- визнати поновленим договір оренди землі від 20.07.2007, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією і зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за №040779700465, щодо земельної ділянки загальною площею 224,0406 га, розташованої в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20.07.2007, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією і зареєстрованого у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 за №040779700465, щодо земельної ділянки загальною площею 224,0406 га, розташованої в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, в редакції, викладеній у позові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що він, як орендар, після закінчення строку дії укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" та Чорнобаївською районною державною адміністрацією договору оренди землі від 20.07.2007, зареєстрованого у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 22.08.2007 за №040779700465, продовжував користуватись орендованою за даним договором земельною ділянкою, належним чином виконував свої зобов'язання за цим договором та у встановлений законом термін не отримував від орендодавця заперечень проти поновлення вказаного договору оренди землі на новий строк, тому вважає, що договір оренди землі від 20.07.2007 на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих же умовах, які ним були передбачені, але відповідач цього не визнає і ухиляється від укладення додаткової угоди про це.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1290/17 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Розподілено судовий збір.

10.04.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 925/1290/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2018 року у справі №925/1290/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі №925/1290/17; зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі № 925/1290/17 до закінчення її перегляду у касаційній інстанції; провадження за касаційною скаргою у справі №925/1290/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/739/17.

10.09.2018 палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 920/739/17 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 12.11.2018).

19.11.2018 суд постановив ухвалу про поновлення провадження по даній справі та призначення до розгляду на 06.12.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 29.11.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував всі обставини даної справи.

При цьому скаржник вважає, що він не втратив переважне право на поновлення договору оренди на підставі п. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та площа земельної ділянки не змінилася, оскільки її частина була вилучена у позивача, тому висновки апеляційного суд стосовно зміни площі орендованих земель не відповідають вимогам закону.

В касаційній скарзі просить суд скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувану постанову залишити без змін, скаргу без задоволення.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав вимоги викладені в касаційній скарзі, просив суд їх задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено, судами попередніх інстанцій, 20.07.2007 Чорнобаївська районна державна адміністрація, як орендодавець, і Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (далі СТОВ "Маяк"), як орендар, уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає орендарю, а останній - приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 224,0406 га, яка знаходиться в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області ( а.с.15,16).

Відповідно до п. 8 договору від 20.07.2007 останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому, 22.08.2007 договір від 20.07.2007 був зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.08.2007 № 040779700465, у зв'язку з чим цей договір відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" в чинній на той час редакції набрав чинності.

Отже строк дії Договору - до 22.08.2017 включно.

Позивач для реалізації свого переважного права звернувся з листом-повідомленням від 15.06.2107 за № 207/17 про поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 224,0406 га строком на 10 років до відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 27.07.2017 №86931/2-17 на лист сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" від 15.06.2017 №207/17 повідомило останнього про встановлений статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядок поновлення договору оренди землі та про встановлені статтею 15 цього ж Закону істотні умови договору оренди землі, про свою незгоду із запропонованими товариством умовами додаткової угоди щодо терміну поновлення договору та розміру орендної плати, а також вказало на неможливість поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк через відсутність витягів із нормативної грошової оцінки земельних ділянок, рішення районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, агрохімічного паспорту земельних ділянок та довідки про відсутність заборгованості з орендної плати.

Після чого, орендар знову звернувся повторно з листом-повідомленням від 17.08.2017 за №908/17 в якому вже просив відповідача поновити право оренди земельних ділянок загальною площею 164,2046 га, на новий строк терміном 7 років з річною платою в 12,0% відсотків від активної грошової оцінки землі.

Місцевий господарський суд у своєму рішенні вказав, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" виконало усі вимоги, які пред'являло до нього Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у листі 27.07.2017 №6931/2-17 для поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області так і не дало своєї згоди на поновлення цього договору і не уклало відповідної додаткової угоди до нього, що й спричинило даний спір.

Таким чином, місцевий суд зробив висновок, що позивач після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 продовжував користування орендованою земельною ділянкою і належно виконував свої обов'язки за договором, а також відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору від 20.07.2007, останній в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк (на 10 років) і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов'язані укласти про це додаткову угоду. Ухилення відповідача від виконання зобов'язання щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк, як того вимагає частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", порушує право позивача на укладення такої угоди і відповідно саме право оренди позивача на земельну ділянку. Отож задля захисту порушених прав позивача він вправі вимагати від відповідача укладення такої додаткової угоди у судовому порядку шляхом визнання її укладеною.

Апеляційний господарський суд не погодився з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції, посилаючись на лист відповідача від 27.07.2017 № 86931/2-17, вказав, що Головне управління при поновленні спірного договору оренди землі забажало змінити його істотні умови за згодою сторін в частині зменшення строку дії договору оренди з 10 років до 7 років та збільшення орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 23).

Вказаний доказ також свідчить і про те, що сторони не досягли між собою домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (строку оренди), а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося в силу вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим зі змінами істотних умов договору в частині зменшення строку дії договору оренди до 7 років та збільшення орендної плати у розмірі до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки СТОВ "Маяк" не тільки погодилось про що свідчить його лист від 17.08.2017 № 908/17 (а.с. 24-28), а й самостійно змінило площу оренди земельної ділянки з 224,0406 га до 164,2046 га розташованої в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту. Проте, новий проект договору оренди СТОВ "Маяк" з новою площею з відповідними додатками, доданий до цього листа ним не був.

Тобто зміна фактичних площ і меж земельних ділянок, після укладення договору оренди земельних ділянок з СТОВ "Маяк" згідно його листа від 17.08.2017 № 908/17, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч.ч.1, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що строк дії спірного договору оренди землі від 20.07.2007 закінчився 22.08.2017 і сторони на цей час не досягли між собою домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (строку оренди), а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося і відповідно припинилося переважне право орендаря на укладення договору оренди землі за неможливості його пролонгації у зв'язку зі зміною СТОВ "Маяк" його фактичних площ і меж земельних ділянок.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, на підставі яких дійшов до помилкового висновку про те, що є підстави для визнання за СТОВ "Маяк" переважного права на поновлення договору оренди та поновлення його на підставі ч.ч.1,6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Як вбачається з викладеного вище, апеляційним судом було зазначено, що строк дії спірного договору оренди землі від 20.07.2007 закінчився 22.08.2017 і сторони на цей час не досягли між собою домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (строку оренди), а тому припинилося переважне право орендаря на укладення договору оренди землі за неможливості його пролонгації у зв'язку зі зміною СТОВ "Маяк" його фактичних площ і меж земельних ділянок, тому відсутні підстави для його поновлення згідно з ч.ч.1,6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим, позов СТОВ "Маяк" було пред'явлено саме про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах (включаючи площу земельних ділянок) та визнання укладеною відповідної додаткової угоди і саме на підставі ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

"5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

5.3. Суд першої інстанції установив, що ПП "Карла Маркса-2" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (31.01.2017) направило до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 17.02.2017), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 24.03.2010 та не суперечить положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Суд першої інстанції також установив, а суд апеляційної інстанції не спростував, що ПП "Карла Маркса-2" протягом строку дії договору оренди, а також у квітні - серпні 2017 року, після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

5.5. Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.6. Натомість, як установлено судом першої інстанції та залишено поза увагою судом апеляційної інстанції, лист-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3929/2-17 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області направило лише 21.03.2017 (згідно з копією поштового чека про відправлення).

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України (435-15) зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. При цьому, як убачається зі змісту листа-повідомлення від 16.03.2017 № 28-18-0.6-3909/2-17, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" (161-14) не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди."

В даній справі, що переглядається, місцевий суд встановив наступне.

У даному випадку останнім днем десятирічного строку дії договору від 20.07.2007 є 21.08.2017, тому відповідно до пункту 8 цього договору і частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач мав повідомити відповідача про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк і подати разом з цим листом-повідомлення проект додаткової угоди до 21.07.2017, що позивач своєчасно і зробив 19.06.2017 листом-повідомленням від 15.06.2017 №207/17.

Відповідач відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" мав розглянути лист-повідомлення позивача від 15.06.2016 і повідомити позивача про прийняте рішення протягом місяця, тобто по 19.07.2017. Проте, відповідач зробив це лише 27.07.2017.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у разі наявності у нього заперечень проти поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк повинен був протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листом-повідомленням повідомити про це позивач. Однак відповідач не доказав надіслання (вручення) ним такого листа-повідомлення позивачу протягом одного місяця після закінчення строку дії договору від 20.07.2007.

Отже, враховуючи, що позивач після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 продовжував користування орендованою земельною ділянкою і належно виконував свої обов'язки за договором, а також відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору від 20.07.2007, останній в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк (на 10 років) і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов'язані укласти про це додаткову угоду.

Таким чином, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" виконало усі вимоги, які пред'являло до нього Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у листі 27.07.2017 №6931/2-17 для поновлення договору від 20.07.2007 на новий строк в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області так і не дало своєї згоди на поновлення цього договору і не уклало відповідної додаткової угоди до нього, що й спричинило даний спір.

У відзиві на позов Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вказало на свої листи від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17, якими воно в місячний строк після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 нібито повідомляло сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" про заперечення у поновленні цього договору на новий строк.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України та на вимогу ухвали Господарського суду Черкаської області від 09.11.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повинне було подати до господарського суду докази надіслання (вручення) позивачу згадуваних у відзиві на позов листів від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17. Проте, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області доказів надіслання (вручення) цих листів сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Маяк" до господарського суду не подало.

Разом з тим, апеляційний суд в своїй постанові зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 18.09.2017 № 8334/2-17 на лист СТОВ "Маяк" від 18.08.2017 №9523/0/1-17 про поновлення договору оренди повідомило, що згідно з документами, поданими на розгляд до Головного управління, площа земельних ділянок змінилась і складає 164,2046 га. Отже, змінились і межі цих -земельних ділянок, що у відповідності до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає поновлення договору оренди землі у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Крім того, в листі зазначено, що на сьогодні термін дії оренди землі закінчився, а документа, який би підтверджував їх пролонгацію у СТОВ "Маяк" немає. Враховуючи, що СТОВ "Маяк" не дотримано вимоги ст.ст. 15, 33 Закону України "Про оренду землі", Головне управління заперечує проти поновлення договору та після припинення дії договору вимагає від них повернути орендодавцеві земельні ділянки (а.с.35, 36).

21.09.2017 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області своїм листом-повідомленням від 18.09.2017 № 8477/2-17 знову проінформувало СТОВ "Маяк", що Головне управління заперечує проти поновлення договору. У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до умов Договору та статті 34 Закону України "Про оренду землі", після припинення дії договору СТОВ "Маяк" зобов'язано повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була одержана в оренду за актом приймання-передачі (додається). При цьому, зазначено, що акт приймання-передачі земельної ділянки повинен бути підписаний СТОВ "Маяк" та направлений на адресу Головного управління (м. Черкаси, вул. Смілянська. 131) в десятиденний термін з дати отримання даною листа (а.с. 37).

Відповідно до п.п."а,б" п.3 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України:

"Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції."

В постанові апеляційного суду відсутні доводи про спростування висновків суду першої інстанції:

- що відповідач повідомив позивача про прийняте рішення з порушенням місячного строку, встановленого ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі";

- щодо відсутності доказів надіслання (вручення) позивачу згадуваних у відзиві на позов листів від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17.

Крім того, в постанові відсутній аналіз підстав відмови у поновленні договору, зазначених в листах від 18.09.2017 №8334/2-17 і від 21.09.2017 №8477/2-17, а тому не спростовано висновки суду першої інстанції, що відповідач не доказав надіслання (вручення) ним позивачу листа-повідомлення про заперечення поновлення договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору від 20.07.2007 та заперечення щодо поновлення саме відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, апеляційний суд дійшов висновків, що сторони не досягли між собою домовленості щодо зміни всіх спірних попередніх істотних умов договору, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося, що може бути підставою для відмови в переукладенні договору відповідно до вимог саме ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а не ч.6 вказаної статті.

В свою чергу, дослідження, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3, ч.4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 у справі №925/1290/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.