1.1. Фізична особа-підприємець Марченко Валентин Валентинович (далі - ФОП Марченко В.В.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" (далі - ТОВ "Муніципальна служба охорони"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт" (далі - ТОВ "Малахіт"), в якій просив суд визнати недійсним правочин, на підставі якого право власності на автомобіль Renault Duster з VIN номером X7LHSRH8549944932 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт".

1.2. В обґрунтування позовних вимог фізична особа-підприємець Марченко Валентин Валентинович посилаєвся на те, що спірну угоду укладено сторонами з недодержанням в момент її вчинення вимог Цивільного кодексу України (435-15) , по своїй суті дана угода вчинена без наміру створення правових наслідків, які б обумовлювалися спірним правочином, угода укладена з метою унеможливлення виконання рішення суду у справі № 916/1497/16. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 16, 203, 215, 216, 238 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі № 916/371/18 у задоволенні позовних вимог відмолено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі № 916/371/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між фізичною особою - підприємцем Марченко Валентином Валентиновичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" (орендар) 01.01.2013 був укладений договір оренди обладнання № 030113;

- з підстав неналежного виконання ТОВ "Муніципальна служба охорони" своїх зобов'язань за договором оренди щодо своєчасної оплати орендної плати, фізична особа - підприємець Марченко Валентин Валентинович звернувся з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2016 у справі № 916/1497/16 позов ФОП Марченко Валентина Валентиновича до ТОВ "Муніципальна служба охорони" задоволено та на виконання рішення видано наказ, який позивачем був пред'явлений до виконавчої служби;

- у зв'язку з прийняттям 13.12.2016 постанови Вищого господарського суду України про скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2016 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі 916/1497/16 та направленням на новий розгляд до суду першої інстанції, державною виконавчою службою 23.12.2017 була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження;

- за результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 у справі № 916/1497/16 позов задоволено, суд стягнув з ТОВ "Муніципальна служба охорони" на користь ФОП Марченко Валентина Валентиновича 500 408,00 грн;

- з метою виконання в примусовому порядку рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2017, прийнятого у справі № 916/1497/16, ФОП Марченко Валентин Валентинович звернувся до державної виконавчої служби;

- державна виконавча служба 29.01.2018 винесла постанову про повернення судового наказу Господарського суду Одеської області від 10.03.2017 № 916/1497/16 у справі № 916/1497/16 щодо стягнення з ТОВ "Муніципальна служба охорони"на користь ФОП Марченко В.В. 500 408 грн у зв'язку відсутністю майна у боржника;

- відповідно до акту перевірки майна від 28.04.2015 року автомобіль RENAULT DUSTER з VIN номером X7LHSRH8549944932 належав ТОВ "Муніципальна служба охорони" та був предметом застави по кредитному договору з банком;

- з письмового відзиву ТОВ "Малахіт" судами встановлено, що між ТОВ "Муніципальна служба охорони" та ТОВ "Малахіт" було укладено правочин, на підставі якого право власності на автомобіль Renault Duster з VIN номером X7LHSRH8549944932 перейшло від ТОВ "Муніципальна служба охорони" до ТОВ "Малахіт";

- згідно витягів з єдиного державного реєстру МВС України № 31/51/5141-165 та № 31/51/5141-164 за ТОВ "Малахіт" 22.02.2017 було зареєстровано транспортний засіб RENAULT DUSTER з VIN номером X7LHSRH8549944932 з об'ємом двигуна 1598 кубічних сантиметрів, 2013 року виробництва;

- за переконанням ФОП Марченко Валентина Валентиновича посадові особи з метою доведення ТОВ "Муніципальна служба охорони" до стійкої фінансової неспроможності згаданого підприємства уклали низку угод, в тому числі оспорювану угоду, направлених на штучне розорення підприємства з метою уникнення відповідальності за невиконання цивільно-правових договорів, також виконання рішення суду в разі задоволення позову у справі № 916/1497/16;

- з врахуванням наведеного, Фізична особа-підприємець Марченко Валентин Валентинович звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що Фізичною особою-підприємцем Марченко Валентином Валентиновичем не доведено порушення його прав оспорюваним правочином. Одночасно суд зазначив, що укладений між відповідачами договір жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача.

2.5. Суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, зазначив, що ФОП Марченко Валентином Валентиновичем не доведено належними засобами доказування, що оспорюваний правочин суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 та рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі № 916/371/18, Фізична особа-підприємець Марченко Валентин Валентинович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду скасувати, справу відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Марченко Валентина Валентиновича:

- суд апеляційної інстанції не забезпечив з'ясування наведених доводів апеляційної скарги, в підтвердження численних та грубих процесуальних порушень судом першої інстанції,безпідставно проігнорував ці доводи, чим порушив право на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- судом апеляційної інстанції знехтувано обов'язкові до виконання приписи Верховного Суду щодо спростування доводів та доказів;

- судами попередніх інстанцій не надано оцінки, що під час укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ТОВ малахіт" та ТОВ "Муніципальна служба охорони" обидві сторони представляв один і той же представник - Рожков Д.В., що суперечить приписам частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.2. Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.3. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.4. Згідно з частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

4.5. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

4.6. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

4.7. Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

4.8. Частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

4.9. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, на підставі якого право власності на автомобіль Renault Duster з VIN номером X7LHSRH8549944932 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна служба охорони" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт", фізична особа підприємець Марченко Валентин Валентинович переслідує як кінцеву мету захист свого права на виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на майно, що перебувало у власності боржника (ТОВ "Муніципальна служба охорони").

4.10. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

4.11. Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

4.12. Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що правочин з продажу автомобіля Renault Duster з VIN номером X7LHSRH8549944932 було вчинено між відповідачами в період існування між підприємцем та ТОВ "Муніципальна служба охорони" господарського спору.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Крім того ТОВ "Муніципальна служба охорони", відчужуючи належне йому на праві власності майно, був обізнаний про наявність судового спору про стягнення з нього заборгованості на користь підприємця, а отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це майно.

4.13 Разом з цим, суди не надали належної оцінки доводам фізичної особи підприємця Марченко В.В., що оспорюваний договір уклали сторони, інтереси яких представляла одна і та ж особа директор Рожков Д.В.: з одного боку він виконував функції директора ТОВ "Муніципальна служба охорони", та з іншого, директора ТОВ "Малахіт", що є свідченням пов'язаності сторін оспорюваного договору.

Не перевірили суди попередніх інстанцій також ті обставини, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином; чи направлені дії сторін договору на фіктивний перехід права власності на майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Суди попередніх інстанцій також не надали належної правової оцінки доводам Фізичної особи підприємця Марченко Валентина Валентиновича у справі стосовно того, що оспорювана угода вчинена без наміру створення правових наслідків, які б обумовлювалися спірним правочином, угода укладена з метою унеможливлення виконання рішення суду у справі № 916/1497/16, та неправильно застосували норми статей 203, 215, 234 ЦК України.

4.14. Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.15. Згідно із частиною 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4.16. Колегія суддів враховує правові висновки, зазначені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.20018 у справі № 910/7547/17, в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/4088/17, в постановах Верховного Суду України від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченка Валентина Валентиновича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2018 у справі № 916/371/18 скасувати, справу № 916/371/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.