У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця Богуш Максима Дмитровича, в якій керуючись статтею 1212 Цивільного кодексу України просило стягнути отримані без достатньої правової підстави кошти в сумі 582999,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13 січня 2017 року позивач почав здійснювати платежі на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою банку. Однак, зазначений в призначенні платежу договір позивач з відповідачем так і не уклав, жодних грошових зобов'язань перед відповідачем позивач не має, а відтак, перерахування на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 582999,10 грн в якості оплати за послуги програмування згідно договору б/н від 03.01.2017 є помилковим.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 у справі №922/318/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 у справі №922/318/18 залишено без змін.

Приймаючи рішення суди виходили з того, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості, тобто укладення між сторонами у даній справі усного договору.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що грошові кошти в розмірі 582999,10 грн не можуть бути витребувані у відповідача на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень вказаної статті.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній сказі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 року у справі №922/318/18 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови заявник касаційної скарги зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позиції судів не відповідають вимогам закону, а саме статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України

Згідно з доводами касаційної скарги, судами не повно встановлені обставини, які мають значення для справи та неправильно оцінені докази надані сторонами, доводи щодо умов укладення усного договору були проігноровані судами.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Фізична особа-підприємець Богуш Максим Дмитрович надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2018 у справі №922/318/18 залишити без змін з огляду безпідставності та необґрунтованості доводів касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої ст. 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме, що Богуш Максим Дмитрович виконував певну роботу в ТОВ "Ентенсо Україна", яку "Patron Empowerment" LLC оплачувало, як контрагент ТОВ "Ентенсо Україна".

Так, 03 січня 2017 року ТОВ "Ентенсо Україна" складено проект договору про надання послуг/виконання робіт із програмування та передано відповідачу для узгодження та підписання. Згідно пояснень сторін підписаний письмовий договір між сторонами відсутній.

Судами встановлено, що з початку 2017 року по вересень 2017 року Богуш М.Д. працював над проектом, замовником за яким був "Patron Empowerment" LLC в особі власника (засновника) ОСОБА_5. Протягом цього періоду його трудова функція полягала в розробці та програмуванні інтерфейсу для користувачів інтернет-додатків мовою JavaScript. Під час роботи Богуш М.Д. і отримав грошові кошти у розмірі 582999,10 грн.

На протязі січня-жовтня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентенсо Україна" було перераховано на рахунок Фізичної особи - підприємця Богуша Максима Дмитровича грошові кошти в загальному розмірі 582999,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. У графі призначення платежу у платіжним дорученнях зазначено: "оплата за послуги програмування згідно Договору б/н від 03.01.2017."

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи показаннями свідків, оформленими відповідними заявами посвідченими нотаріально, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та заявою самого відповідача; листом власника (засновника) "Patron Empowerment" LLC з додатками ОСОБА_5, оформленого нотаріально за законодавством США; висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи №9546 від 20.04.2018, проведеної Харківським НДІ судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14, також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Встановивши доведеність матеріалами справи факту надання (виконання) відповідачем послуг (роботи) в розробці та програмуванні інтерфейсу для користувачів інтернет-додатків мовою JavaScript, системність та регулярність оплат за які здійснював позивач, а також те, що вказані оплати проводились протягом тривалого часу; обізнаність позивача щодо реквізитів відповідача та зазначення в платіжних дорученнях призначення платежу "оплата за послуги програмування" суди попередніх інстанцій дійшли висновку про фактичне існування між сторонами правовідносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановивши наявність між сторонами двосторонніх зобов'язань щодо надання послуг з програмування, зважаючи на вчинення сторонами дій на їх виконання, місцевий та апеляційний господарські суди з огляду на предмет та підстави позову обґрунтовано дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 582999,10 грн як безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо неповноти встановлених обставин, які мають значення для справи та неправильну оцінку наданих сторонами доказів не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки обставин справи та доказів із встановленням фактичних обставин справи, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України та відхиляються судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.