розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

на ухвалу Господарського суду Луганської області

у складі судді Іванов А.В.

від 25.10.2017 та

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Склярук О.І., Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз"

до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення заборгованості за договором підряду у сумі 185 066,10 грн.

особа, дії якої оскаржуються - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги на дії управління Державної казначейської служби України

1. 05 вересня 2017 року позивач подав скаргу на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу без виконання (надалі - Скарга).

2. У зазначеній Скарзі позивач просить зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (надалі - Управління) прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 № 913/1241/16.

3. Скарга мотивована тим, що Управління не мало підстав для повернення без виконання пред'явленого у межах строку та у встановленому законом порядку і формі виконавчого документа.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.10.2017 Скаргу задоволено.

5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані обґрунтованістю доводів Скарги щодо безпідставності повернення без виконання виконавчого документа.

7. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що скарги на дії органів Державної казначейської служби України підлягають розгляду в порядку статті - 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), тобто, в межах господарського процесу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 14 лютого 2018 року Управління подало касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі Управління просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.10.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні Скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.12.2016 у справі №913/1241/16 позов задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором підряду №425 від 01.11.2013 у сумі 185 066,10 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 775,99 грн.

11. 10 січня 2017 року на виконання зазначеного рішення був виданий відповідний наказ.

12. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.02.2017 у справі №913/1241/16 виправлено помилку у наказі Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 про примусове виконання рішення у справі №913/1241/16 в частині зазначення повної юридичної адреси стягувача та боржника.

13. З метою примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 26.12.2016 у справі №913/1241/16 позивач звернувся до Управління із відповідною заявою від 20.07.2017 №275 разом з наказом Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 №913/1241/16, ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.02.2017 у справі №913/1241/16.

14. Листом від 02.08.2017 №12-11/2465 Управління повернуло без виконання наказ Господарського суду Луганської області від 10.01.2017 №913/1241/16 позивачу тому, що виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, оскільки боржником не здійснено переміщення на територію підконтрольну українській владі, не відкрито рахунків в органах Казначейства, тобто, боржник не обслуговується в Управлінні.

15. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є органом місцевого самоврядування, розпорядником бюджетних коштів та обслуговувалось в Управлінні Державної казначейської служби у м. Брянці.

16. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради є: пл. Леніна, буд. 9, м. Брянка, Луганська область, 94100, яке віднесено до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (1085-2014-р) .

17. Боржник - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, рахунки в органах Казначейства Луганської області не відкрив.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. В касаційній скарзі Управління зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, приписів Бюджетного кодексу України (2456-17) , постанов Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (845-2011-п) , від 07.11.2014 №595 (595-2014-п) , наказів Міністерства фінансів України від 22.12.2011 №1691 (z0033-12) , від 22.06.2012 №758, приписів статей 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

19. Управління зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі з'ясували обставини у справі, а саме, наявність відкритих рахунків боржника та порядку виконання судового рішення станом на момент винесення і виконання рішення суду за місцезнаходженням боржника; не зазначено мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладених Управлінням у апеляційній скарзі, у тому числі щодо відсутності правонаступництва; зобов'язано орган державної влади діяти всупереч приписам Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Конституція України (254к/96-ВР)

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 3 частина 1 пункт 7

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 6 частина 1

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Стаття 17 частина 2 пункт 1

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

22. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 19 частина 1 пункт 1

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

23. Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17)

Стаття 2 частина 1

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Стаття 3 частини 1, 4

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Стаття 4 частина 1

Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

24. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Стаття 74 частина 1

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

25. Положення про Державну казначейську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (215-2015-п) (надалі - Положення № 215)

Державна казначейська служба України (надалі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Основними завданнями Казначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (надалі - органи Казначейства).

26. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (845-2011-п) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №845)

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Пункт 9 підпункт 1

Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

наявні інші передбачені законом випадки;

Дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

27. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017)

Стаття 121-2 частина 1

Скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

28. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 231 частина 1 пункт 1

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Стаття 300 частина 4

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 308 частина 1 пункт 5

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині

Стаття 313 частини 1, 2

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

29. Суд зазначає, що Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

30. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком №845.

31. Так, пунктом 9 Порядку №845 передбачено підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві за результатами розгляду документів, наданих стягувачем для виконання судового рішення.

32. За змістом положень пункту 15 Порядку №845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів, у тому числі рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві, можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

33. При цьому Порядок №845 прямо не передбачає, суд якої юрисдикції розглядає скарги на дії органів Казначейства.

34. У той же час, положеннями статті - 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій, чинній до 15.12.2017) визначався порядок оскарження до господарського суду дій чи бездіяльності виключно приватних виконавців та органів державної виконавчої служби.

35. Аналогічні положення закріплені і у статті 339 Господарського процесуального кодексу України (в редакцій, чинній з 15.12.2017).

36. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакціях, чинних як до 15.12.2017, так і з 15.12.2017) передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця. В той час, як органи Казначейства не є органами державної виконавчої служби.

37. З урахуванням наведеного порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби, а також виходячи з того, що органи Казначейства діють в межах Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили, що юрисдикція вирішення спору, пов'язаного із оскарженням дій органів Казначейства, має визначатись виходячи з порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби.

38. Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 1 Положення №215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

39. Отже, ураховуючи приписи статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та приписи статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), до адміністративної юрисдикції відноситься спір в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції.

40. Враховуючи вищезазначене, Суд зазначає, що Управління не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії, у тому числі щодо повернення виконавчого документа без виконання, не можуть бути оскаржені у порядку Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та відповідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

41. Аналогічна правова позиція щодо розгляду спорів, які виникають під час виконання органами Державної казначейської служби України рішення суду про стягнення коштів з державного органу в порядку адміністративного судочинства, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №916/1226/16.

42. Суд зазначає, що у спірних правовідносинах між позивачем та Управлінням, останнє, як орган Казначейства, здійснює владні управлінські функції, покладені на нього відповідно із діючим законодавством.

43. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду скарги позивача на дії Управління у порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

44. Тому, враховуючи положення частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) позивач мав право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважав, що оскаржуваним рішенням Управління порушені його права або інтереси.

45. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи Скаргу порушили правила юрисдикції господарських судів.

46. Враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 231, частини 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а провадження у справі в частині розгляду Скарги закриттю з підстав порушення юрисдикції вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Касаційна скарга Управління підлягає задоволенню частково.

48. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а провадження у справі в частині розгляду Скарги - закриттю.

Судові витрати

49. Судові витрати, понесені Управлінням у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанцій, а також переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Висновки про правильне застосування норм права

50. Спори, що виникають під час виконання органами Державної казначейської служби України рішення суду про стягнення коштів з державного органу, мають розглядатись в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №913/1241/16 скасувати.

3. Провадження у справі №913/1241/16 в частині розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області закрити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 86, кв. 32; ідентифікаційний код 21822350) на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (місцезнаходження: 93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд. 59; ідентифікаційний код 37991110) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Луганської області.