Порт звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Митниці та ТОВ "Зорі Про", про стягнення 24 992,57 грн., з яких: 21 621,60 грн. основного боргу, 136,64 грн. 3% річних, 1 339,18 грн. пені, 1 185,41 грн. 7% штрафу та 709,74 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов'язань за договором про надання послуг зі зберігання вантажу від 05.08.2016 № 08-П (далі - Договір), а саме нездійснення Товариством у повному обсязі оплати наданих Портом послуг із зберігання вантажу за період з 11.05.2016 по 31.10.2016.

Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Порту 21 621,60 грн. основного боргу, 1 339,18 грн. пені, 136,64 грн. 3% річних, 709,74 грн. інфляційних нарахувань, 1 185,41 грн. 7% штрафу.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані невиконанням Товариством зобов'язання з оплати послуг за зберігання товару переданого на зберігання відповідно до рішення оформленого протоколом від 11.05.2016 № 7 "Про проведення випадкової вибірки (лототрону) місця зберігання товарів", затвердженим начальником Митниці 11.05.2016, згідно з діючих тарифів Митниці за спірний період.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована відсутністю договору зберігання між Митницею та Товариством, а також відсутністю доказів та можливості прийняття Товариством об'єкту зберігання.

Порт та Митниця подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від ТОВ "Зорі Про" відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що відповідно до пункту 3 наказу Митниці від 10.12.2015 № 599 "Про організацію заходів по розпорядженню майном, яким Одеська митниця ДФС набула права розпорядження, визначення порядку закупівлі послуг в електронній системі закупівель та вибору місця зберігання товарів, тимчасовий строк зберігання яких закінчився" (далі - Наказ № 599) було доручено управлінню інфраструктури Митниці забезпечувати формування пропозицій щодо вибору складу Митниці для розміщення товарів, тимчасовий строк зберігання яких під митним контролем закінчився, шляхом проведення випадкової вибірки (лототрону) з обов'язковою відеофіксацією цього процесу.

11.05.2016 Митницею було проведено випадкову вибірку (лототрон № 7), за результатами якої було прийнято рішення перемістити майно (вугілля марки "Д" у кількості 450 000 кг), яке зберігається на складі митниці ТОВ "Зорі Про" на склад Товариства. Зазначене рішення оформлене протоколом від 11.05.2016 № 7 "Про проведення випадкової вибірки (лототрону) місця зберігання товарів" (далі - Протокол № 7), затвердженим начальником Митниці 11.05.2016.

Наказ № 599 видано з урахуванням вимог статей 199, 240, 243, 321 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 (1340-98-п) , Положення про умови та порядок проведення тендера (конкурсу) з визначення спеціалізованих підприємств-організаторів митних аукціонів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 12.02.2011, Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 627 (z1097-12) , та Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 № 607 (607-2003-п) .

Згідно з частиною дев'ятою статті 243 МК України (у редакції, чинній станом на час видачі Наказу № 599), товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України (2755-17) .

Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним та Порядком взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 570 (z1849-13) , встановлено обов'язковість включення підприємств та організацій до Єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави (далі - Єдиний реєстр). До Єдиного реєстру включаються суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, що є юридичними особами та платниками податку на додану вартість і здійснюють реалізацію майна шляхом проведення біржових торгів (аукціонів) або через роздрібну торговельну мережу.

Відповідно до інформації, розміщеної у публічному доступі на офіційному порталі Державної фіскальної служби України за посиланням "http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/reestri/235648.html", Товариство включено до Єдиного реєстру, що не заперечувалось останнім.

Згідно з частиною п'ятою статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів.

Пунктом 1.1 Порядку роботи складу митниці ДФС (у редакції, чинній станом на час видачі Наказу № 599) передбачено, що як склади Митниць можуть використовуватися визначені наказом митниці приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать Митницям або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем.

Відповідно до пункту 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (далі - Порядок; у редакції, чинній станом на час видачі Наказу № 599) його дія поширюється, зокрема, на майно, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, крім вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію; майно, термін зберігання якого під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ним в установлений Митним кодексом України (4495-17) термін; знаряддя незаконного добування природних ресурсів та незаконно добуті природні ресурси або продукти, вироблені з них, тощо.

Згідно з пунктом 2 Порядку облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у пункті 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до пункту 9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його, з дотриманням таких вимог: попередня оцінка проводиться відповідно до пункту 8 цього Порядку на момент взяття на облік цього майна; аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах за видами майна із зазначенням відмінних ознак, попередньої вартості, місця його знаходження; взяте на облік майно відображається на забалансових рахунках "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання" в органах (організаціях), що здійснили вилучення або зберігають його.

Таким чином, Митниця має право розпорядження, визначення порядку закупівлі послуг в електронній системі закупівель та вибору місця зберігання товарів, тимчасовий строк зберігання яких закінчився, зокрема, право передати наведений товар на відповідальне зберігання за договором та визначити особу зберігача такого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не заперечувалось право Митниці передати спірне майно на зберігання та визначити Товариство особою, яка зберігає таке майно згідно з Протоколом № 7.

05.08.2016, на підставі наведених обставин, Портом (підприємство) та Товариством (клієнт) був укладений Договір, за умовами якого підприємство на своїх складських приміщеннях забезпечує зберігання вантажу, переданого клієнту Митницею на відповідальне зберігання згідно з Протоколом № 7, у номенклатурі та обсягах, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору. Клієнт оплачує підприємству вартість зберігання вантажу і наданих послуг в обумовлені терміни і на умовах цього Договору. Кількість вантажу на момент його передачі на відповідальне зберігання визначено візуально і зазначено в акті підприємства від 26.09.2014 № 9/14-ППК-3.

Пунктом 3.1 Договору встановлено обов'язок клієнта здійснювати своєчасну оплату рахунків підприємства на умовах, передбачених цим Договором згідно з діючими тарифами підприємства.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата виставлених рахунків підприємства за зберігання вантажу здійснюється клієнтом за тарифами підприємства, що наведені у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору оплата рахунків підприємства здійснюється клієнтом щомісячно, протягом 5 робочих днів від дати виставлення рахунку, оформленого на підставі підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін акта наданих послуг, та одночасного направлення до підприємства (факсом) копії банківського платіжного документа із зазначенням номеру договору і номеру рахунку.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата клієнтом послуг зі зберігання вантажу за період з травня по липень 2016 року (включно) здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання цього Договору на підставі виставленого підприємством рахунку, згідно з актом наданих послуг, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін.

Відповідно до пункту 8.1 Договору сторони домовились, що згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цей Договір вважається укладеним з дати передачі вантажу клієнту підприємством на відповідальне зберігання, а саме з 11.05.2016 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Пунктом 8.2 Договору визначено підстави припинення дії Договору, а пунктом 8.3 - підстави дострокового припинення дії Договору шляхом його розірвання.

Згідно з Додатком № 1 до Договору сторони узгодили:

- номенклатура та обсяг вантажу клієнта: вугілля - орієнтовно 450,00 тон (згідно з актом підприємства від 26.09.2014 № 9/14-ППК-3);

- фактична кількість вантажу буде визначена за результатами зважування при відвантаженні вантажу клієнта з підприємства на автомобільний/залізничний транспорт, у разі відвантаження на водний транспорт - за вимірами осадки судна;

- вартість зберігання вантажу: в установлені даним Договором терміни клієнт сплачує підприємству вартість зберігання вантажу на відкритих складських площах підприємства у розмірі 0,28 грн. за тону на добу (без урахування ПДВ), починаючи з першої доби від дати Протоколу № 7, а саме з 11.05.2016.

Митницею за період з 11.05.2016 по 31.10.2016 Товариству відповідно до умов Договору були надані послуги зі зберігання вантажу на загальну суму 26 308,80 грн., на оплату яких останньому були виставлені рахунки: від 17.08.2016 № 2438/11 на суму 12 398,40 грн.; від 31.08.2016 № 2639/11 на суму 4 687,20 грн.; від 30.09.2016 № 2980/11 на суму 4 536,00 грн.; від 31.10.2016 № 3429/1 на суму 4 687,20 грн.

При цьому Митницею зазначено, що разом з наведеними рахунками на оплату нею були направлені Товариству акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та зведені відомості з розрахунку вартості зберігання. Вказані послуги Товариством були оплачені лише частково (оплачено рахунок від 31.08.2016 № 2639/11 на суму 4 687,20 грн.), внаслідок чого заборгованість Товариства за Договором складає 21 621,60 грн.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 24 992,57 грн., з яких: 21 621,60 грн. основного боргу, 136,64 грн. 3% річних, 1 339,18 грн. пені, 1 185,41 грн. 7% штрафу та 709,74 грн. індексу інфляції.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною першою статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до статті 954 ЦК України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судами встановлено, що Порт направляв відповідачу рахунки від 17.08.2016 № 2438/11, від 30.09.2016 № 2980/11, від 31.10.2016 № 3429/11 разом з актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.08.2016, від 30.09.2016 та від 31.10.2016 і зведеними відомостями розрахунку вартості зберігання, за спірний період на суму 21 621,60 грн.

Надані Портом акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.08.2016, від 30.09.2016, від 31.10.2016 підписані останнім в односторонньому порядку. Проте, Товариство не заперечувало їх отримання та часткову оплату, що підтверджується, зокрема, поясненнями Товариства у відзиві на позов.

При цьому листом від 31.08.2016 № 2766 Товариство відмовилося оплатити виставлені Портом рахунки саме з підстав відсутності спірного майна на балансі Товариства, оскільки Митниця не надала акт прийому-передачі вугілля з балансу ТОВ "Зорі Про" на баланс Товариства.

У листі від 29.09.2016 № 2816/1 Товариство зазначило, що відповідно до пункту 1.1 Договору Митниця повинна передати Товариству вантаж, зазначений у Додатку № 1 до Договору, однак нею не виконано вимоги даного пункту Договору, тоді як відсутність акта приймання-передачі вантажу унеможливлює ведення Товариством бухгалтерського обліку згідно з чинним законодавством і відображення в ньому матеріальних затрат на зберігання вантажу. Товариство також вказало, що виконає зобов'язання за Договором у повному обсязі при отриманні всіх необхідних документів від Митниці.

Водночас суди попередніх інстанцій звернули увагу на обставини встановлені у справах № 916/3029/16 та № 916/2681/16, а саме, що 26.01.2015 ТОВ "Зорі Про" як зберігачем і Митницею як поклажодавцем було укладений договір про надання послуг відповідального зберігання №1, згідно з яким зберігач зобов'язується надати поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, вилучених протоколами про порушення митних правил, конфіскованих за рішенням суду, переданих для зберігання та інших товарів, що підлягають передачі у власність держави України. Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015.

29.04.2015 ТОВ "Зорі Про" прийняло на відповідальне зберігання вугілля марки "Д", "ДО", "ДНК", яке було розміщено під митним контролем на підставі листа ІМТП від 02.03.2015 № 47-10/81 та акта від 26.09.2014 № 9/14 ППК-3, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі № 16, який складений та підписаний представниками ТОВ "Зорі Про" і Митниці.

05.05.2015 Портом (Підприємство) і ТОВ "Зорі Про" (Клієнт) укладений договір про надання послуг зі зберігання вантажу № 10-П (далі - Договір від 05.05.2015 № 10-П), згідно з яким Підприємство на своїх складський площах, забезпечує зберігання вантажу, переданого Клієнту Митницею на відповідальне зберігання згідно з актом прийому-передачі № 16 від 29.04.2015 у номенклатурі та обсягах, зазначених у Додатку 1 до цього договору. Клієнт оплачує Підприємству вартість зберігання вантажу і наданих послуг в обумовлені терміни і на умовах цього договору.

19.04.2016 ТОВ "Зорі Про" звернулося з листом за № 481/8 до Митниці, в якому повідомило про те, що не входить до Єдиного реєстру суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави на 2016 рік та просило перемістити зазначений вантаж на інший склад.

12.05.2016 листом № 1667/10/15-70-03-06 Митниця повідомила Товариство про те, що за результатами опрацювання листа від 19.04.2016 № 481/8 було проведено 11.05.2016 випадкову вибірку (лототрон) № 7, за результатами якої прийнято рішення перемістити вугілля у кількості 450 тон, яке зберігається на складі митниці ТОВ "Зорі Про" на склад Товариства, а також про те, що про дату та час переміщення товару Товариство буде проінформовано додатково.

Також у справі № 916/3029/16 було встановлено, що 05.08.2016 Портом та Товариством укладений Договір.

При цьому судами у справі № 910/22866/16 встановлено, що предметом спору у справі № 916/3029/16 за позовом Порту до ТОВ "Зорі Про" є вимоги про стягнення боргу за Договором від 05.05.2015 № 10-П за послуги зі зберігання вантажу за період з 01.02.2016 по 10.05.2016, а предметом спору у справі № 910/22866/16 за позовом Порту до Товариства є вимоги про стягнення боргу за Договором за послуги зі зберігання вантажу за період з 11.05.2016 по 31.10.2016.

У справі № 916/2681/16 за позовом Митниці до ТОВ "Зорі Про" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном було зобов'язано ТОВ "Зорі Про" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, яке передане Митницею ТОВ "Зорі Про" на відповідальне зберігання, шляхом надання доступу Митниці до майна, яке передане ТОВ "Зорі Про" на відповідальне зберігання за Договором від 26.01.2015 № 1 про надання послуг відповідального зберігання а саме: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Транспортна, 9, ангар літ "И"; ангар літ. "З"; ангар літ. "Г"; ангар літ. "М"; ангар літ. "Л"; ангар літ. "Е" та Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, територія Порту, відкритий майданчик ППК-3.

Встановлені рішеннями господарського суду Одеської області у справах № 916/2681/16 та № 916/3029/16 обставини жодним чином не спростовують, що за умовами Договору Порт на своїх складських приміщеннях забезпечує зберігання вантажу, переданого Товариству Митницею на відповідальне зберігання згідно з Протоколом від 11.05.2016 № 7 у номенклатурі та обсягах, зазначених у Додатку № 1 до Договору, а Товариство оплачує Порту вартість зберігання вантажу і наданих послуг у обумовлені терміни і на умовах цього Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору). Згідно з пунктом 8.1 Договору цей договір вважається укладеним з дати передачі вантажу клієнту Митницею на відповідальне зберігання, а саме з 11.05.2016.

Таким чином, суди, аналізуючи умови Договору, дійшли висновку, що ним визначено момент його укладення передачею Митницею вантажу Товариству за актом приймання-передачі вантажу.

Договором не передбачено обов'язку сторін щодо складання акта приймання-передачі вантажу Товариством та Портом, як і не визначено умов оплати вартості зберігання вантажу лише за наявності відповідного акта приймання-передачі вантажу. Сторонами Договору визначені виключно Порт (позивач) та Товариство (відповідач) та саме їх права і обов'язки встановлені умовами Договору.

Враховуючи приписи пункту 2 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним обов'язок обліку майна, що переходить у власність держави, покладено на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його, а отже, у даному випадку такий обов'язок покладено на Митницю та Товариство, якому спірне майно було передано Митницею на відповідальне зберігання згідно з Протоколом № 7.

Також судами встановлено, що умовами Договору не передбачено складання актів з митними органами, а обов'язок здійснення оплати Товариством вартості зберігання вантажу не поставлений в залежність від дотримання Товариством та Митнецею обов'язку обліку майна.

За таких обставин суди дійшли висновку, що у даному випадку вантаж - вугілля марки "Д", "ДО", "ДНК", орієнтовна кількість якого 450,00 тонн, з 29.04.2015 (дата передачі на відповідальне зберігання ТОВ "Зорі Про") - та на даний час фактично знаходилось та знаходиться на території Порту - відкритий майданчик виробничо-перевантажувальний комплекс - 3. Тобто вантаж фактично знаходиться на території Порту, а отже, враховуючи специфіку даних правовідносин та часткове погашення заборгованості, суди дійшли висновку, що вугілля марки "Д", "ДО", "ДНК", орієнтовна кількість якого 450,00 тон, на підставі Протоколу № 7 було прийнято на зберігання Товариством і у останнього виник обов'язок з оплати послуг за Договором.

Надані до апеляційної інстанції листи Одеської митниці ДФС про відсутність фактичної передачі Товариству вантажу судом апеляційної інстанції були відхилені, оскільки у даному випадку Товариство несе зобов'язання за Договором перед Портом за прийнятий Товариством вантаж на підставі досліджених норм законодавства, зокрема, Порядку, та відповідно до Протоколу № 7, шляхом укладення Договору.

Пунктами 3.1, 4.1, 4.2, 4.3 Договору встановлено обов'язок саме Товариства здійснювати своєчасну оплату рахунків Порту на умовах, передбачених цим Договором згідно з діючими тарифами Порту.

Вказані обставини у сукупності підтверджують право Порту вимагати оплату за Договором.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Товариство безпідставно не підписало акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 17.08.2016, від 30.09.2016 та від 31.10.2016 та не оплатило виставлені Портом рахунки від 17.08.2016 № 2438/11, від 30.09.2016 № 2980/11, від 31.10.2016 № 3429/11 за спірний період на суму 21 621,60 грн.

Що ж до вимог про стягнення з Товариства 1 339,18 грн. пені, 1 185,41 грн. 7% штрафу, 709,74 грн. інфляційних втрат та 136,64 грн. 3% річних, то суди виходили з того, що відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення клієнтом більш ніж 5 робочих днів строків оплати, підприємство має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) робочих днів, підприємство має право стягнути з клієнта додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Порту, суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з Товариства на користь Порту 1 339,18 грн. пені, 1 185,41 грн. 7% штрафу, 709,74 грн. інфляційних втрат та 136,64 грн. 3% річних.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність договору зберігання між Митницею та Товариством, а також на відсутність доказів та можливості прийняття Товариством об'єкту зберігання, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Толк Консалтинг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/22866/16 - без змін.