У липні 2016 Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Щербина О.О. звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз"), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 26 780 927,42 грн відшкодування вартості безпідставно набутого майна, а саме: газопроводу високого, середнього, низького тиску протяжністю 51 852 метрів, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці у смт Арбузинка Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовими рішеннями в інших справах установлено факт використання ПАТ "Миколаївгаз" у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку газопроводів, що належать ФОП Щербині О.О. на праві власності, шляхом здійснення розподілу газу по газовим мережам для забезпечення отримання газу кінцевими споживачами за відсутності прав на володіння і користування зазначеним майном.

Посилаючись на те, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо цього майна, відповідач використовує майно позивача без достатніх правових підстав, а спірне майно не може бути повернуто позивачу, оскільки воно є частиною Єдиної газотранспортної системи України, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача вартість безпідставно набутого майна у порядку статей 1212- 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2016 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018, у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову в порядку статей 1212- 1213 ЦК, оскільки ФОП Щербиною О.О. не доведено факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача, а спірне майно із володіння, користування та розпорядження позивача не вибуло.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2018 року ФОП Щербина О.О. подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ФОП Щербина О.О. обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішення справи у порушення статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) не взято до уваги обставин безпідставного набуття відповідачем спірного майна, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили, в інших справах; судами не враховано, що на підставі договору від 25.03.2008 № 1/2008-07, укладеного між сторонами, позивач передав відповідачу спірне майно тільки для технічного обслуговування, а не для використання у господарській діяльності, до того ж цей договір розірвано, а майно знаходиться у володінні та користуванні відповідача без достатніх правових підстав; до спірних правовідносин сторін у справі має бути застосовано положення статей 1212, 1213 ЦК і обраний позивачем спосіб захисту є найбільш ефективним для захисту порушеного права; судами порушено положення статей 73- 79 ГПК щодо належного дослідження доказів та надання їм оцінки, що призвело до невстановлення всіх істотних обставин справи та ухвалення незаконного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Миколаївгаз" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на виконання рішення Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 02.08.2006 № 77 про делегування ФОП Щербині О.О. функцій замовника на будівництво газопостачання селища Арбузинка, 02.08.2006 між Арбузинською селищною радою та ФОП Щербиною О.О. як виконавцем укладено договір на виконання соціального замовлення, за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання фінансів, майна та зусиль спільно діяти в сфері виконання територіального соціального замовлення щодо розвитку муніципального житлового будівництва та в спільній пайовій участі з будівництва наступного об'єкта: будівництво газопроводів високого, середнього, низького тиску відстанню 64 578 метрів, монтажу ШРП - 7 шт., ГШРП - 2 шт., ПГРК - 1 шт.

Згідно з актами державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 13.02.2007 № 1, від 13.07.2007 № 2, від 18.02.2008, від 05.05.2009 № 5, від 05.05.2008 № 6-8, від 10.10.2008 № 10, від 20.10.2008, від 07.11.2008, від 10.11.2008, затвердженими розпорядженнями Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області, прийнято в експлуатацію газопровід у ФОП Щербини О.О. як генерального підрядника.

25.03.2008 між ФОП Щербиною О.О. (замовник) і Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (найменування змінено на ПАТ "Миколаївгаз") (виконавець) укладено договір № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання (підземних, надземних газопроводів середнього, низького тиску, ГШРП та ШРП), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати експлуатаційні роботи на системах газопостачання замовника на об'єктах, розташованих у смт Арбузинка Миколаївської області, а саме: газопровід середнього і низького тиску Д-160мм протяжністю 240 м, Д-110 мм протяжністю 2 731 м, Д-90 мм протяжністю 3 558 м, Д-63 мм протяжністю 15 155 м, Д-40 мм протяжністю 38 288м, шафові установки ШП-2 з РД-50 - 6 шт., засувки - 12 шт., огорожі - 6 шт., у терміни, визначені у графіку, і необхідністю, в обсязі згідно переліків робіт на технічне обслуговування. На виконання зазначеного договору позивач передав, а відповідач згідно з актами приймання-передачі газопроводів в експлуатацію від 15.04.2008, 25.03.2008, 23.04.2008, 25.05.2008, 20.11.2008, 25.10.2008, 17.01.2009 прийняв для виконання робіт по технічному обслуговуванню газопроводи середнього і низького тиску в смт Арбузинка Миколаївської області (1-10, 12-14 черги будівництва), що були прийняті в експлуатацію за актами державної приймальної комісії.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/86/09 визнано за позивачем право приватної власності на газопровід високого, середнього, низького тиску протяжністю 51 852 метрів, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці, збудований за договором від 02.08.2006 у смт Арбузинка Миколаївської області.

06.04.2016 ФОП Щербина О.О. звернувся до ПАТ "Миколаївгаз" з листом, в якому, посилаючись на визнання за ним права приватної власності на газопровід високого, середнього, низького тиску протяжністю 51 852 метрів, змонтовані ШП-2 одиниці, ШРП-1 одиниця, ГШРП-2 одиниці, збудований за договором від 02.08.2006 в смт Арбузинка Миколаївської області, за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2009 у справі № 6/86/09, з метою врегулювання правовідносин між ними та вирішення спору, що існує між сторонами тривалий час, виклав пропозицію укласти договір купівлі-продажу зазначеного майна та провести попередню зустріч уповноважених осіб сторін для узгодження всіх істотних умов договору. Доказів надання відповідачем відповіді на цей лист матеріали справи не містять.

Згідно з висновком судового експерта Свістунова І.С. (ТОВ "Центр будівельних та земельних експертиз") за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 29.11.2017 № 532/112017, дійсна (ринкова) вартість об'єктів систем газопостачання, що призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, без урахування вартості земельного компоненту, визначена в рамках витратного методичного підходу, становить (із заокругленням до цілих одиниць) 13 486 492,00 грн без урахування ПДВ.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ФОП Щербини О.О. про стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" 26 780 927,42 грн у відшкодування вартості безпідставно набутого майна, а саме: газопроводу високого, середнього, низького тиску протяжністю 51 852 метрів, змонтовані ШП - 2 одиниці, ШРП - 1 одиниця, ГШРП - 2 одиниці у смт Арбузинка Миколаївської області, обґрунтована положеннями статей 1212, 1213 ЦК і тим, що ПАТ "Миколаївгаз" у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку використовує газопроводи, що належать ФОП Щербині О.О. на праві власності, шляхом здійснення розподілу газу по газовим мережам для забезпечення отримання газу кінцевими споживачами, за відсутності прав на володіння і користування зазначеним майном.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статті 1213 ЦК набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення глави 83 ЦК, яка регулює зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Майно не можна вважати набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбулося хоча і не в прямо передбачений, але в усякому випадку - в не заборонений цивільним законодавством спосіб, із метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правового результату в майбутньому, якщо в подальшому цей результат настав.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК (правовий висновок, сформульовано Верховним Судом України у постановах від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судами установлено, що спірне майно (газопроводи) було передано позивачем відповідачеві за існування достатніх правових підстав, а саме за договором від 25.03.2008 № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання (підземних, надземних газопроводів середнього, низького тиску, ГШРП та ШРП), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його технічного обслуговування.

Також судами установлено, що у листі від 17.01.2015 № 284/16/61-15 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернула увагу ФОП Щербини О.О. на те, що згідно вимог п. 4.1.5 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 № 254 (z0318-98) , на кожному підприємстві повинен виконуватися комплекс заходів, включаючи систему технічного обслуговування і ремонту, які забезпечують користування системою газопостачання в справному стані і з дотриманням вимог, визначених цими правилами. Забезпечення виконання заходів покладається на власника підприємства, тому ФОП Щербина О.О. як власник газорозподільних мереж повинен забезпечити їх технічне обслуговування. Оскільки, згідно з інформацією сектору НКРЕКП у Миколаївській області договір від 25.03.2008 № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання було розірвано згідно з листом ПАТ "Миколаївгаз" від 01.11.2010 № 04/1825, а ФОП Щербиною О.О. не забезпечується здійснення технічного обслуговування зазначених газорозподільних мереж, з метою забезпечення безперебійного і безаварійного газопостачання споживачів, які підключені до цих газорозподільних мереж, ПАТ "Миколаївгаз" прийнято рішення щодо проведення робіт з технічного обслуговування газорозподільних мереж безкоштовно.

Судами попередніх інстанцій правомірно зауважено, що з огляду на природу спірного майна - газопроводу, що є одним з основних елементів системи газопостачання, право утримання такого майна для технічного обслуговування спеціалізованою організацією або власником, який має відповідний дозвіл (ліцензію), має місце в силу закону.

За змістом частин 4, 5 статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Цей Закон втратив чинність з 01.10.2015 (згідно із Законом України від 09.04.2015 № 329-VIII (329-19) ), однак був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін, тому доводи ФОП Щербини О.О., викладені у касаційній скарзі, щодо застосування судами попередніх інстанцій положень законодавства, яке втратило чинність, є безпідставними та не приймаються колегією суддів до уваги.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (z1379-15) , яка була прийнята на виконання положень Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ. Власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 "Про затвердження правил безпеки систем газопостачання" (z0674-15) , власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, наведеними нормами передбачено обов'язок власника газорозподільної системи забезпечувати її утримання відповідно до вимог законодавства, для чого власник має укласти з оператором ГРМ один із таких договорів: на експлуатацію складових газорозподільної системи, господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс, передача у власність, у тому числі шляхом купівлі-продажу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем як власником систем газопостачання, що призначені для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, будь-яких із наведених вище договорів з оператором ГРМ укладено не було; доказів здійснення ФОП Щербина О.О. відповідних дій щодо підтримання газопроводів у належному стані, матеріали справи не містять, а позивачем не надано; позивач ухиляється від укладання з відповідачем договорів на експлуатацію, господарське відання чи користування газопроводами, хоча відповідач неодноразово виступав ініціатором укладення з позивачем таких договорів.

Також судами установлено, що позивач не звертався до ПАТ "Миколаївгаз" з вимогою про повернення газопроводів з технічного обслуговування та складання відповідних актів, натомість ПАТ "Миколаївгаз" у листі від 26.02.2018 № Мк007-СЛ-4971/02.18 повідомив ФОП Щербину О.О. про те, що враховуючи закінчення дії договору про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання від 25.03.2008 № 1/2008-07, повертає отримані на виконання договору газорозподільні мережі, у зв'язку із чим направив для підписання два примірника акта приймання-передачі газопроводів середнього та високого тиску в смт Арбузинка Миколаївської області. Одночасно відповідач наголосив, що враховуючи приписи статей 321, 386, 391 ЦК, які регулюють питання права власності та його захисту, у разі якщо позивачем буде прийнято рішення щодо відключення розподільчого газопроводу в смт Арбузинка Миколаївської області в місці його фізичного з'єднання з газотранспортною системою, про це необхідно повідомити ПАТ "Миколаївгаз" заздалегідь, з метою узгодження питання пониження тиску на ГРС Арбузинка з оператором ГТС.

У відповідь на це звернення ФОП Щербина О.О. у листі від 23.03.2018 повідомив відповідача, що правові підстави для формального підписання акта без фактичної передачі майна відсутні.

Водночас за встановлених обставин вчинення ФОП Щербиною О.О. дій, таких як звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення договору оренди, що викладена в листі від 07.11.2014 № 76, та з пропозицією укласти договір купівлі-продажу зазначеного майна та провести попередню зустріч уповноважених осіб сторін для узгодження всіх істотних умов договору, що викладена у листі від 06.04.2016, а також ініційоване позовне провадження у господарській справі № 915/2176/14 щодо укладення договору оренди об'єктів системи газопостачання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач вільно володіє та розпоряджається належним йому майном, чим спростовується твердження позивача, що відповідач безпідставно набув газопровід. При цьому, належних і допустимих доказів позбавлення відповідачем позивача доступу до свого майна, втрату майна, неможливість користування та розпорядження цим майном на власний розсуд, втрату контролю над своїм майном, а також те, що відповідач утримує майно силоміць чи іншим чином за відсутності волі власника, позивачем до суду не подано і таких доказів матеріали справи не містять.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Однак з аналізу наведених вище правовідносин сторін та норм статті 1212 ЦК не вбачається як наявність усіх умов виникнення між сторонами зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна, так, зокрема, і об'єктивних умов виникнення такого зобов'язання.

Поряд із цим, спірне майно судами попередніх інстанцій правомірно не було кваліфіковане за змістом частини 1 статті 1212 ЦК як збережене відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що після виникнення між сторонами правовідносин за договором від 25.03.2008 № 1/2008-07 про виконання технічного обслуговування зовнішніх систем газопостачання та передачі на підставі актів прийому-передачі газопроводу, позивач звертався до відповідача з вимогами про припинення таких правовідносин, повернення газопроводів з технічного обслуговування та відшкодування його вартості у випадку відмови відповідача його повернути.

З огляду на положення статті 1 ГПК (у редакції, чинній на час подання позову), статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 74 ГПК обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

У зв'язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, надану судом правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про недоведеність позивачем факту безпідставного набуття чи збереження відповідачем майна позивача за рахунок останнього у розумінні приписів статті 1212 ЦК, а відтак і відсутність правових підстав для стягнення з ПАТ "Миколаївгаз" вартості майна як безпідставно набутого. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 6/86/09, № 5016/4079/2011(1/251), № 5016/946/2012(8/54), № 5016/2649/2012(13/119), № 5016/2896/2012(10/83), № 915/1031/13, № 915/143/13-г, № 915/2176/14 та № 915/549/15, встановлено обставини безпідставного набуття відповідачем спірного майна, не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними з огляду на те, що обставини щодо безпідставного набуття та утримання відповідачем спірного майна судами у цих справах не досліджувалися і не встановлювалися, оскільки такі обставини не знайшли свого відображення в мотивувальних частинах зазначених судових актів.

Посилання ФОП Щербини О.О. у касаційній скарзі на те, що єдиним ефективним способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права власності позивача, є стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що не доведення позивачем факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача виключає можливість покладення на відповідача обов'язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1213 ЦК.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам, наданим позивачем, у тому числі висновку будівельно-технічного дослідження від 02.04.2018 № 12/18, спростовується змістом прийнятих у справі судових рішень, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи про порушення судами норм статті 86 ГПК.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують установленого судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.