство у випадку встановленого факту перевищення повноважень особи, що підписала спірні векселі;

b) Порядку видачі державним підприємством векселів у розрізі їх "товарності" та наслідків перевищення повноважень особи, що їх підписала;

c) Початку перебігу строку позовної давності за вимогою прокурора, заявленою в інтересах Міністерства у межах справи про банкрутство підприємства-боржника, щодо якого Міністерство здійснює функції з управління майном (державними корпоративними правами);

d) Наслідків видачі державним підприємством векселів із перевищенням повноважень особи, що їх підписала, для процедури банкрутства, що знаходиться на стадії ліквідації боржника.

39. Водночас, вирішуючи питання про правильність застосування норм права при прийнятті судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, Верховний Суд має діяти із наступними застереженнями.

40. Перше застереження стосується того факту, що поданий прокурором позов пов'язаний з цілою низкою правочинів, які не є нікчемними та судами не визнавалися недійсними. Це питання стосується тлумачення судом апеляційної інстанції питання переходу прав вимоги щодо ДП "Український карантинний розсадник" від ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" до ТОВ "Айсберг ЛТД-А" у розрізі статті 530 ЦК України. Так, суд апеляційної інстанції у своїй постанові зазначив, що невиконання з боку ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" відносно ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" своїх зобов'язань впливає на кваліфікацію відносин між ДП "Український карантинний розсадник" та ТОВ "Айсберг ЛТД-А".

41. Натомість Верховний Суд не вбачає такого зв'язку з огляду на те, що факт виконання зобов'язань ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" перед ТОВ "Шляхове будівництво "Спецпроммонтаж" не входить до кола істотних питань, що їх належить розв'язати у межах поданого позову.

42. Друге застереження стосується тлумачення судом апеляційної інстанції укладення та виконання договору відступлення права вимоги щодо ДП "Український карантинний розсадник", укладеного між ВАТ "Кіровоградський м'ясокомбінат" та ТОВ "Айсберг ЛТД-А" як договору факторингу. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок щодо відсутності у ТОВ "Айсберг ЛТД-А" дозволу на здійснення фінансових послуг, внаслідок чого у нього не міг виникнути статус фактора. На думку Верховного Суду, у даному питанні слід керуватися презумпцією законності правочину, сформульованою у статті 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

43. З огляду на викладені застереження та той факт, що питання перевищення повноважень керівником ДП "Український карантинний розсадник" встановлено судами першої та апеляційної інстанції та не оспорюється учасниками справи, Верховний Суд зазначає наступне.

44. Вирішуючи питання наявності порушених прав та інтересів Міністерства у спірних відносинах, Верховний Суд зауважує на тому, що Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) як у редакції до 15.12.2017, так і у редакції, що діяла після 15.12.2017, визначає, що господарське судочинство здійснюється у межах позовного провадження або у межах провадження у справах про банкрутство, яке має свої особливості, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

45. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено комплекс особливостей провадження у справі про банкрутство, у тому числі й щодо суб'єктного складу відносин, що виникають з приводу відновлення платоспроможності боржника. Однією з особливостей суб'єктного складу є надання статусу учасника у справі про банкрутство органу, уповноваженому управляти майном боржника, що відповідає загальному характеру організаційно-господарських відносин, передбачених частиною шостою статті 3 ГК України.

46. Статтями 16 ЦК України, 20 ГК України (436-15) всім суб'єктам надано гарантію захисту їх законного інтересу, який, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, тлумачиться як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

47. У даному випадку у межах справи про банкрутство позивач - Міністерство - має законний інтерес у збереженні майнового комплексу боржника як особи, щодо якої Міністерство здійснює управлінські майнові функції. При цьому такий інтерес, який може не збігатися за своєю метою з метою, досягнення якої прагне сам боржник у майновій сфері. За таких обставин слід визнати наявність прав за позовом, що належать Міністерству, саме з огляду на особливості провадження у справах про банкрутство державних підприємств.

48. Щодо аналізу судами першої та апеляційної інстанцій питання наслідків перевищення повноважень керівника ДП "Український карантинний розсадник" при емісії векселя слід зазначити наступне.

49. Стаття 2 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930, яка набула чинності для України з 06.01.2000, встановлює, що здатність особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем визначається її національним законом.

50. Законом України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) передбачено особливості застосування в Україні Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі в Україні.

51. Частиною першою статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

52. Підпунктом 1 пункту 2 Порядку № 262 встановлено, що підприємства, що протягом останнього звітного періоду не мали збитків, можуть випускати векселі для розрахунків з постачальниками продукції (робіт, послуг) без узгодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління майном (державними корпоративними правами) зазначених підприємств (далі - уповноважений орган), на суму прибутку, яка залишається у підприємства з попереднього звітного періоду після сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Термін погашення векселів не повинен перевищувати 30 днів. Випуск векселів на суму, що перевищує суму прибутку підприємства, здійснюється за дозволом уповноваженого органу.

53. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що векселедавець спірних векселів, датованих 23.07.2012 - ДП "Український карантинний розсадник" - не мав у останньому звітному періоді (І півріччя 2012 року) ні збитку, ні прибутку. Таким чином, з огляду на нульовий прибуток підприємства-емітента суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність узгодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління майном (державними корпоративними правами) емітента, питання емісії таких векселів, чого зроблено не було, що не заперечується учасниками справи про банкрутство.

54. Відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.

55. Вексельні правочини (зокрема щодо видачі, акцептування, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються як нормами спеціального вексельного законодавства, так і загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, а тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей. Подібна позиція закріплена й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі N 922/5094/14, і Верховний Суд не вбачає підстав відійти від зазначеної позиції.

56. У силу частини 2 статті 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Тож лише у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням відповідальність за векселем на підставі зазначеної норми несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

57. Підпункт 1 пункту 2 Порядку № 262 пов'язує можливість випуску векселів державного підприємства на суму, що перевищує суму прибутку останнього, з дозволом уповноваженого органу. Таким чином й питання схвалення векселів, що випущені державним підприємством-боржником з перевищенням повноважень, на думку Верховного Суду, має відбуватися шляхом видання відповідним уповноваженим органом окремого розпорядчого документу (листа), у якому було б безсумнівно засвідчена воля відповідного державного органу щодо схвалення такого правочину (векселя). Такі дії відповідали б принципу повноти контролю державного органу за діяльністю суб'єкта господарювання, віднесеного до державного сектору економіки у сфері емісії векселів. Повнота контролю у такому випадку виражалася б у конкретних позитивних діях контролюючого органу, який у особі уповноваженої посадової особи створює для держави наслідки правового характеру у вигляді обов'язку погасити вексель, виданий державним підприємством з перевищенням повноважень. Натомість у даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено факту схвалення Міністерством перевищення повноважень керівника ДП "Український карантинний розсадник" при емісії спірних векселів, що у силу зазначених вище норм вексельного законодавства виключає наявність у ДП "Український карантинний розсадник" статусу боржника у вексельному зобов'язанні. На пов'язаності сили вексельного зобов'язання із наявністю на вексельному бланку підпису особи, що діє саме у межах службових обов'язків керівника підприємства-емітента, наголошував й Верховний Суд України у постанові від 20.03.2012 у справі № 32/120.

58. Розглядаючи питання позовної давності у даному випадку слід зауважити наступне. За загальним правилом, сформульованим, у тому числі й, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

59. Водночас позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № Б-39/189-08.

60. Встановивши факт перевищення керівником державного підприємства своїх повноважень при емісії векселя, з урахуванням встановленого законодавством України порядку узгодження з центральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з управління майном, можливості випуску векселів на суму, що перевищує суму прибутку державного підприємства, слід дійти висновку, що у даному випадку ДП "Український карантинний розсадник" не є особою, що зобов'язана за вексельним законодавством погасити спірні прості векселі, що виключає застосування інституту позовної давності до спірних правовідносин.

61. Подібний підхід відображає специфіку регулювання державою господарських відносин за участі державних суб'єктів господарювання, які, у свою чергу, мають обмежений обсяг дієздатності у галузі емісії векселів, обумовлений нормами Порядку № 262.

62. Вирішуючи питання щодо впливу емісії державним підприємством векселів, емітованих з перевищенням прав підписанта, на процедуру банкрутства, що знаходиться на стадії ліквідації боржника, Верховний Суд зауважує таке.

63. Правове регулювання процедури банкрутства в України, яке базується на Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , виходить з того, що метою процедури банкрутства є погашення боргів саме боржника, зокрема шляхом продажу належного йому майна. Порушення процедури банкрутства (відкриття провадження у справі про банкрутство) відносно особи, яка не має боргу перед ініціюючим кредитором, суперечить економічній природі банкрутства.

