здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Скорпіон" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2018 (суддя Боєва О. С.), додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2018 (суддя Боєва О. С.) і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (головуючий - Попков Д. О., судді: Радіонова О. О., Стойка О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех"

до Селянського (фермерського) господарства "Скорпіон"

про стягнення 425902,85 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інагротех" (далі - ТОВ "Інагротех", Товариство, Постачальник) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням заяви №06/06/1 від 06.06.2018 про зменшення позовних вимог) до Селянського (фермерського) господарства "Скорпіон" (далі - СФГ "Скорпіон", Покупець, боржник) про стягнення з відповідача 224577,66 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 04.05.2017 по 03.05.2018; 180201,60грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання більш як на 10 днів; 15942,74грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 16.10.2017 по 31.03.2018; 3% річних у сумі 5180,85грн., нарахованих за період з 16.10.2017 по 03.05.2018.

2. Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням Покупцем зобов'язання з оплати отриманого товару, поставленого Товариством за договором поставки товару №03/05-02 від 03.05.2017 (далі - договір поставки №03/05-02) та специфікацією №1 від 03.05.2017.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.07.2018 (з урахуванням додаткового рішення від 13.07.2018) позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ "Скорпіон" на користь ТОВ "Інагротех" 224577,66 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 180201,60 грн. штрафу, 13828,64 грн. інфляційної індексації, 3% річних в сумі 5180,85грн. та 6356,83 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення мотивоване положеннями статей 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 625, 629, 655, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 193, 222, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та статей 19, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з посиланням на які суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором поставки №03/05-02, а частковість задоволення позовних вимог обумовлена невірним розрахунком позивачем належної до стягнення суми інфляційних втрат. При цьому відхиляючи твердження боржника про його неодноразове (подвійне) притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення шляхом стягнення процентів, 3% річних, пені та штрафу, суд зазначив, що проценти є платою за користування товарним кредитом, а не штрафними санкціями, так само як і нарахування 3% річних та втрат від інфляції, тоді як штраф та пеня також не є подвійною відповідальністю за одне правопорушення, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе пеню і штраф як форми її сплати.

5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 рішення від 04.07.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 126067,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 16.10.2017 по 03.05.2018 на підставі пункту 4.3 договору поставки №03/05-02 та прийнято нове рішення про відмову в цій частині позову. В решті рішення залишено без змін.

6. Постанова мотивована положеннями статей 536, 549, 625, 694 ЦК України та статей 13, 14, 74, 269, 277 ГПК України, з урахуванням яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення подвійного розміру відсотків за користування товарним кредитом, які нараховуються за кожен день прострочення грошового зобов'язання з оплати товару, оскільки встановлення процентів як форми плати за неправомірну поведінку, на думку суду, не узгоджується з положеннями статті 536 ЦК України, однак у повній мірі кореспондується з частиною 3 статті 549 цього Кодексу, тобто природа стягуваних на підставі пункту 4.3. договору поставки №03/05-02 нарахувань є тотожною з нарахуванням пені, передбаченої пунктом 6.2 цього договору, тоді як фактичне запровадження подвійної пені за одне й те ж саме порушення у вигляді прострочення виконання грошового зобов'язання суперечить приписам статті 61 Конституції України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014 по справі №11/5026/1925/2012.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням і додатковим рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, СФГ "Скорпіон" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 61 Конституції України та статей 549, 625, 694 ЦК України, наголошуючи на тому, що як відсотки за товарним кредитом, так і 3% річних є відповідальністю покупця за прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим стягнувши з відповідача одночасно штраф за прострочку оплати товару, відсотки за товарним кредитом і 3% річних, суди незаконно застосували до боржника потрійну відповідальність за одне й те саме порушення. Крім того, позивач штучно створив умови для відстрочення та розстрочення оплати товару після закінчення граничного терміну за договором поставки №03/05-02 і така домовленість була досягнута сторонами в телефонних перемовинах в порядку, передбаченому пунктом 7.1 цього договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ТОВ "Інагротех" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому у вказаному відзиві позивач не заперечує проти відмови апеляційного суду в задоволенні позовної вимоги про стягнення подвійних відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за період після 15.10.2017.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 03.05.2017 між ТОВ "Інагротех" (Постачальник) та СФГ "Скорпіон" (Покупець) укладено договір поставки №03/05-02, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.2 якого у строки, зумовлені договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал ("товар" або "насіння") та/або хімічні засоби захисту рослин, добрива чи агрохімікати ("товар" або "препарати"), а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та Специфікацій до нього). Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору або накладних, які є невід'ємними додатками даного договору. Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору Специфікації та накладні з поставки (відпуску) Покупцю насіння є невід'ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору.

11. Згідно з пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору поставки №03/05-02 ціна та вартість товару узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо в гривнях та валютному еквіваленті. У випадку, передбачених Специфікацією, Покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі визначеному в специфікації. На решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті на умовах товарного кредиту, зі сплатою відсотків за користування товарних кредитом. Покупець сплачує заборгованість черговими платежами, згідно строків, які відображені у Специфікації.

12. На виконання договору поставки №03/05-02 сторони підписали специфікацію №1 від 03.05.2017 (далі - специфікація №1), в якій визначили найменування товару, ціну за одиницю, його кількість, вартість з ПДВ та дату поставки, а саме: насіння соняшнику "Армада КЛ" у кількості 181п.о., загальною вартістю 452500,00грн. та бор органічний в кількості 125,15л., вартістю 48060,00грн. Загальна вартість з ПДВ - 600672,00грн. Зі змісту пунктів 1.1, 1.2 специфікації №1 вбачається, що розрахунки за замовлену та отриману партію товару здійснюються без попередньої оплати та з відстрочкою остаточного розрахунку на умовах товарного кредиту. Остаточну оплату поставленого товару, що складає 600672 грн., Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше 15.10.2017 та має право достроково оплатити отриманий товар. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем, на поточний рахунок Постачальника.

13. У пунктах 4.1-4.4 договору поставки №03/05-02 сторони погодили, що поставлений Покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою його після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений Покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого Покупцем товару, зазначеного в Специфікації. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору. У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п.4.2 даного договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі. Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту (неоплачений товар), за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати Покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

14. Пунктами 5.6, 6.2, 6.4, 9.1 договору поставки №03/05-02 передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Після підписання Покупцем накладної, приймання товару вважається таким, що відбулося. Датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана в накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому товару. У разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної діючої, на момент існування заборгованості, ставки НБУ. При простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків від суми заборгованості з вказаним терміном. Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

15. На виконання умов договору поставки №03/05-02 та специфікації №1 Товариство за видатковою накладною №РН-0000137 від 03.05.2017 поставило СФГ "Скорпіон" обумовлену партію товару загальною вартістю 600672 грн., прийняття якого відповідачем підтверджується підписом його уповноваженого представника на видатковій накладній та скріпленням печаткою Покупця. На підставі цієї видаткової накладної позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000125 від 03.05.2017 на оплату вказаного товару в сумі 600672 грн.

16. З виписок по особовому рахунку ТОВ "Інагротех" вбачається, що відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 350000 грн. з призначенням платежу: "за насіння соняшника", а саме: 08.11.2017 - 100000 грн., 21.11.2017 - 50000 грн., 27.11.2017 - 50000 грн., 08.12.2017 - 50000грн., 11.12.2017 - 100000 грн., після чого сума несплаченої заборгованості становила 250672 грн.

17. 01.03.2018 Товариство направило на адресу СФГ "Скорпіон" вимогу №01/03, у якій просило терміново сплатити: заборгованість з виконання зобов'язань по оплаті товару в розмірі 250672 грн. за договором поставки №03/05-02 та видатковою накладною №РН-0000137 від 03.05.2017, відсотки за користування товарним кредитом в сумі 195692,99грн. (згідно виставленого рахунку №21 від 01.03.2018, 30% штрафу від суми заборгованості з терміном прострочення понад 10 днів, а також пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Вказана претензія отримана боржником 06.03.2018, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

18. Під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно з платіжними дорученнями №27 від 24.04.2018 на суму 150000 грн. та №103 від 03.05.2018 на суму 100672 грн. відповідач повністю розрахувався за отриманий товар, що знайшло відображення у заявах ТОВ "Інагротех" про зменшення позовних вимог №21/05/2 від 21.05.2018 та №06/06/1 від 06.06.2018.

Позиція Верховного Суду

19. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

22. Згідно зі статтею 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

23. Відповідно до положень частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

24. Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

25. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

26. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

27. За таких обставин, апеляційний суд вірно зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

28. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

29. Передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

30. Перевіривши надані позивачем розрахунки розміру позовних вимог та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд правомірно погодився з позицією місцевого суду щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5180,85грн., інфляційних втрат в сумі 13828,64 грн. та штрафу в сумі 180201,60 грн., передбаченого пунктом 6.4 договору поставки №03/05-02. При цьому, матеріали справи не містять заперечень відповідача проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

31. Водночас щодо обґрунтованості задоволення судами позовної вимоги про стягнення 98510,21 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих за період з 04.05.2017 по 15.10.2017 на підставі пункту 4.2 договору поставки №03/05-02, що оскаржується відповідачем в касаційному порядку, колегія суддів зазначає таке.

32. Частиною 5 статті 694 ЦК України передбачено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

33. В свою чергу відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

34. Апеляційний суд правильно зазначив, що передбачені пунктом 4.2 договору поставки №03/05-02 відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами.

35. При цьому колегія суддів, керуючись приписами частини 4 статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постанові від 10.09.2018 по справі №908/24/18.

36. Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

37. З мотивів, викладених у пунктах 23, 27, 29, 32, 33, 35, 36 цієї постанови, а також з огляду на те, що в розумінні частини 2 статті 217 ГК України проценти за користування товарним кредитом і 3% річних не є видами господарсько-правової відповідальності Покупця, колегія суддів відхиляє безпідставне твердження скаржника про те, що відсотки за товарним кредитом і 3% річних є відповідальністю покупця за прострочення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим, стягнувши з відповідача одночасно штраф за прострочку оплати товару, відсотки за товарним кредитом і 3% річних, суди незаконно застосували до боржника потрійну відповідальність за одне й те саме порушення.

38. Суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, достеменно встановив факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором поставки №03/05-02, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати від боржника сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням оплати 250672 грн. основного боргу.

39. Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

40. Відтак, касаційна інстанція не приймає до уваги безпідставні доводи скаржника щодо штучного створення позивачем умов для відстрочення та розстрочення оплати товару після закінчення граничного терміну за договором поставки №03/05-02 з посиланням на досягнення сторонами відповідної домовленості за результатами телефонних перемовин в порядку, передбаченому пунктом 7.1 цього договору, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, згідно з пунктом 9.2 договору поставки №03/05-02 усі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

41. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 98510,21грн. відсотків за користування товарним кредитом, 180201,60 грн. штрафу, 13828,64 грн. інфляційних втрат і 3% річних в сумі 5180,85грн.

42. Верховний Суд погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства, відповідність яких чинному законодавству та фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

43. Касаційна інстанція також не вбачає підстав для скасування додаткового рішення від 13.07.2018, прийнятого місцевим судом з питання розподілу судових витрат, оскільки подана відповідачем касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо його законності та обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, як наслідок, оскаржувану постанову в цій частині ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

46. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.