Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 у справі № 908/3468/13 ( суддя Ніколаєнко Р.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", визнано конкурсними кредиторами боржника : 1. ТОВ "Енергомаш-Інвест" з вимогами в розмірі 1 863 3010,19 грн., з яких 18361260,69 грн. четвертої черги задоволення та 271749,50 грн. - шостої черги; 2. ТОВ "Алгеал" з вимогами в розмірі 182 406,92 грн. четвертої черги задоволення; 3. Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя з вимогами в розмірі 2 536 998,30 грн. другої черги задоволення; 4. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з вимогами в розмірі 141 946 грн., з яких 132623,25 грн. - четвертої черги задоволення, 9322,75 грн. - шостої черги; 5. Запорізький міський центр зайнятості з вимогами в розмірі 483,06 грн. другої черги; 6. Концерн "Міські теплові мережі" з вимогами до боржника в розмірі 5266,97 грн. четвертої черги задоволення; 7. Державну податкову інспекцію у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з вимогами до боржника в розмірі 1 430 022 грн., з яких 1346178,25 грн. - третьої черги задоволення та 83843,75 грн. - шостої черги; 8. ТОВ "Торговий дім "Метизи" з вимогами до боржника в розмірі 9 410 880,62 грн. четвертої черги; 9. КП "Водоканал" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 175 083,07 грн. четвертої черги задоволення; 10. ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" з вимогами до боржника в розмірі 5542,81 грн., з яких 4685,38 грн. - четвертої черги задоволення та 857,43 грн. - шостої черги; 11. ТОВ "Аско Пласт" з вимогами до боржника в розмірі 62 529,54 грн. четвертої черги задоволення; 12. ВАТ "Запоріжжяобленерго" з вимогами в розмірі 3 799 176,74 грн., з яких 3545578,84 грн. - четвертої черги задоволення та 253597,90 грн. - шостої черги; 13. ФОП Василенка Андрія Олексійовича з вимогами в розмірі 4478,74 грн. четвертої черги задоволення. Окремо включено до реєстру вимог ТОВ "Енергомаш-Інвест" в розмірі 6936888,58 грн. (у тому числі 102766,83 пеня), які забезпечені заставою майна боржника, а також вимог із заробітної плати працівникам в розмірі 463481,50 грн. першої черги задоволення.

Визнано грошові вимоги ОСОБА_7 в розмірі 14894,30 грн., з яких 6502,00 грн. - вимоги щодо виплати компенсації за невикористану відпустку та за час знаходження на лікарняному, 8392,30 грн. - вимоги щодо виплати середньої заробітної плати першої черги задоволення.

Заяву Дніпровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з вимогами до боржника в розмірі 5100 грн. повернуто.

Конкурсні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в розмірі 113186,67 грн., ВАТ "Запоріжжяобленерго" в розмірі 68 820 грн., ОСОБА_8 в розмірі 12 931 500 грн., ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" в розмірі 1 147 грн. - сума сплаченого за заявою судового збору, Концерну "Міські теплові мережі" в загальному розмірі 24 236,07 грн., з яких 1 147 грн. - сума сплаченого за заявою судового збору, ФОП Василенка А.О. в розмірі 1 147 грн. - сума сплаченого за заявою судового збору, відхилено.

Відмовлено у визнанні конкурсним кредитором Приморській об'єднананій державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з вимогами в розмірі 5908,54 грн., Первинній профспілковій організації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" з вимогами в розмірі 4176,40 грн., ПАТ "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" з вимогами в розмірі 2683,76 грн., ТОВ "Спецімідж" з вимогами в розмірі 22 822,25грн., ПП "Пломар" з вимогами в розмірі 185 607,89 грн., ТОВ "Ера Нова" з вимогами в розмірі 118148,14 грн.

Вимоги осіб, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі, вважати такими, що підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Клопотання розпорядника майна про скасування арешту задоволено. Скасувати арешти, накладені постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області від 09.09.2013 ВП № 38175428 на кошти, що містяться на всіх рахунках в: ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО - 300614, ПАТ "Промінвестбанк", МФО - 305493; ПАТ "Промінвестбанк", МФО - 313333; ПАТ "Промінвестбанк", МФО - 313355; ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", МФО - 305749; ЗАТ "ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК", МФО - 306801; АТ "ІНДЕКС-БАНК", МФО - 307015; ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО - 313399; ПАТ "Банк Кіпру", МФО - 313407; АТ "МетаБанк", МФО - 313582; ПАТ "ПУМБ", МФО - 313623; АКІБ "УкрСиббанк", МФО - 313805; АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", МФО - 313816; ПАТ "ОТП Банк", МФО - 313872; ПАТ "ПУМБ", МФО - 334851; АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО - 351005; Запорізька філія ПАТ "Кредитпромбанк", МФО - 373135; АТ "ЗЛАТОБАНК", МФО - 380612; АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 380805 та належать публічному акціонерному товариству "Запорізький сталепрокатний завод".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_4 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просив змінити зазначену ухвалу місцевого господарського суду від 16.01.2014 (із внесеними ухвалами господарського суду Запорізької області від 30.03.2015, 17.06.2015 до неї змінами) в частині визнаних кредиторських вимог, зменшивши грошові вимоги до боржника ТОВ "Запорізький емальпосуд" на суму 4 424 167,62 грн., а ТОВ "Енергомаш-Інвест" на суму 9 410 880,62 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 908/3468/13 (судді : Чередко А.Є., Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 у справі № 908/3468/13 на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 908/3468/13 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, посилаючись на наступне.

Не погоджуюсь з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції від 16.01.2014 на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України, ОСОБА_4 зазначає, що він є акціонером товариством боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", яке, на його думку, було навмисно доведено до банкрутства і про те, що ухвалою суду першої інстанції від 21.11.2013 порушено справу про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", він дізнався лише у травні 2015, а тому враховуючи зазначене, останній посилається на те, що апеляційним судом не враховано ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою, зокрема, засновники (учасники, акціонери) боржника, зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника, а також ч. 2 ст. 5 цього Закону, у разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства, вимоги цієї статті, як зазначає скаржник, виконані керівником боржника не були.

Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 у даній справі визнано його - ОСОБА_4 кредиторські вимоги до боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" у сумі 5 098,60 грн., які віднесені до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відмовлення у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 у даній справі, саме на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України, що це судове рішення не зачіпає прав, обов'язків та інтереси останнього.

У відзиві боржник - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку що прийнята з урахуванням вимог ГПК України (1798-12) .

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 касаційну скаргу у справі № 908/3468/13 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), ОСОБА_13, Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2018 у справі № 908/3468/13 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 та призначено до розгляду на 12.12.2018 на 09 год. 45 хв..

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.12.2018 для розгляду справи № 908/3468/13 за касаційною скаргою ОСОБА_4 у зв'язку з перебуванням судді Білоуса В.В. на лікарняному визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г.- головуючий, Погребняк В.Я., Жуков С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 908/3468/13 розгляд даної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 908/3468/13 відкладено на 16 січня 2019 року на 14 год. 45 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Апеляційний господарський суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 у справі № 908/3468/13, виходив з того, що на час винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_4 не був учасником цієї справи та зі змісту оскаржуваної ним ухвали суду попереднього засідання не вбачається, що оскаржуваною ухвалою вирішувались права, обв'язки та інтереси ОСОБА_4, при цьому скаржником подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу місцевого господарського суду від 16.01.2014 після спливу значного строку на її оскарження, а саме понад чотири роки, таким чином, апеляційний суд встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Відтак, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК (1798-12) України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.07.2018 у справі № 54/239.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За п. 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в редакції чинній після 19.01.2013.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

За ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Так, враховуючи положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , кредитори, що подали до господарського суду заяви з вимогами до боржника, набувають процесуальних прав учасників провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 21.11.2013 ухвалою суду першої інстанції порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Ухвалою попереднього засідання від 16.01.2014 у справі № 908/3468/13 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 звернувся із заявою від 15.05.2018 про визнання кредиторських вимог до боржника, в який просив визнати його грошові вимоги на загальну суму 5 098,60 грн., а саме витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 у даній справі задоволено заяву фізичної особи ОСОБА_4 та визнано останнього кредитором боржника - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Зобов'язано керуючого санації включити судові витрати, понесені ОСОБА_4 у справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", у розмірі 5 098,60 грн. до 1-ої черги задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, починаючи з 08.06.2018 скаржник, як визнаний кредитор боржника, скориставшись своїм правом, з 25.07.2018 по 01.08.2018 ознайомився з матеріалами даної справи, у тому числі і з оскаржуваним ним судовим рішенням.

В подальшому, у серпні 2018 ОСОБА_4 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на ухвалу попереднього засідання від 16.01.2014 (із внесеними ухвалами господарського суду Запорізької області від 30.03.2015, 17.06.2015 до неї змінами) щодо кредиторських вимог ТОВ "Запорізький емальпосуд" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", які скаржник просив частково змінити, зменшивши суму грошових вимог цих кредиторів до боржника.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи положення Закону про банкрутство, норми ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо помилковості висновку апеляційного господарського суду про те, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 (попереднього засідання), права, обов'язки та інтереси ОСОБА_4 не були вирішені та порушені, оскільки ОСОБА_4 лише 08.06.2018 набув статусу кредитора у даній справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", а тому, з цього часу, скаржник вправі звертатись із апеляційною скаргою на ухвалу суду попереднього засідання у зв'язку з тим, що це судове рішення зачіпає права та обов'язки останнього, як кредитора.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

При цьому принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, № 5231/04, від 07.10.2010).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (див. рішення Суду у справі Мала проти України, № 4436/07, від 03.07.2014).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 908/3468/13 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 у цій справі на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України, не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, відтак зазначена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню до Центрального апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.