1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Деребчинської сільської ради про стягнення 2 126 594, 63 грн. (1 037 950, 48грн. - основний борг, 96 222, 21грн. - 3% річних, 992 421, 94 грн. - інфляційних втрат) за Договором № 14/563/11 від 14.03.2011, укладеного у виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (1001-2009-р) .

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 14/563/11 від 14.03.2011 в частині фінансування будівництва (з боку Компанії) та в частині побудови Об'єкту (Міжселищний газопровід високого тиску (1,2 МПа) до сіл Михайлівка, Деребчин Шаргородського району Вінницької області (2 черга)) та введення його в експлуатацію (зі сторони Замовника) виконано. Проте, в порушення п. 2.3.15 Договору, відповідач на розрахунковий рахунок позивача кошти (1 037 950, 48 грн.) не повернув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 у справі № 902/559/17 позов задоволено; стягнуто з Деребчинської сільської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 037 950,48 грн. - основного боргу, 96 222,21 грн. - 3% річних за період з 31.05.2014 по 31.05.2017, 992 421,94 грн. - інфляційних втрат за період травень 2014 - квітень 2017, 31 898,92 грн. - судових витрат на судовий збір.

4. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Деребчинська сільська рада в повному обсязі не виконала свої договірні зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову Об'єкта, чим порушила умови Договору № 14/563/11 від 14.03.2011 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.07.2012 до нього. При цьому, місцевий господарський суд зауважив на тому, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

5. Під час розгляду справи, судом встановлено:

5.1. 26.08.2009 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів".

5.2. Відповідно до п.2 цього розпорядження, для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із Замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а згідно п. 3 Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.

5.3. 14.03.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Деребчинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р (1881-2010-р) ., укладено Договір №14/563/11.

5.4. Згідно п.1.1. цього Договору позивач, відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії та погодженого Мінпаливенерго України "Переліку об'єктів газопостачання у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови (будівництва) об'єкта газопостачання: "Міжселищний газопровід високого тиску (1,2 МПа) до сіл Михайлівка, Деребчин Шаргородського району Вінницької області (2 черга)" (далі - Об'єкт), а Замовник здійснює добудову (будівництво) Об'єкта, забезпечує передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність та введення його в експлуатацію згідно діючого законодавства України і умовам договору та повертає грошові кошти, отримані від Компанії на добудову (будівництво) Об'єкта.

5.5. Розпорядженням від 20.06.2012 №352 Вінницької обласної державної адміністрації "Про передачу об'єктів газопостачання у державну власність" передбачено вжити заходів щодо сприяння забезпечення передачі у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованих підприємств з газопостачання та газифікації (з приєднанням до неприватизованої частини основних фондів, що належать до державної власності) об'єктів газопостачання населених пунктів області, у споруджені яких здійснювалась фінансова участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з додатком; у встановленому законодавством порядку підготувати документи щодо внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних видатків для розрахунків з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в межах здійсненого нею фінансування на добудови підвідних газопроводів.

5.6. 19.07.2012 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до вищевказаного Договору, якою виклали в новій редакції ряд положень основного Договору:

5.6.1. Відповідно до п.1. Договору в редакції змін, внесених до Договору додатковою угодою від 19.07.2012 №1, статтю 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції:

"1.1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Міжселищний газопровід високого тиску (1,2 Мпа) до сіл Михайлівка, Деребчин" Шаргородського району Вінницької області (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.".

5.6.2. Статтю 2 "Права та Обов'язки Сторін" викладено в новій редакції, де зокрема п.п. 2.1.1. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012 передбачено, що позивач зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок Замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

5.6.3. Підпунктом 2.1.2. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012 передбачений обов'язок Нафтогазу щоквартально на звітну дату та в місячний термін після завершення робіт по добудові Об'єкта в установленому порядку оформлювати акти звірки взаємних розрахунків із Замовником з підтвердженням заборгованості Замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування.

5.6.4. Замовник зобов'язався у будь-який час на вимогу Нафтогазу надавати усю інформацію про виконання умов цього Договору, а також всіх інших документів і матеріалів, пов'язаних з виконанням цього Договору (п.п. 2.3.7. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012).

5.6.5. У разі неможливості виконання договірних зобов'язань Замовник має повідомити Нафтогаз протягом 3-х робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню Договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання Договору (п. 2.3.9. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012).

5.6.7. Відповідач як Замовник, зобов'язався:

після завершення робіт по добудові Об'єкта забезпечити введення його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів, та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення Об'єкта в експлуатацію, забезпечити його передачу, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації (п. 2.3.12. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012);

протягом місяця з дати передачі Об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою Замовника копії декларації про готовність об'єкта до експлуатації або акт готовності об'єкта до експлуатації з сертифікатом, акту приймання-передачі Об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття Об'єкта державної форми власності до експлуатації. (п. 2.3.13. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012);

своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для повернення Нафтогазу, в установлений даним Договором термін, суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання (п.п. 2.3.14. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012);

протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову Об'єкта (п.п. 2.3.15 Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012).

5.6.8. Згідно п.п. 2.4.3. Додаткової угоди № 1 від 19.07.2012, Замовник є власником частини (цілісного) Об'єкта, добудованої за кошти Нафтогазу, до передачі цілісного Об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації.

5.6.9. Статтю 3 "Ціна договору і порядок проведення розрахунків" викладено в наступній редакції наступні положення договору:

"3.1. Загальний обсяг фінансування за цим Договором (ціна Договору) 1 072 049,20 грн.

3.2. Вартість добудови Об'єкта визначається Замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку, та не може перевищувати вартості добудови затвердженої Переліком.

3.3. Фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва об'єкта буде здійснюватися в межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період.

3.4. Фінансування робіт з добудови Об'єкта за Договором здійснюється згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору."

5.6.10. Статтю 4 " Відповідальність Сторін" викладено в наступній редакції:

"4.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.

4.2. У випадку ненадання/надання в неповному обсязі інформації відповідно до п. 2.3.8 Договору або порушення строку її надання, Нафтогаз має право припинити фінансування за Договором та/або вимагати дострокового повернення суми грошових коштів, що були перераховані Нафтогазом на фінансування добудови Об'єкту.

4.3. У випадку порушення Замовником зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить на користь Нафтогазу пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7% ціни Договору.

4.4. Нафтогаз не несе відповідальності за не фінансування добудови Об'єкта.

4.5. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

4.6. В разі невиконання пунктів 2.3.12, 2.3.13 Договору або не підтвердження суми заборгованості Замовника перед Нафтогазом у сумі здійсненого Нафтогазом фінансування, Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з Договором.

4.7. Не виконання Замовником п. 2.3.15 Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості Замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте не позбавляє Замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з Договором.".

5.7. Згідно Графіка фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток №1 до Договору) обсяг фінансування за рахунок коштів Компанії, необхідний для введення об'єкта в експлуатацію становить 1 072 149,20 грн., строк введення в експлуатацію 2012 рік.

5.8. На виконання зобов'язань за Договором, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 31.07.2012 перерахував Деребчинській сільській раді грошові кошти в загальній сумі 1 072 149,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6803, а також копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи.

5.9. Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 17.10.2012 за №ВН 14312192519), згідно якої Об'єкт "Міжселищний газопровід високого тиску (1,2 Мпа) до сіл Михайлівка, Деребчин" Шаргородського району Вінницької області 2221.1, категорія складності - ІІІ" збудовано та введено в експлуатацію.

5.10. Листом Деребчинської сільської ради від 12.08.2015 № 02-18-116 повідомлено про те, що будівництво газопроводу завершено та Об'єкт передано в експлуатацію Жмеринському МУГГ ПАТ "Вінницягаз"; вартість робіт склала 1 037 950,48 грн. Вказаний лист містив прохання щодо надання банківських реквізитів для повернення надлишкових коштів у сумі 34 098,72 грн.

5.11. Відповідно до платіжного доручення від 27.01.2017 № 1 Деребчинська сільська рада повернула позивачу 34 098,72 грн. невикористаних коштів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 апеляційну скаргу Деребчинської сільської ради залишено без задоволення; рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 у справі №902/559/17 залишено без змін.

7. Погодившись з рішенням та висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що правовідносини сторін договору відносяться до господарсько-майнових, відтак зобов'язання мають виконуватись відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства, з урахування відповідних наслідків порушення виконання такого зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.07.2017 та постановою апеляційного суду від 24.10.2017, Деребчинська сільська рада Шаргородського району Вінницької області звернулась з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Ухвалою від 23.02.2018 Верховний Суд касаційну скаргу Деребчинської сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 та постанову Рівненської апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 902/559/17 залишив без руху.

10. 22.03.2018 до Суду від Деребчинської сільської ради надійшов Лист з доказами усунення недоліків вказаних в ухвалі від 23.02.2018.

11. Ухвалою від 06.04.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 09.02.2018), прийняв справу № 902/559/17 Господарського суду Вінницької області до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Деребчинської сільської ради; призначив розгляд справи на 17.05.2018.

12. 15.05.2018 до Суду від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2018 зупинено касаційне провадження у справі №902/559/17 за касаційною скаргою Деребчинської сільської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 до вирішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/33/17 за касаційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017.

14. Ухвалою від 22.11.2018 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 902/559/17 Господарського суду Вінницької області, розгляд касаційної скарги Деребчинської сільської ради призначив на 22.01.2019.

15. Представник Деребчинської сільської ради в судовому засіданні повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції від 11.07.2017 та постанову апеляційного суду від 24.10.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

16. Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив, з підстав наведених у відзиві, просив оскаржені судові акти залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Деребчинської сільської ради)

17. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 4, 27, 43, 82, 101, 104 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), а також зауважує на тому, що спірний Договір укладався у виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (1001-2009-р) , за умовами Договору об'єкт газопостачання переданий у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Доводи позивача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України")

18. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у Відзиві на касаційну скаргу доводить, що між сторонами у справі виникли майново-господарські відносини, які засновані на юридичній рівності та вільному волевиявленні та регулюються, зокрема, актами цивільного законодавства України. При цьому, позивач зауважує на тому, що відповідач добровільно погодився стати Замовником за Договором і такий Договір є дійсним та обов'язковим до виконання його контрагентами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України.

19. Позивач доводить, що по суті Договір не є безоплатним для Деребчинської сільської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом даного спору є стягнення з Деребчинської сільської ради на користь НАК "Нафтогаз України" грошових коштів, отриманих Деребчинської сільської ради на добудову міжселищного газопроводу високого тиску (1,2 МПа) до сіл Михайлівка, Деребчин Шаргородського району Вінницької області (Об'єкта), за Договором № 14/563/11 від 14.03.2011.

З означеного Договору вбачається, що його укладено НАК "Нафтогаз України" та Деребчинською сільською радою на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) (Розпорядження), відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) та Закону України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) і діючого законодавства України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правовідносини сторін спірного Договору відносяться до господарсько-майнових, відтак зобов'язання мають виконуватись відповідно до умов договору та норм цивільного законодавства, з урахування відповідних наслідків порушення виконання такого зобов'язання. При цьому, встановлено, що Деребчинська сільська рада в повному обсязі не виконала свої договірні зобов'язання щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову Об'єкта, чим порушила умови Договору № 14/563/11 від 14.03.2011 в редакції Додаткової угоди №1 від 19.07.2012.

Колегія суддів Верховного Суду з висновками та рішенням судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГК України, правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

За приписами ч.3 ст. 5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

При цьому, враховуючи те, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах суспільного господарського порядку, вони повинні додержуватись не тільки вимог законодавства, а й стратегічних економічних рішень держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 ГК України, у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (ч. 4 ст. 9 ГК України).

Відповідно до ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання (абзац 3 п. 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в редакції чинній час видання Розпорядження № 1001-р).

Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (ст. 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час видачі Розпорядження).

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 (1158-2007-п) затверджено Державну цільову програму розвитку українського села (далі - Програма) на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.

У Розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.

Пунктом 4 Розділу ІІ вказаної Програми врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.

Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Додатком 2 до Програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.

Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн. грн.

Тобто, з наведеного вище вбачається, що саме Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає приписам ст. 1 Конституції України, за якими Україна є соціальною державою, та підтримка і розвиток українського села є невід`ємною складовою реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Результатом здійснення державної політики у цій сфері є видане Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) ( далі - Розпорядження).

Пунктом 1 Розпорядження визначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".

Пунктом 2 Розпорядження взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 3 Розпорядження, Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.

Зі змісту пунктів 4 та 5 Розпорядження, після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.

Зазначені положення Розпорядження повністю узгоджуються із приписами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року.

Розпорядження Кабінету Міністрів України, відповідно до положень ст. 117 Конституції України, є обов'язковими до виконання.

Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" (створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" (151/98) та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) , засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава) була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій (п. 5 цієї Постанови), 14.03.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Деребчинською сільською радою Шаргородського району Вінницької області, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р (1881-2010-р) ., укладено Договір №14/563/11.

Водночас, враховуючи наведене вище та зміст укладеного сторонами Договору, слід дійти висновку про те, що відповідач (Деребчинська сільська рада) не є "замовником" розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у звичайному значенні, є лише учасником Договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність, при цьому Розпорядженням на Деребчинську сільську раду, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

Деребчинська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

Таким чином, враховуючи наведене, Деребчинська сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.

Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України Розпорядженні, на підставі якого, власне, і було укладено Договір між позивачем та відповідачем у справі.

Основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, слід вказати на те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава, спірний Договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України, за результатами виконання якого Об'єкт, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Деребчинській сільській раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

Тому загальні принципи і засади цивільних відносин у цій конкретній ситуації потрібно застосовувати з урахуванням зазначених вище особливостей.

Щодо здійснення розрахунків за Договором та повернення грошових коштів слід зазначити таке.

У підпункті 2.3.13 пункту 2.3 Договору (до внесення змін згідно з додатковою угодою № 1) було зазначено, що протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування НАК "Нафтогаз України" добудови (будівництва) Об'єкта Деребчинська сільська рада зобов'язується повернути позивачу суму грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову (будівництво) Об'єкта, відповідно до статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" або за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (в редакції, чинній на час укладення Договору), у разі якщо за технічними умовами підприємств трубопровідного транспорту за рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами збудовані (реконструйовані) споруди трубопровідного транспорту, передача зазначених споруд у державну власність і на баланс підприємств трубопровідного транспорту виконується на договірній основі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, альтернативи компенсації НАК "Нафтогаз України" витрачених грошових коштів на добудову (будівництво) газопроводів у спосіб інший, аніж за рахунок коштів Державного бюджету України, не передбачалось.

Зазначені вище положення ч.ч. 2 та 3 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" були виключені на підставі Закону України від 22.12.2011 № 4220-VI (4220-17) (4220-17).

Основне положення Договору, змінене у Додатковій угоді № 1, стосувалося питання компенсації позивачу витрат, понесених на добудову Об'єкта.

Так, відповідно до підпункту 2.3.15 пункту 2.3 додаткової угоди № 1 Деребчинська сільська рада зобов'язалася протягом року, наступного за роком введення Об'єкта в експлуатацію, повернути НАК "Нафтогаз України", шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, суму грошових коштів, отриманих на добудову Об'єкта.

Тобто, вказаними умовами Додаткової угоди саме на Деребчинську сільську раду було покладено відповідні зобов'язання.

Водночас, слід зауважити на тому, що до Розпорядження, на виконання якого укладено Договір, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Деребчинської сільської ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

Поряд з цим, серед видатків місцевого бюджету Деребчинської сільської ради положення про компенсацію грошових коштів НАК "Нафтогаз України" не передбачено. Проте, місцевий господарський суд з цього приводу зауважив на тому, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, слід вказати на те, що Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної держави.

Державою на нормативному рівні було визначено певний механізм реалізації проекту добудови (будівництва) підвідних газопроводів за участю НАК "Нафтогаз України", яка уповноважувалася здійснювати фінансування будівництва газопроводу, та Деребчинської сільської ради, яка здійснювала технічні функції з будівництва газопроводу. Згодом, первинно визначений механізм було змінено шляхом внесення змін до Закону України "Про газопровідний транспорт" та підзаконних нормативних актів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (v015p710-04) , верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05. 2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, Суд вважає, що зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Деребчинську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

Така правова позиція висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.10.2018 по справі № 918/33/17, Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 по справі № 908/44/17, від 04.12.2018 по справі № 918/35/17, від 05.12.2018 по справі № 918/34/17, та колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від неї.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності задоволення позовних вимог про стягнення з Деребчинської сільської ради на користь НАК "Нафтогаз України" 2 126 594, 63 грн., оскільки фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, внаслідок чого покладення на відповідача - Деребчинську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування.

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми кошті, як такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права, та дійшов висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 у справі № 902/559/17 підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій всіх фактичних обставин, керуючись ст. 311 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі № 902/559/17 про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги, під час касаційного провадження, знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені рішення суду першої інстанції від 11.07.2017 та постанова апеляційного суду від 24.10.2017 у справі № 902/559/17 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовним вимог.

23. Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача - ПАТ "НАК" Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Деребчинської сільської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 902/559/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про стягнення 2 126 594, 63 грн. відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Деребчинської сільської ради (23532, Вінницька область, Шаргородський район, с. Деребчин, вул. Леніна, буд. 93, код ЄДРПОУ 04325472) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 35 088 (тридцять п'ять тисяч вісімдесят вісім) грн. 91 коп. та за подання касаційної скарги у розмірі 38 278 (тридцять вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 70 коп.