розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018 (суддя Гридасов Ю. В.) і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 (головуючий - Савицький Я. Ф., судді: Головей В. М., Принцевська Н. М.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

про стягнення 32707865,80 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія, Постачальник) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (далі - ПАТ "Херсонгаз", Товариство, Споживач) про стягнення з відповідача 32707865,80 грн. заборгованості, у тому числі: 31757 029,49 грн. основного боргу; 868170,78 грн. пені; 3% річних у сумі 82665,53 грн., з посиланням на статті 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням ПАТ "Херсонгаз" зобов'язання з оплати придбаного природного газу у строк, встановлений пунктом 6.1 договору постачання природного газу №17-117-ВТВ від 27.12.2017 (далі - договір №17-117-ВТВ), укладеного між сторонами.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.06.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 434085,39 грн. пені та 3% річних у сумі 82665,53. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 509, 526, 549, 551, 612, 625, 627, 655, 692 ЦК України, статей 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України та статей 74, 76- 79, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних з огляду на доведеність обставин прострочення сплати Товариством основного боргу за договором №17-117-ВТВ до дати звернення Постачальника з позовом у цій справі, однак зазначили про наявність передбачених законом підстав для зменшення розміру стягуваної пені на 50% зважаючи на те, що заборгованість за цим договором була повністю погашена з незначним порушенням строку оплати, заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками порушення відповідачем умов договору №17-117-ВТВ, а розрахунки за використаний газ проводилися у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2013. При цьому апеляційним судом враховано майновий стан відповідача, діяльність якого за 2017 рік є збитковою, що вбачається з копії звіту про фінансові результати за 2017 рік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 434085,39 грн. пені та передати справу на новий розгляд в цій частині позову до Господарського суду Херсонської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України та статей 13, 236, 238, 283 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами не враховано того, що через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу Компанія як гарантований постачальник газу, вимушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, в зв'язку з чим, єдиним джерелом компенсації понесених Постачальником втрат є стягнення з боржників пені; 2) судами не взято до уваги численну практику Вищого господарського суду України, зокрема, постанови від 20.10.2015 по справі №908/3210/15 і від 17.03.2016 по справі №904/836/14, у яких викладено висновки про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком у розумінні статті 233 ГК України та підставою для зменшення розміру стягуваної неустойки; 3) висновки судів попередніх інстанцій про скрутний фінансово-економічний стан Товариства ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах, зокрема, на звіті про фінансові результати за 2017 рік, з огляду на висловлену Верховним Судом у постанові від 12.02.2018 по справі №906/434/17 правову позицію, згідно з якою балансом (звітом про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року не підтверджується збитковість підприємства, позаяк такий звіт відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності, з урахуванням вимог частини 1 статті 233 ГК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 27.12.2017р між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ПАТ "Херсонгаз" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №17-117-ВТВ, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача у 2017 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача.

9. Згідно з пунктом 6.1 договору №17-117-ВТВ оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

10. Пунктом 8.2 договору №17-117-ВТВ передбачено, що у разі невиконання Споживачем пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

11. На виконання умов договору №17-117-ВТВ позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 57585058,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2017.

12. Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, на дату звернення позивача до господарського суду з позовом основний борг відповідача у розмірі 31757029,49 грн. відсутній, що підтверджено позивачем.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та вимоги, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

15. Зазначена стаття кореспондується зі статтею 233 ГК України, згідно з якою у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

16. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною в порівнянні зі збитками кредитора, такі дії кредитора не відповідають передбаченим в статті 3, частині 3 статті 509, частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам принципу верховенства права, тому суд має право зменшувати розмір підлягаючої до стягнення пені.

17. Зменшуючи розмір стягуваної пені на 50%, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заборгованість за договором №17-117-ВТВ була повністю погашена Товариством до звернення Компанії з відповідним позовом та з незначним простроченням, заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками порушення відповідачем умов договору №17-117-ВТВ, а розрахунки за використаний газ проводилися у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2013, що з огляду на нестабільність надходжень коштів з бюджету зумовило неможливість своєчасної оплати відповідачем отриманого газу.

18. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

19. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

20. При цьому доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків позивачу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, матеріали справи не містять та Компанією не надано.

21. Натомість за 2017 рік збитки Товариства склали 4509 тис. грн., у Споживача змінено організацію виробництва і праці шляхом встановлення неповного робочого тижня. Вказані обставини підтверджуються витягом зі звіту про фінансові результати "Форма №2" ПАТ "Херсонгаз" за 2017 рік та копією наказу керівника ПАТ "Херсонгаз" від 17.04.2018 №111-ОД про встановлення неповного робочого тижня.

22. Місцевим господарським судом встановлено та позивачем не заперечується той факт, що у Товариства відсутні інші джерела доходів, окрім тарифу на розподіл природного газу, який, в свою чергу, було зменшено постановою №2311 від 15.12.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на 17,55% або на 56652,4 тис. грн.

23. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, дійшли вірного висновку про наявність передбачених статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України виняткових підстав для зменшення розміру стягуваної з боржника пені на 50% (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 по справі №923/1587/17).

24. Відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Відтак, колегія суддів не приймає до уваги недоречні твердження скаржника про те, що висновки судів попередніх інстанцій про скрутний фінансово-економічний стан Товариства ґрунтуються на неналежних і недопустимих доказах, зокрема, на звіті про фінансові результати за 2017 рік, з огляду на висловлену Верховним Судом у постанові від 12.02.2018 по справі №906/434/17 правову позицію, згідно з якою балансом (звітом про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року не підтверджується збитковість підприємства, позаяк такий звіт відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності, з урахуванням вимог частини 1 статті 233 ГК України, оскільки, по-перше, вказані заперечення позивача зводяться виключно до переоцінки наявних доказів по справі, що виходить за межі перегляду справи в касаційному порядку, вичерпно визначені статтею 300 ГПК України.

26. По-друге, касаційна інстанція відхиляє передчасне посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12.02.2018 по справі №906/434/17, оскільки хоча за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

27. Так, предметом позову в справі №906/434/17 є стягнення штрафу за неправильне визначення маси вантажу в залізничній накладній, нарахованого у 5-кратному розмірі провізної плати на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, тоді як у справі №923/227/18 Компанія просить стягнути пеню за прострочення грошового зобов'язання, що за змістом частин 2, 3 статті 549 ЦК України є різними видами неустойки, а судом апеляційної інстанції при розгляді справи №906/434/17 посилання скаржника на баланс (звіт про фінансовий стан) боржника за І півріччя 2017 року, який надійшов на адресу апеляційного господарського суду 27.09.2017, не прийнято до уваги саме з тих мотивів, що відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі на момент його прийняття - 18.07.2017. Однак, відповідач надав апеляційному господарському суду свій баланс (звіт про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року тільки 27.09.2017, тобто після прийняття судового рішення судом першої інстанції у даній справі.

28. Отже, предмети позовів, фактичні обставини у справах №906/434/17 та №923/227/18, які формують зміст правовідносин, та самі правовідносини, їх суб'єктний склад і предмет правового регулювання є зовсім різними, наведене вище виключає як подібність правовідносин у справі №906/434/17 та розглядуваній справі, так і підстави застосування до спірних правовідносин за участю споживача природного газу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 по справі №906/434/17.

29. Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30. За таких обставин колегія суддів відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на численну практику Вищого господарського суду України, зокрема, постанови від 20.10.2015 по справі №908/3210/15 і від 17.03.2016 по справі №904/836/14, у яких викладено висновки про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком у розумінні статті 233 ГК України та підставою для зменшення розміру стягуваної неустойки, оскільки зазначена Компанією судова практика не є правовими висновками, якими згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України наразі мають керуватися господарські суди при вирішенні господарських спорів.

31. При цьому, касаційна інстанція не може прийняти до уваги бездоказові твердження позивача про те, що неврахування судами того, що через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу Компанія як гарантований постачальник газу, вимушена залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, в зв'язку з чим, єдиним джерелом компенсації понесених Постачальником втрат є стягнення з боржників пені, з огляду на таке.

32. Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

33. Згідно з частинами 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

34. За таких обставин, у період незначного порушення Споживачем строку оплати поставленого газу позивача ніхто не міг примусити до залучення кредитних коштів від банківських установ, оскільки дії ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з цього приводу ґрунтуються передусім на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

35. Враховуючи наведене, вірогідне залучення позивачем кредитних коштів за ринковими відсотковими ставками не пов'язане з простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого газу та ніяким чином не залежало від дій чи бездіяльності останнього. Отже, додаткові витрати, на які посилається позивач, не були вимушеною необхідністю, не обумовлені протиправною поведінкою відповідача та не перебувають з нею у безпосередньому причинному зв'язку, а стали наслідком управлінських рішень позивача, що є його комерційним ризиком.

36. Отже, ураховуючи положення чинного законодавства і встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, Верховний Суд погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

37. В свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру стягуваної з боржника пені на 50%, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

39. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

40. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.