У квітні 2014 року Приватне підприємство "Еліт" (далі - ПП "Еліт") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весо" (далі - ТОВ "Весо") про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: демонтувати та перебудувати об'єкт нерухомості (торгово-офісну будівлю) у частині, що розташована у межах земельної ділянки ПП "Еліт", яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23 (кадастровий номер 5310137000:15:006:0362), та у частині вказаного об'єкта нерухомості, що збудований на відстані менше 1,0 метра від межі зазначеної земельної ділянки позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при будівництві торгово-офісного приміщення відповідачем не було дотримано державних будівельних норм і стандартів, що призвело до порушення прав позивача як власника нерухомого майна та користувача сусідньої земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.06.2014 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи відмовлено; у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено порушення його прав, як власника майна, при здійсненні відповідачем будівництва, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 скасовано, позов ПП "Еліт" залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 11.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2018 року ПП "Еліт" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу ПП "Еліт" обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішення справи не було враховано положень статей 90, 91, 93, 103, 104, 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 386, 391, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) стосовно того, що землекористувач повинен використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та не вчиняти дій, які порушують права користувача суміжної земельної ділянки; судом апеляційної інстанції не було враховано висновків експертного земельно-технічного дослідження від 29.11.2013 № 230 і комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29.05.2018 № 54/11288 відносно того, що відповідачем при будівництві торгово-офісної будівлі порушено норми чинного законодавства у сфері забудови та будівельної діяльності, що призвело до позбавлення позивача можливості обслуговувати належну йому будівлю магазину; судами попередніх інстанцій не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази.

У відзиві на касаційну скаргу та поясненнях ТОВ "Весо" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру направило на адресу Верховного Суду заяву про розгляд справи за касаційною скаргою ПП "Еліт" без участі представника управління.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та установлено судами попередніх інстанцій, що ПП "Еліт" згідно з договором оренди землі від 19.04.2012, укладеним з Полтавською міською радою, є орендарем земельної ділянки загальною площею 202 кв. м, кадастровий номер 5310137000:15:006:0362, за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, наданої для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень. Також на підставі договору оренди землі від 30.04.2009 позивач є орендарем земельної ділянки загальною площею 139 кв. м, розташованої за цією ж адресою, наданої Полтавською міською радою в оренду для обслуговування складських приміщень.

Нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23, є одноповерховим об'єктом загальною площею 129,9 кв. м частини громадської будівлі "А-4" (магазин), який належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.02.2013.

ТОВ "Весо" згідно з рішенням Полтавської міської ради від 17.05.2013 і на підставі договору оренди землі від 27.05.2013, укладеного з Полтавською міською радою, який зареєстровано у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 30.05.2013 за № 142-П, є орендарем земельних ділянок: площею 43 кв. м кадастровий номер 5310137000:15:006:0370, 49 кв. м кадастровий номер 5310137000:15:006:0371, 37 кв. м кадастровий номер 5310137000:15:006:0372, які розташовано за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 21. Речове право на ці земельні ділянки зареєстровано 04.06.2013 у державному реєстрі за № 4387799, № 4390361, № 4382624, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Крім того, ТОВ "Весо" є власником земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:006:0337 площею 0,0428 га, яка розташована за адресою м. Полтава, вул. Фрунзе, 21, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 129243 від 30.03.2012.

04.12.2014 на підставі договору купівлі-продажу № 4119 ТОВ "Весо" придбало земельні ділянки площею 43 кв. м, 49 кв. м, 37 кв. м за наведеною вище адресою, право власності на які зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами № 30486553, № 30480181, № 30489773.

Земельні ділянки площею 43 кв. м, 49 кв. м, 37 кв. м за адресою м. Полтава вул. Фрунзе, 21, які належать на праві власності ТОВ "Весо", об'єднано в одну земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:006:0420 загальною площею 0,0557 га.

Відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.04.2014 № 19934294 та витягу з держаного реєстру речових прав від 03.04.2014 № 19936538 ТОВ "Весо" є власником торгово-офісного будинку загальною площею 2 015,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 21.

Також апеляційним судом з урахуванням змісту судових рішень у справах № 554/9589/16-ц і № 801/11484/13-а установлено, що згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки по вул. Фрунзе, 21 у м. Полтаві, ця земельна ділянка обмежена будинком по вул. Фрунзе, 19 із півночі, будинком по вул. Леніна, 1/23 із півдня, магістральною вулицею Фрунзе із заходу та двором житлового будинку зі сходу.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПП "Еліт" про зобов'язання ТОВ "Весо" вчинити дії з демонтажу та перебудови об'єкта нерухомості (торгово-офісної будівлі) у частині, що розташована у межах земельної ділянки ПП "Еліт", яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 1/23 (кадастровий номер 5310137000:15:006:0362), та у частині вказаного об'єкта нерухомості, що збудований на відстані менше 1,0 метра від межі зазначеної земельної ділянки позивача, обґрунтована положеннями статті 14 Конституції України, статями 90, 91, 93, 103, 104, 116 ЗК, статтями 377, 386, 391 ЦК і тим, що будівництво відповідачем зазначеної споруди над орендованою позивачем земельною ділянкою та належним йому на праві власності об'єктом нерухомості відбулося без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких воно спрямоване, оскільки відбулося звуження прав позивача як землекористувача земельною ділянкою на висоту простору, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд та, окрім цього, створює загрозу знищення об'єкту нерухомості, який належить позивачу на праві приватної власності внаслідок зменшення протипожежної безпеки, створює несприятливі умови для здійснення позивачем господарської діяльності, оскільки обмежено безпечний доступу до об'єкта позивача інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою передбачено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.

У силу імперативних приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2014, яке набрало законної сили, у справі № 801/11484/13-а за позовом ПП "Еліт" до Інспекції державного будівельного контролю у Полтавській області, за участю третьої особи - ТОВ "Весо", про визнання протиправними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій з приводу будівництва ТОВ "Весо" торгово-офісної будівлі по вул. Фрунзе, 21 у м. Полтаві, реєстрації декларації ТОВ "Весо" про початок виконання будівельних робіт тощо, у задоволенні позову відмовлено. Цим рішенням встановлено факти відсутності з боку ТОВ "Весо" порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, забудови земельних ділянок з урахуванням наявних обмежень та будівництва торгово-офісного центру по вул. Європейській, 21 (колишня вул. Фрунзе) у м. Полтава відповідно до будівельного проекту.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.12.2016, яке набрало законної сили, у справі № 554/9589/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ТОВ "Весо" про встановлення факту порушення будівельних норм при будівництві торгово-офісного центру по вул. Європейській, 21 (колишня вул. Фрунзе) та зобов'язання відповідача привести будівлю торгово-офісного центру у відповідність з нормами ДБН. Цим рішенням встановлено обставини, за якими відповідач здійснив будівництво торгово-офісного центру по вул. Європейській, 21 (колишня вул. Фрунзе) у м. Полтава відповідно до будівельного проекту, розробленого ліцензованим підприємством, без порушень будівельних норм, державних стандартів та правил у межах земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:15:006:0337 площею 0,0428 га, власником якої є ТОВ "Весо", і земельних ділянок площею 43 кв. м, 49 кв. м, 37 кв. м, які на час будівництва перебували в оренді ТОВ "Весо", а в подальшому були об'єднані в одну земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:006:0420 загальною площею 0,0557 га.

Відтак, судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, правомірно враховано фактичні обставини, які мають преюдиціальне значення, а саме: будівництво торгово-офісного центру проводилося на підставі відповідних проектів і дозволів на відведеній для цієї мети земельній ділянці і без порушення будівельних норм і правил; згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки по вул. Фрунзе, 21 у м. Полтаві місце здійснення будівництва торгово-офісного центру було обмежено поряд розташованими будівлями, у тому числі будівлею ПП "Еліт", що виключає забудову відповідачем земельної ділянки, наданої в оренду позивачу; цей об'єкт нерухомості не є самочинним будівництвом, оскільки його будівництво було розпочате на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 26.06.2013, зареєстрованої за № ПТ 083131780657, та прийнято до експлуатації на підставі декларації про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Полтавській області 19.03.2014 за № ПТ 143140780074.

Водночас судом апеляційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 5 ГПК і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правомірно зауважено, що національне законодавство передбачає такий спосіб захисту приватного права як знесення будівлі, тільки в публічному інтересі і тільки щодо об'єктів самочинного будівництва (частина 7 статті 376 ЦК). Тобто національний закон допускає право заявляти таку вимогу виключно за органами державної влади і тільки проти володаря без права (володіння є незаконним, а володілець не має речового права, оскільки право власності або інше речове право на об'єкти самочинного будівництва відсутнє). Отже, втручання, якого вимагає позивач, у спосіб зобов'язання відповідача вчинити дії з демонтажу та перебудови належного йому на праві власності об'єкта нерухомості, за жодних умов не може бути визнано таким, що відповідає статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 12 зазначеного Кодексу передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Загальні правила щодо виконання цивільних обов'язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов'язків унормовані статтею 14 ЦК.

Під цивільним обов'язком розуміється вимога від суб'єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов'язку становлять такі вимоги: поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов'язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов'язаної особи у випадку невиконання цивільного обов'язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов'язок.

За змістом частин 1, 2 статті 14 ЦК цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У зв'язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, надану судом правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити певні дії з демонтажу та перебудови належного йому на праві власності об'єкта нерухомості. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доказам, зокрема висновкам експертного земельно-технічного дослідження від 29.11.2013 № 230 і комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 29.05.2018 № 54/11288, спростовується змістом прийнятого у справі судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм частини 3 статті 86, статті 104 ГПК.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.