ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (судді: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.) та ухвали Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 (суддя Фартушок Т. Б.)

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських"

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОДІМ"

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОДІМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських"

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОДІМ" (далі - ТОВ "НОВОДІМ") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських" (далі - ТОВ "Бачинських") про витребування із чужого незаконного володіння майна, а саме: будівель і споруд паливного складу загальною площею 310,5 м-2, розташованих за адресою: Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2а, та визнання за ТОВ "НОВОДІМ" права власності на зазначені об'єкти на підставі статей 319, 330, 387, 388, 656 Цивільного кодексу України.

1.2. У червні 2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява ТОВ "НОВОДІМ" про забезпечення позову у цій справі, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Бачинських" вчиняти дії щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, реєстраційний № 1335337246251, площею 310,5 м-2, розташованого за адресою: Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2а, а також дій, що можуть вплинути на цілісність, схоронність цього об'єкта нерухомого майна.

Заяву обґрунтовано посиланням на положення статей 136- 140 Господарського процесуального кодексу України, необхідністю вжиття зазначених заходів щодо виконання рішення суду в майбутньому. Позивач наголосив на наявності у цьому випадку обставин, зокрема, подальшого перепродажу та іншого роду відчуження спірного майна відповідачем, вчинення останнім дій із демонтажу цього майна, а також передачі зазначеного майна в іпотеку тощо, що може призвести до утруднення та навіть унеможливлення виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 заяву ТОВ "НОВОДІМ" про забезпечення позову задоволено повністю. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Бачинських" вчиняти дії щодо відчуження об'єкта нерухомого майна, реєстраційний № 1335337246251, площею 310,5 м-2, розташованого за адресою: Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2а, а також дій, що можуть вплинути на цілісність, схоронність зазначеного об'єкта нерухомого майна. Стягувач - ТОВ "НОВОДІМ". Боржник - ТОВ "Бачинських".

Місцевий господарський суд, аргументуючи ухвалу, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення у цій справі у разі задоволення позову. При цьому суд першої інстанції виходив із наявності зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірністю та адекватністю заходів позовним вимогам, дотримання балансу інтересів сторін. Cуд також зазначив, що обрані заходи забезпечення позову не мають наслідком повного припинення господарської діяльності відповідача; правових підстав для зустрічного забезпечення у наведеному випадку не вбачається, та наголосив, що у матеріалах справи немає доводів чи доказів, які б свідчили про можливе порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу у зв'язку із вжиттям таких заходів. Суд керувався, зокрема, положеннями статей 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів, ТОВ "Бачинських" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 і відмовити у задоволенні заяви ТОВ "НОВОДІМ" про забезпечення позову.

Підставами для скасування оскаржених ухвали та постанови у справі скаржник вважає порушення норм процесуального права, зокрема статей 139, 140 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що заявник у заяві про забезпечення позову не наводив пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

3.2. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі ухвалу і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 4 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як убачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у ній є вимога позивача до відповідача про витребування із чужого незаконного володіння відповідача майна, а саме будівель і споруд паливного складу загальною площею 310,5 м-2, розташованих за адресою: Львівська область, м. Старий Самбір, вул. Садова, 2а, та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову майнового характеру. Суди установили наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача та ймовірність ускладення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті цих заходів, оскільки відповідач вже вчиняв дії з відчуження спірного майна, його демонтажу, а також дії, спрямовані на зміну характеристик цього майна та подальшу реєстрацію таких змін.

Разом із тим попередні судові інстанції з'ясували, що вжиті заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності відповідача та не позбавляють відповідача права користуватися таким майном і використовувати його у своїй господарській діяльності, як і не припиняють такого права; вони спрямовані на зменшення ризику відчуження спірного майна іншим особам, а також на нівелювання ризиків, пов'язаних із вчиненням дій, що можуть вплинути на цілісність і схоронність такого майна.

Також господарськими судами попередніх інстанцій установлено, а скаржником не спростовано, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна, яке є предметом позову, та дій, що можуть вплинути на цілісність такого майна, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача чи інших осіб, які не є учасниками справи, не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у наведеному випадку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому немає підстав для скасування оскаржених судових рішень і задоволення касаційної скарги. При цьому колегія суддів зазначає, що касаційна скарга відповідача не містить жодних доводів на обґрунтування відсутності передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони вчинення відповідачем дій щодо відчуження цього майна чи заборони вчинення інших дій щодо нього.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Довід скаржника, що заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, наслідком чого мало би бути повернення цієї заяви заявникові, не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки йому вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції, який мотивовано відхилив цей довід, до того ж за змістом частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не є достатньою підставою для скасування правильних по суті і законних судових рішень у справі з одних лише формальних міркувань. При цьому у заяві про забезпечення позову позивачем наведено мотиви про відсутність підстав для зустрічного забезпечення та зазначено, що вжиті заходи забезпечення позову не призведуть до завдання збитків відповідачеві. В ухвалі суду першої інстанції про забезпечення позову також зазначено про відсутність правових підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову у наведеному випадку. Водночас господарський суд роз'яснив відповідачеві, що незастосування судом зустрічного забезпечення не позбавляє відповідача, а також інших осіб, чиїм правам або охоронюваним законом інтересам може бути завдано шкоди у зв'язку із забезпеченням позову, права на звернення до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення в порядку і строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , для забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови і ухвали та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачинських" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.06.2018 у справі № 914/970/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак