ТОВ "Авто-Лайн" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення Відділення від 07.12.2017 № 62р/к у справі № 1-01-18/2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована посиланням на: неповне з'ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи № 1-01-18/2017; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2018 зі справи № 914/232/18 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено ТОВ "Львівське АТП - 14631".

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі № 914/232/18, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2018, в позові відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

ТОВ "Авто-Лайн", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами ТОВ "Авто-Лайн", викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій мали правові підстави для задоволення позову в частині тих вимог, які стосуються позивача, а не повинні були відмовляти в позові з тих підстав, що оскаржуване позивачем Рішення АМК стосується не лише його прав та обов'язків, а й прав та обов'язків третьої особи;

- у прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми процесуального права та не враховано, що у спірних правовідносинах обов'язок доказування відсутності факторів (умов), які впливали б на поведінку суб'єктів господарювання лежить на Відділенні;

- суди у розгляді справи не врахували того, що позивач взагалі не конкурує з будь-якими іншими перевізниками, оскільки відсутнє одночасне відправлення автобусів та єдиний узгоджений маршрут;

- суди проігнорували те, що з боку Відділення мало місце незаконне втручання у господарську діяльність позивача, який мав об'єктивні причини для підняття цін на проїзд, у зв'язку з чим суди не забезпечили ефективний захист порушених прав та інтересів позивача;

- суд першої інстанції безпідставно надав перевагу у наданні доказів Відділенню;

- суди залишили поза увагою те, що оскаржуване Рішення АМК ґрунтується лише на посиланні на схожість та одночасність дій на ринку суб'єктів господарювання - відповідачів у справі № 1-01-18/2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у досліджуваний період та не містить належного економічного аналізу ринку і об'єктивних причин вчинення відповідних дій суб'єктами господарювання; Відділенням не проведено аналізу інших чинників формування ціни, на які останнє посилалося у рішенні;

- суд першої інстанції не врахував того, що на дату підняття цін на проїзд мала місце зміна основних складових формування вартості проїзду (які є для всіх однаковими) з квітня 2015 року по січень 2017 року. Зазначене призвело до ухвалення незаконного судового рішення;

- судами у розгляді справи не спростовано доводів позивача щодо відсутності в його діях узгодженої конкурентної політики, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень;

- суди залишили поза увагою те, що Відділенням у розгляді справи № 1-01-18/2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" було безпідставно звужено поняття конкуренції на ринку лише до цінової конкуренції, на що вказував у позові й позивач;

- судами не враховано те, що оскаржуване Рішення АМК не містить розрахунків штрафу, накладеного на позивача.

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від ТОВ "Львівське АТП - 14631" відзив на касаційну скаргу не находив.

Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 ТОВ "Авто-Лайн" брало участь у судовому засіданні 18.12.2018 в режимі відеоконференції.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що ТОВ "Львівське АТП - 14631" та ТОВ "Авто-Лайн", збільшивши вартість (ціну) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 відсотків та встановивши мінімальну вартість проїзду 5 гривень в одному й тому ж періоді часу на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міжміському внутрішньообласному маршруті сполученням № 550 "Львів АС -2- Сокаль АС", вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку, які можуть призвести до обмеження конкуренції, оскільки аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

- за вчинене порушення на ТОВ "Львівське АТП - 14631" накладено штраф у розмірі 17 000 грн.;

- за вчинене порушення на ТОВ "Авто-Лайн" накладено штраф у розмірі 68 000 грн.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- законодавством про автомобільний транспорт передбачено закріплення конкретного автобусного маршруту загального користування за перевізником, який став переможцем конкурсу;

- ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" здійснюють діяльність з пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування;

- маршрут № 550 "Львів АС-2 - Сокаль АС" обслуговують 29 автобусів двох перевізників: ТОВ "Авто-Лайн" (24 автобуси, а саме від 3-го до 26-го графіка) та ТОВ "Львівське АТП - 14631" (5 автобусів, а саме 1-й графік та від 27-го по 30-й графік), що підтверджується копіями договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладених з організатором перевезень - Львівською облдержадміністрацією;

- фактичні витрати на перевезення при виконанні вказаних графіків, обсяги транспортної роботи, кількість автобусів та кількість перевезених пасажирів у ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" є різними, відповідно, вартість проїзду на перевезення пасажирів необхідно розраховувати на підставі фактичних витрат кожного із суб'єктів господарювання окремо;

- ТОВ "Львівське АТП - 14631" змінювалися тарифи на перевезення відповідно до таких наказів: від 14.04.2015 № 18 (встановлено з 15.04.2015 тариф на перевезення із розрахунку 0,38 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу 1,5%); від 05.01.2017 № 3 (встановлено з 10.01.2017 тариф на перевезення із розрахунку 0,41 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу 1%, а зміни в тарифні зони до 15 км не вносилися); від 31.01.2017 № 10 (внесено з 01.02.2017 часткові зміни вартості проїзду в частині тарифних зон відстанню до 15 км, а саме встановлено мінімальну вартість проїзду у розмірі 5 грн.). Отже, ТОВ "Львівське АТП - 14631" збільшило вартість проїзду в середньому на 10%;

