ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/20/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В., Таран С.В.

від 23.08.2018

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність"

про визнання недійсними рішення загальних зборів, змін до установчих документів

за участю представників:

позивача-1: ОСОБА_7

позивача-2: ОСОБА_7

позивача-3: ОСОБА_7

позивача-4: ОСОБА_7

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили:

- визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", оформлене протоколом №1 від 18.12.2017, на підставі якого 26.12.2017 державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Каховської міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність",

- визнати недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", вчинені державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Каховської міської ради від 26.12.2017;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" на користь позивачів понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору.

В якості підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" позивач послався на:

- невідповідність рішень нормам законодавства, оскільки на зборах були розглянуті заяви про вихід позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з числа учасників товариства без урахування переходу їх часток в статутному капіталі товариства до інших осіб, на зборах було розглянуте питання про зменшення статутного капіталу товариства, яке не було внесене ні до порядку денного зборів, ні до повідомлень про скликання зборів, що позбавило учасників товариства можливості обговорити це питання та внести свої пропозиції, позивачів-1, -2 було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" в порушення пункту 7.7. Статуту товариства у редакції, чинній станом на день проведення зборів, не за одностайною кількістю голосів учасників товариства (один з учасників товариства був проти, що зафіксовано у протоколі), в порушення пункту 7.3. Статуту до порядку денного не було включене питання про зміну складу засновників, внесене на розгляд товариства учасником ОСОБА_3;

- порушення вимог закону під час скликання та проведення загальних зборів, оскільки в порушення вимог статті 61 Закону України "Про господарські товариства" позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не повідомили про скликання 18.12.2017 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" та про порядок денний зборів, позбавили учасника товариства ОСОБА_6 та представників позивачів можливості взяти участь у загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", проведених 18.12.2017.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача на користь позивачів понесених витрат на правову допомогу позивачі послались на те, що між ними в особі їх представників та адвокатом ОСОБА_7 з метою отримання професійної правової допомоги в тому числі щодо захисту інтересів в господарській справі були укладені чотири договори про надання правової допомоги від 19.12.2017, на виконання умов яких позивачами на користь адвоката було сплачено 52 880,00 грн гонорару за надання правової допомоги згідно з розрахунками. За твердженням позивачів зазначена оплата послуг адвоката є судовими витратами в розумінні статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, яка разом із витратами, понесеними на сплату судового збору за подання позовної заяви, підлягають стягненню з відповідача у разі задоволення позову.

У заяві про уточнення позовних вимог від 26.02.208 представник позивачів зазначила, що на виконання умов укладених між нею та представниками позивачів договорів про надання правової допомоги від 19.12.2017 позивачами було сплачено адвокату гонорар у розмірі 52 880,00 грн. До зазначеної заяви про уточнення позовних вимог представник позивачів надала чотири розрахунки від 21.02.2017 на суму 7 320,00 грн кожний.

16.03.2018 представник позивачів подав до Господарського суду Херсонської області клопотання про приєднання до матеріалів справи чотири копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які підтверджують сплату послуг за надання правової допомоги (т.2, а.с.60-61).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, на те, що всі витрати, які були та будуть понесені ним на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи, підлягають стягненню з позивачів.

Представником позивачів та представником відповідача до закінчення судових дебатів по справі було зроблено заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у зв'язку з неможливістю до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачами та відповідачем судових витрат.

22.05.2018 до Господарського суду Херсонської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" надійшло клопотання, в якому відповідач просив покласти всі судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 23 827,20 грн та сплачений судовий збір на позивачів повністю незалежно від результатів вирішення спору.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 14.05.2018 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнив частково. Визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", оформлене протоколом №1 від 18.12.2017, з четвертого питання порядку денного в частині автоматичного зменшення статутного капіталу товариства та автоматичної заміни відсоткового значення часток у статутному капіталі учасникам товариства ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 з 5,56% на 6,6667%. Призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 23.05.2018. Встановив позивачам та відповідачу строк до 21.05.2018 для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

22.05.2018 до Господарського суду Херсонської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив долучити до матеріалів справи додаткові документи в якості доказів понесення ним витрат на кваліфіковану правову допомогу та покласти всі понесені ним судові витрати у розмірі 23827,20 грн та сплачений судовий збір на позивачів незалежно від результатів вирішення спору.

В обґрунтування клопотання відповідач послався на те, що ним було укладено з адвокатом договір про надання професійної правничої допомоги, на виконання умов якого 15.05.2018 адвокатом було складено акт здачі-прийняття робіт, відповідно до якого витратами відповідача визначено 23 827,20 грн. За твердженням відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи та судовий збір за розгляд цієї справи в повному обсязі незалежно від результатів розгляду справи підлягають стягненню з позивачів із визначенням належних до стягнення сум кожному позивачу на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір у цій справі виник внаслідок неправомірних дій саме позивачів та позивачі не виконали покладені на них судом зобов'язання вчинити дії щодо приведення заяв свідків, поданих до справи, у відповідність до вимог законодавства, що, на думку відповідача, свідчить про зловживання позивачами та їх представником - адвокатом ОСОБА_7 своїми процесуальними правами.

Господарський суд Херсонської області додатковим рішенням від 29.05.2018 відмовив у задоволенні вимог позивачів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору, а також відмовив у задоволенні вимог відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу по справі № 923/20/18.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи додаткове рішення виходив з того, що сплачений позивачем-1 - ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви (за дві немайнові вимоги) не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем-1 з огляду на те, що у задоволенні вимог позивача-1 було відмовлено.

Відмовляючи у задоволення вимог позивачів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачами в жодній заяві не зазначено кінцевої суми, яку вони просять стягнути з відповідача в якості понесених витрат на правничу допомогу, в порушення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України позивачами не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат та виконання послуг, перелік складових наданих послуг. Надані позивачами квитанції до прибуткового касового ордеру не є достатніми доказами в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з квитанцій неможливо встановити, що зазначені оплати відбувалися саме за договорами про надання правової допомоги від 19.12.2017, укладеними між позивачами та адвокатом ОСОБА_7, та неможливо встановити за які саме послуги відбувалася сплата коштів.

Відмовляючи у задоволення вимог відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юність" в особі голови товариства ОСОБА_16 та адвокатом ОСОБА_21 договір про надання професійної правничої допомоги від 17.01.2018 підписаний з боку відповідача неуповноваженою особою, оскільки відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" голова товариства не має повноважень на укладення таких договорів без довіреності, а дозвіл на укладення такого договору та довіреність голові товариства не видавались. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що зазначений договір не є належним доказом підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу. Суд також дійшов висновку, що наданий відповідачем акт здачі-прийняття робіт від 15.05.2018 за зазначеним договором про надання професійної правничої допомоги від 17.01.2018 не містить інформації про надання правничої допомоги саме по цій справі № 923/20/18, в порушення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених відповідачем витрат, а наданий відповідачем опис робіт адвокатом з правничої допомоги не є детальним описом наданих (виконаних) адвокатом робіт, оскільки зазначений опис не співпадає з послугами зазначеними в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.05.2018. В описі робіт та в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи та не підтверджено документально витрачений адвокатом час на надання означених послуг.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2018 змінено та викладено резолютивну частину в іншій редакції, відповідно до якої в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", оформлене протоколом №1 від 18.12.2017, з 4-го та 5-го питань порядку денного. Визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність", проведені на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" від 18.12.2017.

