за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром" в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз"

про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно у кількості 33 найменувань, або відшкодувати його вартість 239 387,00 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2018 року заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Державний концерн "Укроборонпром", в особі Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" про зобов'язання повернути Державному підприємству "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" безпідставно набуте майно у кількості 33 найменувань, або відшкодувати його вартість 239 387, 00 грн.

1.2. У позовній заяві зазначено, що подання зазначеного позову прокурором в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" обумовлено необхідністю захисту інтересів держави у суді, оскільки Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо повернення безпідставно набутого відповідачем майна.

2. Короткий зміст ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2018 вищезазначену позовну заяву за №8557/18 від 12.06.2018 та додані до неї документи повернуто прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

2.1.1. Суд першої інстанцій зазначив, що предметом позову у цій справі є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" повернути ДП "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" безпідставно набуте майно у кількості 33 найменувань або відшкодувати його вартість 239 387, 00 грн.

2.1.2. Суд дослідив, що Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод", в інтересах якого подано позов прокуратурою, є самостійною юридичною особою (код 07552205), правонаступником Державного підприємства Міністерства оборони України "63 котельно-зварювальний завод".

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів № 374 від 06.04.2011 (374-2011-п) Державне підприємство Міністерства оборони України "63 котельно-зварювальний завод" включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

2.1.3. Позов у справі подано в інтересах самостійного державного підприємства, яке відповідно до покладених на нього повноважень здійснює власну господарську діяльність, що в силу вимог абзацу 3 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" виключає можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в його особі.

2.1.4. Крім того, за висновком суду, звертаючись з позовом до суду, заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону не довів наявності порушення або загрози порушення діями чи бездіяльністю ТОВ "Трейд Хауз" інтересів держави.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2018 скасовано, а справу №909/516/18 скеровано на адресу місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив таке.

2.2.1. З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами, Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 року за № 1221 утворив Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком до цієї постанови.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

2.2.2. Суд апеляційної інстанції дослідив положення Статуту Державного концерну "Укроборонпром" та встановив, що він є державним господарським об'єднанням.

Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Одночасно Державний концерн "Укроборонпром" може здійснювати управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

2.2.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що пред'явлення зазначеного позову прокурором в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" викликано саме захистом інтересів держави в суді, оскільки Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо повернення безпідставно набутого відповідачем майна у кількості 33 найменувань.

Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом враховано лише суб'єктну ознаку відносин представництва прокурором інтересів держави. Натомість, суд першої інстанції не дослідив правову природу правовідносин та специфіку діяльності суб'єкта, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду. Отже, місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, залишивши позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 скасувати, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2018 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

3.2.1. Всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції, зокрема прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

3.2.2. Суд апеляційної інстанції не врахував, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні державні органи, або суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний державний орган, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним державним органом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного державного органу чи суб'єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Скаржник вважає, що прокурором не обґрунтовано та не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обгрунтовано підстави звернення до суду в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

3.2.3.Аналогічна позиція, як стверджує відповідач, була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, ухвалах від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17 та від 16 травня 2018 року у справі №826/13768/16.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державний концерн "Укроборонпром" просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Трейд Хауз" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2018.

Державний концерн "Укроборонпром" вважає, що прокуратура наділена повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави в особі ДК "Укроборонпром", оскільки концерн є суб'єктом владних повноважень, який уповноважений державою на здійснення управління Державним підприємством "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод". Тобто концерн наділений владними повноваженнями щодо управління майном державних підприємств оборонно-промислового комплексу, які входять до складу концерну. Відтак відсутність статусу "органу" у Державного концерну "Укроборонпром" не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зазначеному аспекті Державний концерн "Укроборонпром" посилається також на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.05.2018 у справі №918/376/17.

3.4. У поданому відзиві на касаційну скаргу заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону також заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "Трейд Хауз" та просить залишити без змін постанову, що оскаржується.

Позиція прокурора та доводи, якими аргументований його відзив, відповідають висновкам, здійсненим апеляційним господарським судом у постанові, що переглядається у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

4.1.3. Відповідно до ч.3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Тобто питання, яке розглядається, стосується наявності правових підстав для звернення заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону з позовом до суду у цій справі за захистом порушених прав держави.

4.2.2. Як встановили суди, досліджуючи подану заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону позовну заяву, предметом позову є зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" повернути Державному підприємству "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" безпідставно набуте майно у кількості 33 найменувань або відшкодувати його вартість 239387,00 грн.

Державне підприємство "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод" входить до складу державного господарського об'єднання - Державний концерн "Укроборонпром".

4.2.3. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

4.2.4. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

4.2.5. Як встановив апеляційний господарський суд, пред'явлення позову у цій справі прокурором в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо повернення безпідставно набутого відповідачем рухомого майна Державного підприємства "Івано-Франківський котельно-зварювальний завод".

При цьому, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб'єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) .

Суд касаційної інстанції також вважає, що наведене прокурором у позовній заяві обґрунтування наявності правових підстав для звернення ним до суду з позовом у цій справі є сумісним з розумінням "інтереси держави" та достатнім для відкриття провадження у справі. Тому Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про скасування ухвали суду першої інстанції про повернення прокурору його позовної заяви без розгляду, оскільки таку ухвалу постановлено з порушенням п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Протилежні доводи скаржника, про які йшлося вище у п.п.3.2.1 та 3.2.2 цієї постанови, відхиляються судом касаційної інстанції як помилкові та необґрунтовані.

Посилання скаржника на правові висновки, здійснені Верховним Судом у наведених відповідачем постановах (п. 3.2.3 постанови), також відхиляється Судом, оскільки обставини зазначених справ зі справою, що розглядається, є різними, як і доводи прокурора щодо наявності порушених інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначене виключає можливість застосування здійснених судом касаційної інстанції висновків у зазначених справах до ситуації, що розглядається.

4.2.6. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується. Відтак касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз" задоволенню не підлягає.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушень норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення постанови, що оскаржується, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.