64. Встановлюючи принцип концентрації розгляду майнових спорів у межах справи про банкрутство (стаття 20 Закону), законодавець передбачав, що суд повинен не лише формально розглянути заявлений у межах справи про банкрутство позов, а й співставити його з загальною процедурою банкрутства, її метою тощо. В іншому випадку принцип концентрації майнових спорів у межах справи про банкрутство був би позбавлений сенсу. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 нинішню справу було направлено до суду першої інстанції саме задля розгляду у межах справи про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник", що втілює на практиці зазначений вище підхід.

65. Закріплений у статті 129 Конституції України, статтях 3, 11 ГПК України принцип верховенства права у розрізі його застосування до процедури банкрутства виключає можливість здійснення провадження у справі про банкрутство, якщо таке провадження було порушено (відкрито) за чужим відносно боржника боргом. При цьому здійснення такого провадження з переходом у ліквідаційну процедуру, що потягне за собою ймовірний продаж майна боржника тощо, у даному випадку не відповідає принципам, закладеним у Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) щодо необхідності здійснення продажу майна боржника саме задля погашення боргів останнього.

66. За таких обставин Верховний Суд вважає за правомірне закрити провадження у справі № Б8/132-12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг ЛТД-А" до ДП "Український карантинний розсадник" про банкрутство, у межах якої розглядається нинішній позов, оскільки факти, що встановлені судами першої та апеляційної інстанції у справі, яким надано вірну оцінку, виключають можливість здійснення подальшого провадження у цій справі про банкрутство з огляду на відсутність ознак неплатоспроможності боржника на момент порушення провадження у справі з урахуванням специфіки регулювання відносин емісії векселів, випущених державним підприємством.

67. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне надати свою оцінку діям ТОВ "Айсберг ЛТД-А" у розрізі дотримання ним принципів розумності і добросовісності здійснення господарської діяльності (стаття 3 ЦК України). У цьому сенсі Верховний Суд вважає за необхідне застосувати доктрину "якості закону", яка зводиться до необхідності держави забезпечити передбачуваність наслідків дії/бездіяльності суб'єктів у певній царині (п. 34 рішення ЄСПЛ у справі "Реквіньї проти Угорщини" від 20.05.1999). У даному випадку це означає, що, набуваючи у свою власність спірні векселі, ТОВ "Айсберг ЛТД-А", з урахуванням оприлюдненого у засобах масової інформації Порядку № 262 від 06.03.2002 ("Офіційний вісник України" № 10 від 22.03.2002), міг і повинен був усвідомлювати необхідність перевірки повноважень керівника векселедавця та наслідки перевищення таких повноважень. Ризики нездійснення такої перевірки повністю лягають на ТОВ "Айсберг ЛТД-А" незалежно від того, була така його поведінка усвідомленою чи ні. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що ТОВ "Айсберг ЛТД-А" у даному випадку не може мати жодних прав вимоги до ДП "Український карантинний розсадник", що випливають з вексельних відносин.

68. Така ж правова позиція щодо прояву стороною правовідносин розумної обачності та об'єктивної можливості через призму ознайомлення з діючим законодавством у відповідній галузі перевірити законність вчинення тих чи інших дій при здійсненні своїх прав викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

69. Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет позову у цій справі (визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, скасування протесту про неоплату векселя, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та зобов'язання повернути прості векселі), беручи до уваги висновок судової колегії про відсутність підстав для визнання векселів такими, що не підлягають оплаті, та про відповідальність підписанта векселів за встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд вважає необхідним залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2018, змінивши її мотивувальну частину з огляду на специфіку регулювання відносин емісії векселів державним підприємством, про що описано вище.

70. Вирішуючи долю касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Констракшин", слід зазначити таке. Пунктом 3 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

71. У даному випадку судом касаційної інстанції не встановлено, що ТОВ "Модерн Констракшин" набуло статусу учасника справи № Б8/132-12 про банкрутство ДП "Український карантинний розсадник", оскільки судами не приймалася ухвала про заміну учасника справи правонаступником. Будь-яких інших обставин, які б надали можливість кваліфікувати ТОВ "Модерн Констракшин" як особу, про чиї права, інтереси та (або) обов'язки прийнято оскаржуване судове рішення, Верховним Судом також не встановлено.