ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/851/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

від 26.09.2018

за позовом ОСОБА_3

до Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" (далі - відповідач) за змістом якого просить суд зобов'язати відповідача, в особі єдиного учасника ОСОБА_4, провести державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" у зв'язку із зміною складу учасників, а саме у зв'язку із виходом зі складу учасників позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі заяви про добровільний вихід вийшов з учасників Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант", проте підприємство не вчинило жодних дій, направлених на приведення змісту статуту підприємства щодо складу його учасників фактичним обставинам, не проведено державну реєстрацію змін в установчі документи у зв'язку з виходом ОСОБА_3 зі складу учасників Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант".

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 року у справі №904/851/18, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів подається заява фізичної особи про вихід із складу учасників, справжність підпису на якій нотаріально посвідчено. Оригінал заяви ОСОБА_3 про вихід з Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" від 26.04.2017 у залишився у позивача. Відповідач позбавлений можливості провести вчинення державної реєстрації змін до установчих документів за відсутності оригіналу зазначеної заяви про вихід позивача зі складу учасників, що виключає підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_3 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2018 року по справі №904/581/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої і апеляційної інстанції норм ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст. 236, 238 ГПК України, ст. 116 ЦК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За твердженням скаржника, на момент виходу його зі складу учасників підприємства Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (755-15) не було передбачено обов'язку учасника підприємства надіслати відповідачу оригінал заяви (засвідчену копію) про вихід зі складу підприємства, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена.

Також та обставина, що відповідач не отримав заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу учасників підприємства не встановлена належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки усім доводам скаржника, що були викладені у апеляційній скарзі, чим порушив норми процесуального права, а саме ст. 236, 238 ГПК України.

Скаржник вважається таким, що вийшов зі складу учасників підприємства, хоча при цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фактично залишається учасником підприємства, що зумовлено колізією законодавства.

Позиція Верховного Суду

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є зобов'язання вчинити певні дії, а саме провести державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" у зв'язку із зміною складу учасників (виходом зі складу учасників позивача).

Відповідно до статуту Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" (далі-Підприємство), затвердженого рішенням загальних зборів засновників приватного підприємства від 19.06.2008, державна реєстрація юридичної особи проведена 02.07.2008 року, засновниками та учасниками підприємства є фізичні особи: ОСОБА_3 - з часткою у статутному капіталі 50% та ОСОБА_4 - з часткою у статутному капіталі 50%.

Маючи намір вийти зі складу учасників підприємства 26.10.2016 ОСОБА_3 подано відповідну заяву директору підприємства, посаду якого остання займала.

26.04.2017 ОСОБА_3 складено заяву, в якій повідомлено про добровільний вихід з Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант", справжність підпису позивача на заяві посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 3729.

30.05.2017 копію вищевказаної заяви надіслано на адресу третьої особи що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ГК України (в редакції на момент спірних правовідносин) учасники господарського товариства мають право, зокрема, вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України також передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

Зазначені положення кореспондується з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 148 ЦК України в редакції, чинній на момент оформлення позивачем заяви про вихід, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Пунктом 6.1 Статуту підприємства закріплено право засновника на вихід у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 9.1 Статуту засновник підприємства має право вийти з підприємства, офіційно повідомивши про свій вихід не пізніше, ніж за шість місяців до виходу.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Тобто, для здійснення державної реєстрації відповідних змін, реєстратору має бути подано оригінал заяви особи про вихід із складу учасників, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена.

Як вбачається з матеріалів справи, господарськими судами з'ясовано, що оригінал заяви ОСОБА_3 про вихід з Приватного підприємства "Центр незалежних експертиз "Гарант" від 26.04.2017 залишився у позивача, відповідачу та третій особі направлено лише фотокопії зазначеної заяви, що не засвідчені належним чином.

Таким чином, зважаючи на відсутність у відповідача оригіналу (засвідченої копії) заяви позивача про вихід зі складу підприємства, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена, враховуючи приписи п. 10 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідач позбавлений можливості провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу учасників, що виключає підстави для задоволення даного позову.

Посилання скаржника на те, що Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (755-15) не передбачено обов'язку учасника підприємства надіслати відповідачу оригінал заяви (засвідчену копію) про вихід зі складу підприємства, справжність підпису на якій нотаріально посвідчена є безпідставним, оскільки на підставі фотокопії зазначеної заяви Приватне підприємство "Центр незалежних експертиз "Гарант" позбавлено можливості провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу учасників.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу відмови в задоволенні позову, ґрунтуються в тому числі на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2018 у справі № 904/851/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач