розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 у справі

за позовом Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Укрелеваторпром", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 455 371, 22 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрелеваторпром" (далі - ПАТ "Укрелеваторпром") про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 412 406,58 грн, інфляційного збільшення суми у розмірі 13 517,39 грн, 3% річних - 3 250,30 грн, пені - 26 196,95 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 23.2.2010 щодо сплати орендної плати.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Між Одеською міською радою та ПАТ "Укрелеваторпром" (на даний час - ТОВ "Укрелеваторпром" у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми) укладено договір оренди земельної ділянки від 23.02.2010, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, кадастровий номер 5110137600:76:004:0003, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1, терміном на 49 років для реконструкції приймально-очисного вузла і відпускної галереї та експлуатації адміністративних, складських будівель та споруд зернового перевантажного комплексу.

2.2. Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 19345 м-2, у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 1478 м-2, під тимчасовою забудовою - 59 м-2, під спорудами - 4 813 м-2, під проїздами, проходами, площадками - 12 637 м-2, під зеленими насадженнями - 358 м-2.

2.3. Згідно з п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 8 354 540 грн з урахуванням індексації за 2009 рік, згідно довідки-витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 28.05.2009 № 86/С, складеної управлінням Держкомзему у місті Одеса Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України по земельних ресурсах.

2.4. За умовами п. п. 3.1, 3.2 договору його укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років, для реконструкції приймально-очисного вузла і відпускної галереї та експлуатації адміністративних будівель та споруд зернового перевантажного комплексу. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

2.5. Згідно п. 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку площею 19 345 м-2, розрахована у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 501 272,43 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі.

2.6. Згідно з п. 4.2 договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005 № 4247-IV у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні.

2.7. Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації. (п. 4.3 договору).

2.8. Згідно з п. 4.4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування "Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або його частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

2.9. Відповідно до п. 4.5 договору орендар надає Одеському міському управлінню земельних ресурсів копію платіжного документу щодо внесеної орендної плати за його вимогою.

2.10. Згідно з п. 4.6 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі статтею 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 договору.

2.11. Відповідно до п. 9.4.2 договору орендар зобов'язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.

2.12. Згідно з п. 12.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

2.13. 16.03.2012 між сторонами укладено договір про зміни до договору оренди землі від 23.02.2010 на підставі рішення Одеської міської ради від 22.11.2011 року № 1531-VI. Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 17875051101.

2.14. Пунктом 1.2 договору про зміни до договору оренди землі п. 4.1 викладено у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку, площею 19 345 кв.м. розрахована у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 900 171 грн. 21 коп. на рік."

2.15. Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 № 756-VII "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену Державним підприємством Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Діпромісто" ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016, та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в пункті 1 цього рішення, застосовується з 01.01.2017.

2.16. 28.02.2017 відповідачем отримано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 01.01.2017 становить 23 158 682,35 грн.

2.17. На підставі вказаного Витягу відповідачем здійснено розрахунок розміру орендної плати, із застосуванням ставки 5 %, та протягом 2017 року щомісячно сплачувалася оренда плата в сумі 96 494,51 грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення мотивовано тим, що підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу відсутні, оскільки позивачем не доведені обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та пені також відмовлено враховуючи, що такі вимоги є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу.

3.3. Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 11.09..2018 у складі: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Колоколова С.І. рішення суду першої інстанції залишено без змін за тих же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Одеська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства. Скаржник, зокрема, зазначає, що відповідно до п.4.4. договору сторони погодили можливість внесення змін до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель міста Одеси саме Одеською міською радою шляхом укладення відповідної угоди, яка має бути нотаріально посвідчена, та є невід'ємною частиною договору. При цьому, застосоване у п. 4.4. договору виключення стосується саме волевиявлення сторін. Скаржник вказує, що внесення змін до договору у разі зміни земельного податку або нормативної грошової оцінки земель не залежить від волевиявлення орендодавця та орендаря, однак оформлення відповідних змін має відбуватись виключно у встановлений законом спосіб - шляхом укладення додаткової угоди.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Укрелеваторпром" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Заявник наголошує, що положення договору стосовно того, що зміна розміру орендної плати у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель м. Одеси не потребує погоджень з боку орендаря та укладення будь-яких додаткових угод; податкове законодавство та договір прямо передбачають обов'язок відповідача щорічно здійснювати самостійний розрахунок суми орендної плати за користування земельною ділянкою із застосуванням даних Держгеокадастру.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

6.4. Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 916/2344/17, Верховного Суду України у справі № 922/3871/14).

6.5. Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

6.6. Згідно статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років.

6.7. Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

6.8. Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.9. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

6.10. Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

6.11. У зв'язку з тим, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради № 756-VII від 29.06.2016, підлягає застосуванню з 01.01.2017 та те, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, суди правомірно зазначили, що відповідач мав право очікувати самостійного внесення позивачем змін у договір оренди землі шляхом подання до контролюючого органу відповідної інформації до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

6.12. Таким чином, у даному випадку внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною розміру орендної плати, відповідачем самостійно з 01.01.2017 обчислено суму орендної плати виходячи з нової нормативної грошової оцінки землі та протягом всього 2017 здійснювалася сплата орендної плати саме в такому розмірі.

6.13. Умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, зокрема п. 4.4, не передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до договору у випадку коригування грошової оцінки земель міста Одеси. Натомість, позивач повідомив відповідача про зміну нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, у зв'язку з чим останній здійснив розрахунок орендної плати, яку Одеська міська рада отримувала без будь-яких зауважень. З огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

6.14. При цьому, суди обґрунтовано прийняли до уваги, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

6.15. Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

6.16. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

6.17. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

6.18. Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

6.19. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.20. Таким чином виходячи з того, що нормативна грошова оцінка землі, технічна документація щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради № 756-VII від 29.06.2016 підлягає застосуванню з 01.01.2017, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі встановлено можливість внесення змін у договір орендодавцем у випадку коригування Грошової оцінки земель м. Одеси", яка затверджується рішеннями Одеської міської ради, а також виходячи з вимог частини 3 статті 24 Закону України Про оренду землі", абзаців 2,3 пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України, якими встановлено обов'язок позивача інформувати відповідний контролюючий орган про внесення змін до існуючих договорів оренди землі до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни, колегія суддів вважає, що відповідач мав "законні очікування" на легітимність, добросовісність та "належне урядування" позивача у спірних правовідносинах.

6.21. Проте, у даному випадку внаслідок бездіяльності позивача та зволіканням зі зміною розміру орендної плати відповідачем самостійно з 01.01.2017 обчислено суму орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки землі, технічна документація, щодо якої затверджена рішенням Одеської міської ради № 756-VII від 29.06.2016, та протягом всього 2017 р. здійснювалася сплата орендної плати саме в такому розмірі. Виходячи з вищенаведеного, на думку суду, метою заявленого міськрадою позову не є захист порушених законних прав, а навпаки нездійснення існуючого обов'язку щодо зміни розміру орендної плати відповідно до положень договору та діючого законодавства. Такі дії з боку міськради свідчать про зловживання ним своїми правами в розумінні статті 13 ЦК України, що є недопустимим. (Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 916/596/18).

6.22. Зокрема, відповідно до частин 2 - 5 статті 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

6.23. Так, цивільні суб'єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто, є підставою виникнення цього правового явища, яке нормативно закріплене частиною 3 статті 13 ЦК України.

6.24. Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право. На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов'язок особи, яка здійснює суб'єктивне право, не допускати зловживання правом і використовувати належні особі суб'єктивні права і виконувати суб'єктивні обов'язки належними способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

6.25. Тобто зловживання правом пов'язане із здійсненням належного особі суб'єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб'єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 916/596/18).

6.26. З огляду на викладене, доводи скаржника стосовно необхідності сплати відповідачем орендної плати в розмірі без врахування нової нормативної грошової оцінки землі є необґрунтованими.

6.27. Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати у зазначеному позивачем розмірі, а також відповідно пені, 3% річних та інфляційних втрат.

6.28. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 21.03.2018 № 235/4017/15-ц та Верховного Суду України від 02.03.2016 № 922/538/14 та від 02.03.2016 № 3-476гс15 не приймаються до уваги, оскільки з наведених постанов не вбачається встановлення судами наявності погоджених між сторонами в даних справах умов, аналогічних вищевказаному п. 4.4. договору в зазначеній справі, що переглядається, тобто, правовідносини не є подібними.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.