розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 (головуючий суддя: Щавинська Ю.М., судді : Никифорчук М.І., Д'яченко Т.Г.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 ( головуючий суддя: Савицький Я.Ф., судді : Колоколов С.І., Ярош А.І. )

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,

про визнання недійсним договору оренди,

За участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Конопко С.А. - керівник,

третьої особи - Бабко Ю.О. - представник,

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У травні 2017 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (далі - ДП "Одеський завод будівельних матеріалів") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" (далі - ТОВ "Будконтакт МВС"), у якому просило визнати недійсним договір оренди від 26.06.2014 № 26/06.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача в оренду ТОВ "Будконтакт МВС" державного майна, яке перебуває на балансі позивача, за оспорюваним договором відбулася з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому позивач зазначав, що в період з 19.04.2016 по 26.04.2016 з приміщення бухгалтерії державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" під час зміни керівництва підприємства було викрадено системний блок та бухгалтерську документацію, у зв'язку з чим було відкрито кримінальне провадження №120161605000003017. Після призначення нового керівника були вчинені заходи з метою відновлення бухгалтерського обліку та первинних документів підприємства. Позивач зазначає, що на підставі банківських виписок було встановлено, що ТОВ "Будконтакт МВС" здійснює оплату ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" послуг з оренди майна за договорами №26/06, №21/10/14 та №21-10. При цьому, предмети договорів та їх умови жодному із працівників підприємства не відомі, а майно, здане в оренду, в бухгалтерському обліку належним чином не відображено. Водночас, ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" вказує на те, що неодноразові його прохання, адресовані відповідачу, щодо надання документів, які підтверджують наявність у останнього право користування майном, для огляду та їх завірені копії для подальшого використання у бухгалтерському обліку, останнім ігноруються. ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" зазначає, що на його письмовий запит до Фонду державного майна було отримано відповідь про відсутність на обліку у регіональному відділенні Фонду договорів щодо передачі майна державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" в оренду ТОВ "Будконтакт МВС".

3. Відповідач в свою чергу проти позову заперечував, вказуючи на те, що посилання позивача на недійсність договору не є конкретними, а лише надані з урахуванням загальних норм права щодо визнання договорів недійсними. Крім того зазначав, що необхідність в укладення спірного договору виникла у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості за поставку електроенергії.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. по справі №916/1234/17 (головуючий суддя Щавинська Ю.М., судді Никифорчук М.І., Д'яченко Т.Г.) відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яким саме чином оспорений договір оренди №26/06 від 26.06.2014р., укладений між ним та відповідачем, суперечить інтересам позивача та порушує його права.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" було задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. по справі №916/1234/17 - скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір оренди №26/06 від 26.06.2014р., укладений між ДП Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" та ТОВ "Будконтакт МВС".

6. Постановою Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 916/1234/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. у справі № 916/1234/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 по справі №916/1234/17 залишено без змін.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

8. 03.12.2018 (згідно з реєстраційним штампом АГС) Державне підприємство Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2017 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі № 916/1234/17 до Касаційного господарського суду.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 року у справі № 916/1234/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

10. 21.12.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 24.01.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2019.

11. В судове засідання з'явилися представники відповідача та третьої особи. Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін. Представник третьої особи просив суд касаційну скаргу задовольнити.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) зазначає, що судами не було виконані вказівки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2018.

Скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки доказам, які на його думку свідчать, що після укладення спірного договору, відповідач неналежно його виконував.

Крім того, скаржник зазначає про невірно зроблений висновок суду стосовно добросовісної поведінки відповідача, оскільки вважає, що відповідачем був порушений порядок направлення заяви про бажання укласти договір оренди та не надано весь необхідний пакет документів до заяви, що виключало можливість вважати відповідача потенційним орендарем.

Також позивач вказує на те, що укладення з відповідачем спірного договору оренди порушує інтереси держави та позивача внаслідок:

- передання відповідачу майна не на конкурентних підставах, внаслідок чого отримується менший розмір орендної плати;

- передання майна суб'єкту господарювання, який не має належної матеріально-технічної бази для його обслуговування, внаслідок чого є ризик втрати або погіршення майна;

- не вжиття відповідачем належних заходів щодо страхування майна; не отримання орендної плати у встановлені договором строки та розмірі.

14. Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

15. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

16. 06.06.2014 між ДП "Одеський завод будівельних матеріалів" (орендодавець) та ТОВ "Будконтакт МВС" (орендар) укладено договір оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №26/06 (далі -Договір оренди), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування інше, крім нерухомого, державне окреме індивідуально визначене майно обладнання трансформаторних підстанцій (ТП), а саме: по ТП-594: трансформатор ТПІ -400-100 інв. №165 електрична мережа вул. Хімічна 39 (протяжність кабеля -15Ом); по ТП-4455: трансформатор КПП-400/10 інв. №1166 електричні мережі кабель АА ШВ 3x95; по ТП-4517: трансформатор ТМ 630/6 інв. № 5802 щит управління №1, №2, №3, №4 електричні мережі - кабель ААБ 3x185; по ТП-4800: трансформатор ТМ 630-6/04 інв. № 1163 електричні мережі - кабель АА ШВ 3x9, розміщене за адресою: м. Одеса, вулиця Хімічна, 35, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість об'єкта оренди станом на 23.06.2014 і становить за незалежною оцінкою 96 601,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою забезпечення статутної діяльності орендаря.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна; передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно; власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Цей Договір укладено строком на вісім років, що діє з 26.06.2014 по 26.06.2022 включно (пункт 10.1 Договору оренди).

Положеннями пункту 10.7 Договору оренди передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

17. За актом приймання-передачі майна від 18.09.2014 орендоване майно було передано від орендодавця орендарю.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності позивачем своїх вимог і порушення його прав та інтересів.

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем своїх вимог і порушення своїх прав та інтересів.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

21. Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Згідно з абз.3 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України:

"Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом."

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 ЦК:

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним."

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК:

"1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)."

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК:

"Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення."

Таким чином, для визнання правочину недійсним необхідна одночасна наявність двох обставин:

1. недодержання саме в момент вчинення правочину чинного на момент такого вчинення законодавства;

2. порушення вчиненням такого правочину прав або охоронюваних законом інтересів суб'єктів цивільних або господарських правовідносин.

При цьому, оскільки законність спірного правочину в даному випадку оцінюється саме в момент його вчинення, то і порушення прав або охоронюваних інтересів суб'єктів цивільних або господарських правовідносин повинно і може мати місце лише в момент вчинення такого правочину.

22. Відповідно до постанови Верховного суду від 04.07.2018 у даній справі №916/1234/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконтакт МВС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. у справі № 916/1234/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції, касаційний суд вказав, що апеляційний суд при вирішенні спору не застосував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідну практику ЄСПЛ, зокрема, суд не вмотивував, чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний інтерес"; як само по собі формальне повернення відповідачем майна відновить або покращить економічний інтерес та/або становище держави при тому, що на відповідача внаслідок такого втручання у його право покладається надмірний індивідуальний тягар з огляду на те, що судами не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісність дій орендаря як при укладенні оспорюваного договору, так і в процесі реалізації права оренди протягом усього часу користування майном.

23. Відповідно до частини 1 статті 92, абзацу 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що перед укладенням спірного договору, ТОВ Будконтакт МВС листом за вих. 16/5/22 від 16.05.2014р. звернулося до Концерну Воєнремсервіс" Міністерства оборони України з пропозицією про передачу в оренду товариству обладнання вищевказаних трансформаторних підстанцій, яке забезпечує постачання електроенергії на об'єкти оренди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35 (т.1 а.с.92).

У відповідь на звернення Концерн листом від 30.05.2014р. за вих. № 664 не заперечував проти укладення такого договору та передачі, з урахуванням вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна, в оренду спірного майна, що перебуває на умовах господарського відання в ДП Одеський завод будівельних матеріалів (т.1 а.с.93).

В свою чергу, позивач листом за вих. № 330 від 26.05.2014р. (т.1 а.с.97), адресованим Концерну Воєнремсервіс Міністерства оборони України, зауважив про можливість підготовки проекту відповідного договору.

25. Згідно з п.4 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна", Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Оголошення має містити таку інформацію:

1. Назва і адреса об'єкта, про оренду якого надійшла заява. У разі оренди нерухомого майна - також реєстровий номер у Реєстрі державного майна.

2. Балансоутримувач об'єкта, про оренду якого надійшла заява, його контактний телефон. Орган, уповноважений управляти зазначеним майном.

3. Площа і вартість за незалежною оцінкою на таку-то дату об'єкта оренди.

4. Максимально можливий строк оренди, погоджений органом управління.

5. Мета використання об'єкта оренди, погоджена органом управління.

6. Останній день прийняття заяв про оренду орендодавцем, а саме: 10-й робочий день після розміщення оголошення про намір. Адреса, факс орендодавця, на які можуть подаватися заяви.

7. Роз'яснення, що у разі надходження додаткових заяв буде оголошений конкурс на право оренди цього об'єкта.

Оголошення розміщуються: обов'язково - у газеті "Відомості приватизації" та на веб-сайті ФДМУ, додатково за вибором орендодавця - у місцевих друкованих ЗМІ та на веб-сайті РВ ФДМУ - за його наявності.

26. Судами встановлено, що в порушення вищевказаних вимог законодавства, оголошення про намір передати спірне майно в оренду було розміщено позивачем лише у місцевій газеті, а саме у газеті Aviso plus №22 (854) від 09.06.2014р. (т.1 а.с.88).

При цьому, зміст вказаного повідомлення, а саме Сдам в аренду оборудование трансформаторных подстанций, трансформаторы. Телефон 7251203", з урахуванням вищевказаних вимог до нього, є неповним.

Суди першої та апеляційної інстанції правомірно зазначили, що обов'язок стосовно розміщення такого роду повідомлення покладений на орендодавця, який є саме позивачем по даній справі, тому тягар недотримання позивачем перед укладенням оспорюваного договору вимог щодо опублікування вищевказаного оголошення та його змісту не може бути покладено на відповідача ТОВ Будконтакт МВС як добросовісного орендодавця вищевказаного обладнання.

Тобто, фактично в даному випадку позивач посилається на порушення своїх прав та інтересів своїми ж діями в особі власного керівництва, яке, в свою чергу, за свідченням працівника третьої особи призначалося Міністерством оборони Українию

27. Також суди правомірно не взяли до уваги твердження позивача про те, що спірне майно, а саме обладнання трансформаторних підстанцій, яке визначене у п. 1.1 договору оренди, є військовим майном, посилаючись на положення статуту ДП МОУ "Одеський завод будівельних матеріалів" та норми Закону України Про правовий режим майна Збройних сил України" .

28. Крім того, суди дійшли вірного висновку, що оспорюваний договір не потребує погодження його Фондом Державного майна України, оскільки предметом оренди виступає окреме індивідуально визначене майно.

29. Крім того, судами встановлено, що підписання спірного договору було здійснено уповноваженими сторонами з додержанням форми укладання.

При цьому, суд приймає до уваги, що подання відповідачем, за твердженням позивача, неповного пакету документів для укладення договору оренди жодним чином не завадило позивачу укласти з відповідачем спірний договір.

30. Як встановили суди, в пункті 5.6 Договору визначено, що орендар зобов'язався протягом 6 місяців з дня укладання цього договору привести свою матеріально-технічну базу та штат спеціалістів у відповідність з умовами провадження господарської діяльності, для якої об'єкт береться в оренду і одержати (у разі потреби) необхідні дозвільні документи на відповідний вид діяльності.

Зазначене свідчить, що приведення відповідачем своєї матеріально-технічної бази та штату спеціалістів у відповідність з умовами провадження господарської діяльності, для якої об'єкт береться в оренду, одержання ліцензії на постачання електричної енергії, як і сплата орендних платежів та страхування орендованого майна, є обставинами, пов'язаними з належним чи неналежним виконанням відповідачем умов договору, які, за умови їх фактичної доведеності та наявності відповідних правових підстав, можуть бути підставою саме для розірвання спірного договору оренди, а не визнання його недійсним, з врахуванням вищевказаного висновку касаційного суду, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити недодержання саме в момент вчинення правочину чинного на момент такого вчинення законодавства.

31. За вказаних вище обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, зокрема і, що позивач жодним чином не довів, яким саме чином укладений ним 26.06.2014р. з відповідачем оспорюваний договір оренди суперечить його інтересам чи порушує його права.