ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Товариство),

представник позивача - Поліщук Ю.В. - адвокат (посвідчення від 07.07.2017 НОМЕР_1),

відповідач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" (далі - Банк),

представники відповідача: Кобець І.В. - адвокат (посвідчення від 18.05.2017 НОМЕР_2);

Гриб Ю.М. - адвокат (посвідчення від 01.11.2016 НОМЕР_3),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно - західна залізниця" (далі - Об'єднання),

представник третьої особи - Алексенко В.Ю. - адвокат (посвідчення від 08.12.2006 НОМЕР_4),

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2018

(суддя Чинчин О.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018

(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В. і Тищенко О.В.)

у справі № 910/2969/18

за позовом Товариства

до Банку

про визнання недійсними умов договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об'єднання.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсними умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано таким:

- 29.12.2011 Банком і Об'єднанням було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3764/2-1 (далі - Кредитний договір);

- відповідно до Порядку погодження залучення державними підприємствами, в тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 №809 (809-2011-п) (далі - Порядок, затверджений постановою КМУ №809), та Порядку погодження здійснення державними підприємствами, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, залучення кредитних ресурсів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011 №64 (далі - Порядок, затверджений наказом Мінінфраструктури № 64), державне територіально - галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" отримало погодження від Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) та Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури), однак, всупереч отриманим погодженням, у Кредитному договорі строк користування кредитними коштами встановлений менший, ніж 3 роки, що є додатковим навантаженням на боржника. Договором про внесення змін та доповнень від 28.09.2012 №20-3389/2-1 (далі - Договір №20-3389/2-1) змінено пункти 3.5, 3.8, а Договором про внесення змін від 29.12.2011 №20-3781/2-1 (далі - Договір №20-3781/2-1) розділ 3 доповнено пунктом 3.9, проте вказані зміни не погоджені Мінфіном та Мінінфраструктури;

- тому слід визнати недійсними: пункт 2.2 Кредитного договору; пункти 3.5, 3.8 Кредитного договору в редакції Договору №20-3389/2-1; пункт 3.9 Кредитного договору в редакції Договору №20-3781/2-1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018, у позові відмовлено.

Рішення і постанову мотивовано пропущенням позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати відповідні рішення та постанову попередніх судових інстанцій, задовольнивши позов, а судові витрати покласти на відповідача. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі, суди:

- на порушення статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) необґрунтовано застосували до позовних вимог Товариства позовну давність;

- на порушення статей 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) неналежно дослідили наявні у справі докази та безпідставно застосували позовну давність й відмовили в позові.

Крім того, суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Товариства про оголошення перерви в судовому засіданні 26.09.2018, мотивоване розглядом у господарському суді іншої справи № 910/15453/17, який має значення і для розгляду даної справи № 910/2969/18.

У відзиві на касаційну скаргу Банк зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті судами за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для їх скасування, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 - без змін.

Від Об'єднання відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді даної справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- Банком і Об'єднанням (як позичальником) було укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 дол. США, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором;

- сторонами при укладенні Кредитного договору погоджено предмет, умови кредитування, обов'язки, права і відповідальність сторін;

- Мінфіном надано ДАЗТ "Укрзалізниця" письмове погодження (від 29.12.2011) на здійснення довгострокових внутрішніх запозичень Об'єднанням шляхом укладення кредитних договорів, зокрема з Банком; сума кредитів - 91,25 млн.дол.США, строк користування кредитними коштами - 3 роки; відсоткова ставка - 11,0% річних; комісійні платежі відсутні; забезпечення - застава майнових прав; мета - виконання програми капітальних інвестицій та перекредитування діючих запозичень, - за умови, якщо не будуть перевищені відповідні показники фінансового плану підприємства на 2011 рік;