Одеський апеляційний господарський суд скасував частково додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 та виклав резолютивну частину додаткового рішення в іншій редакції, відповідно до якої відмовив у задоволенні вимог позивачів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі №923/20/18 та витрат по сплаті судового збору. Вимоги відповідача про покладення на позивачів судових витрат задовольнив та стягнув солідарно з позивачів на користь відповідача 23 827,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Однак, визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог відповідача про стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу. За висновком суду апеляційної інстанції, договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 був укладений зі сторони відповідача уповноваженою особою, оскільки був укладений між відповідачем в особі голови товариства ОСОБА_16 та адвокатом ОСОБА_21 з метою надання професійної правничої допомоги у зв'язку з виникненням господарського спору у даній справі саме з питань функціонування товариства, які відносяться до корпоративних правовідносин, договір є чинним, відомості щодо визнання його недійсним чи неукладеним відсутні. Суд встановив та прийняв до уваги, що адвокат ОСОБА_21 на підставі вказаного договору, ордеру та відповідної довіреності брала участь у судових засідання під час розгляду справи у суді першої інстанції та користувалася правами відповідача. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи представника позивача про відсутність в матеріалах справи ордеру, виданого адвокатом, та виписки по рахунку відповідача про перерахування коштів, оскільки вказані документи наявні в матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази, що підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи є достатніми доказами в розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України для відшкодування їх за рахунок позивачів в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 в частині солідарного стягнення з позивачів на користь відповідача 23 827,70 витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким залишити додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції:

- стягнув з позивачів витрати на користь відповідача в повному обсязі, хоча позовні вимоги задовольнив частково;

- не врахував того, що заявлена відповідачем до стягнення сума витрат відповідача на правову допомогу є завищеною та підлягає зменшенню, оскільки адвокат відповідача не приймала участі в жодному судовому засіданні, чого не було враховану судом;

- не врахував того, що укладення відповідачем з адвокатом договору про надання правової допомоги не стосується корпоративних правовідносин товариства, а тому для укладення договору голова товариства мав діяти на підставі довіреності, яка йому не видавалась;

- порушив частину 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував, що відповідач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами на підставі договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, та доказів здійснених відповідачем витрат, не врахував, що опис робіт, наданий відповідачем до відзиву на касаційну скаргу, не є детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не співпадає з послугами, зазначеними в акті здачі-прийняття робіт від 15.05.2018, та в зазначених описі робіт та акті не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається не необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. За твердженням відповідача адвокат позивачів не довела неспівмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, не зазначила, які саме норми законодавства порушені відповідачем при визначенні розміру судових витрат, договір про надання правової допомоги з адвокатом був підписаний від імені відповідача особою, яка мала всі повноваження на його підписання.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.01.2018 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юність", як клієнтом, та адвокатом ОСОБА_21 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого адвокат зобов'язався надати клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі № 923/20/18 за позовом фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" про визнання недійсним рішення загальних зборів, змін до установчих документів.

Отже, договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 був укладений між відповідачем та адвокатом ОСОБА_21 з метою надання професійної правничої допомоги саме у зв'язку з виникненням господарського спору у цій справі № 923/20/18, у зв'язку з чим відповідач поніс витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 був укладений відповідачем в особі голови товариства ОСОБА_16 Однак, суди дійшли протилежних висновків щодо наявності у голови Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" ОСОБА_16 повноважень на укладення зазначеного договору. За висновком місцевого господарського суду договір про надання професійної правничої допомоги від 17.01.2018 підписаний з боку відповідача неуповноваженою особою, оскільки відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" голова товариства не має повноважень на укладення таких договорів без довіреності, а дозвіл на укладення такого договору та довіреність голові товариства не видавались. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений договір був укладений зі сторони відповідача уповноваженою особою, є чинним та недійсним не визнавався.

Касаційний господарський суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки визнання недійсним договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, укладеного між відповідачем та адвокатом ОСОБА_21 не є предметом спору у цій справі, то обставини укладення цього договору від імені відповідача неуповноваженою особою не входять до предмету дослідження у справі, а докази визнання договору недійсним відсутні в матеріалах справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про дійсність зазначеного договору, який є підставою виникнення у його сторін прав та обов'язків.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, адвокат ОСОБА_21 на підставі укладеного з відповідачем договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, ордеру та відповідної довіреності брала участь у судових засідання під час розгляду справи у суді першої інстанції, та користувалася правами відповідача. Тобто за результатами перевірки судом повноважень адвоката ОСОБА_21 вона була допущена в судові засіданні як представник відповідача. З огляду на ці обставини суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 був укладений від імені відповідача неповноважною особою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в розділі 5 договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, з урахуванням змін та доповнень від 07.02.2018, сторони визначили гонорар адвоката та порядок розрахунків.

В пункті 5.1. договору в редакції змін та доповнень до договору від 07.02.2018 (Т.2, а.с. 144) сторони погодили, що за професійну правничу допомогу за цим договором замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018, тобто 1489,20 грн за 1 годину, витрачену адвокатом на надання такої допомоги за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), обов'язок складання якого покладається на адвоката.

Відповідно до пункту 5.2. договору в редакції змін та доповнень до договору від 07.02.2018 замовник повинен погодити акт виконаних робіт та оплатити авансовану суму у розмірі 10000,00 грн після отримання акту виконаних робіт, але не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від останнього судового засідання при розгляді справи по суті та прийняття рішення по справі. Після набрання рішення у справі чинності, у тому числі і при розгляду справи в апеляційній інстанції, замовник сплачує адвокату залишок суми гонорару, але не більше загальної суми, встановленої судовим рішенням по справі і протягом 5 робочих днів від дня набрання рішенням чинності. Оплата проводиться безготівковим коштом на банківський рахунок адвоката, що зазначається ним у акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В якості доказів обсягу наданих адвокатом відповідача послуг і виконаних робіт, понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язану із цією справою, та їх розміру відповідач надав до відзиву на позовну заяву попередній (орієнтовний) розрахунок на суму 22 838,00 грн з визначенням затрачених адвокатом годин роботи та описом робіт (наданих послуг) (т.1, а.с. 114). Крім того, відповідач надав до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаним договором від 15.05.2018, підписаний представниками сторін договору та скріплений відповідними печатками (т.2, а.с. 145), який, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України містить детальний опис виконаних адвокатом робіт із визначенням затрачених адвокатом годин роботи та їх вартості, відповідно до якого загальна вартість виконаних адвокатом робіт склала 23 827,20 грн. Також відповідач надав копію банківської довідки про рахунок адвоката без дати та копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку відповідача від 15.05.2018, відповідно до якого відповідач сплатив на рахунок адвоката обумовлену договором авансову суму в розмірі 10 000,00 грн.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивачів в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції порушив частину 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та не врахував, що відповідач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги від 17.01.2018, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази обсягу наданих адвокатом відповідача послуг (виконаних робіт), їх вартість. За результатами дослідження цих доказів суд апеляційної інстанції встановив, що надані відповідачем докази є достатніми доказами в розумінні статей 79 та 126 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обсяг наданих послуг з детальним їх описом в акті здачі-прийняття робіт від 15.05.2018 та їх вартість. При цьому, Касаційний господарський суд зазначає, що вказані посилання скаржників зводяться до оцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією Касаційного господарського суду.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, представник позивачів заявив лише клопотання про відмову відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу доводи, в якому навів лише підстави для відмови у задоволенні вимог відповідача та не просив зменшити заявлений відповідачем до стягнення з позивачів розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У клопотанні представник позивачів посилається на те, що договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 був укладений від імені відповідача неуповноваженою особою, в матеріалах справи відсутній ордер адвоката відповідача, адвокат відповідача не приймала участі в судових засіданнях та відсутні докази оплати відповідачем наданих адвокатом послуг.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, зазначені доводи є безпідставними, оскільки договір про надання правової допомоги від 17.01.2018 є дійсним, недійсним не визнавався, про що було зазначено вище, ордер адвоката відповідача наявний в матеріалах справи (т. 1, а.с. 112), адвокат відповідача приймала участі судових засіданнях, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань, а доводи про відсутність доказів оплати відповідачем наданих адвокатом послуг є безпідставними з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається як на підставі доказів, що підтверджують сплату таких послуг, так і доказів, що підтверджують вартість послуг, які підлягають сплаті стороною.

Підстав для зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги в зазначеному клопотанні представником позивачів не наведено, а саме лише посилання на те, що заявлені відповідачем витрати не мають характеру необхідних, не є розумними та виправданими без належного обґрунтування та доведення зазначених доводів не свідчить про їх неспівмірність з критеріями, наведеними в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивачами не доведено того, що заявлена представником відповідача до стягнення з позивачів сума витрат на правничу допомогу в розмірі 23 827,20 грн є неспівмірною з критеріями, наведеними в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим Касаційний господарський суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" про покладення на позивачів судових витрат підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначений висновок зроблений судом з порушенням норм процесуального права, зокрема без урахування абзацу 1 частини 2 статті 126 та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, стягнувши солідарно з позивачів на користь відповідача, понесені останнім витрати на правову допомогу в повному обсязі, залишив поза увагою те, що позовні вимоги позивачів-2, -3 у цій справі були задоволені частково, у зв'язку з чим не врахував, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 126 та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, Касаційний господарський суд зазначає, що якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачі у зобов'язанні сплатити судові витрати не є солідарними боржниками та не несуть відповідальність за витрати, понесені відповідачем на оплату послуг адвоката, солідарно, у зв'язку з чим помилково стягнув витрати на правову допомогу з позивачів солідарно.

Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог у цій справі, з огляду на неможливість визначення пропорцій задоволених позовних вимог, які є немайновими у цій справі, із заявлених до стягнення відповідачем з позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 23 827,70 грн, стягненню з позивачів підлягають 11 913,85 грн по 2 978,46 грн з кожного.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині розгляду позовних вимог по суті спору, оскільки зазначені посилання не стосуються вимог та доводів касаційної скарги позивачів, в якій оскаржуються судові рішення лише в частині судових витрат відповідача на правничу допомогу, стосуються перегляду рішення та постанови судів попередніх інстанцій по суті спору, яке в цій частині позивачами не оскаржується. При цьому, відповідач має право звернутися до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів з наведенням в ній обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права по суті спору, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у повній мірі дослідив всі доводи сторін з цього питання, проте допустив порушення норм процесуального права щодо пропорційного розподілу цього виду витрат між сторонами у разі часткового задоволення позову, Касаційний господарський суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині, що стосується перегляду додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 у справі № 923/20/18 в частині вимог відповідача про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні з викладенням цієї частини резолютивної частини рішення в іншій редакції.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 в частині, що стосується позовних вимог по суті спору та в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 у справі № 923/20/18 в частині відмови у задоволенні вимог позивачів про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу позивачами не оскаржується та відповідно Касаційним господарським судом в цих частинах не переглядається.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 в частині, що стосується перегляду додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 у справі № 923/20/18 в частині вимог відповідача про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу змінюється з викладенням цієї частини резолютивної частини рішення в іншій редакції, судовий збір, сплачений позивачами за розгляд справи у суді касаційної інстанції, розподіляються між сторонами порівну.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 923/20/18 змінити в частині, що стосується перегляду додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 29.05.2018 у справі № 923/20/18 в частині вимог відповідача про покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Викласти десятий та одинадцятий абзаци резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 923/20/18 в такій редакції:

"Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" про покладення на позивачів судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" (74800, Херсонська область, м. Каховка, пров. Кооперативний, 99, ідентифікаційний код 21275267) 2 978,45 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривен сорок п'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" 2 978,45 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривен сорок п'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" (74800, Херсонська область, м. Каховка, пров. Кооперативний, 99, ідентифікаційний код 21275267) 2 978,45 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривен сорок п'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" (74800, Херсонська область, м. Каховка, пров. Кооперативний, 99, ідентифікаційний код 21275267) 2 978,45 грн (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривен сорок п'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу."

4. В інших частинах Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 923/20/18 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" (74800, Херсонська область, м. Каховка, пров. Кооперативний, 99, ідентифікаційний код 21275267) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2 724,00 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні) судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець