1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (далі - ТОВ ІІ "БНХ Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

1.2. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2, зловживаючи своїм посадовим становищем виконуючого обов'язки генерального директора товариства, уклав з ТОВ "Ксібоне" додаткову угоду № 2 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції з оплати поставленого товару та отримання прибутку товариством, чим завдав реальних збитків позивачу.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/20363/17 у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/20363/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- згідно з п. 11.1 статуту ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (в редакції змін та доповнень, затверджених протоколом позачергових загальних зборів учасників № 5/9 від 28.10.2009, державна реєстрація яких була здійснена 13.12.2012 з номером запису 10741050021035086) одним з органів управління та контролю товариства є дирекція на чолі з генеральним директором, яка є виконавчим органом товариства;

- членами дирекції можуть бути особи, з числа учасників товариства, а також особи, які не є учасниками товариства. Склад та кількість членів дирекції визначається Загальними зборами учасників товариства. Дирекцію очолює генеральний директор, на якого покладається відповідальність за прийняті дирекцією рішення, і який має відповідні права (п. 11.3.1 статуту);

- пунктом 11.3.4 статуту визначено, що генеральний директор має право діяти від імені товариства без окремого доручення у всіх установах, підприємствах і організаціях, із громадянами, як в Україні, так і за її кордонами;

- відповідно до п. 11.3.5 статуту генеральний директор має право першого підпису на фінансових документах, відкриває (закриває), керує і розпоряджається рахунками товариства в банківських установах;

- згідно з п. 11.3.7 статуту генеральний директор укладає від імені товариства угоди, у тому числі зовнішньоекономічні;

- генеральний директор у межах своєї компетенції, визначеної даним статутом і контрактом, укладає договори від імені товариства (п. 11.3.8 статуту);

- на підставі рішення позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", оформленого протоколом № 1/12 від 30.04.2012, ОСОБА_2 призначено на посаду генерального директора товариства;

- відповідно до наказу від 15.06.2012 ОСОБА_2 прийняв на себе обов'язки генерального директора, а на підставі наказу (розпорядження) № 49-К від 07.06.2013 року його трудовий договір (контракт) з ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" був припинений за угодою сторін;

- ОСОБА_2 перебував на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" протягом періоду з 15.06.2012 по 07.06.2013;

- між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" в особі генерального директора ОСОБА_2 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" в особі директора Новицького С.А. (покупець) 01.11.2012 було укладено Генеральний договір поставки нафтопродуктів № 195/34/12 (далі - генеральний договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) згідно умов договору та відповідних додаткових угод до нього;

- відповідно до п. 1.2 генерального договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід'ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується найменування та асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, в т.ч. відвантаження товару, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару;

- між сторонами 13.12.2012 була укладена додаткова угода № 2 до генерального договору (далі - додаткова угода № 2), відповідно до умов якої постачальник зобов'язався передати у власність покупця бензин автомобільний екологічно поліпшений АИ-92-10 у кількості 200 тонн загальною вартістю 2 776 000,80 грн (з ПДВ);

- пунктом 3 додаткової угоди № 2 визначено, що покупець зобов'язаний на умовах відстрочки 10 робочих днів загальної вартості товару перерахувати кошти в повному обсязі за цією додатковою угодою на поточний рахунок постачальника в термін до 30.12.2012 включно;

- на виконання умов додаткової угоди № 2 постачальник передав, а покупець прийняв товар, обумовлений зазначеною додатковою угодою у кількості 200 тонн, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 13.12.2012. Зі сторони постачальника вказаний акт підписаний відповідачем - ОСОБА_2;

- оскільки покупець порушив умови генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012 та додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до нього та у встановлені строки не здійснив оплату поставленого позивачем товару, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" про стягнення основного боргу, пені та 3% річних в сумі 5 362 856,54 грн;

- рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" 5 175 999,61 грн основного боргу, 120 606,93 грн пені, 66 250,00 грн 3% річних, а також 73 080,00 грн судового збору;

- на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, місцевим судом був виданий відповідний наказ від 14.10.2014;

- відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного наказу Господарського суду Рівненської області від 14.10.2014 у справі № 918/1115/14;

- постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" наказ від 14.10.2014, виданий на виконання рішення у справі № 918/1115/14, повернуто у зв'язку з відсутністю майна, яке належало б боржнику на праві власності та на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом;

- з огляду на неможливість виконання рішення суду у справі № 918/1115/14 щодо стягнення з ТОВ "Ксібоне" боргу та наявності в діях генерального директора ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" ОСОБА_2 правопорушення, яким позивачу завдано реальні збитки на суму 666 900,40 грн (50% від 1 333 800,80 грн - вартості поставленого за додатковою угодою № 2 та не оплаченого товару), позивач звернувся за захистом своїх прав з позовом.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків, оскільки ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" не доведено наявності всіх елементів цивільно-правової відповідальності. При цьому місцевий суд зауважив, що ОСОБА_2 мав достатній обсяг повноважень для укладення додаткової угоди, а надані товариством докази не підтверджують протиправної поведінки відповідача при укладенні додаткової угоди.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 910/20363/17, ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна":

- рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не враховані всі обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки не відповідають фактичним обставинам справи;

- в порушення пункту 3 частини 4 статті 238, підпункту (в) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили мотивованої оцінки аргументам товариства стосовно того, що рішення ОСОБА_2 про укладення додаткової угоди щодо поставки товару значної вартості на умовах відстрочення платежу є протиправним, суперечить цілям та інтересам товариства і завдало позивачу значних збитків, а також мотивів відхилення доказу товариства про залишкову суму боргу;

- укладення додаткової угоди є причиною, а завдані товариству збитки - наслідком такої протиправної поведінки, оскільки відповідне майно безоплатно вибуло з власності позивача;

- судами в оскаржуваних рішеннях не застосовані приписи частини 1 статті 22, частини 1 статті 623, частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

4.2. Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

4.3. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах між юридичноюособою та її посадовою особою (у тому чмслі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

4.4. Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

4.5. Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

4.6. Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

4.7. Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

4.8. Стаття 225 Господарського кодексу України передбачає склад та розмір відшкодування збитків.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

4.9. Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

4.10. Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

4.11. Стаття 89 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

4.11. Відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача.

4.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством не доведено шляхом подання відповідних доказів обставин неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків при вчиненні дій від імені товариства, зокрема укладення додаткової угоди на умовах, які не були звичними в господарській діяльності товариства та суперечили умовам договору. При цьому колегія суддів також враховує, що пунктом 6.1 генерального договору визначена 100% попередня оплата за товар у разі, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

4.13. Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 918/1115/14, постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.03.2016 про повернення наказу від 14.10.2014 у справі № 918/1115/14 та баланс позивача за 2012 рік, не можуть підтверджувати в розумінні статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України протиправну поведінку відповідача при укладенні додаткової угоди № 2 від 13.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 мав достатній обсяг повноважень для укладення додаткової угоди, відомості про оспорення товариством додаткової угоди з підстав порушення посадовою особою норм законодавства чи статутних документів відсутні.

4.14. Встановивши відсутність в діях ОСОБА_2 в сукупності всіх ознак, що становлять юридичний склад цивільного правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою.

4.15. Доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна", колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.16. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17.

4.17. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.18. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.19. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.20. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.21. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.