- ТОВ "Львівське АТП - 14631" надало Відділенню розрахунки (калькуляції) вартості перевезень пасажирів автомобільним транспортом станом на серпень 2014 року, а розрахунків за 2015 рік та для тарифів, встановлених згідно з наказами № 3 та № 10 за 2017 рік, - не надало;

- ТОВ "Авто-Лайн" змінювалися тарифи на перевезення відповідно до таких наказів: від 08.04.2015 № 8 (встановлено тариф на перевезення із розрахунку 0,38 грн. за 1 пас. км без врахування ПДВ та страхового платежу); від 16.01.2017 № 5 (з 18.01.2017 встановлено тариф на перевезення із розрахунку 0,42 грн. за 1 пас. км, але не менше 5 грн. за одну поїздку). Отже, ТОВ "Авто-Лайн" збільшило вартість проїзду в середньому на 10%;

- ТОВ "Авто-Лайн" надало Відділенню розрахунки тарифів на перевезення пасажирів за 9 місяців 2016 року, проте чинним законодавством передбачено, що тарифи на перевезення пасажирів необхідно розраховувати на підставі річних витрат перевізника;

- під час розгляду справи № 1-01-18/2017 калькуляції розрахунків тарифів із врахуванням фактичних річних показників кожного із суб'єктів господарювання за 2016 рік Відділенню надано не було;

- відомості, отримані від ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631", вказують на відсутність об'єктивних причин для одночасного збільшення вартості (ціни) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на 10% та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 гривень обома перевізниками на маршруті № 550;

- перевізники мають право змінювати вартість (ціну) проїзду, яка має бути розрахована кожним із суб'єктів господарювання відповідно до їх фактичних затрат від вказаної господарської діяльності (тобто на підставі калькуляції розрахунків діючих тарифів із урахуванням фактичних річних показників за 2016 рік для ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" відповідно);

- збільшення вартості (ціни) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на 10 % та встановлення мінімальної вартості проїзду 5 грн. в одному і тому ж періоді часу на маршруті № 550 сполученням "Львів АС-2 - Сокаль АС" не може бути пояснене інакше, ніж схожістю такої поведінки, а об'єктивні причини для таких дій перевізників відсутні;

- ТОВ "Львівське АТП - 14631" листом від 07.12.2017 б/н визнало факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі № 1-01-18/2017;

- отже, ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" без проведення відповідних розрахунків тарифів із врахуванням фактичних річних показників кожного із суб'єктів господарювання за 2016 рік, збільшивши вартість (ціну) на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування саме на 10 % та встановивши мінімальну вартість проїзду 5 гривень в одному і тому ж періоді часу, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування;

- оскільки лише ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" надано право (за результатами проведених конкурсів на визначення переможців на конкретних графіках та на підставі договорів про організацію перевезень, укладених із організатором перевезень) здійснювати пасажирські перевезення на маршруті № 550, тому вчинені ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "Львівське АТП - 14631" антиконкурентні узгоджені дії у вигляді схожих дій, призвели до обмеження конкуренції між даними суб'єктами господарювання на ринку з перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміському внутрішньообласному маршруті № 550 сполученням "Львів АС-2 - Сокаль АС".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У відповідності до пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) :

- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності, частина третя статті 6);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема вчинення антиконкурентних узгоджених дій (пункт 1 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який:

свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання;

спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) , в редакції, чинній з 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 13 ГПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74 ГПК України);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових актах зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги, що органи Антимонопольного комітету України беруть участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях ТОВ "Авто-Лайн" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на ринку, які можуть призвести до обмеження конкуренції, з огляду на те, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , накладено штраф, - дійшли обґрунтованого висновку про прийняття Відділенням оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

При цьому судом апеляційної інстанції у вирішенні спору обґрунтовано враховано й те, що позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним Рішення АМК в цілому, тоді як оспорюване рішення стосується не лише прав та інтересів позивача, але й іншої юридичної особи - третьої особи у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ТОВ "Львівське АТП - 14631"). У зв'язку з цим у тих частинах оспорюваного рішення, які стосуються ТОВ "Львівське АТП - 14631", відмова в позові з тих підстав, що у відповідних частинах Рішення АМК не стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, є правомірною.

Посилання ТОВ "Авто-Лайн" на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули повно та всебічно всі обставини справи, спростовується змістом оскаржуваних судових актів та здійсненим судами повним, всебічним, об'єктивним розглядом справи.

Інші доводи ТОВ "Авто-Лайн", які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи ТОВ "Авто-Лайн" не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ТОВ "Авто-Лайн" без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 у справі № 914/232/18 - без змін.