ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/60/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

(суддя - Грица Ю.І.)

від 19.04.2018

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Марко Р.І., судді: Желік М.Б., Костів Т.С.)

від 09.07.2018

у справі № 904/60/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк",

Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") та Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - ПАТ "Прикарпаттяобленерго") про солідарне стягнення коштів в сумі 441 540, 86 грн, зокрема 6% річних в розмірі 147 287, 67 грн та інфляційних втрат в розмірі 294 253, 19 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилалось на те, що ПАТ "Прикарпаттяобленерго" не сплатило грошових коштів за векселем № 7033646200567 у строк, що настав 18.04.2018.

1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2018 матеріали справи №904/60/18 надіслано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2018 у позові відмовлено.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини справи:

- ВАТ "Прикарпаттяобленерго" емітовано простий вексель № 7033646200567 на суму 1 000 000 грн зі строком платежу "по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року". За даним векселем ВАТ "Прикарпаттяобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Прикарпаттяобленерго", зобов'язалося заплатити проти цього векселя Українському кредитному банку, правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк"; ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є держателем простого векселя № 7033646200567 від 04.05.2000.

- із спірного векселя вбачається й те, що він був індосований із застереженням "Без обороту на мене", а новий векселедержатель - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" погодився прийняти вексель за наявності такого застереження. Зробивши таке застереження, індосант (ПАТ "Акцент-Банк") звільнив себе від відповідальності у разі несплати за цим векселем основним боржником векселедавцем простого векселя (ПАТ "Прикарпаттяобленерго");

- відповідно до резолютивної частини рішення від 08.02.2018 у справі № 904/9104/15, в частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк" Господарським судом Дніпропетровської області відмовлено, а ПАТ "Прикарпаттяобленерго" визнано належним платником за векселем № 7033646200567;

- з огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо ПАТ "Акцент-Банк".

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 6% з ПАТ "Прикарпаттяобленерго", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки пред'явлення векселя до платежу не було вчинено, протест у неплатежі не був здійснений, нарахування відсотків повинно бути розпочате із дня набрання рішенням суду у справі № 904/9104/15 законної сили до дня фактичної оплати. Оскільки, відповідачем вексель оплачений повністю 26.02.2018, підстави для нарахування відсотків відсутні.

2.5. Щодо вимоги про стягнення втрат від інфляції господарськими судами зазначено, що оскільки спірні правовідносин щодо стягнення заборгованості за спірним векселем врегульовані вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних нарахувань у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, то відсутні підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2018 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій не надано належної правої оцінки тій обставині, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зверталось до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з листом від 09.04.2015 з вимогою про оплату векселів, а тому розрахунок 6% річних, який починається з дня наступного після кінцевої дати оплати за векселем - 18.04.2015, є обґрунтованим;

-судами попередніх інстанцій помилково не застосовано до спірних правовідносин статтю 625 Цивільного кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Акцент-Банк" просило відмовити в її задоволенні. При цьому товариство зазначило, що вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що постановлені об'єктивно та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Акцент-Банк" та ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про солідарне стягнення коштів в сумі 441 540, 86 грн, зокрема 6% річних в розмірі 147 287, 67 грн та інфляційних втрат в розмірі 294 253, 19 грн у зв'язку з несплатою грошових коштів за векселем № 7033646200567 у строк, що настав 18.04.2018 (наступний день після кінцевої дати оплати за векселем, визначеної у вимозі про оплату векселя, що направлена поштою листом від 09.04.2015 № 26-2586/1.2-15).

4.2. В частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк" судами попередніх інстанцій встановлено, що зі спірного векселя вбачається, що він був індосований із застереженням "Без обороту на мене", а новий векселедержатель (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") погодився прийняти вексель за наявності такого застереження. Зробивши таке застереження, індосант (ПАТ "Акцент-Банк") звільнив себе від відповідальності у разі несплати за цим векселем основним боржником векселедавцем простого векселя (ПАТ "Прикарпаттяобленерго"). Також судами попередніх інстанцій враховано, що відповідно до резолютивної частини рішення від 08.02.2018 у справі № 904/9104/15 про стягнення суми основного боргу за векселем, в частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк" Господарським судом Дніпропетровської області з наведених підстав відмовлено, а ПАТ "Прикарпаттяобленерго" визнано належним платником за векселем № 7033646200567. З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк".

Такі висновки судів попередніх інстанцій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі не спростовуються і судом касаційної інстанції враховуються як такі, що зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

4.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 6% річних в розмірі 147 287, 67 грн з ПАТ "Прикарпаттяобленерго", суди попередніх інстанцій виходили з того, що лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 09.04.2015 № 26-2586/1.2-15 засвідчує факт направлення на юридичну адресу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" лише копії простого векселя №7033646200567, а тому не можна дійти висновку, що вексель пред'являвся до оплати у встановленому законодавством порядку.

4.4. Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

4.5. Відповідно до Закону України від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (826-14) Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

4.6. Згідно зі статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:

1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3. зазначення строку платежу;

4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

6. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

4.7. Статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

4.8. У статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі закріплено, що до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

4.9. Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 09.04.2015 № 26-2586/1.2-15 ПАТ "Прикарпаттяобленерго" було повідомлено, що вексель №7033646200567, емітований ВАТ "Прикарпаттяобленерго", знаходиться у власності ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у зв'язку з чим запропоновано оплатити вказаний цінний папір у строк до 12-00 години 17 квітня 2015 року. При цьому, ПАТ "Прикарпаттяобленерго" попереджено, що у разі несплати векселів по ним буде вчинено протест у несплаті. Направлення вказаного листа на адресу ПАТ "Прикарпаттяобленерго" підтверджується, долученими до матеріалів справи, фіскальним чеком підприємства зв'язку від 10.04.2015 та описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв'язку.

При дослідженні зазначеного вище документу та опису вкладення у цінний лист з повідомленням про вручення місцевим господарським судом встановлено, що зазначений лист було надіслано із додатками, а саме із копіями простих векселів, у тому числі простого векселя №7033646200567.

4.11. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний вексель у встановленому законодавством порядку не пред'являвся до оплати. При цьому інших доказів, які б засвідчили пред'явлення оригінала векселя до оплати у встановленому місці та у визначений строк, вчинення протесту векселя нотаріусом, доказів ухилення ПАТ "Прикарпаттяобленерго" від пред'явлення для огляду голові правління або іншим повноваженим представникам оригіналу векселя, не представлено.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 6% річних в розмірі 147 287, 67 грн з ПАТ "Прикарпаттяобленерго".

4.12. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 у справі № 904/9104/15 задоволено позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення основного боргу за спірним векселем в частині, яка не була сплачена на момент прийняття рішення. Дата складання зазначеного повного судового рішення - 09.02.2018. З врахуванням приписів статей 241, 256 ГПК України, рішення суду у справі № 904/9104/15 набрало законної сили 02.03.2018. Рішення суду виконане повністю. Станом на 26.02.2018 ПАТ "Прикарпаттяобленерго" вексель оплачений повністю.

4.13. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 294 253, 19 грн, колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

Отже, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17).

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.

4.14. Інші доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" колегією суддів відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення,

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2018 у справі № 904/60/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач