1. У березні 2018 року виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури №5 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - Міськрада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджетікс Україна" (далі - ТОВ "Меджетікс Україна", Товариство) про стягнення 901644,05 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,2651га по вул. Гольдбергівській, 44 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на статті 120, 125, 189, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статтю 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) та статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариством у період з 01.10.2016 по 01.02.2018 без достатніх правових підстав використовувалася спірна земельна ділянка, яка перебуває в комунальній власності Харківської міської ради, внаслідок чого ТОВ "Меджетікс Україна" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок Харківської міської ради.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Меджетікс Україна" на користь Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 558234,43 грн. В частині позовних вимог про стягнення 137100 грн. грошових коштів у розмірі орендної плати провадження у справі закрито. В решті позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 377, 1212, 1214 ЦК України, статей 80, 83, 120, 125, 152, 156, 157, 206 ЗК України, статей 9, 14, 289 ПК України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 73, 74, 86, 231, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову доведеність позовних вимог з огляду на те, що ТОВ "Меджетікс Україна" після набуття права власності на нежитлову будівлю літера "3-1" за адресою: вул. Гольдбергівська, 44 у місті Харкові та прийняття Харківською міською радою рішення від 21.12.2016 №461/16 про надання Товариству в оренду строком до 31.12.2027 земельної ділянки площею 0,3111га по вул. Гольдбергівській, 44, у встановлений цим рішенням 4-місячний термін належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, не уклало з Харківською міською радою договору оренди та не зареєструвало речове право на земельну ділянку, отже, без законних підстав зберегло у себе майно Міськради - кошти за оренду землі. При цьому суди виходили з обставин виникнення у ТОВ "Меджетікс Україна" обов'язку у період з 01.10.2016 по 21.04.2017 вносити плату за користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у ЗАТ "Акко-Інвест" як попереднього землекористувача, а саме в сумі 289289,60 грн., та наявності обов'язку Товариства у період з 22.04.2017 по 01.02.2018 вносити плату за користування землею у сумі 507872,17 грн., тобто загалом у сумі 797161,77 грн., яка зважаючи на здійснений судом першої інстанції перерахунок була правомірно скоригована (зменшена) на суму земельного податку за 2017-2018рр. в розмірі 101827,34 грн., фактично сплаченого ТОВ "Меджетікс Україна" до подання позову, а також на суму земельного податку за 2016-2018рр. в розмірі 137100 грн., сплаченого під час розгляду справи судом першої інстанції згідно з платіжними дорученнями від 16.05.2017 №№815, 816, 817.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Меджетікс Україна" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 288 ПК України, статей 22, 1166, 1212- 1214 ЦК України, статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), та статті 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами залишено поза увагою встановлені фактичні обставини неможливості оформлення та укладення між сторонами договору оренди землі у визначений Міськрадою строк з причин відсутності державної реєстрації у Державному земельному кадастрі змін виду використання спірної земельної ділянки, внаслідок чого Товариство змушено було звертатися за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства; 2) недоотримана Міськрадою орендна плата є по суті упущеною вигодою, тобто збитками власника землі, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статей 1212- 1214 ЦК України, тоді як в діях відповідача не встановлювався склад правопорушення для відшкодування збитків; 3) правомірність збереження відповідачем грошових коштів за рахунок Харківської міської ради від несплати орендної плати до місцевого бюджету за період з 08.02.2017 по 01.02.2018 підтверджується актом індивідуальної дії - рішенням державного кадастрового реєстратора Слюсарєвої О.В. від 08.02.2017 №РВ-6300757402017 про відмову в реєстрації у Державному земельному кадастрі змін до відомостей про спірну земельну ділянку; 4) судами помилково не враховано правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 по справі №6-88цс13 та постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2016 по справі №922/208/15.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Прокурор та Міськрада у поданих відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Згідно з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 6310138800:03:016:0003, загальною площею 0,3111га за адресою: місто Харків, вул. Гольдбергівська, 44, перебуває в комунальній власності Харківської міської ради.

9. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.02.2018 № 113376770, на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2011 №4211 з 09.12.2011 за ТОВ "Меджетікс Україна" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літера "3-1" загальною площею 955,6кв.м. по вулиці Гольдбергівській, 44 (колишня вулиця Першої Кінної Армії, 44) у місті Харкові. Відповідно до вищезазначеної інформаційної довідки речові права на земельну ділянку по вулиці Гольдбергівській, 44 у місті Харкові за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстровані.

10. Також відповідно до інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.03.2017 №1541/0/225-17 земельна ділянка загальною площею 0,3111га за адресою: місто Харків, вулиця Гольдбергівська, 44 (кадастровий номер 6310138800:03:016:0003), перебувала в оренді у ЗАТ "Акко-Інвест" до 23.08.2016 згідно з умовами договору оренди землі від 05.10.2005, укладеного між останнім як орендарем та Харківською міською радою як орендодавцем. Угодою про розірвання договору оренди № 88145/05 від 23.08.2016 Харківська міська рада та ЗАТ "Акко-Інвест" вирішили розірвати договір оренди землі від 05.10.2005. Речові права ЗАТ "Акко-Інвест" на земельну ділянку припинено 08.09.2016.

11. В зв'язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю літера "3-1" загальною площею 955,6кв.м. по вулиці Гольдбергівській, 44 у місті Харкові, ТОВ "Меджетікс Україна" звернулося до Харківської міської ради з відповідною заявою з приводу укладання договору оренди земельної ділянки за зазначеною адресою.

12. Рішенням Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21.12.2016 №461/16 ТОВ "Меджетікс Україна" надано в оренду строком до 31.12.2027 земельну ділянку площею 0,3111га по вулиці Гольдбергівській, 44 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера "3-1" (автосалон). Пунктом 5 цього рішення Товариство зобов'язане не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення, тобто до 21.04.2017 оформити договори оренди землі. На час апеляційного перегляду справи договір оренди земельної ділянки Харківською міською радою та ТОВ "Меджетікс Україна" не укладено, право оренди за останнім не зареєстровано.

13. З метою укладання договору оренди на виконання рішення Харківської міської ради від 21.12.2016 №461/16 ТОВ "Меджетікс Україна" 16.01.2017 звернулося до Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки з кадастровим №6310138800:03:016:0003 по вул. Гольдбергівській, 44, Основянського району м. Харкова, з "для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські приміщення, прохідна)" на "для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "3-1" (автосалон)", як зазначено в рішенні №461/16 від 21.12.2016.

14. Однак, за результатами розгляду заяви державним кадастровим реєстратором Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківській області Слюсарєвою О.В. було прийнято адміністративний акт - рішення №РВ-6300757402017 від 08.02.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) і порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме через відсутність серед поданих документів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення.

15. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 по справі №820/693/17, яка набрала законної сили, адміністративний позов "Меджетікс Україна" задоволено, дії державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківській області Слюсарєвої О.В. визнані незаконними, скасовано рішення №РВ-6300757402017 від 08.02.2017 про відмову ТОВ "Меджетікс Україна" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язано Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки з кадастровим №6310138800:03:016:0003 по вул. Гольдбергівській, 44, Основ'янськогорайону міста Харкова, з "для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські приміщення, прохідна)" на "для експлуатації обслуговування нежитлової будівлі літ. "3-1" (автосалон)".

16. Фактичне виконання зазначеного судового рішення відбулося лише 01.02.2018, про що Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54796802 у зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання із внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни виду використання земельної ділянки.

17. В зв'язку з наведеними вище обставинами договір оренди земельної ділянки площею 0,3111га по вулиці Гольдбергівській, 44 для експлуатації та обслуговування належної ТОВ "Меджетікс Україна" нежитлової будівлі літера "3-1" в 4-х місячний термін, визначений рішенням Харківської міської ради від 21.12.2016 №461/16, укладено не було.

18. ТОВ "Меджетікс Україна" з метою укладання договору отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,311га з кадастровим №6310138800:03:16:003 за адресою: м. Харків вул. Гольдбергівська, 44, та розрахунок орендної плати від 17.05.2018, погоджений належним чином з боку ТОВ "Меджетікс Україна" та зареєстрований в Департаменті земельних відносин Харківської міської ради.

19. Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю. 03.02.2018 за участі інженера - геодезиста ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 НОМЕР_1) та інженера - землевпорядника ОСОБА_9 (кваліфікаційний сертифікат від 24.12.2012 НОМЕР_2) вжито заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: вулиця Гольдбергівська, 44 у місті Харкові, а саме: здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "Меджетікс Україна" використовує земельну ділянку загальною площею 0,2651га по вулиці Гольдбергівській, 44 у місті Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера "3-1" загальною площею 955,6кв.м. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

20. Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 08.02.2018 №2700/9/20-40-12-03-20 ТОВ "Меджетікс Україна" задекларовано та сплачено з 01.10.2016 по 01.02.2018 земельного податку за земельну ділянку по вулиці Гольдбергівській, 44 у місті Харкові в розмірі 101827,34 грн. (з 01.10.2016 по 31.12.2016 - сплата відсутня, 2017 рік - 93341,71 грн., з 01.01.2018 по 01.02.2018 - 8485,63 грн.).

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

22. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

23. Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

24. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

25. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

26. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

27. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

28. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України (2768-14) відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

29. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

30. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

31. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

32. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) .

33. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України (435-15) для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

34. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

35. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України (2768-14) . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

36. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

37. Відтак колегія суддів вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

38. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, ТОВ "Меджетікс Україна", набувши право власності на нежитлову будівлю літера "3-1" по вул. Гольдбергівській, 44 у м. Харкові, належним чином не оформило право користування земельною ділянкою, на якій перебуває зазначена будівля, та не уклало з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

39. Отже, ТОВ "Меджетікс Україна" як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 і постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №922/207/15).

40. У зв'язку з цим, касаційна інстанція також вважає передчасними посилання Товариства в обґрунтування своїх заперечень на необхідність застосування до спірних кондикційних правовідносин положень статей 22, 1166 ЦК України і статей 224, 225 ГК України, які регулюють порядок та підстави відшкодування збитків, а також твердження скаржника про те, що недоотримана Міськрадою орендна плата є по суті упущеною вигодою, тобто збитками власника землі, а у діях Товариства не було встановлено всіх 4 елементів складу цивільного правопорушення, які можуть бути підставою для покладання на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

41. Враховуючи правову природу кондикційних зобов'язань, для яких вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов'язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, доводи скаржника про залишення поза увагою судів встановлених ними ж фактичних обставин неможливості оформлення та укладення між сторонами договору оренди землі у визначений Міськрадою строк з причин відсутності державної реєстрації у Державному земельному кадастрі змін виду використання спірної земельної ділянки, обумовленої неправомірними діями державного кадастрового реєстратора Слюсарєвої О.В., внаслідок чого Товариство змушено було звертатися за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначені доводи свідчать саме про відсутність вини відповідача у не оформленні права користування спірною земельною ділянкою.

42. З цих же мотивів не заслуговують на увагу недоречні аргументи скаржника про те, що правомірність збереження ним грошових коштів за рахунок Харківської міської ради від несплати орендної плати до місцевого бюджету в період з 08.02.2017 по 01.02.2018 підтверджується актом індивідуальної дії - рішенням державного кадастрового реєстратора Слюсарєвої О.В. від 08.02.2017 №РВ-6300757402017 про відмову в реєстрації у Державному земельному кадастрі змін до відомостей про спірну земельну ділянку.

43. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

44. З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

45. Верховний Суд погоджується з послідовними висновками судів попередніх інстанцій про наявність у ТОВ "Меджетікс Україна" обов'язку до 21.04.2017 вносити оплату за користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у ЗАТ "Акко-Інвест" як попереднього землекористувача, а також про те, що Харківська міська рада як власник землі має право вимоги сплати Товариством до місцевого бюджету обов'язкового платежу у розмірі орендної плати за користування цією земельною ділянкою після спливу 4-х місячного терміну з дня прийняття Харківською міською радою рішення від 21.12.2016 №461/16, тобто з 22.04.2017, а не з 01.10.2016.

46. Що стосується проведеного місцевим господарським судом розрахунку розміру позовних вимог, то, перевіривши його, апеляційний суд правомірно погодився із застосуванням при здійсненні розрахунку ставки у 7,2% від нормативної грошової оцінки землі згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим №6310138800:03:016:0003 по вул. Гольдбергівській, 44 міста Харкова від 17.05.2018, затвердженим Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, та який (розрахунок) в майбутньому був застосований сторонами при укладанні договору оренди земельної ділянки та визначенні розміру орендної плати, чим спростовується застосування прокурором та Міськрадою іншої ставки річної орендної плати - в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі.

47. Визначаючи загальний розмір грошових коштів, які ТОВ "Меджетікс Україна" мав сплатити до місцевого бюджету за користування земельною ділянкою з кадастровим №6310138800:03:016:0003 по вул. Гольдбергівській, 44, міста Харкова, суд першої інстанції вірно вказав, що за весь спірний період користування (з 01.10.2016 по 01.02.2018) відповідна сума становить 797161,77 грн. (289289,60 грн. - за період з 01.10.2016 по 21.04.2017, та 507872,17 грн. - за період з 22.04.2017 по 01.02.2018).

48. Водночас зважаючи на фактично сплачений ТОВ "Меджетікс Україна" до подання позову земельний податок за 2017-2018рр. в сумі 101827,34 грн., а також земельний податок за 2016-2018рр. в розмірі 137100 грн., додатково сплачений Товариством до прийняття оскаржуваного рішення згідно з платіжними дорученнями від 16.05.2017 №№815, 816, 817, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір стягуваної з відповідача суми безпідставно збережених коштів має становити 558234,43 грн. (797161,77 грн. - 101827,34 грн. - 137100 грн.), закривши на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 137100 грн. та відмовивши у задоволенні позовних вимог про стягнення 206309,62 грн.

49. При цьому колегія суддів враховує як відсутність істотних заперечень скаржника щодо проведеного судом першої інстанції перерахунку розміру безпідставно збережених Товариством грошових коштів позивача, так і відсутність подання відповідачем належним чином обґрунтованого контррозрахунку.

50. Касаційна інстанція не приймає до уваги передчасні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 по справі №6-88цс13 та постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2016 по справі №922/208/15, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми. Крім того, подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

51. Зважаючи на те, що предметом позову у справі №6-88цс13 є стягнення грошових коштів, переданих відповідному представнику продавців в рахунок оплати за 134 договорами купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені й нотаріально посвідчені, та судами встановлено набуття майна за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, тоді як у справі №922/595/18 заявлено позов про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у зв'язку з використанням земельної ділянки без оформлення Товариством відповідного договору оренди, тобто встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різними, що виключає як подібність правовідносин у справах №6-88цс13 і №922/595/18, так і підстави застосування до спірних земельних правовідносин висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013.

52. Разом з тим Верховний Суд погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами прокуратури і Міськради, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується висновками судів попередніх інстанцій.

53. Колегія суддів також не може прийняти до уваги новий доказ - договір оренди землі від 19.10.2018, долучений до клопотання ТОВ "Меджетікс Україна" від 06.11.2018 про залучення до матеріалів справи додаткових доказових документів, оскільки в силу імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на доведеність порушення прав позивача як власника землі, дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з урахуванням сум фактично сплаченого Товариством земельного податку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 558234,43 грн. безпідставно збережених коштів, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

57. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення і постанови відсутні.