1.1. У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - ТОВ "Карпатигаз") і Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Техпроект" (далі - ТОВ НВФ "Техпроект") про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотним порушенням відповідачами умов спірного договору.

1.2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування" (за договором -сторона 2 ), і ТОВ НВФ "Техпроект" (за договором - сторона 1) 24.03.2004 укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, до якого згідно з додатковими угодами було внесено зміни та доповнення. Згідно з додатковою угодою від 20.02.2014 № 8 сторони залучили до договору та включили до складу сторін договору ТОВ "Карпатигаз" (за договором - сторона 3).

Позивач зазначив про істотне порушення відповідачами умов договору, а саме неповне внесення внесків за договором, невиконання ними Програми робіт, яка є додатком до договору.

Крім того, позивач проаналізував наявні аукціонні свідоцтва за січень-лютий 2015 року, зіставив ціни реалізації відповідачем природного газу із граничним рівнем ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за аналогічний період, і дійшов висновку, що реалізація відповідачем природного газу здійснювалася за заниженими цінами, які не відповідають меті спільної діяльності, що призвело, на думку позивача, до недоотримання доходу у січні на суму 209 540,00 грн.

1.3. ТОВ НВФ "Техпроект" у відзиві на позовну заяву просило залишити її без задоволення, наголошуючи, що не порушувало зобов'язань з інвестування за договором і про інвестувало роботи на суму 56 535 000,00 грн. При цьому згідно з Програмою робіт у межах спільної діяльності за договором роботи, зазначені у загальному переліку, повинні бути виконані сторонами спільної діяльності до 2019 року включно, тому строк їх виконання ще не настав.

1.4. ТОВ "Карпатигаз" у відзиві на позовну заяву також просить відмовити у її задоволенні, акцентуючи на необґрунтованості та безпідставності вимог позивача про розірвання договору згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, отриманні позивачем прибутку від спільної діяльності, чого ПАТ "Укргазвидобування" не заперечує і не спростовує, а також наголошуючи на дотриманні відповідачами умов договору.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.2. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018, відмовлено ПАТ "Укргазвидобування" у задоволенні позову про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493.

Суди дійшли висновку про недоведеність позовних вимог щодо розірвання договору та про наявність підстав для його розірвання згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Укргазвидобування" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що відповідачами допущено істотне порушення умов договору, яке завдало позивачеві шкоди та значною мірою позбавило того, на що позивач розраховував при укладенні договору. Так, суди не взяли до уваги доводів позивача про те, що ТОВ НВФ "Техпроект" не внесло, а ТОВ "Карпатигаз" не у повному обсязі внесло грошові кошти для фінансування Програми робіт, яка є додатком до додаткової угоди від 17.04.2014 № 9 до договору. ТОВ "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності не вчинено дій, передбачених договором та чинним законодавством, спрямованих на досягнення мети спільної діяльності, зокрема щодо організації виконання Програми робіт і вжиття заходів із забезпечення виконання ТОВ НВФ "Техпроект" зобов'язань з фінансування робіт.

При цьому скаржник зазначив про залишення судами поза увагою доводів позивача щодо продажу ТОВ "Карпатигаз" природного газу, видобутого у межах спільної діяльності за ціною, нижчою з, встановлену рішенням Комітету управління спільною діяльністю, що завдало шкоди позивачеві.

Заявник касаційної скарги вважає висновки судів про відмову у задоволенні позову необґрунтованими, а також акцентує, що за змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору. Тобто розірвання договору є однією із форм відповідальності за порушення зобов'язань, а різниця між тим, на що розраховував позивач, передаючи у спільну діяльність право користування своїми свердловинами і тим, що у дійсності він зміг отримати станом на день звернення до суду у зв'язку із порушенням відповідачами взятих на себе зобов'язань, є очевидною та істотною.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Карпатигаз", заперечуючи проти її задоволення, наголосило на правомірності висновків судів та необґрунтованості доводів, викладених у касаційній скарзі, зазначаючи, що матеріали справи не містять доказів того, на що саме розраховував позивач, укладаючи спірний договір від 24.03.2004 № 493, натомість є докази отримання позивачем прибутку, який значно перевищує суму його внеску у спільну діяльність.

З урахуванням того, що сторони договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 не погоджували суми прибутку, яку позивач нібито недоотримав, установити факт понесення позивачем збитків, а також те, чи дійсно істотною є різниця між очікуваним і отриманим, неможливо. Натомість матеріали справи містять докази сплати ТОВ "Карпатигаз" 4 920 00,00 грн у рахунок виконання свого обов'язку щодо фінансування спільної діяльності. При цьому умовами спірного договору передбачено обов'язок відповідачів щодо фінансування спільної діяльності, проте у жодному пункті цього договору не зазначено про покладення на ТОВ "Карпатигаз" обов'язку зі здійснення капітального ремонту свердловин.

Щодо доводів скаржника стосовно ціни реалізації газу ТОВ "Карпатигаз" зазначило, що за з висновком експертів від 27.11.2017 ціна реалізації газу, за якими ТОВ "Карпатигаз" - оператор спільної діяльності за спірним договором здійснювало продаж природного газу у січні-лютому 2015 року, відповідають ринковим цінам.

ТОВ "Карпатигаз" зауважило, що зазначені обставини спростовують твердження позивача про істотне порушення умов спірного договору та наявність підстав для застосування положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 24.03.2004 між ТОВ НВФ "Техпроект" (далі - сторона 1) і Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування" (далі - сторона 2) укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, за умовами якого сторони зобов'язалися об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну і виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища;

- за змістом пункту 2.1 цього договору його виконання здійснюється сторонами згідно з Програмами спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк і є невід'ємними частинами договору. Проект Програм спільної діяльності готуються Стороною 1;

- згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору вкладом ТОВ НВФ "Техпроект" у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться відповідно до Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання програм, а вкладом позивача - право користування майном згідно з додатком № 1 до договору, оцінка якого проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) ;

- сторони договору підписували додаткові угоди, згідно з якими у тому числі, вносили зміни до переліку свердловин, переданих у спільну інвестиційну діяльність, розміру вкладу ТОВ НВФ "Техпроект" і переліку робіт, які воно мало виконати за договором;

- 20.02.2014 між ТОВ НВФ "Техпроект" (сторона 1), ПАТ "Укргазвидобування" (сторона 2) і ТОВ "Карпатигаз" (сторона 3) укладено додаткову угоду № 8, згідно з якою сторона 1 і сторона 2 вирішили залучити до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору, та включити до складу сторін договору сторону 3. За змістом цієї угоди сторони домовилися викласти умови договору у такій редакції: пункт 2.1 "Виконання цього договору здійснюється сторонами згідно з Програмами спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк. Проекти Програм спільної діяльності готуються ТОВ "Карпатигаз"; пункт 3.1 "Вкладами ТОВ "Карпатигаз" і ТОВ НВФ "Техпроект" у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм. ТОВ "Карпатигаз" вносить свій вклад до 31.12.2015"; пункт 4.1 "Для координації спільних дій сторін, загального керівництва спільною діяльністю та вирішення її найважливіших питань сторони створюють Комітет управління спільною діяльністю, до складу якого входять два представника ТОВ НВФ "Техпроект", два представника позивача та два представника ТОВ "Карпатигаз". Кожному представнику належить 1 (один) голос"; пункт 5.2.2 "Сторони зобов'язалися нести витрати та здійснювати своєчасне фінансування операцій, які передбачені договором та Програмами спільної діяльності. З цією метою ТОВ "Карпатигаз" перераховує на окремий рахунок спільної діяльності грошові кошти в обсягах та в терміни, що визначаються договором та Програмами спільної діяльності, у якості вкладу в спільну діяльність"; пункт 7.1 "Внески сторін у спільну діяльність, а також створене та придбане в процесі спільної діяльності майно є спільною частковою власністю сторін з наступним визначенням часток: ТОВ НВФ "Техпроект" - 40 %; ПАТ "Укргазвидобування" - 50 %; ТОВ "Карпатигаз" - 10 %".

- до зазначеної додаткової угоди сторонами підписано Програму робіт, в якій визначено суму капітальних вкладень - 145 423 000,00 грн.

- 17.04.2014 сторони підписали додаткову угоду № 9 до договору, згідно з якою змінили пункт 1.1. договору та виклали його у такій редакції: "За цим договором сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою: стабілізації видобутку вуглеводнів на свердловинах № 1 Чкалівського родовища, №№ 29, 36, 55 Волохівського родовища, №№ 6, 17, 56 Ульянівського родовища, № 1 Південно-Граковського блоку Борисівського родовища, №№23, 64, 69 Мелихівського родовища, №№31, 106, 109, 117, 119, 130, 133 Березівського родовища, № №52, 111 Степового родовища, №№4, 22 Левенцівського родовита, №№71, 107 Юліївського родовища, № 50 Скворцівського родовища; - капітального ремонту свердловин № 1 Чкалівського родовища, № 29, 36, 55 Волохівського родовища, № 6, 17, 56 Ульянівського родовища, № 1 Південно-Граковського блоку Борисівського родовища, № № 23, 64, 69 Мелихівського родовища, № № 31, 106, 109, 117, 119, 130, 133 Березівського родовища, № № 52, 111 Степового родовища, № № 4, 22 Левенцівського родовища, № 71, 107 Юліївського родовища, № 50 Скворцівського родовища; - підготовки та впровадження програм, спрямованих на підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; видобутку та реалізації видобутих вуглеводнів; - отримання прибутку в інтересах сторін. Сторони домовилися прийняти до виконання нову Програму робіт у рамках спільної діяльності, яка визначена додатком № 3 до додаткової угоди № 9, що є її невід'ємною частиною (пункт 2 додаткової угоди № 9).

- 17.04.2014 сторони підписали Програму робіт у рамках спільної діяльності до договору від 24.03.2004 № 493 (додаток № 3 до додаткової угоди № 9), в якій визначили найменування робіт, їх орієнтовну вартість, відповідального за виконання і термін виконання, в якій передбачено капітальні вкладення ТОВ "Карпатигаз" і ТОВ НВФ "Техпроект" у сумі 88 888 000,00 грн (період 2011 - 2019 роки).

4.3. Предметом позову у справі є вимога ПАТ "Укргазвидобування" про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням відповідачами умов спірного договору, а саме неповним внесення внесків за договором, невиконанням Програми робіт, яка є додатком до договору, а також реалізацією ТОВ "Карпатигаз" природного газу за заниженими цінами, які не відповідають меті спільної діяльності, що призвело, на думку позивача, до недоотримання доходу у сумі 209 540,00 грн.

4.4. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (435-15) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 628 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Визначення інвестицій наведено у статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність": інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що у Програмі робіт, підписаній із додатковою угодою № 9 (додаток № 3 до додаткової угоди від 17.04.2014 № 9), передбачено капітальні вкладення відповідачів у сумі 88 888 000,00 грн (період 2011 - 2019 роки).

За умовами договору та згідно з Програмою робіт, підписаною із додатковою угодою № 9 (додаток № 3 до додаткової угоди № 9), ТОВ "Карпатигаз" мало внести 8 888 800,00 грн, а ТОВ НВФ "Техпроект"- 35 555 200,00 грн. Зазначений розмір внесків, як установлено судами під час розгляду справи, підтверджено і висновком експерта у цій справі.

Суди також установили, що із матеріалів справи убачається, а сторони не заперечують, що ТОВ НВФ "Техпроект" протягом 2011 - 2012 років внесло грошові кошти у сумі 56 534 987,05 грн, а ТОВ "Карпатигаз" протягом 2015 року - 4 920 000,00 грн, що також убачається і з висновку експерта у цій справі. Отже, суди попередніх інстанції установили, що сума внесків, які недовнесло ТОВ "Карпатигаз" становить 3 968 800,00 грн.

При цьому, зважаючи на умови договору, з урахуванням додаткових угод до нього та Програм робіт суди установили часткове виконання ТОВ НВФ "Техпроект" свого обв'язку із внесення внесків.

Разом із цим, як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 8, ТОВ "Карпатигаз" мало внести свій вклад до 31.12.2015.

Пунктом 3.3 договору (у редакції додаткової угоди № 4) передбачено, що внесення вкладів сторін може здійснюватися поступово з урахуванням технічного стану свердловин, вимог проектів розробки родовищ і технологічних параметрів роботи свердловин, а згідно з пунктом 9.2 договір укладено до 31.12.2021.

За змістом пункту 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 8) виконання цього договору здійснюється сторонами згідно з Програмами спільної діяльності, які затверджуються сторонами на певний строк. Проекти Програм спільної діяльності готуються ТОВ "Карпатигаз".

Програма робіт, підписана 17.04.2014 із додатковою угодою № 9, містить відомості щодо кожного виду робіт на свердловинах ПАТ "Укргазвидобування", про суму фінансування, відповідальну сторону і термін виконання - 2013 - 2015 роки, а також передбачає, що капітальні вкладення при цьому мають бути внесені протягом 2011 - 2019 років.

4.6. Як установлено судами, а також підтверджено матеріалами справи, у період з січня по лютий 2015 року ТОВ "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності укладало біржові угоди з продажу природного газу.

Позивач у позовній заяві як на підставу для розірвання договору послався на здійснення ТОВ "Карпатигаз" продажу природного газу за заниженими цінами, які не відповідають меті спільної діяльності, що призвело, на думку позивача, до недоотримання доходу у січні на суму 209 540,00 грн.

Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, згідно з висновком експерта (від 28.11.2017 № 3429/17-45/3544/17-53) ціни реалізації, за якими ТОВ "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності за договором від 24.03.2004 № 493 здійснювало продаж природного газу в січні-лютому 2015 року, відповідають ринковим цінам.

При цьому позивачем не надано доказів, що протягом січня - лютого 2015 року ціна на природний газ була вищою за ціни, за якими газ був реалізований ТОВ "Карпатигаз", а отже факт реалізації ТОВ "Карпатигаз" протягом січня - лютого 2015 року природного газу за заниженими цінами не підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

4.7. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) . Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України (436-15) .

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За змістом пункту 9.3 договору сторони можуть у будь-який час припинити дію договору на підставі взаємної згоди, зокрема (але не виключно) у разі, якщо сторони прийдуть до висновку про недоцільність його продовження у зв'язку зі збитковістю спільної діяльності.

Натомість, як установили суди попередніх інстанції, спірний договір не містить умов про дострокове розірвання в односторонньому порядку чи дострокове припинення його дії.

4.8. За змістом статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не установили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 із підстав, заявлених у позові, та свідчили би про істотність порушення відповідачами умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій також з'ясували, що сам лише факт невнесення відповідачем фінансування у повному обсязі не може бути підставою для розірвання спірного договору, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок такого невнесення позивачеві завдано шкоди і воно є саме тим істотним порушенням, через яке позивач позбавився можливості отримати те, на що розраховував під час укладення спірного договору. При цьому, як установили суди, позивач не довів наявності істотної різниці між тим, на що він мав право розраховувати, укладаючи договір, і тим, що у дійсності він зміг отримати, а також наскільки позивач позбавлений того, на що він розраховував.

4.10. Беручи до уваги наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 із заявлених ним мотивів, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.