1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" (далі - ТОВ "Мегапром") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" (далі - ТОВ "ЕЗК "Донбасвуглепереробка") та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - ПАТ "Нікопольський завод феросплавів") про солідарне стягнення 22 247 906,19 грн, з яких: 6 365 261,04 грн - курсова різниця; 26 158,61 грн - 3% річних, які нараховані на суму курсової різниці за період з 01.03.2017 по 19.04.2017; 3 118 621,47 грн - 3% річних, які нараховані на борг (100 378 909,88 грн) за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 12 631 849,89 грн - інфляційні втрати, які нараховані на борг (100 378 909,88 грн) за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн - 3% річних, які нараховані на борг (99 219 339,58 грн) за період 16.02.2017 по 28.02.2017.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Мегапром", як постачальником, та ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір поставки № 1405772 від 15.10.2014, за умовами якого розрахунки за поставлений товар здійснюються у гривнях за курсом НБУ до долара США. Внаслідок неналежного виконання умов договору поставки за ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" утворилась заборгованість у розмірі 3 284 010,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.02.2016 та з урахуванням ПДВ становила 100 378 909,88 грн, та була стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16. Оскільки фактичне виконання вказаного рішення суду здійснено ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" лише 01.03.2017, враховуючи передбачене договором поставки право здійснити коригування рахунків після отримання оплати, просив стягнути з відповідачів 22 247 906,19 грн. Вимоги до ТОВ "ЕЗК "Донбасвуглепереробка" обґрунтовані договором про надання гарантії від 01.03.2017, за яким останній зобов'язався гарантувати перед позивачем виконання ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" своїх зобов'язань щодо оплати вартості коригування (курсової різниці) за вказаним договором поставки.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/11249/17 позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" 3 224 636,65 грн 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 34 785,87 грн. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/11249/17 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 залишено без змін.

2.3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/11249/17 скасовано та справу скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16 заборгованість за поставлену ТОВ "Мегапром" продукцію визначена в гривнях та внаслідок несвоєчасного виконання ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" рішення суду з моменту визначення суми до моменту його погашення ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", рішення господарських судів в частині відмови у стягненні інфляційних втрат не відповідають нормам закону, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд касаційної інстанції визнав такими, що відповідають вимогам статті 625 Цивільного кодексу України, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення на користь ТОВ "Мегапром" 3% річних у розмірі 3 118 621,47 грн, які нараховані на суму заборгованості в розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, а також 106 015,18 грн, які нараховані на суму боргу в розмірі 99 219 339,58 грн за період з 16.02.2017 по 28.02.2017.

2.4. При новому розгляді справи ТОВ "Мегапром" зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" 22 237 906,19 грн за договором поставки № 1405772 від 15.10.2014, з яких: 6 365 261,04 грн - курсова різниця; 26 158,61 грн - 3% річних, нарахованих на суму курсової різниці за період з 01.03.2017 по 19.04.2017; 3 118 621,47 грн - 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 12 621 849,89 грн - інфляційні втрати, нараховані на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн - 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ЕЗК "Донбасвуглепереробка" 10 000,00 грн розміру гарантії за договором про надання гарантії від 01.03.2017 позивач не підтримав.

2.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/11249/17 позов задоволено частково. Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром" 3 118 621,47 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017; 12 621 849,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017. В іншій частині позову відмовив.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 у справі № 910/11249/17 залишено без змін.

2.7. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- 15.10.2014 між ТОВ "Мегапром", як постачальником, та ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір поставки № 1405772, відповідно до умов якого ТОВ "Мегапром" зобов'язався поставити і передати у власність ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" опитну партію продукції коксохімічного виробництва (надалі - товар), відповідно до асортименту, якості, термінам, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених у додатках (специфікаціях) до чинного договору, які є його невід'ємною частиною, а ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" зобов'язався оплатити та прийняти товар на умовах чинного договору;

- асортимент, якість, терміни, обсяг, ціна, умови постачання товару та порядок оплати і форма розрахунків визначені в додатках (специфікаціях), які є невід'ємними частинами договору поставки (пункти 1.1, 2.2, 3.3, 4.2, 4.6 договору поставки);

- згідно з умовами підписаних між вказаними сторонами специфікацій 1, 2 (додатки-1, 2 до договору поставки) базова ціна товару складала еквівалент 185 дол. США/тону - 2396,13 грн. без урахування ПДВ та залізничного тарифу за курсом на 14:00 на дату складання специфікацій (тобто на 15.10.2014) - 12,952038 грн без урахування ПДВ та залізничного тарифу у національній валюті України на умовах FCA станція Макіївка, Донецької з.д.;

- відповідно до умов специфікацій розрахунки здійснюються у гривнях по курсу НБУ, встановленому на банківський день, який передує даті зарахування оплати на рахунок позивача. Після отримання оплати на свій поточний рахунок позивач здійснює коректування рахунків. Оплата коректувальних рахунків ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" або повернення коштів позивачем здійснюється не пізніше 7 банківських днів з дати отримання сканованих копій цих рахунків. Оплата за цим договором здійснюється гарантованим платежем із датою виконання на 30 банківський день із моменту переходу права власності, згідно з датою на штампі станції відвантаження, та передачі документів, які наведені у пунктах 3.4, 8.2 (сертифікат якості, рахунок на відвантажений товар, накладна на відпуск товару, податкова накладна, акт прийому-передачі продукції, копії залізничних електронних накладних, завірені печаткою вантажовідправника) даного договору після фактичної поставки товару. ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" зобов'язався ініціювати виставлення гарантованого платежу в адресу позивача у строк 7 банківських днів після поставки товару та передачі документів, які наведені у п. 3.4, 8.2 цього договору після фактичної поставки товару. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування на користь позивача грошових коштів;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16, частково скасованим постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017, стягнуто з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Мегапром" основний борг у розмірі 100 378 909,88 грн, 3 014 245,66 грн - 3% річних та 11 147 692,84 грн - пені. Розмір основної суми боргу визначений судом, виходячи з суми боргу за поставлену продукцію 3 287 010 доларів США 86 центів з ПДВ за курсом долара США, визначеним НБУ станом на 03.02.2016;

- на виконання постанови суду апеляційної інстанції Господарським судом міста Києва було видано наказ від 26.12.2016 № 910/2114/16, на підставі якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпочато виконавче провадження № 53225342 та винесено постанову від 03.01.2017 про відкриття виконавчого провадження. Згідно з довідкою ПАТ АБ "Укргазбанк" від 10.04.2017 №313/5-315/04, від Міністерства юстиції України на рахунок ТОВ "Мегапром" із призначенням платежу "перерахування коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/2114/16, виданого 26.12.2016 Господарським судом міста Києва про стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" перераховано 16.02.2017 грошові кошти в розмірі 1 115 154,31 грн, 44 415,99 грн та 01.03.2017 в розмірі 113 524 311,55 грн;

- між тим, враховуючи повністю фактичне виконання ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" рішення суду лише 01.03.2017, ТОВ "Мегапром", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" 22 237 906,19 грн за договором поставки № 1405772 від 15.10.2014, з яких: 6 365 261,04 грн - курсова різниця; 26 158,61 грн - 3% річних, нарахованих на суму курсової різниці за період з 01.03.2017 по 19.04.2017; 3 118 621,47 грн - 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 12 621 849,89 грн - інфляційні втрати, нараховані на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн - 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017.

2.8. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Мегапром" 3 118 621,47 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017; 12 621 849,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки внаслідок постановлення Господарським судом міста Києва рішення від 16.05.2016 у справі №910/2114/16, частково скасованого постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, у ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" перед позивачем існувало боргове зобов'язання, сума якого визначена в гривнях, а тому за його несвоєчасне виконання настають наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

2.9. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 910/11249/17, АТ "Нікопольський завод феросплавів" подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ "Мегапром" відмовити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги АТ "Нікопольський завод феросплавів":

- частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, висновки судів не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності;

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, адже офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення виключно національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти;

- судами попередніх інстанцій в порушення статті 231 Господарського процесуального кодексу України залишено поза увагою, що 3% річних в розмірі 3 224 636,65 грн, стягнута з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" за оскаржуваними рішеннями, вже фактично сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 219422 від 11.12.2017.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мегапром" просило відмовити в її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2017 у справі № 910/11249/17 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги АТ "Нікопольський завод феросплавів" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Мегапром" 3 118 621,47 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017; 12 621 849,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017.

4.2. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

4.3. Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

4.4. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

4.5. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

4.6. Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

4.7. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

4.8. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11.

4.9. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/2114/16, частково скасованим постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016, стягнуто з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Мегапром" основний борг у розмірі 100 378 909,88 грн, 3 014 245,66 грн - 3% річних та 11 147 692,84 грн - пені.

4.10. На виконання постанови суду апеляційної інстанції Господарським судом міста Києва було видано наказ від 26.12.2016 № 910/2114/16.

4.11. Проте, судами встановлено, що перерахування коштів, як погашення боргу згідно наказу № 910/2114/16, виданого 26.12.2016 Господарським судом міста Києва про стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на рахунок ТОВ "Мегапром" відбулося 16.02.2017 в розмірі 1 115 154,31 грн та 44 415,99 грн, та 01.03.2017 в розмірі 113 524 311,55 грн.

При цьому судами попередніх інстанцій враховано, якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку (в даному випадку прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/2114/16) відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання.

4.12. Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок заявлених ТОВ "Мегапром" до стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" 12 621 849,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн. за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність заявлених вимог.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Мегапром" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 3 118 621,47 грн, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017, та 106 015,18 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017.

В іншій частині рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються.

4.13. Доводи, викладені в касаційній скарзі Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.14. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.15. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.16. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.17. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.18. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції в оскаржуваній частині прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на АТ "Нікопольський завод феросплавів".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 910/11249/18 в частині стягнення 3 118 621,47 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн 3% річних, нарахованих на борг у розмірі 99 219 339,58 грн за період 16.02.2017 по 28.02.2017; 12 621 849,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на борг у розмірі 100 378 909,88 грн за період з 04.02.2016 по 15.02.2017залишити без змін .