розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018

(Суддя - Мавродієва М.В.)

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018

(Головуючий суддя - Діброва Г.І.; судді - Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг", м. Дніпро

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", м. Южноукраїнськ Миколаївської області

про стягнення боргу у розмірі 285 120, 00 грн, -

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коприг" (Далі - ТОВ"Коприг", позивач) 29.01.2018 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція, м. Южноукраїнськ Миколаївської області (Далі - ДП НАЕК "Енергоатом", відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 285 120 грн, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

1.1. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, на виконання укладеного договору на постачання товару від 04.09.2017 року № 53-123-01-17-03610, здійснив відповідачу постачання продукції по накладній від 05.10.2017 року № 5634, проте відповідач листом від 06.11.2017 року № 07/16218 повідомив, що товар є неякісним і просив його замінити. Позивач відмови у заміні товару, оскільки строк на приймання продукції за якістю сплинув 31.10.2017 та вважає, що відповідач безпідставно не оплачує поставлений товар.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №915/78/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція, м. Южноукраїнськ Миколаївської області на користь ТОВ "Коприг", м. Дніпро у розмірі 285 120 грн, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що:

3.1. матеріалами справи не підтверджено факту неякісності отриманої продукції, судова експертиза за відсутності клопотання позивача з цього приводу не призначалась і належними засобами доказування факт поставки саме неякісної продукції не підтверджено;

3.2. посилання відповідача на те, що фірма "Далгакіран компресор" м. Стамбул не підтвердила постачання та якість поставлених ТОВ "Коприг" по накладній від 05.10.2017 року № 5634 товарно-матеріальних цінностей, не може бути підставою для відмови відповідача від виконання умов договору щодо оплати продукції, без додержання приписів нормативних актів, які регулюють порядок приймання продукції по якості та комплектності в належні строки з оформленням належних документів;

3.3. матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, оформлених належним чином, заперечень відповідача щодо комплектності, кількості, якості або асортименту поставленої продукції, щодо відмови відповідача від поставленого обсягу продукції в момент її отримання або в строки, передбачені нормами Інструкції П-7 і умовами договору;

3.4. відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо прийняття продукції у встановленому порядку на відповідальне зберігання, оскільки направлення через майже півроку проекту такого договору без його укладення у встановленому порядку з позивачем не відповідає нормам чинного законодавства України;

3.5. отримання продукції на склад, неповернення її позивачу з причин некомплектної поставки свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань;

3.6. апеляційним господарським судом відхилено посилання відповідача на те, що судом першої інстанції помилково застосовано положення Інструкції П-7 до спірних правовідносин, оскільки скриті недоліки (дефекти) поставленої продукції були виявлені не при прийманні продукції, а при передачі їх фірмі "Далгакіран компресор" м. Стамбул, оскільки наведена інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання виробничо-технічного призначення, та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також даною Інструкцією передбачено порядок складання як акту про приховані недоліки для товарів з встановленим гарантійним строком, на що неправомірно посилається відповідач, так і акту про некомплектність поставленого товару, який потрібно було складати в даному випадку відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. Відповідач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у даній справі з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Відповідач вважає, що попередні судові рішення прийняті з порушенням норм ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не в повному обсязі оцінено докази а також неправильно застосовано норми матеріального права;

5.1. скаржник вважає, що суди неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, не застосували норми ст. 672 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню;

5.2. дійшли хибного висновку про застосування до спірних правовідносин Інструкції П-7, та оплатити товар, у той же час, коли положення цієї статті надають право покупцю не приймати та не оплачувати товар у випадку невідповідності асортименту товару умовам договору;

5.3. скаржник посилається на те, що СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС" не регламентує прийомку продукції, а регулює організацію вхідного контролю. Оскільки під час здійснення вхідного контролю було виявлено, що продукція не вироблена фірмою "Далгакіран", як то передбачено специфікацією №1 до договору, то приймання продукції не повинно було здійснюватись, у зв'язку з чим уповноваженою комісією була складена довідка від 27.10.2017 року № 378 про виявлені невідповідності;

5.4. крім того, посилається на те, що ТОВ "Коприг" не передані разом із товаром документи, що підтверджують якість товару, отже, відповідач відмовився від договору на постачання продукції від 04.09.2017 року №53-123-01-17-03610 без оплати товару, про що повідомив позивача, надіславши йому заяву про відмову від договору на постачання продукції листом від 06.03.2018 року № 07/3863.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.11.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція".

7.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі у справі №915/78/18 за касаційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

11. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини:

13.1. Між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція (покупець) і ТОВ "Коприг" (постачальник) було укладено договір на постачання товару від 04.09.2017 року № 53-123-01-17-03610, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю насоси та компресори у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар;

13.2. У специфікації № 1 до договору вказано, що постачальник мав поставити ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Масляний фільтр (10 одиниць, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 2700 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Панельний фільтр (3 одиниці, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 2500 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Панельний фільтр (1) (3 одиниці, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 2500 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Повітряний фільтр (6 одиниць, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 8500 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Елемент сепаратора (3 одиниці, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 36000 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Ремінь клиновий ХРС-3000 (12 одиниць, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 2000 грн. 00 коп. без ПДВ); ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W. Ремінь клиновий ХРС-3150 (6 одиниць, виробник фірма "Далгакіран" Туреччина, за ціною 2100 грн. 00 коп. без ПДВ). Загальна сума поставки становила 285120 грн. 00 коп. (з ПДВ).

