на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 (судді: Діброва Г. І., Головей В. М., Богатир К. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 (суддя Погребна К. Ф.) у справі № 916/2860/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради

до Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Біляївської районної державної адміністрації,

про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 691 670,82 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У листопаді 2017 року заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець" (далі - РСК "Придністровець") збитків у виді упущеної вигоди у сумі 691 670,82 грн, завданих державним інтересам через користування водними об'єктами без укладання відповідного договору оренди.

1.2. Позов із посиланням, зокрема, на положення статей 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, Закону України "Про аквакультуру" (5293-17) обґрунтовано тим, що відповідач на підставі договору оренди землі від 02.08.2005 користується земельною ділянкою загальною площею 491,05 га для рибогосподарських потреб без укладення відповідного договору оренди водних об'єктів, що призводить до ненадходження відповідних коштів до місцевого бюджету.

1.3. У відзиві на позовну заяву РСК "Придністровець" просив відмовити у її задоволенні через необґрунтованість і безпідставність вимог прокурора, наголошуючи, що відповідач не вчиняв жодних неправомірних дій щодо водних об'єктів, зазначених у позовній заяві, та не завдавав будь - якої шкоди.

Відповідач акцентував, що у 2016 році за зверненням РСК "Придністровець" Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації надано дозвіл на спецводокористування терміном на 5 років до 22.06.2022, виготовлено паспорти рибогосподарських технологічних водойм. При цьому зі змісту листа Одеської обласної державної адміністрації до прокуратури від 05.10.2017 № 6235/02-38/04/6199 убачається, що заходів щодо спонукання РСК "Придністровець" до укладення договору оренди водних об'єктів обласна державна адміністрація не вживала, відповідного проекту договору відповідачеві надано не було.

РСК "Придністровець" також зазначив про неправомірність визначення прокурором суми збитків, розрахунок якої здійснено за період із липня 2013 року, без урахування пропуску позовної давності на 1 рік та 6 місяців. Факту завдання збитків, а також їх суми прокурором і позивачами, на думку відповідача, належними доказами не доведено.

Відповідач також наголосив, що рибогосподарські технологічні водойми, якими користується РСК "Придністровець" та які перебувають на його балансі, є штучно створеними кооперативом водоймами спеціального технологічного призначення, які наповнюються штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв.

1.4. У відповіді на відзив Одеська обласна рада просила задовольнити позов, зазначаючи про невідповідність дійсності доводів відповідача про те, що його не було повідомлено про намір укласти додаткову угоду до діючого договору відповідно до закону, оскільки як убачається із листа Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 30.06.2017 № 1658/03-12/22/1223, РСК "Придністровець" було попереджено про необхідність суб'єктам аквакультури, які до 01.07.2013 використовували водні об'єкти на підставі договорів оренди землі без укладення договорів оренди водного об'єкта або на підставі договору оренди водного об'єкта без укладення договору оренди землі, забезпечити комплексність використання складових водного об'єкта шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів відповідно до закону.

Прокурор, на думку позивача, правомірно обґрунтовує вимоги тим, що у порушення положень чинного законодавства договору оренди водних об'єктів із розпорядником земель, на яких вони розташовані, не укладено, тобто водні об'єкти фактично використовуються без правових підстав, що призводить до ненадходження коштів до бюджету.

Не погодився позивач і з доводами відповідача щодо пропуску позовної давності.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 позов задоволено повністю, стягнуто з РСК "Придністровець" на користь Одеської обласної державної адміністрації збитки у сумі 691 670,82 грн.

Суд першої інстанції установив, що у відповідача немає документів на використання водного простору, а відповідно до Водного кодексу України (213/95-ВР) правовою підставою для користування водними об'єктами є договір оренди зазначених водних об'єктів, за який нараховується плата як за воду, так і за земельну ділянку під водою, у зв'язку з чим визнано обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача збитків у виді упущеної вигоди у сумі 691 670,82 грн.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з РСК "Придністровець" на користь Одеської обласної державної адміністрації збитки у сумі 493 181,01 грн. Відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у сумі 198 489,81 грн.

Суд апеляційної інстанції на підставі статей 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків за користування водним об'єктом без укладення відповідного договору.

Водночас установивши, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про пропуск позовної давності, з урахуванням положень статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, оскільки нарахування збитків охоплює період у понад три роки, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 493 181,01 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Господарський суд Одеської області помилково не залучив до участі у справі Біляївську районну державну адміністрацію, на той час як спірне рішення суду може вплинути на її права та обов'язки, у зв'язку з чим Біляївську районну державну адміністрацію ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, РСК "Придністровець" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, акцентуючи на порушенні судами норм матеріального права.