- крім того, Мінінфраструктури у листі від 27.12.2011 на адресу Укрзалізниці, Об'єднання зазначило, що: воно (Міністерство) розглянуло листи Укрзалізниці щодо погодження умов залучення Об'єднанням довгострокових кредитних ресурсів (відновлювальна кредитна лінія); залучення планується здійснити шляхом укладання кредитних договорів, зокрема з Банком, на загальну суму 91,25 млн.дол. США на таких умовах: термін користування кредитом - 3 роки; відсоткова ставка - 11,0% річних; комісійні платежі відсутні; забезпечення виконання - майнові права; цільове призначення кредиту - виконання програми капітальних інвестицій. Відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ №809, назване Міністерство погодило Об'єднанню зазначені умови залучення кредиту; водночас з метою захисту інтересів державного підприємства рекомендовано при укладенні кредитного договору пункт 3.9 виключити, у пункті 5.5 зменшити розмір штрафу;

- зі змісту відповідних листів Мінфіну і Мінінфраструктури вбачається, що названими центральними органами виконавчої влади було погоджено укладення Кредитного договору на умовах трирічного строку користування кредитом та без комісійних платежів;

- відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору дата остаточного повернення усіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014; тоді як Кредитний договір укладено 29.12.2011, що є менше за трирічний строк користування кредитними коштами, погоджений уповноваженими на це органами;

- з урахуванням викладеного та положень статей 203, 215 ЦК України і ГПК України (1798-12) вимоги позивача у частині визнання недійсним пункту 2.2 Кредитного договору є обґрунтованими;

- поряд з тим Договором № 20-3781/2-1 до Кредитного договору розділ 3 останнього доповнено пунктом 3.9 такого змісту: "Позичальник зобов'язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у Банку у розмірі не менше 300000000 грн. У разі порушення (невиконання) Позичальником з будь - яких підстав зобов'язань, передбачених цим пунктом, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 20000 грн. за кожен випадок невиконання. Сплата штрафу не звільняє Позичальника від належного виконання зобов'язань за цим Договором";

- згідно з Договором №20-3389/2-1 до Кредитного договору пункти 3.5 і 3.8 останнього викладено в такій редакції:

пункт 3.5: "Сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості (згідно встановленого пріоритету - зверху вниз):

- на погашення прострочених до сплати понад 31 день проценти за користування кредитом;

- на погашення простроченої до сплати понад 31 день суми комісійної винагороди;

- на погашення прострочених до сплати не більше ніж на 31 день процентів за користування кредитом;

- на погашення простроченої до сплати не більше ніж 31 день суми комісійної винагороди;

- на погашення простроченої до сплати суми кредиту;

- сплата нарахованих процентів за користування кредитом;

- сплата нарахованої комісійної винагороди;

- сплата суми кредиту;

- сплата неустойки (пені, штрафів)

Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, Позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості Позичальника за цим Договором. Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості";

пункт 3.8: "З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань Позичальника по погашенню кредиту/ плати за кредит та неустойки Позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручає Банку за умови настання строків виконання грошових зобов'язань за цим договором від імені та за рахунок Позичальника здійснювати договірне списання коштів в сумі заборгованості за кредитом, платою за кредитом та неустойкою, з поточного рахунку №26008601002256, або з будь-яких рахунків, які відкрито Позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких рахунків, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк та направити на погашення заборгованості перед Банком за цим договором (на відповідні рахунки обліку Банком зазначеної заборгованості). У разі відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку Позичальника у валюті заборгованості. Позичальник доручає Банку від імені та за рахунок Позичальника:

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків в іншій іноземній валюті, які відкрито Позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких рахунків в іноземній валюті, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк в сумі еквівалентній сумі заборгованості, по курсу Банку на день списання, та здійснити продаж/обмін відповідної іноземної валюти, що була списана на іноземну валюту заборгованості за курсом Банку на день здійснення операції. Кошти, отримані в результаті здійснення операції з продажу/обміну іноземної валюти, зарахувати на рахунок, відкритий Позичальнику у валюті заборгованості у Банку, код Банку 300012.

- здійснити списання коштів з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито Позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких рахунків у національній валюті, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк, у сумі еквівалентній сумі заборгованості, по курсу Банку на день списання, та здійснити купівлю іноземної валюти в сумі заборгованості, за курсом Банку на день здійснення операції. Кошти отримані в результаті здійснення операції з купівлі іноземної валюти зарахувати на рахунок, відкритий Позичальнику у валюті заборгованості у Банку, код Банку 300012. При купівлі іноземної валюти Позичальник доручає Банку, а Банк зобов'язується утримати суму відповідно до чинного законодавства та умов Договору банківського рахунку №20-2/592 від 26.12.2011 p.

Позичальник доручає Банку за здійснення операції з купівлі, обміну та продажу валюти списати кошти в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку за здійснення відповідної операції з поточного рахунку в національній валюті Позичальника №26009601002255, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у Банку, код Банку 300012, або з будь-яких поточних рахунків в національній валюті, які відкрито Позичальником у ПАТ Промінвестбанк. У випадку відсутності коштів для оплати комісійної винагороди на зазначених рахунках, Позичальник доручає Банку здійснити списання коштів з рахунків в іноземній валюті, відкритих у Банку, код Банку 300012, або відкритих у ПАТ Промінвестбанк в еквіваленті суми комісійної винагороди Банку по курсу Банку на день списання та здійснити продаж/обмін іноземної валюти за курсом Банку на день здійснення операції.

Передбачене цим пунктом договірне списання здійснюється банком у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України";

- відповідно до пункту 6.9 Кредитного договору всі зміни та доповнення до цього договору щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту, виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом, обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань вносяться за погодженням Мінінфраструктури та Мінфіну у письмовій формі; набувають чинності з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та є невід'ємними частинами цього договору;

- згідно з пунктом 7 Порядку зміни до кредитного договору (договору позики), договору поруки або договору про надання гарантії, а також до умов розміщення облігацій підприємства щодо мети, обсягу і строку залучення кредиту (позики), виду забезпечення виконання зобов'язань, плати за користування кредитом (позикою), обов'язків, прав та відповідальності сторін, а також реструктуризації боргових зобов'язань за кредитами (позиками) підлягають погодженню з Мінфіном або уповноваженим органом відповідно до цього Порядку шляхом подання техніко-економічного обґрунтування необхідності внесення таких змін або здійснення реструктуризації;

- у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б отримання погодження Мінінфраструктури та Мінфіну на внесення змін до Кредитного договору шляхом укладення відповідних договорів;

- доводи відповідача не спростовують невідповідності пункту 3.8 Кредитного договору в редакції Договору №20-3389/2-1 погодженій сторонами умові щодо відсутності комісійних платежів, яка не передбачала виключень щодо здійснення валютнообмінних операцій;

- відтак з урахуванням статей 203, 215 ЦК України позовні вимоги в частині визнання недійсними пунктів 3.5, 3.8 Кредитного договору в редакції Договору № 20-3389/2-1, пункту 3.9 Кредитного договору в редакції Договору №20-3781/2-1 є обґрунтованими;

- відповідачем подано суду заяву про застосування позовної давності;

- Кредитний договір та Договір №20-3781/2-1 були укладені 29.12.2011, а Договір №20-3389/2-1 - 28.09.2012. Отже, днем початку перебігу позовної давності слід вважати 29.12.2011 (дата укладення Кредитного договору та Договору №20-3781/2-1) і 28.09.2012 (дата укладення Договору №20-3389/2-1);

- Товариство (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічно акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 (200-2014-п) "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

- статут Товариства затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (735-2015-п) ;

- 21.10.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Товариства;

- згідно з названою постановою Кабінету Міністрів України Товариство утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття; до таких підприємств належить і Об'єднання;

- Товариство є правонаступником прав і обов'язків Об'єднання, яке (Об'єднання) є стороною в Кредитному договорі, а тому Товариство (позивач) як правонаступник було обізнане щодо наявності Кредитного договору та договорів про внесення змін і доповнень до нього з моменту його укладення;

- з листів Мінфіну від 29.12.2011 і Мінінфраструктури від 27.12.2011 вбачається, що вони були адресовані Укрзалізниці, ДАЗТ "Укрзалізниця", правонаступником якого також є позивач;

- тому судами не приймаються доводи позивача про те, що йому стало відомо про укладення Кредитного договору і договорів про внесення змін і доповнень до нього лише з моменту утворення Товариства;

- у заяві Товариства від 18.04.2018 йдеться про поважність причин пропуску позовної давності, але без наведення обставин щодо такої поважності;

- з моменту укладення 29.12.2011 Кредитного договору і до 2017 року позичальником (Об'єднанням, а з 2015 року - Товариством) виконувалися зобов'язання за Кредитним договором щодо внесення кредитних платежів та сплати процентів, нарахованих за кредитом;

- звернення Товариства до суду з позовом у даній справі відбулося лише після звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником його зобов'язань за Кредитним договором; розрахунок суми боргу наявний в матеріалах справи;

- позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском загальної позовної давності.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваних умов (пунктів) Кредитного договору та інших договорів про внесення змін до нього.

Попередні судові інстанції з огляду на положення статей 203, 215 ЦК України, Порядку, затвердженого постановою КМУ №809, Порядку, затвердженого наказом Мінінфраструктури № 64, дійшли не заперечуваного й учасниками справи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Водночас у задоволенні останніх відмовлено через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі.

Відповідно до положень ЦК України (435-15) :

- позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256);

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257);

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261);

- заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262);

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини третя - п'ята статті 267).

Попередніми судовими інстанціями у даній справі встановлено, що звернення з позовом у даній справі відбулося після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, і, за відсутності доказів поважності причин пропущення позовної давності, зроблено висновок про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами 083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Доводами касаційної скарги наведене не спростовується. Так, скаржником зазначається, що "до моменту офіційного створення ПАТ "Укрзалізниця" Позивач, з незалежних від нього обставин, був позбавлений права на звернення до суду за захистом свого порушеного права до 21.10.2015", і в оскаржуваних судових рішеннях "не вірно встановлено початок перебігу строку позовної давності, що призвело до помилкових висновків та необґрунтованої відмови у позові".

Дані доводи Касаційним господарським судом не приймаються, оскільки:

- судами встановлено і скаржником не заперечується, що Товариство є правонаступником прав і обов'язків Об'єднання, а останнє було стороною в Кредитному договорі;

- таким чином, у зобов'язанні, що виникло з Кредитного договору, відбулася заміна сторони (з Об'єднання на Товариство);

- як прямо передбачено статтею 262 ЦК України, заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Це законодавче положення має універсальний характер і застосовується також у випадках реорганізації юридичних осіб;

- відтак попередні судові інстанції правомірно дійшли висновку про те, що перебіг позовної давності розпочався з дат укладення Кредитного договору, Договору №20-3781/2-1 і Договору №20-3389/2-1 і, відповідно, сплив на час подання позову зі справи.

Не можуть бути прийняті й доводи скаржника стосовно необґрунтованості, на його думку, відмови апеляційного господарського суду в задоволенні клопотання Товариства про оголошення перерви в судовому засіданні 26.09.2018, обґрунтоване посиланням на судовий розгляд іншої справи - № 910/15453/17. Зі змісту судових рішень, прийнятих у цій останній та в даній справі №910/2969/18, вбачається, що фактичні обставини у відповідних справах є відмінними, зокрема, у першій з них не заявлялося у встановленому порядку про застосування наслідків пропущення позовної давності. Тому правовий висновок суду у справі № 910/15453/17 не мав визначального характеру для розгляду даної справи №910/2969/18.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених приписів ЦК України (435-15) .

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 910/2969/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов