28.08.2018 ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 14.02.2017, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 зі справи № 910/22435/16 залишено без руху, оскільки останньою на порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору. Надано ОСОБА_4 строк, не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати судового збору у розмірі 2067,00 грн.

21.09.2018 до апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_4, в якій остання просить звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/22435/16 та відкрити провадження за її апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/22435/16 повернуто без розгляду через те, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом. Водночас Київський апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки останньою не було надано доказів підтвердження її майнового стану та розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 25.09.2018 у справі № 910/22435/16, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного господарського суду. Касаційна скарга мотивована тим, що:

- розмір судового збору є суттєвою сумою для ОСОБА_4, і його сплата значно погіршить фінансове становище останньої;

- за апеляційними скаргами Банку, Міністерства фінансів України та приватного акціонерного товариства "СІТІ НЕТ" вже відкрито апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017, і відтак суд не нестиме додаткових організаційних чи фінансових затрат на розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4, а тому може звільнити її від сплати судового збору;

- з огляду на стислі строки для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_4 не мала достатньо часу дня підготовки документів на підтвердження майнового стану та розміру річного доходу за попередній календарний рік, а суд мав право і обов'язок витребувати у останньої додатково докази для підтвердження її фінансового стану, продовжити строк для усунення недоліків.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Частиною другою статті 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон)

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (у редакції станом на день подання апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Банк звернувся до господарського суду з вимогою визнати відсутнім права вимоги, а відтак предмет позову містить вимогу немайнового характеру.

Відтак сума судового збору, яка мала бути сплаченою заявником за подання апеляційної скарги, становила 2067,00 грн: 1378,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) * 150% (при поданні апеляційної скарги) = 2067,00 грн.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не було додано до скарги доказів сплати судового збору, чим було порушено приписи пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 31.08.2018 залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_4, зазначивши суму судового збору, яку необхідно сплатити, та надав останній строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що 21.09.2018, в межах строку встановленого судом, ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про звільнення її від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

При цьому питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обов'язок доказування і подання доказів визначений статтею 74 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, ті інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що заявником апеляційної скарги до клопотання не було додано будь-яких доказів щодо майнового стану чи розміру річного доходу ОСОБА_4

Відтак, оскільки ОСОБА_4 всупереч вимогам статі 74 ГПК України (1798-12) не надала належних доказів наявності обставин, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Водночас Суд враховує, що при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_4 не надала будь-яких доказів на підтвердження свого скрутного майнового стану та перешкоджання такого майнового стану сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Заява (клопотання) про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню судом у разі ненадання заявником належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір"

Відповідно до приписів частини четвертої статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.

Відтак, оскільки відповідно до приписів частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, ОСОБА_4 до касаційної скарги не було додано доказу сплати судового збору, а в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про повернення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017.

Водночас довод скаржника про те, що суд мав право і обов'язок витребувати у ОСОБА_4 додатково докази для підтвердження фінансового стану скаржника і продовжити строк для усунення недоліків відхиляється судом з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено кінцевий строк для усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжений судом, а тому наданий ОСОБА_4 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 строк на усунення недоліків апеляційної скарги не міг бути продовжений. Водночас враховується Судом і те, що ОСОБА_4 при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору не просила продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги або надання додаткового часу для підготовки документів на підтвердження майнового стану та розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Разом з тим, враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не береться до уваги судом довод скаржника про те, що за апеляційними скаргами Банку, Міністерства фінансів України та приватного акціонерного товариства "СІТІ НЕТ" вже відкрито апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2017, і відтак суд не нестиме додаткових організаційних чи фінансових затрат на розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4, а тому може звільнити її від сплати судового збору.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.