3.2. Скаржник наголошує, що 02.08.2005 між ним і Біляївською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 562,75 га, у тому числі під штучними ставками, господарськими будівлями і дворами, болотом, гідротехнічними спорудами (дамбами) на території Маяківської сільської ради і на території Біляївської міської ради. За змістом пункту 5 цього договору земельну ділянку надано в оренду із комплексом ставків з вирощування зарибку та з вирощування товарної продукції. 20.03.2009 між сторонами договору підписано додаткову угоду, яку зареєстровано у передбаченому законом порядку, щодо зміни площі земельної ділянки і визначено її у розмірі 491,05 га.

Земельну ділянку РСК "Придністровець" надано за рахунок земель, які раніше перебували у користуванні Колективного рибосільськогосподарського підприємства "Придністровець", а комплекс ставків перебував і перебуває на балансі РСК "Придністровець".

Отже, скаржник наголошує, що оскільки РСК "Придністровець" було укладено договір оренди землі зі ставками і комплексом прудів, відповідач використовував землю на правових підставах, не вчиняв самовільного захоплення об'єкта, що не взято судами до уваги.

3.3. РСК "Придністровець" зазначає, що Закон України "Про аквакультуру" (5293-17) набрав чинності з 01.07.2013 та змінив усталений підхід до процедури надання водних об'єктів у користування на умовах оренди.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Зміна чи розірвання діючих договорів, укладених до 01.07.2013, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України можливе лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте суди першої та апеляційної інстанції зазначеного до уваги не взяли.

3.4. Крім того, скаржник вважає, що прокурор і позивачі всупереч вимогам частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України не довели належними доказами вжиття ними заходів щодо оформлення правовідносин із використання водного об'єкта і недопущення настання обставин щодо недоотримання доходів від використання водного об'єкта, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

3.5. Суди, на думку заявника касаційної скарги, також безпідставно не взяли до уваги, що як зазначив у судовому засіданні представник Одеської обласної державної адміністрації, яка є розпорядником спірного водного об'єкта, такий водний об'єкт в обласній державній адміністрації не обліковується і протягом дії договору оренди землі, укладеного з РСК "Придністровець", тобто з 2005 року, Одеська обласна державна адміністрація не зверталася до РСК "Придністровець" із пропозицією або вимогою щодо укладення договору оренди водного об'єкта, розташованого на орендованій відповідачем земельній ділянці.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Одеська обласна державна адміністрація заперечуючи проти її задоволення, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, наголошуючи, що як правильно установили суди і не заперечував відповідач, договору між Одеською обласною державною адміністрацією і РСК "Придністровець" щодо надання у користування відповідачеві водного об'єкта укладено не було, РСК "Придністровець" користується цим об'єктом за відсутності документів на використання водного простору.

Крім того, Одеська обласна державна адміністрація наголосила, що РСК "Придністровець" не довів суду, що не з його вини не було укладено договір оренди спірного водного об'єкта, натомість зі змісту листа Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 30.06.2017 № 1658/03-12/22/1223, в якому відповідачеві повідомлено про необхідність забезпечення комплексного використання складових водного об'єкта шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів згідно із законом, убачається, що саме РСК "Придністровець" ухилявся від укладення відповідного договору оренди водного об'єкта.

3.7. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, акцентуючи на порушенні РСК "Придністровець" прав позивачів через відсутність оформлених у встановленому порядку відповідних господарських відносин з Одеською обласною державною адміністрацією, а саме укладеного договору оренди водного об'єкта, яким відповідач фактично користується у порушення положень статті 51 Водного кодексу України, статті 11 Закону України "Про аквакультуру", внаслідок чого до обласного бюджету не надходять відповідні кошти (упущена вигода).

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 02.08.2005 між Біляївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та РСК "Придністровець" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку водно-болотного фонду, розташовану за межами с. Маяки Біляївського району Одеської області.

За змістом пункту 2 цього договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 562,75 га, у тому числі на території Маяківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 533,00 га: під штучними ставками - 467,14 га, під господарськими будівлями і дворами - 0,54 га, під болотом, вкритим очеретом - 47,40 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 17,92 га, а також на території Біляївської міської ради земельну ділянку загальною площею 29,75 га, у тому числі: під штучними ставками - 26,98 га, під болотом, вкритим очеретом - 1,70 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 1,07 га, за рахунок земель, які раніше перебували у користуванні Колективного рибосільськогосподарського підприємства "Придністровець".

Відповідно до пункту 14 договору земельну ділянку передано для рибогосподарських потреб.

Договір зареєстровано в Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у книгу записів реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 07.04.2006 № 04.06.516.00006.

20.03.2009 між Біляївською районною державною адміністрацією та РСК "Придністровець" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02.08.2005 (реєстрація від 07.04.2006), згідно з якою внесено зміни до пункту 2 договору оренди землі щодо загальної площі земельної ділянки, яку визначено у розмірі 491,05 га, а також внесено зміни до пунктів 9 і 11 договору щодо розміру і порядку внесення орендної плати (том 1, а.с. 35).

Суди попередніх інстанцій також установили, що як убачається із наявних у матеріалах справи паспортів водних об'єктів, переданих за договором оренди відповідачеві, РСК "Придністровець" фактично користується водними об'єктами загальною площею (площа водного дзеркала) 493,6499 га, розташованими на орендованій земельній ділянці.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради про стягнення з РСК "Придністровець" на підставі статей 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, Закону України "Про аквакультуру" (5293-17) збитків у виді упущеної вигоди у сумі 691 670,82 грн, завданих державним інтересам через використання відповідачем водних об'єктів без укладання відповідного договору оренди.

4.4. За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, яку визначено підставою позову, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 цього Кодексу шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Отже, аналіз зазначених правових норм, наведених у Цивільному і Земельному кодексах України (2768-14) дає підстави стверджувати, що відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 цього Кодексу).

4.5. Водночас, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) .

4.6. За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України (435-15) для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, за наявності встановлених обставин щодо використання відповідачем майна (у цьому випадку водного об'єкта) без достатніх правових підстав, а також у разі безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати у зв'язку із таким використанням до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

4.7. Зазначену правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 і від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

4.8. Як установлено судами попередніх інстанцій згідно з договором оренди землі від 02.08.2005 (зареєстрованим 07.04.2006), укладеним між Біляївською районною державною адміністрацією та РСК "Придністровець" (з урахуванням додаткової угоди від 20.03.2009), об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 491,05 га, у тому числі: на території Маяківської сільської ради під штучними ставками - 395,44 га, під господарськими спорудами і дворами - 0,54 га, під болотом, вкритим очеретом - 47,40 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 17,92 га, а також земельна ділянка загальною площею 29,75 га у тому числі: під штучними ставками - 26,98 га, під болотом, вкритим очеретом - 1,70 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 1,07 га на території Біляївської міської ради, за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні Колективного рибосільськогосподарського підприємства "Придністровець".

За змістом пункту 5 цього договору земельну ділянку передано в оренду з комплексом прудів.

При цьому умовами договору (з урахуванням додаткової угоди від 20.03.2009) сторонами визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у визначеному розмірі за 1 га фізичної площі - 491,05 га в рік.

Водночас договір оренди від 02.08.2005 (реєстрація 07.04.2006) не містить застережень щодо визначення розміру орендної плати саме за користування виключно земельними ділянками без урахуванням користування переданими за цим договором ставками, болотом і гідротехнічними спорудами.

4.9. Отже, з урахуванням установлених судами обставин щодо укладення між РСК "Придністровець" і Біляївською районною державною адміністрацією договору оренди землі від 02.08.2005 (реєстрація від 07.04.2006), за умовами якого у користування відповідача передано саме земельні ділянки під штучними ставками, болотом, вкритим очеретом, гідротехнічними спорудами (дамбами) за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні Колективного рибосільськогосподарського підприємства "Придністровець" (пункт 2 договору), а також передачі земельної ділянки в оренду із комплексом прудів (пункт 5 договору), факту неправомірного (збереження) майна однією особою за рахунок іншої за відсутності правової підстави, як це передбачено положеннями статей 1212 - 214 Цивільного кодексу України (435-15) , не доведено.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини 1, 3 статті 311 цього Кодексу).

5.3. Дійшовши висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків (упущеної вигоди орендної плати за користування водними об'єктами) за відсутності правової підстави, що визначено прокурором як підстава для стягнення відповідних коштів, суди першої та апеляційної інстанцій не застосували положення статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, якими урегульовано питання повернення майна, збереженого набувачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), які підлягали застосуванню під час вирішення спору про стягнення відповідних коштів. Натомість установивши обставини щодо користування відповідачем водними об'єктами, переданими йому на підставі договору оренди землі від 02.08.2005 (реєстрація від 07.04.2006), суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідних коштів за позовом прокурора.

5.4. Ураховуючи викладене, судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову і з ухваленням нового рішення про відмову у позові повністю.

8. Розподіл судових витрат

За змістом статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у зв'язку з чим судовий збір, сплачений РСК "Придністровець" за подання апеляційної та касаційної скарги, підлягає стягненню з прокурора і позивачів пропорційно.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Рибосільськогосподарського кооперативу "Придністровець" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 і рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 у справі № 916/2860/17 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеської обласної ради про стягнення з РСК "Придністровець" збитків у виді упущеної вигоди у сумі 691 670,82 грн у повному обсязі.

4. Стягнути сплачений Рибосільськогосподарським кооперативом "Придністровець" судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг пропорційно з прокуратури Одеської області у сумі 12 104,27 грн, Одеської обласної державної адміністрації у сумі 12 104,27 грн та Одеської обласної ради у сумі 12 104,27 грн.