3. Ухвалою від 12.11.2018 Верховний Суд поновив Державному підприємству "Макарівське лісове господарство" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 у справі №911/3719/17, відкрив касаційне провадження у справі №911/3719/17 за касаційною скаргою Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 та призначив її розгляд на 22.01.2019 .

4. Відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - позивач, ПАТ "Укрзалізниця") звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" (далі - відповідач, скаржник) 1 620 311, 04 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів.

5.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізниця понесла додаткові витрати, пов'язані з перевезенням та затримкою вантажу відповідача, а саме: рухомого складу залізниці з експортною деревиною (деревина паливна у вигляді колон, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах) - залізничних вагонів Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" за номерами 68598655, 68702471, 67674366, 67583245, 63548390, 67865824. Зазначені вагони були затримані на залізничній станції "Кучурган" Відділу митного оформлення №2 митного посту "Роздільна" Одеської митниці ДФС з ініціативи правоохоронних органів для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу. Внаслідок цього позивач поніс витрати на суму 1 620 311, 04 грн., пов'язані із здійсненням розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 31.05.2018 Господарський суд Київської області, з посиланням на статті 5, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), пункти 119, 121, 137 Статуту залізниць України, статті 5, 318, 338 Митного кодексу України, пункти 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів, статті 9, 257, 258, 261 ЦК України, статті 306, 315 ГК України, позов задовольнив, стягнув з ДП "Макарівське лісове господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 1 620 311, 04 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів та 24 304, 67 грн. судового збору.

6.2. Місцевий суд встановив обставини відправлення у грудні 2016 року та січні 2017 року відповідачем зі станції "Спартак" Південно-Західної залізниці до станції "Галац Ларга" Румунської залізниці вагонів №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824 з вантажем деревина паливна у вигляді колон, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах, доказом чого є СМГС накладні за номерами відправок №455915, №456699, №456681, №456707, №456574, №456582. При цьому, судом встановлено, що вантажовідправником товарів у документах зазначено Державне підприємство "Макарівське лісове господарство", вантажоотримувачем - СЧ "Пролісок" С.Р.Л. (Румунія), а вантаж оформлений у митному режимі "експорт" Київською обласною митницею ДФС.

6.3. Місцевим судом встановлено, що 14.01.2017 на адресу Одеської митниці ДФС від слідчого СУ ГУНП в Одеській області надійшло доручення №4/023 від 14.01.2017 на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення (вагонів з деревиною) у кількості 19 штук, серед яких вагони за номерами 68598655, 68702471, 67674366, 67583245, 63548390, 67865824, що переміщуються до СЧ "Пролісок" С.Р.Л. (Румунія). За фактом затримки вагонів з метою проведення митними органами огляду (переогляду) транспортних засобів працівниками залізниці складено акт загальної форми №7 к1 від 14.01.2017 та надано телеграфне повідомлення від 14.01.2017 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника про затримку вагонів. У зв'язку із зазначеним, враховуючи затримку вагонів для проведення огляду (переогляду), яка виникла на залізничному транспорті з 14.01.2017 та тривала до 18.07.2017, відповідачу нараховані додаткові платежі згідно із ставками Збірника тарифів №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що було складено акт загальної форми №111 к1 від 18.07.2017 про закінчення затримки даних вагонів.

6.4. Судом встановлено, що 31.07.2017 начальник станції Бородянка (Спартак) Київської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці направив відповідачу претензію вих. №27 про сплату додаткових платежів за затримку вагонів на суму 1 623 152, 56 грн., а листом від 11.09.2017 вих. № 07-09/341 відповідач відмовився від оплати нарахованих залізницею платежів з тих підстав, що не є власником чи перевізником товарів, що були завантажені у затримані вагони та зазначив, що оскільки за умовами договору поставки, укладеного між ДВ "Макарівський лісгосп" та СЧ "Пролісок" С.Р.Л., постачання товару у вагонах №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824 здійснюється на умовах FCA-склад продавця, отже право власності та усі ризики, пов'язані з його доставкою, переходять до покупця з моменту завантаження товару на складі підприємства і тому відповідач не несе зобов'язань щодо оплати витрат залізниці, які пов'язані з користуванням зазначеними вагонами та іншими послугами залізниці. При цьому, судом зазначено, що перевізником вантажу, який був оформлений відповідачем згідно з накладними (СМГС) на товар №455915, №456699, №456681, №456707, №456574, №456582, є саме підприємство залізниці України. Доказів того, що перевезення вантажу здійснено ТОВ "Реілтранс" відповідачем суду надано не було, а відповідно до відомостей, що містяться в накладних, зокрема, в графі 1 відправником товару зазначено ДП "Макарівський лісгосп"; в графі 65 "інші перевізники" відомості відсутні; в графі 111 "відмітки про розрахунки платежів" зазначено ТОВ "Реілтранс".

6.5. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що:

- доводи ДП "Макарівське лісове господарство" про те, що витрати на проведення операцій, а також огляд (переогляд) товарів мають відшкодовуватися залізниці органом, з ініціативи якого вони проводились, тобто Управлінням СБУ України в Одеській області, враховуючи, що в судовому порядку не доведена вина відповідача у затримці вагонів підприємства на залізничній станції "Кучурган" Відділу митного оформлення №2 митного посту "Роздільна" Одеської митниці ДФС, є помилковими, а підстави для покладення обов'язку відшкодування заявлених до стягнення у позовній заяві сум на Управління СБУ України в Одеській області необґрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки зупинка вагонів проведена працівниками митної служби не з ініціативи Управління СБУ України в Одеській області, як зазначено відповідачем у запереченнях щодо відповіді на відзив позивача від 26.02.2018, а з ініціативи слідчого СУ ГУНП в Одеській області, тому доводи відповідача щодо необхідності покладення обов'язку відшкодувати додаткові витрати, понесені залізницею у зв'язку з простоєм вагонів, завантажених під лісоматеріали, на зазначений правоохоронний орган є безпідставними. Також, під час розгляду справи суд встановив, що дії Відділу митного оформлення №2 митного посту "Роздільна" Одеської митниці ДФС по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. При цьому, оскільки ДП "Макарівське лісове господарство" значиться вантажовідправником в накладних СМГС та при здійсненні митного оформлення вантажу виступав відправником/уповноваженою особою за фінансове врегулювання, то з урахуванням умов договору поставки, укладеного між ДП "Макарівський лісгосп" та СЧ "Пролісок" С.Р.Л., про який вказує відповідач у листі від 11.09.2017 вих. №07-09/341, та враховуючи, що поставку товару погоджено здійснювати на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС 2010, суд дійшов висновку, що відповідач здійснював всі необхідні процедури з відправлення товару, а отже виступав уповноваженою особою покупця товару, тому відповідно до частини 2 статті 218 МК України, є уповноваженою особою власника товару, на якого покладено обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті;

- суд вважав помилковими доводи відповідача, що за відсутності у справі акта огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складення якого передбачене приписами частини 8 статті 338 МК України, можна стверджувати, що зупинка вагонів №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824 відбулася не у зв'язку з проведенням митного контролю;

- місцевий суд дійшов висновку, що будь-які операції з товарами (вантажами), які перебувають під митним контролем, можуть виконуватися лише з дозволу митниці, тому проведення огляду залізничних вагонів майстром Роздільнянського лісництва та отримання інформації працівником поліції про рух товарів у вагонах №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824 стало можливим лише за умови, що зверненню до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення їх огляду в межах розгляду кримінальної справи №522/1008/17 як слідчої дії, передував їх митний огляд, проведений митними органами на виконання доручення слідчого №4/023 від 14.01.2017 в присутності працівника поліції, обов'язковість участі якого під час проведення огляду (перегляду) вагонів визначена слідчим як необхідна умова, а огляд вагонів, оформлений протоколом від 23.01.2017, проведений не у зв'язку з митним оглядом, а на виконання процесуальної дій, однак, дії митних органів по зупинці залізничних вагонів відповідача 14.01.2017 та їх огляду слід розцінювати як одну з форм митного контролю, що зобов'язувала працівників митниці до виконання мінімальних митних формальностей відповідно до частини 5 статті 338 МК України;

- суд прийняв акт загальної форм №111 к1 від 18.07.2017, наданий позивачем, як належну підставу для задоволення позовних вимог, оскільки акт містить достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому оцінені судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, оскільки ними в сукупності із іншими доказами в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними;

- судом відхилено доводи відповідача про те, що відшкодування залізниці додаткових проїзних платежів (вартості розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій) за час проведення огляду (переогляду) товару та затримки вагонів має здійснюватися органом, з ініціативи якого прийнято рішення про проведення митного огляду, оскільки виходячи з системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 218, 338 Митного кодексу України та пунктів 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю;

- суд не погодився з аргументами відповідача про те, що строк позовної давності у спорах даної категорії справ має розраховуватися з дня затримання вагонів, оскільки у день складання акта загальної форми, який фіксує початок затримки, ще не має підстав говорити про порушене право вантажовідправника і починати обчислювати строк позовної давності, з тих підстав, що ще протягом доби безоплатного зберігання вантажу у вантажовласника не виникає жодних зобов'язань щодо оплати послуги зберігання. Якщо період затримки не перевищить доби безоплатного збереження, у вантажовласника таке зобов'язання взагалі не виникне. При цьому, подією, яка передувала пред'явленню позову до суду, стало складення акта загальної форми №111 К1 від 18.07.2017, в якому залізницею зафіксовано ввесь період затримки вагонів та визначено суми платежів і зборів, які вантажовідправник зобов'язаний оплати на користь залізниці, тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності належить обчислювати не від акта загальної форми про затримку вагонів 14.01.2017, а від акта загальної форми про закінчення затримки вагонів 18.07.2017, без врахування якого неможливо визначити фактичний термін затримки вагонів. Також, оскільки позовна заява надіслана позивачем до суду 07.12.2017, про що свідчить відтиск штемпеля відділення поштового зв'язку в правому верхньому куті поштового конверта, суд дійшов висновку, що позивач при звернення до суду з даним позовом не пропустив строку позовної давності, отже вимога відповідача щодо його застосування до спірних правовідносин є безпідставною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 25.09.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 - без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- факт затримки вагонів №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824 документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, складеними позивачем актами загальної форми №7к1 від 14.01.2017 та №111к1 від 18.07.2017 відповідно до вимог чинного законодавства, та на підставі яких розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, які виконані залізницею через затримку спірних вагонів, на загальну суму 1 623 152, 56 грн. Крім того, зазначені акти загальної форми відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника - відповідача у справі. При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що затримка вагонів почалась у зв'язку з проведенням митних формальностей з метою огляду вантажу, що перевозився у зазначених вагонах;

- огляд вагонів, який оформлено протоколом від 23.01.2017, проведено не у зв'язку з митним оглядом, а на виконання процесуальних дій, однак, дії митних органів із зупинки залізничних вагонів відповідача 14.01.2017 та їх огляду, слід розцінювати як одну з форм митного контролю, що зобов'язувала працівників митниці до виконання мінімальних митних формальностей відповідно до частини 5 статті 338 Митного кодексу України;

- апеляційний суд погодився з правильністю висновку місцевого суду про те, що системний аналіз змісту статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 218, 338 Митного кодексу України, пунктів 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10-13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №11 від 25.02.1999, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (z0861-00) , свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) не залежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю, а згідно із залізничними накладними, відповідач є вантажовідправником;

- апеляційний суд зазначив, що розрахунок плати за користування залізничними вагонами, збір за зберігання, збір за телеграфне повідомлення про затримку та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів №68598655, №68702471, №67674366, №67583245, №63548390, №67865824, здійснений на підставі актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, здійснений, зокрема, відповідно до пункту 10 Правил користування вагонам і контейнерами та пункту 9 Правил зберігання вантажів, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами;

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відхилення посилань відповідача на те, що відшкодування залізниці додаткових проїзних платежів (вартості розвантажувальних, навантажувальних, перевантажувальних та інших операцій) за час проведення огляду (переогляду) товару та затримки вагонів має здійснюватися органом, з ініціативи якого прийнято рішення про проведення митного огляду, оскільки виходячи із системного аналізу положень статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статей 218, 338 Митного кодексу України та пункту 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) не залежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. При цьому, суд зазначив, що здійснення митних процедур (митних формальностей) не входять до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник, з посиланням на пункт 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (z0861-00) , та пункт 8 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , доводив, що залізниці відшкодовуються витрати, понесені нею через затримку вагонів, якщо така затримка стала наслідком винних дій відправника, а в даному випадку вина відповідача у затримці вагонів правоохоронними органами та арешті вантажу відсутня. При цьому, скаржник, з посиланням на статті 73, 74, 76, 77 ГПК України, зазначив, що лише вирок суду в кримінальному проваджені, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, ухвалу або постанову суду.

8.1. Скаржник аргументував, що акт огляду посадовими особами митниці не складався, а фахівці митниці були присутні лише при проведенні відповідних процесуальних дій. При цьому, статтею 336 МК України не передбачено такої форми митного контролю, як присутність посадових осіб митниці під час проведення слідчих дій правоохоронними органами, тому затримка вагонів не була пов'язана із здійсненням митного контролю та/або виконання митних формальностей, а суди попередніх інстанцій, проігнорувавши доводи відповідача, порушили приписи статей 218, 336, 338 МК України, пункту 119 Статуту залізниць України.

8.2. Скаржник зазначив, що рішення судів стосується прав і обов'язків СЧ "Пролісок" С.Р.Л., тому суди попередніх інстанцій, проігнорувавши доводи відповідача щодо залучення зазначеної особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, порушили статті 216, 217, 220, 224, 230, 231 ГК України, статтю 50 ГПК України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Господарський кодекс України (436-15)

Частина 5 статті 306 - загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоак-тивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 5 статті 307 - умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

10. Закон України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР)

Стаття 26 - обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

11. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п)

Пункт 2 - обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пункт 3 - дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Пункт 71 - взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Пункт 119 - за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Пункт 129 - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

12. Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (z0165-99)

Пункт 3 - облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Пункт 6 - усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пункти 8-10 - у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Пункт 12 - загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

13. Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00)

Пункт 2.6 - усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

14. Митний кодекс України (4495-17)

Частина 1 статті 218 - строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України.

Частина 2 статті 218 - розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частина 1 статті 336 - митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом:

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

.7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

Частина 1 статті 338 - огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Частина 7 статті 338 - порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частина 8 статті 338 - за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про:

1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Частина 1 статті 50 - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Частина 2 статті 50 - якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 218, 336, 338 МК України, пункту 119 Статуту залізниць України, пункту 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (z0861-00) , пункту 8 Правил зберігання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , статті 50 ГПК України,

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

17. Відповідно до статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

18. Згідно з пунктом 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (457-98-п) , за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (z0165-99) , за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

19. За змістом абзаців 1, 2, 4 пункту 129 Статуту залізниць України вбачається, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Також, частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, актами загальної форм №7к1 від 14.01.2017 та №111 від 18.07.2017, наданими позивачем, які за висновками судів є належними доказами та підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зазначені акти містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, оскільки ними в сукупності із іншими доказами в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Зазначені акти загальної форми відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника відповідно до залізничних накладних ДП "Макарівське лісове господарство".

20. Відповідно до частини 1 статті 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 336 МК України, митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що проведення митного огляду (переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення) після митного оформлення є однією з форм митного контролю, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 МК України.

Згідно з частиною 2 статті 218 МК України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували зазначену норму до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, як спеціальну норму, що стосується проведення митних процедур саме на залізничному транспорті.

21. Відповідно до статті 28 6, статті 32 1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що системний аналіз змісту статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статей 218, 325, 338 МК України, пунктів 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10-13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №11, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) не залежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постановах від 06.03.2018 у справі №911/4079/16, від 03.04.2018 у справі №911/4080/16, від 16.04.2018 у справі №911/1318/17 та від 02.05.2018 у справі №927/526/17.

22. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, зазначені в пункті 8.2. описової частини даної постанови про відмову в залученні третьою особою СЧ "Пролісок" (Республіка Румунія), оскільки, як вбачається з позовної заяви, предметом позову є стягнення з відповідача плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та телеграфного збору, в той час як вантажоодержувач СЧ "Пролісок" може мати до відповідача у даній справі вимоги за порушення прийнятих на себе зобов'язань з поставки лісоматеріалів відповідно до статей 220, 224, 230 ГК України, які не були предметом спору в даній справі.

23. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 8-8.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 17-23 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

26. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

27. Верховний Суд, керуючись приписами статті 126 та частини 4 статті 129 ГПК України, відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із залученням до представництва його інтересів в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій адвоката Христофорова О.В., оскільки за результатами розгляду спору у справі №911/3719/17 рішенням місцевого суду від 31.05.2018, залишеним без змін апеляційним та касаційним судами, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 620 311, 04 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів. Отже, понесені Державним підприємством "Макарівське лісове господарство" витрати на професійну правничу допомогу у справі №911/3719/17 залишаються за відповідачем.