1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - ДП "Покровкатеплоенерго") про стягнення заборгованості у розмірі 677 826,34 грн, з яких 464 070,96 грн пені, 24 381,63 грн - 3 % річних, 189 373,75 грн інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на неналежне виконання ДП "Покровкатеплоенерго" КП "Дніпротеплоенерго" умов договору купівлі-продажу природного газу № 1107/15-БО-3 від 27.11.2014 в частині своєчасної оплати за поставлений газ. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 у справі № 904/1619/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 у справі № 904/1619/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавцем та Дочірнім підприємством "Покровкатеплоенерго" - покупцем 27.11.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1107/15-БО-3 (далі - договір);

- відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору;

- згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями;

- відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1 177,00 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених в графіку, що міститься в договорі;

- згідно із пунктом 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця;

- пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 100,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу;

- в подальшому пункт 5.2 договору щодо встановлення ціни викладався в іншій редакції додатковими угодами;

- відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

- на виконання умов договору ПАТ "НАК "НАфтогаз України" у період з січня 2015 року по грудень 2015 року поставив ДП "Покровкатеплоенерго" природний газ на загальну суму 5 157 774,25 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015;

- ДП "Покровкатеплоенерго" поставлений у спірний період природний газ оплатив з порушенням визначених у пункті 6.1 договору строків. Остаточна оплата за спожитий газ здійснена ДП "Покровкатеплоенерго" 29.12.2015;

- оскільки зобов'язання з оплати природного газу ДП "Покровкатеплоенерго" виконував із порушенням встановлених договором строків оплати, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нарахувало ДП "Покровкатеплоенерго" 464 070,96 грн пені, 24 381,63 грн - 3 % річних, 189 373,75 грн інфляційних втрат.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість за поставлений природний газ погашено ДП "Покровкатеплоенерго" у повному обсязі станом на 29.12.2015, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , отже неустойка, (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з 30.11.2016 в силу прямого припису наведеного Закону. При цьому місцевий суд зазначив, що Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2018, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять доказів включення Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" до реєстру підприємств та організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

4.2. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

4.3. У відповідності з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.4. Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору № 1107/15-БО-3 від 27.11.2014 протягом 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а Дочірнього підприємства "Покровкатеплоенерго" прийняло природний газ на загальну суму 5 157 774,25 грн, яку було сплачено відповідачем із порушенням встановлених договором строків, а повний розрахунок за отриманий за цим договором природний газ відповідачем було проведено лише 29.12.2015. У зв'язку з цим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

4.6. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

4.7. Відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

4.8. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

4.9. Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

4.10. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

4.11. Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

4.12. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

4.13. Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4.14. З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4.15. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 № 904/11325/16, від 06.09.2018 № 925/106/18.

4.16. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.17. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.19. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.20. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.