ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2058/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.

розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.) від 04.09.2017

та постанову Харківського апеляційного господарського суду (головуючий - Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.) від 10.09.2018

за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Катеринівської сільської ради

та Харківської територіальної профспілкової організації Південної залізниці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"

та Реєстраційної служби Лозівського міського районного управління юстиції

та Дитячого оздоровчого табору "Зміна"

та Комунального підприємства "Лозівське бюро технічної інвентаризації"

про визнання недійсним рішень, визнання права власності та скасування державної реєстрації.

Учасники справи:

представник прокурора - Зарудяна Н.О., Генеральна прокуратура України,

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача 1 - не з'явився,

представник відповідача 2 - Кухарчик І.Л. -голова, Мілешкін М.М., адвокат,

представник третьої особи 1 - Новак А.А.,

представник третьої особи 2 - Мілешкін М.М., адвокат,

представник третьої особи 3 - не з'явився,

представник третьої особи 4 - не з'явився,

представник третьої особи 5 - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 15.06.2017 Заступник прокурора Харківської області (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Фонду держаного майна України (далі - Позивач) позовну заяву про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Катеринівської сільської ради Лозівського району Харківської області (далі - Відповідач 1) № 95 від 16.10.2006 про видачу Харківській територіальній профспілковій організації Південної залізниці (далі - Відповідач 2) свідоцтва про право приватної власності; визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, видане Відповідачу 2; про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007; скасування державної реєстрації права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1, від 25.02.205 за № 8912236; визнання права власності за державою Україна в особі Позивача на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; зобов'язання Реєстраційної служби Лозівського міського районного управління юстиції (далі - Третя особа 3) здійснити державну реєстрацію Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

2. Позовна заява мотивована тим, що за оспорюваними рішеннями та свідоцтвом відбулось вибуття спірного об'єкта нерухомості із державної власності без дозволу суб'єктів управління державним майном, оскільки під час передання спірного майна у відання Відповідачу 2 як територіальній профспілковій організації Південної залізниці не переходить право власності на це майно, а лише переходить право користування цим майном без права розпорядження. Також Дитячий оздоровчий табір "Зміна" згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р (141-2004-р) належить до державних оздоровчих таборів, а тому набуття Відповідачем права приватної власності на майно вказаного табору є незаконним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 04.09.2017 Господарський суд Харківської області вирішив відмовити у задоволенні позову. Рішення суду мотивоване тим, що Прокурор при зверненні із позовом не надав жодного доказу на підтвердження права державної власності на Дитячий оздоровчий табір "Зміна", а відтак і права вимоги про його повернення у державну власність, тому посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р без надання правовстановлюючих документів не доводить факт перебування зазначеного майна у державній власності. Згідно з листом Позивача від 05.05.2017 № 10-58-9018 спірний табір не належить до переліку організацій, установ та підприємств, що станом на 24.08.1991 перебували у віданні загальносоюзних громадських організацій на території України. Також суд вказав, що постановою Господарського суду Харківської області від 19.12.2006 у справі № АС-11/466-06 у межах адміністративної справи встановлено існування у Відповідача 2 права на реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, оскільки означений об'єкт був побудований за рахунок чистого прибутку Південної залізниці і на цій підставі відповідно до норм статті 21 та пункту 1 статті 38 Закону України "Про власність" переданий у власність членів трудового колективу, а кошти на ремонт, оснащення та побудову цього оздоровчого закладу протягом багатьох років виділялись на підставі спільних постанов керівництва та комітету профспілки Південної залізниці. Суд також констатував наявність рішень Південної залізниці з передання табору Відповідачу 2 та факт відсутності заперечень Південної залізниці стосовно передання табору у власність Відповідача 2, а тому передання спірного майна відбулась за погодженням органу, уповноваженого на управління майном, закріпленим за залізницями. При цьому судом враховано, що спірне майно використовується за цільовим призначенням, не зазнало жодного перепрофілювання, а власником вчиняються дії та заходи щодо його утримання та поліпшення. Також суд відхилив клопотання Відповідача 2 про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин через відмову в позові з підстав необґрунтованості позову. Крім цього відхилено клопотання Прокурора про залучення до участі у справі як співпозивача Міністерства інфраструктури України, оскільки останнє не заявляло будь-яких вимог стосовно предмета спору у справі, Прокурор не заявляв позовних вимог в інтересах вказаної особи, а норми процесуального законодавства не передбачають залучення до участі у справі іншого позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 30.10.2017 Харківський апеляційний господарський суд ухвалив залучити до участі у справі Міністерство інфраструктури України (далі - Третя особа 1) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

5. 05.12.2017 Харківський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Прокурора задовольнити, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю: визнати недійсними: рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 № 95 від 16.10.2006 про видачу Відповідачу 2 свідоцтва про право приватної власності, рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, видане Відповідачу 2, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007; скасувати державну реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель та допоміжних споруд Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1, від 25.02.205 за № 8912236; визнати право власності за державою Україна в особі Позивача на об'єкти нерухомого майна Дитячого оздоровчого табору "Зміна"; зобов'язати Третю особу 3 здійснити державну реєстрацію Дитячого оздоровчого табору "Зміна" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Кленова, 1.

6. Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

7. При новому розгляді справи 10.09.2018 Харківський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Прокурора задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

8. Рішення апеляційного суду мотивоване спливом строку позовної давності за заявленими у цій справі позовними вимогами та неповажністю причин пропуску цього строку з огляду на те, що право власності держави на спірне нерухоме майно було порушене, коли це нерухоме майно вибуло з володіння держави та здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно за Відповідачем 2 - у 2007 році, свідоцтво від 20.02.2007 про що зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.02.2007, тоді як Позивач всупереч своїм обов'язкам з управління державним майном, у тому числі визначеним в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р (141-2004-р) , згідно з яким Позивачу було необхідно під час приватизації об'єктів державної власності вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, не вживав будь-яких заходів щодо захисту права на спірний об'єкт та щодо управління цим об'єктом і багато років нехтував своїм правом судового захисту цих прав, а станом на час подання позову Прокурором Позивач не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі, у зв'язку із чим суд визнав безпідставним посилання Позивача на те, що йому було відомо про порушення прав у спірних правовідносинах лише у 2017 році після отримання повідомлення прокуратури, а відповідно до довідки від 29.210.2010 № 133/13249 Міністерства України у справах сім', молоді та спорту Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Зміна" Харківської територіальної профспілкової організації внесений до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за № 0143, власником цього закладу вказано Відповідача 2. Висновок суду про неповажність причин пропуску строку позовної давності та відхилення клопотання Позивача про поновлення строку позовної давності у цій справі ґрунтується на тому, що посилання Позивача на відсутність можливості дізнатись про обставини вибуття спірного нерухомого майна з державної власності та порушення відповідного права держави спростовується тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 державне майно мало бути внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, контроль за повнотою внесення даних до якого здійснює Позивач, який забезпечує формування та ведення цього реєстру, є його розпорядником та здійснює контроль за ефективним використанням об'єктів державної власності; а також спростовується тим, що Дитячий оздоровчий заклад "Зміна" не був включений до 111 закладів оздоровлення, що підлягають атестації як формі державного контролю за діяльністю цих закладів, у тому числі з питань стану матеріально-технічної бази закладу, відповідно до Плану проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочину державної форми власності, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 30.05.2013 № 312. При цьому апеляційний суд визнав обґрунтованими заявлені позовні вимоги, виходячи з норм цивільного законодавства, яке діяло за часів створення - будування спірного об'єкту нерухомості, та якими врегульовані питання щодо державної форми власності майна, що перебувало станом на 24.08.1991 у віданні підприємств та організацій, та щодо заборони відчуження такого майна без згоди відповідних органів управління, та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р (141-2004-р) , згідно з яким оздоровчий табір "Зміна" включений до переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів. Апеляційний суд встановив, що до прийняття рішень про передачу спірного майна членам трудового колективу Південної залізниці в особі профспілкової організації як уповноваженого представника трудового колективу та на момент вчинення дій щодо оформлення права власності на таке майно це майно перебувало у державній власності, а тому трудовий колектив Південної залізниці, не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мав права без згоди Позивача як особи, якій належать повноваження з розпорядження державним майном та щодо захисту державної власності на це майно, передавати державне майно у власність дорожнього комітету профспілки, через що така передача відбулась з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 02.10.2018 Прокурор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 і рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Прокурора в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Неправомірними є висновки апеляційного суду про початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 22.07.2007, коли була проведена реєстрація права власності на спірне майно за Відповідачем 2, а тому апеляційний суд здійснив неправильне обчислення початку перебігу цього строку, оскільки Позивачу не було відомо про прийняття Відповідачем 1 рішення № 95 від 16.10.2006 про видачу Відповідачу 2 свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007, це рішення прийнято без участі та без дозволу Позивача, Відповідач 2 не проінформував Позивача про набуття ним права власності на спірний об'єкт нерухомості, через що Позивач не міг допустити, що його право може бути порушене, оскільки користувач та балансоутримувач майна не змінювався, продовжував проводити з Позивачем спільні дії, спрямовані на збереження спірного майна, приховуючи факт своєї протиправної поведінки, яка полягала в оформленні права власності на спірне майно.

11. У Позивача була відсутня об'єктивна можливість дізнатись про порушення його права у спірних правовідносинах, оскільки наявність у Позивача обов'язків щодо контролю за об'єктами державної власності не свідчить про обов'язкову обізнаність Позивача щодо порушення права державної власності, оскільки до 2015 року Реєстр речових прав на нерухоме майно не був відкритою системою, де Позивач мав би можливість проводити моніторинг стану збереження державного майна, а інформацію можна було отримати лише за письмовим запитом щодо конкретного об'єкта нерухомості.

12. Апеляційний суд, визначаючи початок перебігу строку позовної давності, не врахував особливості представництва інтересів держави прокурором в суді згідно з Законом України "Про прокуратуру", оскільки відлік перебігу строку позовної давності з моменту, коли про порушення дізнався не прокурор, а державний орган, не дозволяє прокурору реалізувати свої функції представництва інтересів держави в суді у випадках, коли суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, своєчасно не вжив заходів щодо усунення порушень закону. Прокурор у цій справі звернувся з метою реального відновлення порушеного права власності Держави Україна на спірний майновий комплекс у зв'язку із тим, що Позивач не виконав свої обов'язки щодо захисту права на державне майно .

Позиція Відповідача 2 та Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", викладена у відзиві на касаційну скаргу

13. Органи прокуратури були обізнані про вибуття дитячого оздоровчого табору "Зміна" з власності держави до 2016 року, оскільки:

- накази Генерального прокурора України, що були видані протягом 2002-2012 років, з питань загального нагляду при захисті економічних інтересів держави, у сфері захисту особистих і соціально-економічних прав дітей, у сфері транспорту вказували органам прокуратури на необхідність вжиття дієвих заходів та повинні бути реалізовані органам прокуратури відносно забезпечення нагляду за додержанням законів про власність, збереження державного майна, реалізації прав неповнолітніх на оздоровлення та відпочинок, запобігання фактам ліквідації, перепрофілювання та відчуження дитячих оздоровчих закладів тощо;

- постановою Верховної Ради України від 20.03.2003 № 642- ІV "Про заходи Кабінету Міністрів України щодо організації відпочинку та оздоровлення дітей влітку 2003 року" (642-15) рекомендовано Генеральній прокуратурі України вжити заходів прокурорського реагування щодо перевірки фактів невиправданого закриття, ліквідації, перепрофілювання та продажу дитячих закладів;

- Голові Дорожнього комітету профспілки ДП "Південна залізниця" адресований запит від 16.07.2013 № 07/2/1-171вих13 на виконання завдання Генеральної прокуратури України щодо перевірки законності використання, збереження, відчуження державного майна оздоровчого призначення.

14. Всупереч своєму обов'язку з управління державним майном Позивач не вживав будь-яких заходів щодо захисту та управління спірним об'єктом та багато років нехтував своїм правом судового захисту цього майна та станом на час подання цього позову Прокурором Позивач не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

15. Прокурор виконує у судовому провадженні субсидіарну роль, а тому не може вважатись альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, а тому у спірних правовідносинах відсутні законні підстави у Прокурора представляти інтереси держави в особі Позивача.

16. Апеляційний суд, виконавши вказівки в постанові суду касаційної інстанції від 15.05.2018 у цій справі, повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, та правильно застосував норми матеріального і дотримався норм процесуального права.

Позиція Міністерства інфраструктури України, викладена у поясненнях до касаційної скарги

17. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми Цивільного кодексу України (435-15) щодо визначення початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки Позивач не мав можливості дізнатись про порушення його права у момент вибуття спірного майна з власності держави та прийняття рішення про реєстрацію права власності Відповідача 2 на це майно, оскільки такі дії відбувались та рішення Відповідачем 1 приймалось без участі Позивача, який не міг допустити, що це право могло бути порушено, так як користувач та балансоутримувач майна не змінювався. Також Позивач не міг дізнатись про особу, яка порушила це право.

Позиція Верховного Суду

Щодо початку перебігу строку позовної давності за позовом прокурора про захист права державної власності

18. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України (435-15) ).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

19. Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому, визначаючи початок перебігу строку позовної давності в цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась або могла дізнатись держава в особі уповноваженого органу.

Суд зазначає, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14).

20. Апеляційним судом встановлено, що право власності держави на спірне нерухоме майно було порушене, коли нерухоме майно вибуло із володіння держави.

Так, встановлюючи обставини порушення прав держави на спірне нерухоме майно, апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався як на підставу неправомірного набуття Відповідачем 2 права приватної власності на спірне майно на оспорювані рішення Відповідача 1 № 95 від 16.10.2006 про видачу Відповідачу 2 свідоцтва про право приватної власності, № 09 від 23.02.2012 про зміну типу власності у свідоцтві на право власності, видане Відповідачу 2, та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Відповідача 1 від 20.02.2007, вказавши при цьому на заборону відчуження цього майна без згоди відповідних органів управління, оскільки за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141-р (141-2004-р) Дитячий оздоровчий табір "Зміна" включено до переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, а до прийняття рішень про передачу спірного майна членам трудового колективу Південної залізниці в особі профспілкової організації як уповноваженого представника трудового колективу та на момент вчинення дій щодо оформлення права власності на таке майно це майно перебувало у державній власності, тому трудовий колектив Південної залізниці, не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мав право без згоди Позивача як особи, якій належать повноваження з розпорядження державним майном та щодо захисту державної власності на це майно, передавати державне майно у власність дорожнього комітету профспілки.

21. Дійшовши висновку про пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах, апеляційний суд встановив, що право власності держави на спірне нерухоме майно було порушене, коли це нерухоме майно вибуло з володіння держави та здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно за Відповідачем 2 - у 2007 році, свідоцтво від 20.02.2007 про що зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.02.2007, тоді як в Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 № 141 (141-2004-р) р зазначено, що Позивачу під час приватизації об'єктів державної власності необхідно вживати заходів до недопущення перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, однак Позивач не вживав будь-яких заходів щодо захисту права на спірний об'єкт та щодо управління цим об'єктом і багато років нехтував своїм правом судового захисту цих прав, а станом на час подання позову Прокурором Позивач не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі, відповідно до довідки від 29.10.2010 № 133/13249 Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Зміна" Харківської територіальної профспілкової організації внесений до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за № 0143, власником цього закладу зазначений Відповідач 2.