13.3. Відповідно до п. 3.1 договору, постачання мало здійснюватись з 15.09.2017 року по 31.10.2017 року транспортом постачальника відповідно до правил Інкотермс-2000 на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство".

13.4. Згідно з п. 2.2 Договору оплата за поставлений товар повинна була відбутись упродовж 45 днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником п. п. 3.2, 5.1 договору.

13.5. У пунктц 3.2 договору сторони погодили, що постачальник надає покупцю разом з товаром видаткову накладну; податкову накладну, складену в електронній формі; документ, який підтверджує якість товару.

13.6. У п. 5.1 договору сторони погодили, що приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем відповідно до Інструкції П-6 "Про порядок приймання товару по кількості" та П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС".

13.7. Факт поставки позивачем товару підтверджено видатковою накладною від 05.10.2017 року № 5634 на загальну суму 285 120 грн. 00 коп. (з ПДВ).

13.8. Сторонами підтверджено, що фактичною датою поставки було 11.10.2017 року, про що зроблено відмітку на екземплярі видаткової накладної від 05.10.2017 року №5634, наданому відповідачем.

13.9. У подальшому, відповідачем складено довідку від 27.10.2017 № 378 про виявлені невідповідності у продукції, поставленій по накладній від 05.10.2017 року №5634, а саме: 1) не надані гарантії від виробника щодо постачання товару належної якості у повній відповідності до встановлених на нього технічних норм та стандартів; 2) згідно специфікації до договору від 04.09.2017 року №53-123-01-17-03610 замовлено паси клинові виробництва фірми "Далгакіран" Туреччина, фактично надійшли паси клинові фірми "ConCar IndustrietechnikGmbH"; 3) відсутні документи, що підтверджують якість продукції.

13.910. Відповідачем 01.12.2017 складено Акт2 №1 про не усунення невідповідностей, у якому комісією відповідача встановлено, що невідповідності, вказані у довідці від 27.10.2017 року № 378 у строки, вказані у п. 15.12., 15.14 ПЛ.0.0021.0037 не усунуті: не надано гарантія виробника, не надані документи про якість, поставлена продукція виробника, не вказаного у специфікації.

13.11. Факт отримання такої довідки та акту позивачем заперечується, доказів направлення довідки від 27.10.2017 року № 378 та Акта від 01.12.2017 року №1 на адресу позивача будь-якими засобами зв'язку матеріали справи не містять.

13.12. Листом від 06.11.2017 року № 07/16218 відповідач звернувся до ТОВ "Коприг" з вимогою замінити товар на такий, який відповідає вимогам договору, у зв'язку з тим, що фірма "Далгакіран компресор" м.Стамбул не підтвердила постачання та якість поставлених ТОВ "Коприг" по накладній від 05.10.2017 року № 5634 товарно-матеріальних цінностей.

13.13. Листом від 23.11.2017 року № 2 позивач залишив прохання про заміну ТМЦ без задоволення з посиланням на те, що строк приймання товару за якістю, встановлений Інструкцією П-7 сплив 31.10.2017 року, тому товар вважається прийнятим та підлягає оплаті.

13.14. Позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.12.2017 року № 1, у якій просив провести оплату за отриманий товар.

13.15. У свою чергу відповідач відмовився від договору про що 07.03.2018 направив на адресу позивача заяву від 06.03.2017 року №07/3863 про відмову від договору №53-123-01-17-03610, у якій зазначив, що при постачанні позивачем продукції було порушено істотні умови договору, а саме: у видатковій накладній не визначено виробника продукції, передбаченого специфікацією №1, а також не виконано умови п. 3.2 договору, оскільки не надано документ, який підтверджує якість товару. Оскільки продавцем не виконані вимоги покупця щодо заміни товару на такий, що відповідає умовам договору, а також не передані документи, що підтверджують якість товару, відповідач відмовляється від договору без оплати вартості товару.

13.16. За актом від 30.03.2018 року № 253 ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W в кількості 43 шт. були прийняті та оприбутковані на складі Южноукраїнського відділення ВП "Складське господарство".

13.17. 21.04.2018 року відповідач направив на адресу позивача лист від 13.04.2018 року №07/5899, в якому просив забрати продукцію, яка зберігається на складі Южноукраїнського відділення ВП "Складське господарство".

13.18. Листом від 17.04.2018 року № 45/4 відповідач повідомив позивача, що за умовами договору на склади Южноукраїнського відділення ВП "Складське господарство" були прийняті товарно-матеріальні цінності (ЗіП до компресора повітряного DVK 270 W) в кількості 43 шт. При проведенні вхідного контролю було виявлено зазначені у довідці від 27.10.2017 року № 378 невідповідності . Зазначені товарно-матеріальні цінності перебувають на позабалансовому рахунку на складах підприємства, тому відповідач запропонував позивачу їх забрати або укласти договір зберігання.

13.19. Листом від 08.06.2018 року №45/0-766 відповідач направив позивачу для підписання проект договору від 07.06.2018 року № 75 про надання послуг відповідального зберігання ТМЦ на Южноукраїнському відділенні ВП "Складське господарство".

14. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з відсутності жодних заперечень з боку відповідача при прийманні продукції відносно кількості, якості, асортименту та комплектності товару як в момент отримання товару на склад, так і в розумний строк, визначений умовами договору, і в строки, передбачені нормами Інструкцій П-6 та П-7, застосування яких узгоджено у договорі поставки, а також заперечень щодо неналежного виконання позивачем його договірних зобов'язань за договором на постачання товару від 04.09.2017 року № 53-123-01-17-03610, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, які б були направлені йому в передбачений термін належними засобами зв'язку.

15. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій та відхиляючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

16. Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

17. У ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

18. Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

19. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

20. Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

21. У ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

22. У ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

23. Відповідно до ч.1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

24. Згідно зі ст. 690 Цивільного кодексу України, Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

25. Згідно з п. 11.10, 11.11 СОУ НАЕК 038:2017 строк усунення виявлених невідповідностей не повинен перевищувати 10 робочих днів на етапі ВК-1 з моменту оформлення "Довідки про виявлені невідповідності". Допускається одноразове обґрунтоване продовження строків для усунення виявлених невідповідностей на 10 днів. У разі непродовження строку або його закінчення комісією з вхідного контролю складається "Акт про неусунення невідповідностей".

26. Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (Про застосування якої сторони домовились у Договорі поставки) передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.

27. У п. 12, 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

28. Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

Отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та 1цскладання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах та договорі.

29. Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 порядок проведення перевірки якості продукції за відсутності представника виробника (відправника), у разі його неявки на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим.

30. За результатами проведення перевірки відповідно до п. 29 Інструкції П-7 складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

31. Виходячи з умов договору поставки та наведених положень Інструкції, загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту).

32. Суди дійшли вірного висновку про те, що, з урахуванням положень ст. 666 Цивільного кодексу України відповідач не був позбавлений права, у разі не передачі позивачем документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання.

33. У даному випадку, доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, як вірно встановили суди, оскільки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей умовами укладеного договору, що є обов'язковим до виконання.

34. Судами вірно встановлено, що вимога відповідача не є актом про фактичну якість і комплектність товару у розмінні положень Інструкцій П-6, П-7, який складається у процесі приймання відповідної продукції протягом певного строку при дотриманні зазначених вище умов (конкретні строки такого приймання в присутності уповноважених представників іншої сторони складом комісії, призначеної в певному порядку відповідачем).

35. Судами встановлено, що станом на 25.11.2017 року (термін оплати товару) відповідач не повідомив позивача про відсутність документів, що підтверджують якість товару та документів, що підтверджують гарантії виробника; не відправив повідомлення про виклик представника постачальника для спільного приймання продукції, що було передбачено нормами Інструкцій та СОУ НАЕК 038:2017 щодо проведення вхідного контролю.

36. Отже, судами встановлено відсутність жодних заперечень з боку відповідача при прийманні продукції відносно кількості, якості, асортименту та комплектності товару, як у момент отримання товару на склад, так і в розумний строк, визначений умовами договору, і в строки, передбачені нормами наведених Інструкцій, а також заперечень щодо неналежного виконання позивачем його договірних зобов'язань за договором на постачання товару від 04.09.2017 року № 53-123-01-17-03610, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, які б були направлені позивачеві у передбачений строк належними засобами зв'язку.

37. Судами встановлено, що Акт № 1 про не усунення невідповідностей було складено відповідачем 01.12.2017 року з порушенням відповідних строків, та із вказівкою на те, що постачальником не усунуті невідповідності, вказані у довідці від 27.10.2017 року № 378, за умови, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу вимоги про усунення вказаних невідповідностей.

38. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника які викладені у касаційній скарзі, з огляду на те, що судами встановлено відсутність належних та допустимих доказів виконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов'язань щодо складання акту про некомплектність поставленої продукції.

39. Так, наявні в матеріалах справи листи, акт та довідка надані відповідачем судами попередніх інстанцій підставно визнано неналежними та недопустимими доказами з посиланням на приписи обумовленої сторонами договору Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7.

40. Також, судами встановлено, що відповідачем не підтверджено належними засобами доказування, а судами не встановлено факт поставки саме неякісної продукції.

41. Крім того, отримання відповідачем продукції на склад, неповернення її позивачу з причин некомплектної поставки свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції по поставці та прийняттю продукції саме на виконання договірних зобов'язань.

42. За таких обставин, висновок судів про те, що відповідач має оплатити поставлений товар відповідно до умов укладеного договору, є правомірним.

43. Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів, надання переваги одним доказам над іншими судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

44. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

45. у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

46. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

48. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 09, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у спрві №915/78/18 залишити без задоволення.