2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятого Господарським судом Херсонської області рішення від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 про стягнення з останнього на користь позивача 760 574,93 грн заборгованості за контрактом № 4 від 13.09.1994, укладеним між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Радгоспом імені газети "Радянська Україна".

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

3. Між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" (підрядник) та Радгоспом імені газети "Радянська Україна" (замовник) 13.09.1994 було укладено контракт №4 на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району.

4. В подальшому до вказаного контракту було укладено додаткову угоду від 10.01.1996, за умовами якої Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов'язання замовника за контрактом № 4 від 13.09.1994, у тому числі щодо сплати вартості виконаних робіт.

5. У зв?язку з невиконанням Стрілківською сільською радою взятих на себе зобов'язань за контрактом № 4 від 13.09.1994 Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" звернулось до суду з позовом про стягнення боргу.

6. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 позовні вимоги Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" задоволено повністю. Стягнуто зі Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 412 720,67 грн боргу, 253 309,15 грн інфляційних втрат, 37 585,85 грн 3% річних, 49 119,41 грн пені, 7 527,35 грн понесених судових витрат на сплату державного мита та 236 грн понесених судових витрат на оплату інформаційно-технічного збору судового процесу.

7. На виконання вказаного рішення Господарським судом Херсонської області видано наказ № 7/146-09 від 07.09.2009, який був пред?явлений на виконання до Відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області.

8. Між Стрілківською сільською радою, Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради та Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" 10.04.2012 було укладено угоду, за умовами якої Стрілківська сільська рада на підставі рішення сесії № 338 від 06.04.2012, доручила Виконавчому комітету Стрілківської сільської ради сплатити Приватному спеціалізованому виробничому підприємству "Аском" 760 574,93 грн боргу за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, а Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради погодився виконати зазначене грошове зобов'язання.

9. У пункті 3 угоди від 10.04.2012 сторонами узгоджено, що Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" бере на себе зобов?язання надати до Відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області лист про відзив постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення зі Стрілківської сільської ради суми боргу у розмірі 760 574,93 грн.

10. Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками юридичних осіб та діє до повної сплати суми боргу до 01.07.2013 (пункт 6 угоди від 10.04.2012).

11. Постановою Відділу державної виконавчої служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області від 18.04.2012 наказ Господарського суду Херсонської області від 07.09.2009 по справі № 7/146-09 про стягнення 760 574,93 грн повернуто стягувачу за його заявою.

12. Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради свої зобов?язання за вищезазначеною угодою виконано частково та перераховано позивачеві грошові кошти на загальну суму 100 000,00 грн.

13. У зв'язку з невиконанням Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради прийнятих на себе зобов?язань щодо повної та своєчасної оплати боргу за вказаною угодою від 10.04.2012, Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради та до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про стягнення заборгованості в сумі 660 574,93 грн.

14. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 у справі № 923/1121/14 відмовлено в частині стягнення з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради 660 574,93 грн, а провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі Стрілківської сільської ради припинено.

15. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 923/1121/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015, рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 скасовано та прийнято нове, яким позов Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" задоволено та стягнуто з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" борг у сумі 660 574,93 грн.

16. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі № 923/952/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016, було задоволено позов Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради та визнано недійсною додаткову угоду від 10.01.1996, укладену між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Стрілківською сільською радою, до контракту № 4 від 13.09.1994, укладеного між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Радгоспом імені газети "Радянська Україна".

17. Зазначені обставини стали підставою для звернення Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 923/1121/14, яким задоволено позов та стягнуто на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 660 574,93 грн боргу та судових витрат.

18. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 923/1121/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016, заяву Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Херсонської області про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 923/1121/14 за нововиявленими обставинами задоволено; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 у справі № 923/1121/14 скасовано; апеляційну скаргу Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" на рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 по справі № 923/1121/14 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 у справі № 923/1121/14 залишено без змін.

19. Предметом даного спору є вимога про стягнення зі Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416 847,88 грн інфляційних втрат та 37 144,86 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 на несплачену суму заборгованості, розмір якої визначений рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

20. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі № 923/829/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416 847,88 грн інфляційних втрат, 37 144,86 грн 3% річних та 6 809,89 грн витрат по оплаті судового збору.

21. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 є самостійною правовою підставою для виконання відповідачем обов?язку щодо сплати стягнутої суми, а визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996, на підставі якої у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем, не зумовлює автоматичних наслідків для рішення від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, оскільки воно не було переглянуто за нововиявленими обставинами. При цьому, місцевим господарським судом було визнано поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами по нарахованим інфляційним втратам та 3% річним за період з 01.01.2014 по 29.08.2014.

22. Одеський апеляційний господарський суд постановою від 30.05.2018 апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області задовольнив. Рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі № 923/829/17 скасував. У задоволенні позову відмовив.

23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, зазначив, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі № 7/146-09, а внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов?язань, прийнятих за контрактом № 4 від 13.09.1994 у редакції додаткової угоди від 10.01.1996. За таких обставин не має вирішального значення переглянуто у зв?язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 за нововиявленими обставинами чи ні.

24. Між тим визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі № 923/952/15, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016), за якою Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов?язання замовника за контрактом № 4 від 13.09.1994, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

25. Не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат і угода від 10.04.2012, укладена між сторонами та Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради, тому що за вказаною угодою обов?язок по сплаті коштів виникає не у відповідача у даній справі, а у Виконавчого комітету сільської ради, що є окремою юридичною особою. Позивач звертався з відповідним позовом до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради про стягнення основної заборгованості, однак в задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 923/1121/14, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016). Твердження позивача стосовно того, що угода від 10.04.2012 припинила свою дію, є помилковими, тому що відповідно до її змісту вона діє до повної сплати суми боргу третьою особою, яка взяла на себе зобов'язання здійснити погашення заборгованості в строк до 01.07.2013.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

26. Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 923/829/17 та залишити без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017.

27. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконними та необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не мав права перевстановлювати вже встановлені фактичні дані та підміняти фактичні обставини, встановлені у рішенні Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 923/1121/14, постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/346/17, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 923/952/15, якими встановлено що між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Стрілківською сільською радою до контракту № 4 від 13.09.1994 підписано декілька додаткових угод, а саме: від 28.06.1995, від 10.01.1996 та від 10.01.1999. Визнання недійсною однієї із декількох додаткових угод не має вирішального значення для всіх підрядних відносин. Крім того, Стрілківська сільська рада гарантувала оплату та імперативно визначила для підрядника особу замовника за контрактом № 4 від 13.09.1994 листом від 22.04.1996, після чого підписувала та приймала роботи за актами приймання підрядних робіт, довідками про вартість робіт, актами приймання закінчених об?єктів газифікації.

28. Рішенням господарського суду від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 було встановлено наявність зобов?язальних відносин сторін та стягнуто борг з боржника. Відповідач рішення суду не виконує, у зв?язку з чим кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

29. А також зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що тристороння угода від 10.04.2012 продовжує діяти після 01.07.2013, у зв?язку з чим помилково не було застосовано положення частини 2 статті 194 Господарського кодексу України, статті 528, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити. Зазначив, що між сторонами та Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради укладена тристороння угода від 10.04.2012 яка є угодою про заміну боржника у зобов?язанні, що встановлює зовсім інші правові наслідки. Зазначена угода відповідає вимогам чинного законодавства України, в установленому законом порядку не визнана недійсною та є обов?язковою для сторін.

31. У зв?язку з заміною боржника у зобов?язанні Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" зверталося з позовом саме до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради про стягнення 139 566,07 грн інфляційних втрат та 50 345,28 грн 3% річних. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 у справі № 923/695/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства Аском" 10 149,42 грн 3 % річних.

32. У справі № 923/1121/14 позивач також звертався до суду про стягнення саме з Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради грошових коштів у сумі 660 574,93 грн, що залишились несплаченими за рішенням суду у справі № 7/146-09. Відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі обумовлена визнанням недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 до контракту № 4 від 13.09.1994 (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 923/1121/14, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016).

33. Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 923/1675/13 від 06.02.2014 Виконавчому комітету Стрілківської сільської ради відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсною укладеної між сторонами угоди від 10.04.2012 на забезпечення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09.

34. Таким чином тристороння угода від 10.04.2012 про заміну боржника у зобов?язанні є дійсною, єдиним належним боржником щодо виконання рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 7/146-09 від 14.08.2009 є Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

36. Предметом спору є вимога про стягнення із Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416 847,88 грн інфляційних втрат та 37 144,86 грн 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 за неналежне виконання відповідачем зобов?язань за контрактом № 4 від 13.09.1994. Розмір заборгованості встановлений рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09.

37. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

38. Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

39. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов?язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

40. За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту частини першої статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

42. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

43. Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

44. Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

45. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі № 7/146-09, як зазначено судом першої інстанції, а внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов?язань за контрактом № 4 від 13.09.1994.

46. Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки додаткова угода від 10.01.1996, за якою Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов'язання замовника за контрактом № 4 від 13.09.1994, була визнана недійсною в судовому порядку (справа № 923/952/15). Однак, Касаційний господарський суд вважає зазначений висновок передчасним, оскільки суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази, не надав їм належну оцінку та не з'ясував дійсних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

47. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

48. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

49. На розширення цього положення у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

51. Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

52. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Справедливість - одна основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом.

53. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

54. Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

55. У статті 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

56. Суд апеляційної інстанції визнав, що рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, згідно якого стягнуто з Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 412 720,67 грн основного боргу, 253 309,15 грн інфляційних збитків, 37 585,85 грн. річних, 49 119,41 грн пені, 7 527,35 грн витрат по оплаті державного мита та 312,50 грн судових витрат, набрало законної сили та відповідачем не виконано.

57. Однак, враховуючи, що додаткова угода від 10.01.1996, за якою відповідач прийняв на себе зобов?язання з виконання контракту № 4 від 13.09.1994 визнана недійсною (рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі №923/952/15, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016), дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

58. При цьому судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском", що між ним та Стрілківською сільською радою до контракту № 4 від 13.09.1994 було підписано декілька додаткових угод, а саме: від 28.06.1995, від 10.01.1996 та від 10.01.1999, що встановлено у судових рішеннях, які набрали законної сили, а тому визнання недійсною однієї із декількох додаткових угод не має вирішального значення для всіх підрядних відносин.

59. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

60. Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

61. Враховуючи приписи пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

63. У зв'язку з наведеними вище обставинами, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції від 30.05.2018 з передачею справи № 923/829/17 на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

64. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

65. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

66. Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.