1.1. У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі - Гостомельська селищна рада) і Приватного підприємства "Мегаполісбуд" (далі - ПП "Мегаполісбуд") про:

- визнання незаконним і скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", згідно з яким передано у власність ОСОБА_8 - земельну ділянку в АДРЕСА_4, площею 0,1 га; ОСОБА_7 - земельну ділянку в АДРЕСА_2, площею 0,1 га; ОСОБА_6 - земельну ділянку в АДРЕСА_3, площею 0,1 га; ОСОБА_5 - земельну ділянку в АДРЕСА_1, площею 0,1 га;

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України із чужого незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" земельних ділянок загальною площею 0,4 га, кадастрові номери НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4, цільове призначення - для введення лісового господарства.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 21, 323, 324, 328, 388, 393 Цивільного кодексу України, статей 12, 116, 122, 149, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, положення Лісового кодексу України (3852-12) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) обґрунтовано тим, що Гостомельська селищна рада оскаржуваним рішенням і діями щодо безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, які належать до території національного природного парку, порушила інтереси держави і вимоги природоохоронного законодавства, здійснивши поза межами своїх повноважень передачу у приватну власність земель природно - заповідного фонду України.

1.3. У відзиві на позовну заяву Гостомельська селищна рада просила відмовити у її задоволенні, наголошуючи на порушенні прокурором строків звернення до суду, що з огляду на положення частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові. Крім того, прокурор не довів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки та приналежності спірних земельних ділянок до земель природно - заповідного фонду. Селищна рада також наголосила, що Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" не є державним лісогосподарським підприємством і будь - яких рішень щодо передачі спірних територій у власність або користування цього підприємства немає.

1.4. У травні 2017 року Гостомельська селищна рада також подала заяву про застосування позовної давності, акцентуючи, що прокуратурі про оскаржуване рішення було відомо із жовтня 2010 року, у зв'язку з чим просила на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовити у задоволенні позову.

У свою чергу Кабінет Міністрів України просив поновити строк для звернення до суду, зазначаючи, що про порушення прав держави позивачеві стало відомо із позову прокурора.

1.5. У листопаді 2017 року прокурор подав до суду заяву, в якій просив на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у зв'язку із тим, що цей спір не підлягає розгляду у господарському суді внаслідок продажу спірної земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_10

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2017 відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", згідно з яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність третім особам, дійшов висновку, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, які ґрунтуються на правовстановлюючих документах.

При цьому суд установив, що станом на час звернення прокурора із позовом власником спірних земельних ділянок був відповідач - ПП "Мегаполісбуд", проте на час розгляду справи судом власником спірних земельних ділянок став громадянин ОСОБА_9, а отже вимога прокурора про витребування земельних ділянок спрямована до неналежного відповідача і не підлягає задоволенню.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 рішення Господарського суду Київської області від 28.11.2017 скасовано повністю. Прийнято нове рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову немає з огляду на відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, а отже немає і підстав для застосування позовної давності у цій справі.

Разом із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення місцевого суду через його прийняття із порушенням норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не залучив ОСОБА_9 як третю особу, яка є власником земельних ділянок, про витребування яких прокурором заявлено позов.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 28.11.2017 і постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018, перший заступник прокурора Київської області просить судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вважаючи висновки судів такими, що не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

3.2. Так, прокурор наголошує, що позов аргументовано перевищенням Гостомельською селищною радою повноважень, визначених законом, і порушенням вимог статей 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , статей 33, 56, 57 Лісового кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" під час прийняття оскаржуваного рішення від 21.10.2010 № 1449-56-V, згідно з яким у приватну власність безоплатно було передано земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення, розташовані за межами населеного пункту Гостомель без їх вилучення у постійного землекористувача та зміни цільового призначення, що за змістом статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та статей 152, 153 Земельного кодексу України свідчить про наявність правових підстав для визнання цього рішення недійсним.

Проте суди попередніх інстанцій, на думку заявника касаційної скарги, не досліджували питання правомірності прийняття Гостомельською селищною радою Київської області оскаржуваного рішення і дійшли помилкових висновків, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, які ґрунтуються на правовстановлюючих документах, без урахування правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 911/3285/14 і від 30.09.2015 у справі № 3-353гс15.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Мегаполісбуд" наголосило на прийнятті Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення у межах своїх повноважень, зазначило про недоведеність позивачем наявності підстав для скасування цього рішення, а також акцентувало на зміні власника спірних земельних ділянок на підставі договорів купівлі - продажу.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора і представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" затверджено ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_4; затверджено ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_2; затверджено ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_3; затверджено ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення Гостомельської селищної ради передано безоплатно у приватну власність фізичних осіб земельні ділянки площею по 0,1000 га кожному для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у селищі Гостомель, а саме: громадянам ОСОБА_8 по АДРЕСА_4; ОСОБА_7 по АДРЕСА_2; ОСОБА_6 по АДРЕСА_1; ОСОБА_5 по АДРЕСА_3.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що як убачається з інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі цього рішення Гостомельської селищної ради було видано державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_8 (серії НОМЕР_5 від 02.11.2010, кадастровий номер НОМЕР_4); ОСОБА_7 (серії НОМЕР_8 від 02.11.2010, кадастровий номер НОМЕР_3); ОСОБА_6 (серії НОМЕР_7 від 02.11.2010, кадастровий номер НОМЕР_2); ОСОБА_5 (серії НОМЕР_6 від 02.11.2010, кадастровий номер НОМЕР_1).

4.4. Суди також установили, що згідно з інформаційними довідками із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1 станом на час звернення прокурора із позовом до суду (13.05.2017) належали на праві власності ПП "Мегаполісбуд".

4.5. Разом із цим, як убачається із матеріалів справи, 17.05.2017 і 23.05.2017 між ПП "Мегаполісбуд" і громадянином ОСОБА_9 було укладено договори купівлі - продажу спірних земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1 та зареєстровано право власності на ці земельні ділянки.

4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора до Гостомельської селищної ради та ПП "Мегаполісбуд" про визнання незаконним і скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", згідно з яким безоплатно передано у власність громадян ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 спірні земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4, і витребування цих земельних ділянок із незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

4.7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V, дійшов висновку, що спірне рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, які ґрунтуються на правовстановлюючих документах, вимоги про визнання недійсними яких прокурором не заявлено.

Водночас, як убачається із аналізу положень статей 12, 116, 122 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26, статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у їх сукупності, прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов'язані із реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб.

За змістом статей 152, 155 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Ураховуючи викладене, підстави відмови прокурору у задоволенні позову в частині визнання незаконним і скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" є такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.

4.8. Разом із цим, як убачається зі змісту оспорюваного рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V та установлено судами, земельні ділянки на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування передано у приватну власність фізичним особам ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

4.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 № 911/4111/16 викладено висновок про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло у результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

4.10. З огляду на те, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", згідно з яким земельні ділянки передано у власність фізичним особам ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб, а предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначених фізичних осіб.

4.11. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про витребування на підставі статті 388 Цивільного кодексу України із незаконного володіння ПП "Мегаполісбуд" спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій установили, що на момент звернення прокурора з позовом до суду (13.05.2017) земельні ділянки були зареєстровані на праві власності за ПП "Мегаполісбуд".

Водночас на підставі договорів купівлі - продажу, укладених 17.05.2017 і 23.05.2017 між ПП "Мегаполісбуд" і громадянином ОСОБА_9, право приватної власності на спірні земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_9

Отже, власником земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі, є фізична особа ОСОБА_9

4.12. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання позову - 13.05.2017) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 21 цього Кодексу сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

За змістом наведеної норми сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу (у зазначеній редакції), за змістом пунктів 1, 6 частини 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, і справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

4.13. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , згідно з яким Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у редакції цього Закону касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) у редакції, чинній на час розгляду справи у касаційному порядку, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

Разом із цим відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом та укладення договорів купівлі - продажу земельних ділянок від 17.05.2017 і 23.05.2017), зміст якої кореспондує положенням частини 1 статті 19 цього Кодексу у редакції, чинній на час розгляду справи у касаційному порядку, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір матиме приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16.

4.14. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час перегляду судового рішення в апеляційному та касаційному порядку) господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4.15. Ураховуючи викладене, а також беруче до уваги встановлені судами обставини стосовно того, що оспорюване у справі рішення Гостомельської селищної ради від 21.10.2010 № 1449-56-V, на підставі якого право приватної власності на земельні ділянки, які є предметом спору, виникло у фізичних осіб ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, при цьому власником спірних земельних ділянок, про витребування яких прокурором заявлено вимогу до ПП "Мегаполісбуд", є фізична особа ОСОБА_9, колегія суддів убачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій і закриття провадження у справі № 911/1453/17.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.