1. 21.07.2017 Керівник Маневицької місцевої прокуратури Волинської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Позивач) подав позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - Відповідач 1) № 3-453/21-15-СГ від 03.11.2015 про затвердження проекту землеустрою (далі - Наказ 1) щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Маневицької селищної ради, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі - Земельна ділянка 1); витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлан-Ком" (далі - Відповідач 2) Земельної ділянки 1 на користь держави в особі Відповідача 1.

2. Позовна заява мотивована істотним порушенням вимог законодавства при виділенні ОСОБА_4 за оскаржуваним Наказом 1 Земельної ділянки 1, оскільки Наказ 1 виданий без розробленого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо виділення Земельної ділянки 1 ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства. Також Прокурор додав, що оскарження Наказу 1 є ефективним способом захисту у цьому спорі, враховуючи, що ОСОБА_4 на підставі Наказу 1 21.01.2016 приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію права приватної власності на Земельну ділянку 1, у подальшому фізична особа ОСОБА_4 відчужила Земельну ділянку 1 фізичній особі ОСОБА_5, який, в свою чергу за протоколом загальних зборів учасників № 1 від 23.08.2015 та за актом № 27 від 30.10.2016 передав цю ділянку до статутного капіталу Відповідача 2, а тому ці дії з відчуження Земельної ділянки 1 свідчать про відсутність у ОСОБА_4 наміру обробляти Земельну ділянку 1 і про прагнення цієї особи відчужити Земельну ділянку 1 юридичній особі, яка у такий спосіб прагнула обійти встановлений Земельним кодексом України (2768-14) мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення. При цьому Прокурор наголосив, що до 01.01.2018 земельним законодавством встановлена заборона щодо набуття у власність юридичними особами земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за будь-якими цивільно-правовими угодами. Крім цього Прокурор вказав, що Земельна ділянка 1 всупереч вимогам законодавства надана без розроблення агрохімічного паспорту (який містить відомості щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами), надання якого є обов'язковим для затвердження проекту землеустрою. Через викладені порушення Прокурор вказує про безпідставне набуття та збереження Відповідачем 2 Земельної ділянки 1, оскільки він не є її добросовісним набувачем з огляду на те, що посадові особи Відповідача 2 мали знати про дію мораторію на обіг земель сільськогосподарського призначення та про неможливість юридичними особами набувати право власності на ці земельні ділянки, на те, що участь єдиного засновника Відповідача 2 свідчить про спрямовану волю на набуття ним права власності на Земельну ділянку 1 на час, коли вона навіть ще не була виділена згідно з Наказом 1. Участь у справі Прокурора обґрунтована порушенням Відповідачем 1 інтересів держави, оскільки вказана особа всупереч вимогам законодавства розпорядилась згідно з Наказом 1 Земельною ділянкою 1, а Позивач не вжив відповідних заходів попри скерований йому лист із вимогою повідомити про вжиті заходи із метою визнання незаконним Наказу 1.

3. 21.07.2017 Прокурор в інтересах держави в особі Позивача у справах № 903/593/17 та № 903/592/17 подав позовні заяви про визнання незаконними та скасування наказів Відповідача 1 № 3-232/21-15-СГ від 20.10.2015 та № 3-1677/15-16-СГ від 11.05.2016 про затвердження проектів землеустрою (далі - Наказ 2 та Наказ 3 відповідно) щодо відведення земельних ділянок площею 2 га кожна у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на території Маневицької селищної ради, кадастрові номери НОМЕР_2 (далі - Земельна ділянка 2) і НОМЕР_3 (далі - Земельна ділянка 3) відповідно; витребування у Відповідача 2 на користь держави в особі Відповідача 1 Земельних ділянок № 2 і № 3.

4. Позовні заяви мотивовані підставами, що є аналогічними підставам, наведеним в позовній заяві Прокурора у справі № 903/594/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 16.08.2017 Господарський суд Волинської області ухвалив об'єднати справи № 903/593/17, № 903/592/17 та № 903/594/17 в одну справу з присвоєнням справі номеру 903/594/17.

6. 30.08.2017 Господарський суд Волинської області вирішив у задоволені позову відмовити.

7. Рішення мотивоване тим, що земельні ділянки площею 2 га кожна, які перебували у власності ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 не підлягають під дію мораторію відповідно до норм підпункту "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їх цільове призначення "для ведення особистого селянського господарства", у зв'язку з чим суд відхилив заперечення Прокурора щодо незаконного продажу спірних земельних ділянок вказаними фізичними особами, так як законодавством встановлена тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок і зміну їх цільового призначення не на всі земельні ділянки, які перебувають у приватній власності громадян і юридичних осіб, а лише на їх окремі види, зазначені в підпунктах "а", "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) . При цьому суд зазначив про спростування доказами у справі тверджень Прокурора щодо відсутності проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок фізичним особам ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7, та відхилення протоколів допитів цих фізичних осіб, проведених у відповідних кримінальних провадженнях з підстав неналежності та недопустимості цих доказів на підтвердження обставин відсутності заяв цих осіб про виділення їм земельних ділянок, розробку проектної документації тощо. Відсутність підстав для задоволення вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів, а також необґрунтованість вимог Прокурора в цій частині виключає підстави для задоволення вимог Прокурора про витребування земельних ділянок у Відповідача 2 у власність держави шляхом скасування реєстрації права власності на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Заступник Генерального прокурора з рішенням суду першої інстанції не погодився та 29.08.2018 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

9. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 апеляційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

10. При цьому апеляційний суд встановив, що Прокуратурі Волинської області як прокуратурі вищого рівня, на яку згідно з наказом Генеральної прокуратури України № 6гн від 28.05.2015 покладені повноваження щодо апеляційого оскарження судових рішень, прийнятих по суті, було відомо про результати розгляду цієї справи, оскільки в листі Прокуратури Волинської області № 05-135вих. від 22.08.2018 за результатами вирішення питання про скарження рішенця у цій справі Прокурором складений висновок про відсутність підстав для подальшого його оскарження, з яким прокуратура області погодилась, а необізнаність Генеральної прокуратури України з приводу цієї справи, оскаржуваного рішення та вказаного висновку регіональної прокуратури не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

11. 16.10.2018 до апеляційного суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 30.08.2017 у цій справі відповідно до вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2018, в якій Заступник Генерального прокурора просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрити апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора.

12. Заява мотивована тим, що про оскаржуване судове рішення суду першої інстанції заявнику апеляційної скарги, який не брав участь у цій справі, стало відомо 23.08.2018 в ході проведеної силами апарату Генеральної прокуратури України перевірки за зверненням Волинської обласної ради щодо земельних ділянок, на яких, ймовірно, перебувають родовища бурштину, зокрема щодо земельних ділянок, розташованих на території Маневицької селищної ради. Заявник апеляційної скарги зазначив, що на виконання доручення від 15.08.2018, направленого на адресу прокуратури Волинської області, 22.08.2018 надано відповідь, у якій, серед іншого, зазначалось про пред'явлення Позивачем позовів, які у подальшому об'єднані в одне провадження, за результатами яких постановлене оскаржуване рішення у цій справі. При цьому апелянт додав, що місцевою та регіональною прокуратурами та Позивачем не вжито заходів щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, тому порушені інтереси держави у спірних правовідносинах залишились незахищеними, а за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Відповідача 1 під час передання у приватну власність земельних ділянок з покладами бурштину на території Маневицького району Волинської області площею понад 220 га здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, на яке може вплинути оскаржуване рішення суду першої інстанції. Також заявником апеляційної скарги зазначено, що Законом України "Про прокуратуру" не визначені джерела інформації, яка може свідчити про необхідність вжиття прокурором заходів представницького характеру.

13. 17.10.2018 Північно-Західний апеляційний господарський суд ухвалив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Волинської області від 30.08.2017 у справі № 903/594/17.

14. Апеляційний суд, пославшись на ліквідацію Рівненського апеляційного господарського суду, утворення Північно-Західного апеляційного господарського суду, оголошення 05.10.2018 в газеті "Голос України" про початок роботи цього суду та передачу до Північно-Західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Волинської області від 30.08.2017 у цій справі, виходив з того, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними згідно з ухвалою від 14.09.2018 з наведенням відповідних обґрунтувань. Інших підстав для поновлення строку в заяві від 27.09.2018 апелянт не навів, а відтак причини пропуску строку визнані апеляційним неповажними, через що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити.

15. При цьому апеляційний суд встановив, що в судовому засіданні 30.08.2017, коли ухвалювалось оскаржуване рішення, був присутній прокурор відділу Прокуратури Волинської області Климюк Н.В.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. 06.11.2018 Заступник Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2018, а справу передати до Північно-Західного апеляційного господарського суду для розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Апеляційний суд, на порушення конституційних норм та практики Європейського суду з прав людини обмежив Генеральну прокуратуру України у доступі до правосуддя.

18. Апеляційний суд не надав оцінку поважності причинам пропуску строку на апеляційне оскарження саме Генеральною прокуратурою України, яка не брала участі у цій справі та якій оскаржуване судове рішення першої інстанції не направлялось, через що апелянт не міг дізнатись про існування цього рішення, а також не надав оцінки об'єктивним обставинам, за яких Генеральна прокуратура України вирішувала питання щодо апеляційного оскарження рішення у цій справі, що наведені в заяві на усунення недоліків апеляційної скарги.

19. Генеральний прокурор та його заступники наділені правом на апеляційне оскарження незаконного, на їхню думку, судового рішення незалежно від існування цього права у підпорядкованих прокурорів, а тому строк на апеляційне оскарження має обчислюватись з моменту, коли про постановлення рішення судом першої інстанції стало відомо Генеральній прокуратурі України як особі, що подає апеляційну скаргу.

Позиція Відповідача 1, викладена у відзиві на касаційну скаргу

20. Визначені Заступником Генерального прокурора обставини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі не можуть бути прийняті судом до уваги як поважні, оскільки Прокуратурі Волинської області як прокуратурі вищого рівня, на яку наказом Генеральної прокуратури України № 6гн від 28.05.2015 покладені повноваження щодо апеляційного оскарження судових рішень, прийнятих по суті, було відомо про результати розгляду цієї справи, так як в листі Прокуратури Волинської області № 05-135вих. від 22.08.2018 за результатами вирішення питання про скарження рішенця у цій справі Прокурором складений висновок про відсутність підстав для подальшого його оскарження, з яким прокуратура області погодилась, а необізнаність Генеральної прокуратури з приводу цієї справи, оскаржуваного рішення та вказаного висновку регіональної прокуратури не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

21. Частиною третьою статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. У справі, що розглядається, Заступник Генерального прокурора подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку апеляційний суд відповідно до викладених вище процесуальних норм залишив без руху, визнавши наведені заявником апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, та надав апелянту строк для усунення недоліків.

23. За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України (1798-12) встановлено неможливість такого поновлення.

24. Частиною четвертою статті 260 ГПК України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

25. Відповідно до частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

Відповідно до пункту 8 наказу Генеральної прокуратури України № 6гн від 28.05.2015 "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" (далі - Наказ № 6гн), який був чинним на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та на час звернення Заступника Генерального прокурора із апеляційною скаргою на це рішення, прокурорам усіх рівнів наказано у межах компетенції забезпечувати своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В підпункті 8.1 Наказу № 6гн наказано дотримуватися визначених процесуальним законодавством строків подання скарг, заяв до суду, за наявності підстав подавати клопотання про їх поновлення, указуючи поважні причини їх пропуску. Ураховувати присічні строки, встановлені законодавством, для подачі скарг, заяв до суду.

Підпунктом 8.2. Наказу № 6гн наказано з метою забезпечення реагування на незаконні судові рішення, що зачіпають інтереси громадян і держави та постановлені без участі прокурора, постійно здійснювати моніторинг розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також отриманої від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформації з цього питання.

Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що визначена Законом України "Про прокуратуру" та Наказом № 6гн, порядок взаємодії органів прокуратури вищого рівня та підпорядкованих органів прокуратури, які разом становлять єдину систему, у тому числі з приводу представництва та захисту інтересів держави в суді, покликаний забезпечити своєчасне оскарження незаконного, на думку прокурора, судового рішення.

26. У справі, що розглядається, апеляційний суд, відмовляючи Заступнику Генерального прокурора у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції, виходив з висновку про неповажність визначених апелянтом, як в апеляційній скарзі, так і в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

При цьому апеляційний суд встановив обставини обізнаності органів прокуратури про ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції з моменту його ухвалення, оскільки в судовому засіданні 30.08.2017, коли ухвалювалось оскаржуване рішення, був присутній прокурор відділу Прокуратури Волинської області Климюк Н.В., а в листі прокуратури Волинської області № 05-135вих.18 від 22.08.2018, за результатами вирішення питання про оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 30.08.2017 у цій справі Маневицькою місцевою прокуратурою складений висновок про відсутність підстав для подальшого його оскарження, з яким прокуратура області погодилась.

27. Ці обставини в сукупності свідчать, що органи прокуратури, які становлять єдину систему, були обізнані про прийняття судом першої інстанції рішення про відмову в позові і не були позбавлені об'єктивної можливості його оскаржити, а навпаки дійшли висновку про відсутність підстав для оскарження. Обставини, за яких орган прокуратури вищого рівня дізнався про оскаржуване рішення та підстав його ухвалення, належать до питань внутрішньої організації взаємодії між органами прокуратори вищого та підпорядкованого рівня, однак не належать до питання доступу органів прокуратури до правосуддя.

28. При цьому Суд вважає за необхідне врахувати таке. В пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. ЄСПЛ визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015).

29. У зв'язку із викладеним Суд відхиляє твердження скаржника (пункт 17) про обмеження апеляційним судом доступу Генеральній прокуратурі України до правосуддя відмовою у відкритті апеляційного провадження, а також відхиляє аргументи скаржника (пункт 19) про обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту, коли про постановлення рішення судом першої інстанції стало відомо Генеральній прокуратурі України як особі, що подає апеляційну скаргу. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 18) про ненадання апеляційним судом оцінки поважності причинам пропуску строку на апеляційне оскарження саме Генеральною прокуратурою України з наведених вище підстав, а також як такі, що наведені без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України в чинній редакції суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.