1.1. У грудні 2017 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця (діл - ФОП) Гарькавого А. Б. про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,2388 га на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

1.2. Позовну заяву із посиланням на положення статей 116, 152, 189, 212 Земельного кодексу України обґрунтовано тим, що згідно з чинним законодавством єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельною ділянкою комунальної власності для громадян і юридичних осіб є рішення Київської міської ради і відповідне право виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач зазначив, що під час перевірки (обстеження) земельної ділянки на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва, за результатами якої складено акт від 10.10.2017 № 17-1588-02, установлено, що частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,1650 га огороджено і на ній розташовано будівлі СТО (літери К і Л), право власності на які згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2010 у справі № 35/521 зареєстровано за Гарькавим А. Б.

Проте рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування не приймалося.

При цьому, оскільки Київська міська рада не була стороною у справі № 35/521, про реєстрацію за Гарькавим А. Б. права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, позивач не знав.

1.3. У відзиві на позовну заяву ФОП Гарькавий А. Б. просив відмовити в її задоволенні, наголошуючи на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог і посилаючись на те, що відповідач є власником майнового комплексу загальною площею 3 584,50 м-2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, згідно з договором купівлі-продажу будівель виробничої бази від 02.06.2005, укладеного з Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва.

Відповідач звернув увагу, що належний йому майновий комплекс на час оформлення права власності був розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:90:234:0068, межі якої визначено у технічному звіті із встановлення зовнішніх меж землекористування ФОП Гарькавого А. Б.

Із дня набуття у власність виробничої бази відповідач за власні кошти протягом 2007-2008 років добудував об'єкти нерухомого майна, внаслідок чого їх площа збільшилася до 3 584,5 м-2. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 35/521 за ФОП Гарькавим А. Б. визнано право приватної власності на нерухоме майно та зроблено висновок, що збудовані об'єкти нерухомого майна розташовано на земельній ділянці, наданій Гарькавому А. Б. у користування у встановленому законом порядку.

При цьому цілісний майновий комплекс після проведення чергової реконструкції додатково вводився в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Державною архітектурно - будівельною інспекцією України від 21.05.2014.

Отже, на думку відповідача, він не є особою, яка самовільно зайняла земельну ділянку.

1.4. По-друге, як зауважив відповідач, згідно з рішенням Київської міської ради від 16.03.2006 № 316/3407 затверджено перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах під забудову, в якому є і земельна ділянка по вул. Автозаводській (біля будинку № 6) орієнтовною площею 0,24 га, а також зазначено про підготовку технічної документації із перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Під час розроблення проекту землеустрою не здійснювалося погодження із суміжними землекористувачами, у тому числі із відповідачем, у зв'язку з чим межі земельної ділянки, зареєстрованої 08.02.2013 із кадастровим номером 8000000000:90:234:0701, частково накладаються на межі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:90:234:0068, якою користувався відповідач, внаслідок чого змінилися межі земельної ділянки відповідача.

ФОП Гарькавий А. Б. наголошував, що оскільки він із 2010 року частково користується земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, за змістом статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідач має право на земельну ділянку, розташовану під приміщенням, однак реалізувати своє законне право на придбання земельної ділянки чи користування нею відповідач не може з вини позивача.

Посилаючись на положення статей 135- 137 Земельного кодексу України відповідач наголосив, що дату проведення торгів позивачем із часу прийняття рішення від 26.02.2010 № 45/3483, на яке є посилання у позовній заяві, Київською міською радою так і не призначено. При цьому у зв'язку із зазначеним відповідач позбавлений права отримати земельну ділянку у користування через наявність рішення про продаж земельної ділянки на земельних торгах.

Крім того, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Вищого господарського суду України від 27.11.2014 у справі № 5011-73/8027-2012 і від 10.05.2017 у справі № 910/18559/16, відповідач наголосив, що фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не є достатньою підставою для визнання такого використання земельної ділянки самовільним зайняттям.

1.5. У відповіді на відзив Київська міська рада наголосила, що у межах повноважень, визначених рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві", уповноваженою особою було здійснено перевірку та складено акт перевірки від 01.12.2017 № 17-0108-02, в якому зазначено, що під час проведення перевірки виявлено факт огородження земельної ділянки орієнтовною площею 0,16 га та розміщення будівель і споруд, які належать Гарькавому А. Б.

Щодо доводів відповідача про обмеження реалізації його права на придбання чи користування земельною ділянкою з вини Київської міської ради, позивач послався на положення статті 134 Земельного кодексу України та акцентував, що оскільки відповідач на час розроблення проекту землеустрою і підготовки земельної ділянки до продажу на земельних торгах здійснив будівництво та реєстрацію права власності на нерухоме майно без відома Київської міської ради як власника землі, Київська міська рада позбавлена можливості вчинити передбачені чинним законодавством дії з продажу земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, Київській міській раді відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання ФОП Гарькавого А. Б. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про безпідставність доводів позивача щодо самовільного зайняття земельної ділянки, посилався на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України і дійшов висновку, що власник нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, а отже визнав позовні вимоги необґрунтованими.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Київська міська рада у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

3.2. Скаржник акцентує на залишенні судами поза увагою, що на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві для будівництва та експлуатації автомийки на спірній земельній ділянці вона була вільна від забудови.

Крім того, Київська міська рада вважає помилковим застосування до спірних правовідносин положень статті 120 Земельного кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що Київська міська рада є власником спірної земельної ділянки, а відповідач порушує право територіальної громади міста Києва на земельну ділянку.

3.3. Київська міська рада у касаційній скарзі також наголошує на залишенні судами поза увагою її доводів щодо здійснення відповідачем будівництва і реєстрації права власності на нерухоме майно без відома Київської міської ради як власника земельної ділянки, у зв'язку з чим рада не може вчинити визначених законодавством дій для продажу земельної ділянки на земельних торгах.

3.4. ФОП Гарькавий А. Б. просить судові рішення у справі залишити без змін, наголошуючи на необґрунтованості та безпідставності доводів Київської міської ради та невідповідності цих доводів фактичним обставинам справи.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 02.06.2005 між ФОП Гарькавим А. Б. (покупець) і Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва (продавець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність будівлі виробничої бази - столярний цех (літ. А) площею 13,4 м-2, будівля РККП (літера Б) площею 91,4 м-2, бокси (літ. В) площею 189,8 м-2, загальною площею 294,6 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 10;

- 12.12.2005 згідно з реєстраційним посвідченням № 024634 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ФОП Гарькавим А. Б. право власності на будівлі виробничої бази (літ. А, Б, В) загальною площею 294,6 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, про що зроблено запис у реєстровій книзі № 116п-102 за реєстровим № 7303п;

- згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 35/521 (яке набрало законної сили) за ФОП Гарькавим А. Б. визнано право власності на нерухоме майно, а саме майновий комплекс загальною площею 3 584,50 м-2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 10.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 10.10.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт обстеження земельної ділянки № 17-1588-02, зі змісту якого убачається, що 03.12.2014 проведено обстеження земельної ділянки у м. Києві по вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі (акт обстеження від 03.12.2014 № 1582/02), за результатами якого установлено, що на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,074 га розташована проїзна частина вул. Автотранспортної. Інша частина земельної ділянки площею 0,165 га частково огороджена та охороняється. На частині земельної ділянки розміщено будівлі та тимчасові споруди для охорони і господарських потреб. Будівлі СТО (літ. К і Л) перебувають у приватній власності Гарькавого А. Б. на підставі свідоцтва про право власності від 18.04.2014 № 23155726. Станом на час проведення перевірки установлено, що за інформацією із бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 2 387,69 м-2 за адресою: м. Київ, вул. Автотранспортна (біля будинку № 6) у Дарницькому районі обліковується як аукціон згідно з рішенням Київської міської ради № 45/3483 (зі змінами, внесеними згідно з рішенням від 18.04.2013 № 278/9335). В акті обстеження зазначено, що документи, які посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою площею 2387,69 м-2, не зареєстровано. Частина земельної ділянки огороджена, на ділянці розміщені будівлі та споруди. В акті обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 № 17-1588-02 зазначено, що у таких діях убачаються ознаки порушення вимог земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки (стаття 211 Земельного кодексу України) (а. с. 12).

01.12.2017 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 17-01078-02, зі змісту якого убачається, що за результатами перевірки встановлено, зокрема, що частину земельної ділянки на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва орієнтовною площею 0,16 га огороджено, на ділянці розміщені будівлі та споруди, які перебувають у приватній власності Гарькавого А. Б., рішення Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) Гарькавому А. Б. не приймалося, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, не зареєстровані. Отже, як зазначено в акті перевірки, виявлено факт самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 0,16 га (стаття 211 Земельного кодексу України).

4.4. Предметом позову у цій справі є вимога Київської міської ради до ФОП Гарькавого А. Б. про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,2388 га на підставі положень статей 116, 152, 189, 212 Земельного кодексу України у зв'язку зі встановленням під час здійснення перевірки земельної ділянки на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,1650 га.

4.5. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

4.6. Як убачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні заявлених на підставі статей 152, 212 Земельного кодексу України позовних вимог, суди попередніх інстанцій установили, що підставою користування земельною ділянкою є набуття та реєстрація ФОП Гарькавим А. Б. права власності на нерухоме майно на підставі укладеного у 2005 році договору купівлі - продажу нерухомого майна, а також згідно із судовим рішенням від 08.11.2010 у справі № 35/521 (яке набрало законної сили).

У зв'язку із викладеним, суди дійшли висновку, що з огляду на вжиття відповідачем заходів з оформлення спірної земельної ділянки та відсутності у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, користування цією земельною ділянкою не підставою для застосування до нього положень статті 212 Земельного кодексу України.

4.7. Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом до суду - 08.12.2017) правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

4.8. Разом з цим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що як убачається зі змісту позовної заяви, Київська міська рада звернулася до суду із вимогою про зобов'язання ФОП Гарькавого А. Б. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,2388 га на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва та повернути Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Київська міська рада послалася на встановлення факту самовільного зайняття ФОП Гарькавим А. Б. (акт обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 № 17-1588-02).

Так, як було установлено судами попередніх інстанцій, в акті обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 № 17-1588-02 зазначено, що під час обстеження 03.12.2014 установлено, зокрема, що на частині земельної ділянки орієнтовною площею 0,074 га розташована проїзна частина вул. Автотранспортної, а інша частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,1650 га частково огороджена, охороняється і на ній розташовано будівлі та тимчасові споруди для охорони і господарських потреб. За змістом акта обстеження будівлі СТО (літ. К і Л) перебувають у приватній власності Гарькавого А. Б. на підстав свідоцтва про право власності від 18.06.2014.

Проте із цього акта обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 № 17-1588-02, на який в обґрунтування своїх вимог посилається Київська міська рада, не убачається, що належні Гарькавому А. Б. будівлі СТО (літ. К і Л) розташовано саме на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1650 га, а також не убачається, що саме нерухоме майно (будівлі та тимчасові споруди для охорони та господарських потреб), як це зазначено в акті обстеження земельної ділянки, належать саме відповідачеві.

4.9. Крім того, зі змісту наявного у матеріалах справи акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.12.2017 № 17-0108-02 убачається, що за результатами перевірки установлено, зокрема, що частину земельної ділянки на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва орієнтовною площею 0,16 га огороджено, на ділянці розміщені будівлі та споруди, які перебувають у приватній власності Гарькавого А. Б., рішення Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) Гарькавому А. Б. не приймалося, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, не зареєстровано.

4.10. Проте звертаючись із позовом до суду, Київська міська рада просила зобов'язати ФОП Гарькавого А. Б. звільнити земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, зазначаючи орієнтовну площу земельної ділянки - 0,2388 га.

Отже, Київською міською радою заявлено вимогу про звільнення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2388 га та надано при цьому на підтвердження своїх вимог документи, в яких визначено площу спірної земельної ділянки - 0,16 га.

4.11. При цьому за змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Під місцем розташування розуміють певне розташування об'єкта у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше, за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив'язці до наявної геодезичної межі. Місце розташування земельної ділянки визначається при її формуванні.

Проте звертаючись із вимогою про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,2388 га на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6), фактичних меж такої земельної ділянки з її точними координатами, точним розташуванням і точним розміром Київська міська рада не довела, що унеможливлює висновок про самовільне зайняття конкретної земельної ділянки або її частини.

Крім того, зі змісту акта обстеження земельної ділянки від 10.10.2017 № 17-1588-02 та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.12.2017 № 17-0108-02 убачається, що додатком є план-схема. Водночас матеріали справи не містять таких документів.

4.12. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно із процесуальним законодавством позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

4.13. Положеннями процесуального законодавства, як у редакції, чинній на час подання позову, так і під час розгляду справи судами, передбачений обов'язок доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.14. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.15. Ураховуючи наведені положення законодавства, з огляду на предмет спору, визначений позивачем у позовній заяві та докази, надані ним на підтвердження його вимог про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,2388 га на вул. Автотранспортній (біля будинку № 6) у Дарницькому районі міста Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у цій постанові.