22. Також апеляційний суд, дійшовши висновку про неповажність причин пропуску строку позовної давності та відхиливши клопотання Позивача про поновлення строку позовної давності у цій справі, послався на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467, відповідно до якого державне майно мало бути внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, контроль за повнотою внесення даних до якого здійснює Позивач, який забезпечує формування та ведення цього реєстру, є його розпорядником та здійснює контроль за ефективним використанням об'єктів державної власності, а також встановив, що Дитячий оздоровчий заклад "Зміна" не був включений до 111 закладів оздоровлення, що підлягають атестації, як формі державного контролю за діяльністю цих закладів, у тому числі з питань стану матеріально-технічної бази закладу, відповідно до Плану проведення державної атестації дитячих закладів оздоровлення та відпочину державної форми власності, що затверджений наказом Міністерства політики України від 30.05.2013 № 312.

23. У зв'язку із викладеним Суд погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі через пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах, та відсутність поважних причин пропуску цього строку.

24. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 10) про неправильне визначення апеляційним судом початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 22.07.2007, коли була проведена реєстрація права власності на спірне майно за Відповідачем, про необізнаність Позивача про вибуття спірного майна з власності держави у 2007 році та про недопущення Позивачем можливості, що його право на спірне майно може бути порушене, оскільки ці аргументи наведені Прокурором без врахування обов'язків та повноважень Позивача управляти державним майном (стаття 10 Закону України "Про Фонд державного майна України"), а також без врахування визначених апеляційним судом повноважень та обов'язків Позивача щодо забезпечення формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, функцій Позивача як розпорядника цього реєстру (стаття 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", стаття 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Дійшовши викладеного висновку, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 11) про відсутність у Позивача об'єктивної можливості дізнатись про порушення його права у спірних правовідносинах.

25. Суд також відхиляє аргументи скаржника щодо іншого порядку визначення початку перебігу строку позовної давності у разі звернення із позовом прокурора з огляду на таке.

Статтею 2 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення Прокурора із позовом у цій справі, - до 15.12.2017) передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Отже поряд з правом органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, звертатись із позовом за захистом порушеного права та інтересів держави, право звертатись за захистом порушеного, оспорюваного або невизнаного права та законного інтересу держави надано прокурору з метою захисту цих прав та інтересів держави за умови зазначення прокурором необхідності захисту цих інтересів, підстав для звернення саме прокурора та зазначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Між тим надання процесуальним законом права різним органам державної влади звертатись із позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних інтересів держави в одних і тих самих правовідносинах, не може змінювати при цьому порядок обчислення строку позовної давності: визначення початку та перебігу строку позовної давності, адже визначений скаржником (пункт 11) "гнучкий" порядок обчислення строку позовної давності та визначення початку перебігу цього строку у спірних правовідносинах тим самим надає державі переваги, порушує принцип рівності форм власності.

26. Поряд з викладеним Суд вважає за необхідне додати наступне.

Держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на час звернення Прокурором до суду з позовом у цій справі) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, визначені у статті 29 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення Прокурора з позовом, до 15.12.2017).

Позовна давність має вираховуватись із моменту, коли особа, право якої порушено, дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Оскільки до спірних відносин мають застосовуватися положення щодо загальної позовної давності у три роки з часу, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей строк розпочав свій перебіг 22.07.2007, коли була проведена реєстрація права власності на спірне майно за Відповідачем 2, та сплинув до звернення Прокурора 15.06.2017 до суду з цим позовом.

При цьому апеляційний господарський суд обґрунтовано зауважив на можливості Позивача довідатися про порушення свого права з моменту реєстрації за Відповідачем 2 права власності на спірне майно у 2007 році з огляду на обов'язок Позивача управляти державним майном (стаття 10 Закону України "Про Фонд державного майна України"), а також з огляду повноваження та обов'язки Позивача щодо забезпечення формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, функції Позивача як розпорядника цього реєстру (стаття 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", стаття 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Отже держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Суд звертається до правових позицій Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 (провадження № 12-62гс18).

27. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

28. Висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про існування підстав для відмови у задоволені позовних вимог через пропуск строку позовної давності зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених у справі обставин справи.

29. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

30. Дійшовши викладеного висновку, Суд покладає судові витрати за подання касаційної скарги на Прокурора.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 922/2058/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак