1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (Далі - ТОВ "Бізнес-Авто", позивач) звернулось до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" (відповідач) про: визнання протиправними дій щодо обмеження переважного права ТОВ "Бізнес-Авто" на користування приміщенням за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32 ; літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1 (об'єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер №31995312101); визнання недійсним одностороннього правочину, що вчинений відповідавчем у формі повідомлення від 27.06.18 р. №Е.19.0.0.0/4-251245 про розірвання в односторонньому порядку договору оренди приміщення від 31.01.2018, укладеного між сторонами; визнання недійсними пунктів 7.3. та 7.5. договору оренди приміщення від 31.01.18 р. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.18р. відкрито провадження у справі №904/3212/18, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10год.20хв. 09.08.18р.

1.2. Крім того, позивачем19.07.2018 на адресу суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - АТ КБ "ПриватБанк" та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "ПриватБанк", до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, вчиняти дії щодо обмеження чи унеможливлення користування ТОВ "Бізнес-Авто" приміщенням, яке знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32 ; літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1 (об'єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер №31995312101) у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаного приміщення, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаному приміщенні.

1.2.1. Заява обґрунтована тим, що між ТОВ "Бізнес-Авто" (орендар) та АТ КБ "ПриватБанк" (орендодавець) укладено договір оренди приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32. Згідно з умовами п.7.1 договору, вказаний договір укладений на строк з 01.02.2018 року по 31.07.2018.

1.2.2. На адресу ТОВ "Бізнес-Авто" 01.07.2018 надійшов лист від 27.06.2018 №Е.19.0.0.0/4-251245 від АТ КБ "ПриватБанк", у якому відповідач повідомив про намір розірвати вказаний договір після завершення строку його дії, а саме - 31.07.2018 року, у зв'язку з необхідністю використовувати надані в оренду площі для власних потреб.

1.2.3. ТОВ "Бізнес Авто" вважає, оскільки повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" про використання наданих площ в оренду для власних потреб не може розглядатися як підстава припинення договору оренди приміщення, з огляду на те, що орендодавець (відповідач ) попередив про це орендаря (позивача ) за один місяць до закінчення терміну дії договору, що, на думку позивача, суперечить вимогам ч. З статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

1.2.4. Позивач зазначає, що між сторонами фактично існує спір про наявність правових підстав для подальшого користування позивачем державним майном, отже, є достатньо підстав вважати, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач може вчиняти перешкоди в користуванні орендованим приміщенням, а також, в разі задоволення позову судове рішення взагалі не можливо буде виконати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 у справі №904/3212/18 задоволено у повному обсязі заяву Позивача про забезпечення позову.

Заборонено Акціонерному товариству КБ "Приватбанк" та будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк" до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі вчиняти будь-які дії щодо обмеження чи унеможливлення користування позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" приміщенням, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32; літ. А-6, А1-4, Б-1, В-1 (об'єкт нежитлової нерухомості, реєстраційний номер №31995312101) у тому числі, але не виключно, шляхом обмеження доступу до вказаного приміщення, обмеження можливості у використанні комунікацій (електропостачання, водопостачання, водовідведення) наявних у вказаному приміщенні.

3. Наведена ухвала, як зазначив суд першої інстанції, прийнята із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №904/322/18 апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 року у справі № 904/3212/18 - залишено без змін.

5. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги відповідача, суд другої інстанції виходив з того, що представник відповідача у судовому засіданні намірів щодо розірвання договору оренди та в подальшому використання наданого в оренду приміщення для власних потреб не заперечував, тому суд погодився із доводами позивача, що у випадку задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у справі, не сприятиме ефективному захисту та поновленню оспорюваних прав позивача на користування спірним приміщенням, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки наявні докази спонукання позивача до передачі орендованого ним майна відповідачу до вирішення справи по суті;

5.1. у зв'язку із наведеним, суд другої інстанції відхилив доводи заявника апеляційної скарги про те, що в ухвалі відсутні обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову впливає на ефективний захист або поновлення порушених прав та які саме права позивача порушені;

5.2. при цьому, суд другої інстанції, відхиляючи посилання скаржника на абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 (v0016600-11) , у якому роз'яснено, що лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.", з'ясував неактуальність наведеного роз'яснення, у зв'язку зі зміною процесуального законодавства в цій частині, а саме, розширення підстав для застосування заходів забезпечення позову;

5.3. апеляційний господарський суд зазначив у оскаржуваній постанові,що на відміну від ст. 66 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) ст. 136 ГПК України підстави для забезпечення позову не обмежує лише утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а доповнює такими підставами як ускладнення чи унеможливлення:

- ефективного захисту;

- або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

5.4. апеляційний господарський суд відхилив, як безпідставні, доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевим судом не наведено мотивів та доказів, за результатами розгляду яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 про забезпечення позову у справі №904/3212/18 з проханням їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставою для скасування рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення норм процесуального права: зокрема, ст. ст. 136, 74, 234 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України (1798-12) ), зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, забезпечуючи позов, не з'ясували дійсний обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову позовним вимогам, заборонивши власнику вчиняти дії щодо належного йому майна без належного обґрунтування; вважає звернення позивача із заявою про забезпечення позову передчасним (у момент коли провадження відкрито ще не було).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу АТ КБ"Приватбанк".

9.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2018 відкрито касаційне провадження у справі №904/3212/18 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у даній справі.

9.2. Прийнято до розгляду касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №904/3212/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

11. Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

12. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

13. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

14. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

15. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

16. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

17. Відповідно до частини 4 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

18. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

19. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

20. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

21. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

22. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

23. Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

24. Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

25. Верховний Суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена в постанові апеляційного господарського суду, якою ця ухвала залишена без змін, відповідають наведеним вимогам.

26. Судами встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач послався на те, що між ТОВ "Бізнес-Авто" (орендар) та АТ КБ "ПриватБанк" (орендодавець) укладено договір оренди приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32. Згідно з умовами п.7.1 договору, вказаний договір укладений на строк з 01.02.2018 року по 31.07.2018.

27. На адресу ТОВ "Бізнес-Авто" 01.07.2018 надійшов лист від 27.06.2018 №Е.19.0.0.0/4-251245 від АТ КБ "ПриватБанк", в якому відповідач повідомив про намір розірвати вказаний договір після завершення строку його дії, а саме - 31.07.2018 року, у зв'язку з необхідністю використовувати надані в оренду площі для власних потреб.

28. ТОВ "Бізнес Авто" не погоджується з таким рішенням, оскільки повідомлення АТ КБ "ПриватБанк" про використання наданих площ в оренду для власних потреб не може розглядатися як підстава припинення договору оренди приміщення, так як орендодавець ( відповідач ) попередив про це орендаря ( позивача ) за один місяць до закінчення терміну дії договору, що суперечить вимогам ч. 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

29. Оскільки між сторонами фактично існує спір про наявність правових підстав для користування позивачем державним майном, позивач вважає, що є достатньо підстав вважати, що після закінчення строку дії договору оренди відповідачем можуть створюватися йому перешкоди в користуванні орендованим приміщенням.

30. Також, позивач зазначає, що в разі задоволення позову судове рішення взагалі не може бути виконаним.

31. Слід відзначити, що у даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

32. У таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

33. Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

34. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

35. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України (1798-12) та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

36. Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" є спір про наявність правових підстав для користування позивачем майном, раніше переданим йому відповідачем в оренду.

37. Враховуючи встановлені судами обставини щодо наміру відповідача розірвати вказаний договір, зобов'язати позивача звільнити приміщення та в подальшому використовувати надані в оренду площі для власних потреб, тобто, з'ясувавши наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, вжиття судом першої інстанції заходів до забезпечення позову є гарантією виконання судового рішення, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

38. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновками господарських судів та вважає їх прийнятими з дотриманням, зокрема, ст.ст. 74, 76, 77, 136, 137 ГПК України.

39. Доводи скаржника про відсутність з'ясування судами дійсного обсягу позовних вимог, відповідність забезпечення позову позовним вимогам, заборонивши власнику вчиняти дії щодо належного йому майна без належного обґрунтування, спростовуються зазначеним вище.

40. Що стосується інших доводів касаційної скарги, то вони спрявовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції Суду касаційної інстанції.

41. Крім того, Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

42. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

43. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №904/3212 залишити без задоволення.