на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Білоусової Я.О. - головуючого, Крестьянінова О.О., Пуль О.А. від 17 квітня 2018 року та рішення Господарського суду Полтавської області у складі Кульбако М.М. від 11 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Монолітбудтранс" (далі - ПП "Монолітбудтранс", позивач) звернулося з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач) про: (1) визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 11.05.2017 "Про поновлення та відмову в поновлення договорів оренди земельних ділянок" щодо відмови позивачу в поновленні договору від 27.06.2014 оренди земельної ділянки площею 16483 м.кв. (кадастровий номер 5310436100:05:002:0176) (далі - спірне рішення); (2) зобов'язання відповідача повторно розглянути питання продовження договору оренди від 27.06.2014.

2. Позивач, з посиланням на норми частини 6 статі 33 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , зазначив про те, що звертався до відповідача з пропозицією поновлення договору оренди ще до закінчення строку його дії, а також продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення договору, за відсутності заперечень відповідача протягом місяця після закінчення строку договору. Зазначене свідчить про наявність правових підстав для поновлення договору оренди на новий строк на тих же умовах та, відповідно, про незаконність спірного рішення відповідача.

3. Одночасно позивач зазначив про здійснення будівництва об'єктів нерухомості на орендованій ділянці, яке ще не завершено, що спростовує посилання відповідача в спірному рішенні на порушення умов використання земельної ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 27.06.2014 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець) та ПП "Монолітбудтранс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6483 га (кадастровий номер 5310436100:05:002:0176) для будівництва виробничо-транспортної бази в м. Кременчук, строк дії договору - 2 роки, а саме до 30.09.2016 (з дати державної реєстрації). У пункті 8 договору передбачено переважне право орендаря на продовження договору оренди та звернення не пізніше 60 календарних днів до орендодавця з метою реалізації такого права.

5. 11.07.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою № 26/10-03/1749 про поновлення договору оренди, проте 27.09.2016 представником позивача подано заяву про зняття з розгляду вказаної заяви про поновлення договору у зв'язку зі зміною намірів.

6. 11.01.2017 та 21.02.2017, тобто вже після закінчення строку дії договору оренди, позивач знову звертався до відповідача з відповідними заявами про поновлення договору оренди.

7. Проте 11.05.2017 відповідачем прийнято спірне рішення про відмову в поновленні договору оренди землі з підстав невиконання позивачем умов договору оренди в частині цільового використання земельної ділянки (для будівництва виробничо-транспортної бази) та нездійснення забудови земельної ділянки протягом трьох років підряд. При цьому відповідач послався на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 416 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

8. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2018 року, у позові відмовлено.

9. Суди констатували недотримання позивачем встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку поновлення договору оренди землі, а саме пропущення строку для надсилання відповідачу повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не долучення проекту відповідної додаткової угоди, що свідчить про втрату позивачем такого права та припинення договору оренди 30.09.2016 у зв'язку з закінченням строку його дії.

10. Крім того, оцінюючи правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, суди визнали обґрунтованим посилання відповідача на приписи статті 416 Цивільного кодексу України стосовно правових наслідків незабудови земельної ділянки протягом трьох років підряд, оскільки будівельні роботи на земельній ділянці позивачем не проводились.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Наведені судами мотиви відмови в позові з підстав втрати переважного права на поновлення договору є помилковими, оскільки відповідач у спірному рішенні відмовив позивачу в поновленні договору з підстав невиконання його умов в частині забудови земельної ділянки. Проте в порушення статті 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд апеляційної інстанції не оцінив належним чином надані позивачем докази здійснення ще не завершеної на даний час забудови земельної ділянки.

13. У той же час установлені у справі обставини свідчать про наявність підстав для продовження дії договору оренди згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідач не заперечив проти цього протягом місяця після закінчення строку дії договору.

14. Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд залишає без розгляду поданий відповідачем 27.06.2018 відзив на касаційну скаргу внаслідок пропуску встановленого Судом в ухвалі від 05.06.2018 строку для вчинення відповідної процесуальної дії.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. Оцінюючи доводи касаційної скарги у пунктах 12, 13 Постанови, Верховний Суд в межах наданих повноважень роз'яснює наступне.

16. Відповідно до статті 55 Конституції України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

17. Верховний Суд враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

18. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

19. Як встановлено судами, предметом заявлених у цій справі позовних вимог є скасування рішення Кременчуцької міської ради від 11.05.2017 про відмову в поновленні договору оренди землі з підстав невиконання позивачем (орендарем) його умов та недотримання умов використання земельної ділянки.

20. При цьому ПП "Монолітбудтранс", оспорюючи вказане рішення відповідача, у позовній заяві послався на порушення його права на поновлення договору оренди та обґрунтував свої вимоги положеннями спеціальної у сфері земельних правовідносин норми частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою врегульовано механізм пролонгації договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування.

21. У той же час за змістом частин 8, 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" за наявності передбачених вказаною правовою нормою підстав для поновлення договору оренди орендар може захистити своє право шляхом звернення до суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Саме цей спосіб захисту права орендаря на автоматичне поновлення договору відповідає змісту відповідного права та є ефективним в розумінні статті 13 Конвенції .

22. Судами при розгляді даного спору встановлено факт звернення ПП "Монолітбудтранс" до Кременчуцької міської ради Полтавської області з іншим позовом про визнання поновленим на тих же умовах договору оренди землі від 27.06.2014 саме на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" і рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.10.2017 у справі № 917/1318/17, яке набрало законної сили, в позові відмовлено внаслідок порушення встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку поновлення договору оренди землі.

23. У силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені у справі № 917/1318/17 обставини є преюдиційними для даного спору.

24. Отже, за умови існування судового рішення у справі № 917/1318/17 між тими ж сторонами, яким вже вирішено спір між сторонами щодо поновлення договору оренди землі від 27.06.2014, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 11.05.2017, зобов'язання останнього повторно розглянути питання продовження договору не є ефективним в розумінні статті 13 Конвенції, оскільки не забезпечить реального захисту порушеного права позивача, як орендаря земельної ділянки, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

25. Проте суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору зазначеного не врахували, внаслідок чого помилково вдалися до повторного з'ясування обставин наявності правових підстав для поновлення договору оренди та відмовили в позові з підстав втрати позивачем відповідного права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Оскільки допущені судами порушення не мали наслідком прийняття незаконних судових рішень та з огляду на приписи частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення без змін але з мотивів, наведених у даній постанові. За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Монолітбудтранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2018 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 11 грудня 2017 року у справі № 917/1730/17 залишити без змін з мотивів, наведених у даній постанові.